.2 Законодавче регулювання
експортних операцій в Україні
Здійснення експортних операцій на Україні регулюється Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету Міністрів України; Положеннями Міністерства економіки України, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру; угодами, укладеними Україною з іншими державами і іншими законодавчими актами України[82].
Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України митний контроль і митне оформлення експортних товарів здійснюються за такими етапами [82].
. Прийняття вантажної митної декларації (ВМД) до оформлення.
.1. Контроль за відповідністю даних електронної копії ВМД даним, зазначеним у ВМД на паперовому носії.
.2. Контроль за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифу України.
.3. Контроль за правильністю визначення митної вартості товару.
.4. Контроль за надходженням коштів, перевірка правильності нарахування податків і зборів, правильності визначення країни експорту товару.
.5. Логічний контроль і контроль за правильністю застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
. Митний огляд.
. Нарахування й стягнення збору за митне оформлення товару у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що його зберігають, чи поза робочим часом, встановленим для митного органу.
.1. Завершення митного оформлення.
.2. Видача оформлених документів декларанту.
.3. Статистичний контроль.
Захисною мірою від загрози європейського ринку товарів є введення, так званого, еко-ярлика, що надається тільки безпечній високоякісній продукції, виробленій в доказово екологічному виробництві. Право на європейський еко-ярлик, який є єдиною ознакою екологічної якості, визначає незалежна організація. Він має силу повсюди в ЄС і являє унікальну здатність задовольняти сподівання споживачів. Доцільно відзначити, що рішення звернутися за таким ярликом підприємець ухвалює добровільно. Наявність еко-ярлика не є обов'язковою, як наприклад, обов'язкова сертифікація в Україні дитячого одягу і матеріалів для нього або гігієнічний висновок, що видають органи Міністерства охорони здоров'я. Цей ярлик є тільки ознакою високої якості та безпечності продукції, допомагає в конкурентній боротьбі за ринки збуту, а не є засобом державного регулювання.
Основоположним документом ЄС щодо еко-маркування усіх видів промислової продукції є Постанова Європейського Парламенту і Ради від 17.07.2000 р. №2000/1980 щодо схеми присудження права на еко-ярлик Співдружності та проектних критеріїв щодо такого маркування. В розвиток даної Постанови розроблено документи на конкретні види продукції, зокрема щодо текстильних виробів - Рішення Комісії ЄС від 15.05.2002 р. №2002/371/ЕС, яким внесено низку поправок у раніш чинний документ від 17.02.1999 p., №1999/178/EC.
Доказом серйозності ставлення до цієї проблеми в ЄС є те, що задекларовані у зазначених документах еко-критерії та їх рівень переглядають у бік підвищення вимогливості кожні п'ять років.
Окремо тут слід коротко зупинитись на такій важливій частині зовнішньоторговельного договору, як так звані «базисні умови поставки товарів». Це є важлива складова будь-якого як експортного контракту, що, зокрема, зумовлює матеріальні витрати та відповідальність сторін договору.
Договір перевезення оформляється автодорожною накладною. Повна її назва "міжнародна товаротранспортна накладна", проте в оперативній роботі вона відома під назвою накладна ЦМР (СМК).
Її функції такі:
) договір перевезення;
) товаросупроводжуючий документ;
) розписка перевізника[41,с.98].
Автодорожна накладна оформляється в трьох екземплярах. В ній вказуються: дата відвантаження; назва вантажу, що підлягає перевезенню; ім'я й адреса перевізника; назва одержувача; строк доставки і розмір штрафу за затримку в доставці; вартість перевезення. Накладна підписується перевізником і вантажовідправником. Крім автодорожної накладної з вантажем рухаються товаросупроводжуючі документи, такі як пакувальний лист, відвантажувальні специфікації, сертифікат якості та інші[41].
Серед нетарифних важелів регулювання зовнішньоекономічної діяльності важливу роль відіграють валютні обмеження, тобто регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютними цінностями, яка може обмежувати зовнішньоекономічну діяльність або її стимулювати [52].
Валютне регулювання експорту на території України здійснюється у відповідності із наступними нормативно-правовими актами:
Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”(із змінами та доповненнями);
Законом України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”;
Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” [2]
Оподаткування операцій відбувається в рамках чинного українського законодавства. На експорт нараховують податок на додану вартість, що обчислюється за формулою:
ПДВ = (митна вартість + мито + митний збір + акциз)*20%.
Розрахунок розміру ПДВ та інших відрахувань по конкретній операції проведений в розділі 4 даної роботи.
Основними показниками, що беруться до уваги при здійснені розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, є дані про валютну виручку, показники доходу та прибутку, показники ефективності операції (розраховується за допомогою коефіцієнтів).
Держава регулює зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів господарювання з метою запобігання неузгодженості і хаосу у цій сфері.
Під регулювання потрапляють експортні, імпорті, валютні та інші операції [41].
Зазвичай при регулюванні експорту держави зацікавлені у його збільшенні, а не в його обмеженні. Зростання експорту означає збільшення прибутків скарбниці та зростання зайнятості.
Проте в деяких випадках держави обмежують експорт. Для торговця важливо брати до уваги обмеження експорту не тільки в країні, де виробляються товари, але також у країнах, де виробляються його компоненти або відповідні матеріали.
Найчастіше обмеження експорту запроваджуються з внутрішньо- або зовнішньополітичних причин, але непоодинокими є випадки, коли в основі таких дій лежать економічні причини. Іноді обмеження експорту запроваджуються з цілого ряду причин, серед яких є і політичні, й економічні:
проблеми національної безпеки (наприклад, експорт зброї);
небезпека поширення ядерної зброї (експорт збагаченого урану);
збереження природних ресурсів (наприклад, видів тварин, що вимирають);
збереження ресурсів для використання всередині країни (наприклад, цінних порід дерева);
збереження ресурсів для використання в майбутньому (наприклад, нафти).
Натепер в Україні обмеження експорту здійснюється в таких формах, наприклад:
експортні квоти;
експортні мита або податки;
заборона експорту визначених товарів [41].
На політику регулювання експорту або інших зовнішньоекономічних операцій впливає врахування державою вимогміжнародних організацій з метою вступу до них або виконання їх вимог. Нерідко держави обмежують експорт, виконуючи свої міжнародні угоди, ГАТТ та інші угоди СОТ, хоча і прагнуть максимально зменшити обмеження торгівлі, не містять положень, які б прямо торкалися обмеження експорту. Під час проведення переговорів країни-члени ГАТТ підтвердили необхідність переглянути деякі положення ГАТТ з тим, щоб сфера її застосування охоплювала й обмеження експорту, проте на сьогоднішній день угоди СОТ залишаються документами, націленими насамперед на імпорт [18, c 20].
Регулювання експорту державою здійснюється як прямими так і непрямими методами. Одним із методів регулювання є митна політика держави. Наразі вітчизняне митне законодавство та практика його застосування зазнають важливих змін. 1 січня 2004 р. чинності набув новий Митний кодекс України. Цього ж року набула чинності низка підзаконних актів у сфері митного регулювання. В цілому можна стверджувати, що прийняття нового Митного кодексу зі внесеними змінами, було визначним кроком у вірному напрямку. Напевне, найкращим виходом у ситуації повного оновлення митного права для України було б наслідувати приклад своїх сусідів. Принаймні, зважаючи на обсяг роботи, проведеної Європейським Союзом з метою удосконалення міжнародного торгового законодавства і особливо в галузі митного права, у процесі розробки вітчизняного законодавства необхідно було достатньо уваги приділити моделі, що запропонована Митним кодексом ЄС [41].
Європейський Союз повністю врахував положення Угоди про застосування статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. Більше того, положення угоди були дослівно перенесені до тексту Митного кодексу ЄС. Згідно із зобов’язаннями за УПС та враховуючи бажання України стати членом СОТ, для неї є доцільним наслідувати цей приклад.
Однак порівняльні дослідження в галузі митного законодавства свідчать про наявність низки суперечностей у сфері:
апеляційної процедури щодо рішень митних органів;
запровадження положень щодо обов’язкового інформування імпортерів з питань тарифів та походження товарів;
правил опублікування нормативних актів нормативного характеру в галузі митного права [41].
Прозорішим має стати процес опублікування нормативних актів у сфері митного законодавства шляхом визначення окремо єдиного друкованого органу для опублікування відповідних нормативних актів Митної служби України.
Отже, підвищенню стабільності та прозорості митної справи сприятимуть також такі кроки, як:
рецепція норм права ЄС, що регулюють процес надання зобов’язуючих рішень щодо тарифів та походженнятоварів;
впровадження заходів щодо зменшення втручання держави в питання міжнародної торгівлі (зокрема, спрощення митних процедур), визначені в Міжнародній Конвенції зі спрощення та гармонізації (узгодженню) митних процедур (переглянута Кіотська конвенція 1973 р.) Всесвітньої митної Організації [41].
Недосконалість законодавства регулювання зовнішньоекономічної діяльності вчасності експорту в Україні є однією з основних перепон до вступу до ЄС. Прикладом може бути ситуація з промисловою групою «Креатив», яка спеціалізується на виробництві масложирової продукції, планує у червні 2007 р. почати будівництво заводу з виробництва біоетанолу в Кіровоградській області потужністю 250 тис. тонн на рік. Весь біоетанол, який буде вироблятись на підприємстві, пропонується експортувати у країни Західної Європи. Але плани не мають під собою ніяких основ, оскільки в Україні немає ніякої законодавчої бази з виробництва біоетанолу та його експорту. Керівництво компанії «Креатив» упевнене у прийнятті потрібних законодавчих актів до кінця 2009 р.
Натепер спостерігається істотне зростання залежності більшості країн світу від зовнішньої торгівлі. Усередині 90-х р. частка зовнішньої торгівлі у ВВП Сполучених Штатів складала 24 % ( у 1950 р. - 9 %), у Франції - 43 % (відповідно 23 %), у Німеччині - 46 % (відповідно 27 %), Великий Британії - 57 % (відповідно 30 %). В Україні спостерігається аналогічна тенденція: частка експорту у ВВП зросла з 24 % у 2004 до 45 % у 2011.
Важливим чинником зростання експорту є наявність в Україні сотень підприємств, зорієнтованих на зовнішні ринки.
Протягом десятиріч не лише крупні промислові гіганти, але й цілі галузі промисловості (суднобудування, ракетобудування, ВПК, металургійна та хімічна галузі) були глибоко інтегровані у виробничу кооперацію з республіками СРСР і країнами соціалістичного табору. Після розвалу СРСР ці галузі втратили доступ на традиційні ринки, тому при обмеженому внутрішньому попиті величезні виробничі потужності залишаються незавантаженими. Тому пріорітетним є відновлення втрачених виробничих зв’язків та освоєння нових ринків.
Україна має значний потенціал міжнародної спеціалізації в галузях агропромислового комплексу. Вона має понад 25 % родючих чорноземів світу, сприятливі кліматичні умови. Завершення реформування відносин власності на селі, технічне переоснащення сприятимуть нарощуванню виробництва сільськогосподарської продукції. Великі підприємства харчової промисловості вже сьогодні істотно модернізовані і випускають продукцію, що відповідає світовим стандартам якості.
Але розвитку експорту продукції агропромислового комплексу заважає політика регулювання експорту України.
Як бачимо, окремим питанням стоїть застосування в українській регуляторній політиці експортних мит, які впринципі забороняються Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 1994 р. Практика свідчить про неринкову спрямованість зазначеного механізму, впровадження якого ніяким чином не сприятиме наданню Україні статусу країни з ринковою економікою.
На сьогодні в Україні обмежено експорт цілого ряду товарів, серед яких: зброя; боєприпаси; військова техніка і спеціальні комплектуючі вироби для їхнього виробництва; технології, устаткування, установки, спеціальні неядерні матеріали і пов’язані з ними послуги; джерела іонізуючого випромінювання; інші види продукції, технологій і послуг, що використовуються при створенні озброєння і військової техніки або розкривають державну таємницю України; дорогоцінні метали і сплави, коштовні камені; наркотичні і психотропні засоби; твори мистецтва і стародавні предмети з музейних фондів України.
Заходи обмеження експорту включають:
заборону експортувати товари з України без дозволу Державної служби експортного контролю;
вимогу про обов’язкове узгодження з державними органами умов торгівлі деякими товарами;
встановлення обов’язкових умов експорту товарів [41].
Але не зважаючи на заборону і обмеження експорту деяких товарів і послуг притік іноземної валюти в Україну в січні 2010 року більш ніж наполовину забезпечений за рахунок валютних надходжень від експорту, за даними Нацбанку України.
«Експорт, як основне джерело притоку валюти в країну, забезпечив більше половини її надходжень. Зовнішні ж запозичення, навіть за умови істотного зменшення їх обсягу в порівнянні з груднем минулого року, залишалися другим за вагомістю джерелом надходжень інвалюти», - відзначає НБУ.
Маючи високий експортний потенціал Україна поки що не використовує його повністю і досить ефективно, порівняно з іншими державами. Так, за обсягами експорту товарів на душу населення, Україна поступається не лише розвиненим країнам, але й більшості країн Центральної та Східної Європи (обсяги експорту в розрахунку на душу населення в Україні втричі менший, ніж у Польщі, та в 10 раз менші, ніж в Угорщині). Використанню даного потенціалу частково заважає митна політика держави [29, c. 209].
Крім наявності експортних мит в Україні, за наявності яких буде складно вступити до ЄС, є також ряд перешкод вступу до Євросоюзу. При вступі до Євросоюзу більше за все труднощів виникне в експортерів. Крім тарифів, Євросоюз висуває строгі вимоги до українських товарів. Мова йде про невідповідне маркування упаковок, безпеку продукції і недостатню її якість.
України в ЄС необхідно завершити процес приватизації, створити умови розвитку малого бізнесу, а також адаптувати під ЄС вітчизняне законодавство, також слід приділити особливу увагу зовнішньоекономічній діяльності та її регулюванню та відповідному законодавству, а також вирішити ряд проблем, що справляють стримуючий вплив на український експорт, найважливішими серед яких є такі ендогенні та екзогенні фактори: