В провідних країнах світу базою оподаткування виступає ринкова вартість нерухомості. Важливою частиною оцінки нерухомості є аналіз і дослідження всіх факторів, які впливають на вартість оцінюваного об’єкту. Це не тільки оцінка фізичних характеристик даного об’єкту, а й встановлення відповідних прав власності на нього. В одному випадку оцінка нерухомості може зводитися до представлення вартості всього оцінюваного об’єкту, а в іншому - до його окремої частини, залежно від юридичних норм і правил
Ключовим в оцінці є поняття вартості. Вартість є характеристикою, яка сама по собі властива нерухомості: наявність вартості залежить від бажання людей, попиту, корисності і відносної дефіцитності.
Для оцінювача важливо правильно вибрати вид вартості, що визначається, і відповідає цілям і умовам оцінки. [24, c.90].
Важливим моментом при оцінці є розрахунок вартості нерухомості на певну дату. Відомо, що в ринковій економіці вартість нерухомості може мінятись день від дня. Наступним важливим чинником оцінки нерухомості є її призначення і мета.
До основних проблем розвитку оціночної діяльності можна віднести такі фактори, як недостатній розвиток інформаційного забезпечення, методичної бази оцінки, освіти оцінювачів, українського законодавства в області оцінки.
Розроблений в Україні Податковий кодекс містить податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який в незалежній Україні ніколи не справлявся. Запровадження цього податку в державі викликало багато запитань серед платників податків та зборів. Зрозуміло, що введення даного податку на нерухомість потребує великої підготовчої роботи, яка проведена в країні не в повній мірі. Тут корисно звернутись до досвіду західних країн, де подібний податок успішно застосовується протягом багатьох десятиріч.
Майнові податки існують приблизно в 130 країнах світу. В Нідерландах надходження від податку на нерухомість досягають до 95% в загальному обсязі доходів місцевих бюджетів, 81% - в Канаді, 52% - у Франції, в США рівень доходів від цього податку коливається в широкому діапазоні від 10 до 70% в залежності від території [15, c.50].
Світова практика вже виробила основні принципи, що дозволяють організувати оподаткування нерухомості найбільш раціональним чином. До них можна віднести, зокрема, наступні:
- об'єктом оподаткування, як правило, виступають саме земля, будівлі, споруди, оскільки їх відносно легко, на відміну від рухомого майна, виявити та ідентифікувати;
- основою для обчислення бази оподаткування частіше всього є ринкова вартість оподатковуваних об'єктів, що стимулює їх економічно найбільш раціональне використання;
- при визначенні вартості нерухомого майна зазвичай використовується не індивідуальна оцінка кожного окремого об'єкта, а масова на основі застосування стандартних процедур розрахунку вартості об'єкта оподаткування. Це дозволяє оцінити велике число об'єктів при відносно невеликих витратах;
- пільги надаються соціально незахищеним платникам податків, або виходячи із типу нерухомості, яка забезпечує здійснення суспільно корисних видів діяльності [6, c.105].
США і Канада мають єдиний майновий податок і податкова база являє собою ринкову вартість землі із всіма будівлями, які на ній знаходяться. В деяких штатах майновий податок стягується за рухоме майно і за нерухоме майно, яке включає також акції, облігації.
В США майно, що підлягає оподаткуванню, оцінюється в поточних ринкових цінах із застосуванням коефіцієнтів, щоб уникнути великого впливу ринкових коливань вартості нерухомої власності. Більшість адміністративно - територіальних органів проводять оцінку по повній ринковій вартості, деякі в певному відношенні до неї. Оцінка проводиться один раз в 2-3 роки. Оціночна вартість майна в США за останні роки в середньому знаходилась на рівні 30-35% ринкової.
В Данії існує земельний податок, що базується на ринковій вартості землі, а також податок на нерухомість, базою якого є ринкова вартість споруд, що використовуються для комерційних та адміністративних цілей. В Японії в якості бази оподаткування використовується ринкова вартість і оподатковується податком як земля, так і все, що на ній побудовано [29, c.237].
Деякі країни замість вартості в якості податкової бази використовують площу землі або споруд в квадратних метрах, а потім стягують податок у вигляді певної суми за кожний квадратний метр в залежності від типу нерухомості. В Голландії муніципалітетам надано вибір для використання в якості податкової бази або площа, або ринкова вартість, хоч в більшості випадків використовується ринкова вартість. У Великобританії справляється єдиний майновий податок, базою якого є сума річної орендної плати за землю та споруди. У Франції існують 3 різних майнових податки, величина яких визначається сумою річної орендної плати: податок на забудовані ділянки землі, податок на житло.
Загальним для всіх країн є те, що при визначенні оподатковуваної вартості об'єктів зазвичай використовуються ринкова інформація, але при цьому в одних країнах в якості основи береться орендна вартість (середньорічна величина доходу від оренди нерухомого майна), а в інших (їх більшість) - капітальна, тобто акумульована, для визначення якої необхідна оцінка ринкової вартості.
Схеми надання пільг в різних країнах також різні. Так, в Данії, Південній Кореї, Швеції, Японії пільги, що надаються, відносяться тільки до об'єктів нерухомості, а не до платників податків. В інших країнах має місце поєднання того та іншого, хоч в основному пільги зазвичай поширюються на об'єкти. До пільгових платників податків, як правило, відносяться пенсіонери та інваліди, крім того, в деяких країнах при наданні пільг враховується рівень доходів платника податків. В США майновим податком не оподатковується особисте майно, що використовується для власного споживання. В Німеччині при визначенні бази оподаткування для фізичних осіб із вартості сукупного майна вираховуються особисті неоподатковувані мінімуми: для кожного громадянина - 120000 Євро, для подружжя - 240000 Євро, для кожної дитини - 120000 Євро [27, c.51].
До видів нерухомості, повністю або частково звільнених від сплати податку, в більшості країн відносяться об' єкти культури, освіти, призначені для суспільних потреб, державного управління, для релігійних цілей. Звільнення від сплати податків можливе і на фіксований термін з метою стимулювання певних видів діяльності. Так, в Чилі, Швеції, Японії і деяких штатах США пільга надається по новобудовах протягом декількох років, а в Нідерландах - на період будівництва будинку. Що ж стосується ставок майнового податку, то тут все залежить від конкретної законодавчої та економічної практики в тій чи іншій країні. В залежності від юридично встановленого способу визначення ставок податку розрізняють фіксовані та перемінні (бюджетні) ставки.
Фіксовані ставки встановлюються центральними органами влади тієї чи іншої країни і являють собою певний заданий відсоток від вартості, що підлягає оподаткуванню. При цьому не можна заздалегідь визначити розмір податкових надходжень, оскільки величина бази оподаткування з року в рік міняється. Такий порядок встановлення ставок прийнятий в Англії, Індонезії, Чилі, Швеції, Південній Кореї, Японії.
В інших країнах (Австралія, Канада, Нідерланди, США, Франція, Швейцарія) місцеві влади планують ставку податку на нерухомість виходячи із запланованих бюджетних витрат і величини наявної бази оподаткування. Наприклад, в деяких штатах США податок на майно розраховується шляхом ділення суми доходів, яка повинна бути отримана від сплати майнового податку, на вартість оподатковуваного майна. Ставка податку, таким чином, є перемінною величиною. При цьому в одних випадках, наприклад, в Нідерландах і деяких регіонах Швейцарії місцеві влади наділені самими широкими повноваженнями у виборі розмірів ставок, в більшості ж інших діють загальнодержавні і регіональні нормативні акти, які обмежують мінімальну і максимальну величину ставки[15, c.140].
Із досвіду зарубіжних країн можна
запозичити високу координацію діяльності різних відомств по збору, обробці та
збереженню інформації про стан об'єктів нерухомості. На мою думку, для
українських умов стосовно бази майнового оподаткування найбільш прийнятний
варіант диференційованого підходу при оподаткуванні нерухомості, що дозволить
ефективно використовувати наявну інформацію відносно земель, будинків, споруд.
Висновки до
розділу 3
Таким чином, аналіз оподаткування майна в зарубіжних країнах показує наступне:
- податок на нерухоме майно є основним джерелом поповнення місцевих бюджетів;
- порядок оподаткування нерухомого майна визначається на центральному та місцевому рівнях;
- основним принципом податку на нерухомість є введення невисокої ставки (починаючи від 0,5% в Канаді до 6,75% в США) з організацією масового його збору;
- при оцінці вартості оподатковуваного податком нерухомого майна використовуються два способи: оцінка на основі річної орендної плати (Франція, Великобританія) і на основі передбачуваної ціни продажу (країни Північної Європи, Латинської Америки, США, Японії).
В провідних країнах світу базою оподаткування виступає ринкова вартість нерухомості. Важливою частиною оцінки нерухомості є аналіз і дослідження всіх факторів, які впливають на вартість оцінюваного об’єкту. Це не тільки оцінка фізичних характеристик даного об’єкту, а й встановлення відповідних прав власності на нього. В одному випадку оцінка нерухомості може зводитися до представлення вартості всього оцінюваного об’єкту, а в іншому - до його окремої частини, залежно від юридичних норм і правил
Ключовим в оцінці є поняття
вартості. Вартість є характеристикою, яка сама по собі властива нерухомості:
наявність вартості залежить від бажання людей, попиту, корисності і відносної
дефіцитності.
ВИСНОВКИ
Проведене у курсовій роботі дослідження фіскальної ефективності справляння майнових податків та методики їхнього адміністрування в Україні дозволило зробити науково-теоретичні висновки та надати практичні пропозиції у цій сфері, а саме:
. Дослідивши теоретичне підґрунтя виникнення та розвитку майнового оподаткування, визначено його основні принципи: законності, єдності, платоспроможності, справедливості, ефективності, своєчасності. Запропоновано ряд вище зазначених принципів доповнити принципом достатності, який характеризує розробку і введення податкових програм з метою достатнього рівня надходження податкових платежів до місцевих бюджетів для забезпечення фінансування соціальної сфери адміністративних територій. Це сприятиме об’єктивному визначенню реального розміру потреби в податкових платежах для розвитку соціально-економічних процесів як в державі в цілому, так і в регіонах.
. В результаті дослідження визначено етапи розробки завдань, які потребують вирішення через модифікацію оподаткування майна, що полягають у наступному: досліджуються податкові інструменти, які можна буде застосувати на регіональному рівні з метою виконання намічених заходів; окреслюються об’єкти оподаткування; здійснюється податкове планування надходження коштів від оподаткування майна та розробляються контрольні заходи з перевірки виконання планових показників. Це сприятиме реалізації результативності від прийняття управлінських рішень.
. Аргументовано адаптувати міжнародний досвід оподаткування майна до вітчизняної практики в частині застосування прогресивної шкали оподаткування майна, «екологічної схеми» обчислення збору за першу реєстрацію транспортних засобів (базою повинен слугувати об’єм двигуна та розмір викиду вуглекислого газу в атмосферу), що сприятиме об’єктивності оподаткування залежно від рівня дохідності платника податків та слугуватиме чинником збільшення доходної частини бюджету;
. Проведене дослідження дало змогу визначити напрями удосконалення оподаткування майна в Україні на основі переведення цих податків у розряд доходів, що розподіляються між бюджетами різних рівнів. Такий підхід вплине на підвищення рівня мобілізації даних податків та створить умови до зацікавленості місцевих органів влади у розробці заходів з виконання прогнозних показників надходження коштів від майнового оподаткування;
. Модель фіскальної ефективності справляння податків на майно, основою якої виступає функціональна та забезпечуюча підсистеми і технологія ефективного адміністрування цих податків. Реалізація представленої моделі дозволить систематизувати структурні елементи, розробити відповідні механізми досягнення позитивного ефекту від адміністрування податків на майно.
Список
використаної літератури
1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 - ВР.//Відомості ВРУ. - 1996. - № 30.
. Податковий Кодекс України вiд 02.12.2010 № 2755-VI
. Господарський кодекс України. - К.: Парламентське видавництво, 2004.-192 с.
. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII
. Андрущенко В. Л. Податкові важелі та стимули розвитку господарських систем (теоретичні засади та практика використання) : монографія. - Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2011. - 210 с.
. Білоус В. В. та ін. Податковий кодекс України: постатейний коментар: - Х.: Право, 2011. - Ч. 1. - С. 319.]ред. М. П. Кучерявенка.
. Блонська В. І. Майнове оподаткування як елемент податкових систем в економіках добробуту / В. І. Блонська // Науковий вісник НЛТУ України. - 2013. - Вип. 19.4. - С. 122-129.
. Гузар Б. С. Проблеми майнового оподаткування в Україні // Економіка АПК. - 2011. - № 1. - С. 95-101
. Дєєва Н. М. Оподаткування в Україні: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 544 с.
. Дмитренко Є. В. Податковий аудит як сервісна послуга органів ДПСУ та найбільш ефективна форма податкового контролю // Інвестиції: практика та досвід. - Київ. - 2012. - №19. - С. 41-45.
. Долга Г. В. Методичні підходи до оцінки нерухомості майна з метою її оподаткування//Вісник Сумського національного аграрного університету. - Серія: Фінансові науки. - 2012. -- № 1). - С.12-18.
. Долга Г. В. Напрями удосконалення адміністрування податків на нерухоме майно // Науковий вісник національного лісотехнічного університету України: збірник науково-технічних праць. - Львів: РВВ НЛТУ України. - 2012. - Вип. 22.14. - С. 262-266.
. Долга Г. В. Проблеми майнового оподаткування в Україні// Формування ринкових відносин. - 2013. -- №1 (140) . - С. 89-90
. Долга Г. В. Стан та тенденції оподаткування майна в Україні // Сучасна економічна наука: теорія та практика. - Одеса: ЦЕДР, 2013. - С. 111-112.
. Драпіковський О. Г. Оцінка земельних ділянок. - К. : ПРІНТ-ЕКСПРЕС, 2004. - 296 с.
. Карлін М. І. Фінанси зарубіжних країн- К. : Кондор, 2004. -с.58.
. Захожай В. Б., Литвиненко Я. В., Захожай К. В., Литвиненко Р. Я. Система оподаткування та податкова політика: навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури; 2006. - 468 с.
. Корнус В. Г. Принципи оподаткування та базис для вдосконалення побудови системи оподаткування // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №2(56). - С. 14-21.
. Кравчук О. М., Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва: Навч.посіб. - К.:Центр учбової літератури,2010. -504с.
. Кравчун А. С. Оподаткування предметів розкоші в Україні: стан та перспективи // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". - 2012. - № 1(5)/