ЗМІСТ
ВСтУП
РОЗДІЛ 1. Сутність та значення майнового оподаткування
.1 Загальне значення майнового податку
.2 Податок на майно юридичних осіб
.3 Податок на майно фізичних осіб
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. Аналіз майнового оподаткування в Україні
.1 Оподаткування нерухомого майна фізичних та юридичних осіб
.2 Податок на землю
.3 Податок на першу реєстрацію транспортного засобу
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. Проблеми та шляхи удосконалення майнового оподаткування в Україні
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
Список використаної літератури
ВСТУП
У кожній країні податки займають провідне місце в економічних відносинах суспільства. Виникнення держави, її подальший розвиток та зміна форми супроводжується реформуванням податкової системи, що має бути адаптована до вимог певного періоду функціонування країни. Майнові податки в системі оподаткування здатні забезпечити справедливий розподіл податкового навантаження між платниками податків, вмотивовувати як фізичних так і юридичних осіб до раціонального та ефективного використання власного майна.
Аналіз особливостей майнового оподаткування як зарубіжного так і вітчизняного досвіду свідчить, що можливості цих податків щодо наповнення бюджету та регулювання соціально-економічних процесів у суспільстві досить вагомі. Це вимагає розробки теоретико-методичних підходів до окреслення визначення фіскальної ефективності справляння оподаткування майна та напрямів удосконалення адміністрування даних видів податків.
Дослідження окремих аспектів цієї проблеми, пов’язаної з майновим оподаткуванням, його впливом на фінансовий стан суб’єктів підприємницької діяльності та виконання запланованих податкових надходжень у дохідну частину бюджету, знайшло відображення у наукових розробках вітчизняних вчених, таких як: Андрущенко В. Л., Гузар Б. С., Долга Г. В., Захожай В. Б., Кравчун А. С., Лісовий А. В., Лещук В. П., Сибірянська Ю. В. та багатьох інших.
Однак наявність дискусійних питань потребує подальших досліджень, зокрема, поглиблення теоретичних і методичних розробок майнового оподаткування, визначення стану і рівня впливу майнового оподаткування на виконання фіскальної функції держави, а також удосконалення напрямів адміністрування цих податків, що зумовлює актуальність обраної теми дослідження.
Метою курсової роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій з удосконалення напрямів оподаткування майна з використанням вітчизняних реалій та зарубіжного досвіду.
Досягнення даної мети супроводжувалось виконанням таких поставлених завдань:
− простежити ретроспективу становлення та розвитку майнового оподаткування;
− розкрити сутність оподаткування майна;
− здійснити обґрунтування адаптації зарубіжного досвіду у сфері майнового оподаткування до вітчизняної системи оподаткування;
− розглянути шляхи підвищення ефективності оподаткування майна;
− розробити підходи до удосконалення методики адміністрування податків на майно.
Об’єктом дослідження виступає
система майнового оподаткування в Україні. Предметом дослідження є сукупність
теоретичних, методичних і практичних основ формування фіскальної ефективності
справляння та методики адміністрування оподаткування майна.
РОЗДІЛ 1.
Сутність та значення майнового оподаткування
.1 Загальне
значення майнового податку
Сучасне майнове оподаткування є складовою частиною і невід’ємним елементом податкової системи нашої держави. Але цей напрямок в оподаткуванні на сьогодні - один з найменш розроблених, незважаючи на ту увагу, що приділяється йому з боку політиків та науковців. Майнове оподаткування застосовується в Україні дещо невпевнено і об’єктивно розглядається як канал зростання надходжень до доходної частини місцевих бюджетів України, тому і потребує негайного реформування.
Вдосконалення механізму майнового оподаткування неможливе без визначення його елементів та теоретичного обґрунтування їх ключових рис, адже практика їх використання без належного законодавчого і наукового тлумачення стає на заваді ефективності розвитку податкових відносин. Дослідивши механізм майнового оподаткування, ми дійшли висновку, що його елементами є елементи податку.
При введені одночасно і прибуткового, і майнового оподаткування необхідно, по-перше, застосовувати помірковані ставки для податків. По-друге, можливе виключення із оподаткованого доходу сум майнових податків. Такий підхід має врівноважити податковий тягар для всіх членів суспільства. Звісно, в умовах, коли особиста і приватна власність проголошувались мало не протизаконними, і податки на майно були відповідно дискримінаційно спрямовані. Однак у нинішніх умовах постала необхідність створити повноцінного власника, багатство якого - основа багатства суспільства. Тому майнові податки мають застосовуватись як доповнення до прибуткового оподаткування і тільки як інструмент повнішого стягнення податків, а не як фінансовий важіль, спрямований проти формування власника і власності.
На відміну від прибуткового при майновому оподаткуванні можливості приховування об’єкта оподаткування й ухилення від повної сплати податку незначні (якщо, звичайно, об’єкти власності суттєві - будівлі, транспортні засоби, а не дріб’язок). Крім грошової оцінки, об’єкт оподаткування може мати фізичний вимір, що спрощує його облік і нарахування податку. Для стягнення цих податків не обов’язкова наявність високопрофесійного податкового апарату, тому ця форма податків широко застосовується при місцевому оподаткуванні.
Таким чином, недоліком майнових
податків є обмежена регулююча функція. Якщо вона і діє, то тільки як фінансовий
тиск проти власника, бо для того, щоб не платити такі податки, треба не бути
власником.
1.2 Податок
на майно юридичних осіб
Платниками передбачуваного податку на майно підприємств є виключно юридичні особи, що розташовані на території України та здійснюють підприємницьку діяльність в Україні, а саме:
юридичні особи, створені згідно із законодавством України, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, а також банки та інші кредитні установи (крім Національного банку України);
філії, відділення та інші відособлені підрозділи вказаних суб'єктів підприємницької діяльності, що мають окремий баланс і рахунок в установах банків;
міжнародні неурядові організації й міжнародні об'єднання, що здійснюють підприємницьку діяльність в Україні;
постійні представництва та інші відособлені підрозділи іноземних юридичних осіб, що розташовані на території України [14, c.111].
Для цілей оподаткування визначається середньорічна вартість зазначеного майна підприємства шляхом ділення на 4 суми, одержаної від складання половини вартості майна за станом на 1 січня звітного року і на 1 січня наступного року, а також повної суми вартості майна на 1 квітня, 1 липня та 1 жовтня звітного року.
Вартість основних засобів, нематеріальних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів визначається за залишковою вартістю, товарів - за купівельною вартістю, незавершеного будівництва - за фактичними витратами, іншого майна - за фактичною собівартістю.
Вартість майна підприємства, обчислена для оподаткування, зменшується на балансову (нормативну) вартість:
об’єктів житлово-комунальної та соціально - культурної сфер;
об’єктів, що використовуються для охорони природи й пожежної безпеки, а також охорони й захисту лісу;
продуктопроводів, шляхів сполучення (включаючи автомобільні дороги) і таке інше;
супутників зв’язку;
основних виробничих фондів, законсервованих в установленому порядку і т. д. [6, c.80].
Ставки податку на майно підприємств (в одному із запропонованих варіантів) - 1% річних оподатковуваної бази та 6% для незавершеного будівництва.
Щодо цього податку планується встановити ряд пільг. Наприклад, не оподатковується майно:
бюджетних установ і організацій, державних органів;
релігійних організацій та об’єднань, яке безпосередньо використовується для здійснення культових обрядів;
спеціальних протезно-ортопедичних підприємств і т. д.
Податок на майно підприємств має обчислюватися й сплачуватися до бюджету щоквартально, у 5 - денний термін від дня, встановленого для подання бухгалтерського звіту за квартал, а за річним розрахунком - у 10 - денний термін.
Платники податку та їх посадові особи несуть відповідальність за правильність обчислення і своєчасну сплату податку до бюджету відповідно до чинного законодавства. Контроль за надходженням податку має здійснюватися державними податковими інспекціями.
Отже об'єктом оподаткування є майно підприємства у вартісному виразі, яке перебуває на балансі цього підприємства і являє собою сукупність основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва, устаткування, виробничих запасів, тварин на вирощуванні та відгодівлі, малоцінних і швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів.
майновий оподаткування транспортний засіб
1.3 Податок
на майно фізичних осіб
Податок на нерухомість так чи інакше можна вважати одним з механізмів оподаткування розкоші. Однак, як це не дивно, розмір українського податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (який має стати основним джерелом надходжень до місцевих бюджетів) ніяк не залежить від вартості оподатковуваного нерухомого майна, лише - від кількості квадратних метрів. Хоча в багатьох країнах світу саме вартість майна є базою оподаткування. Наприклад, в штаті Каліфорнія (США) податок на нерухомість становить 1,25% на рік від ціни купленого нерухомого майна, а платиться двома рівними платежами один раз на півроку. Що стосується Європи, то крім Мальти і Ірландії, податок на нерухомість тут платять усі. Ставка найчастіше розраховується на основі кадастрової вартості, яка дещо менше ринкової вартості. У більшості країн Євросоюзу мінімальна ставка не перевищує 1 %, а в середньому власники європейської нерухомості платять 300-400 євро на рік. Проте не можна сказати, що український варіант розрахунку податку на нерухомість є якоюсь дивиною. Така ж система, як в Україні, діє в Польщі, Словаччині, Чехії й частково в Угорщині. До речі, окрім зазначених вище способів (ставка призначається 1) або за прогресивною шкалою, пропорційною вартості нерухомості, 2) або з розрахунку на квадратний метр) є ще один варіант, який працює у Великобританії та Франції. В цих країнах існує фіксована плата за нерухомість, розмір якої встановлюють муніципалітети[5,c.92].
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Іншими словами під дію податку підпадають не лише власники житлових будинків (котеджів) та квартир, що пристосовані для постійного проживання, але й власники житлових будинків садибного типу, прибудов до житлових будинків, кімнат у багатосімейних чи комунальних квартирах, дачних та садових будинків. Щоправда, стосовно дачних та садових будинків існує один виняток - податок з них не справляється, якщо кількість таких будинків не перевищує одного об’єкта на одного платника податку. Тобто за другий або третій дачний будиночок вже доведеться платити.
Також не є об'єктом оподаткування:
) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);
) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника;
) гуртожитки;
) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину [2].
Податок сплачується 1 раз на рік фізичними особами та щоквартально юридичними особами. Ставка податку встановлюється місцевими органaми влади. Зменшення бази надається один раз зa звітний період і застосовується до об'єкту житлової нерухомості, в якій платник податків - фізична особа зареєстрований в установленому законом порядку, або до будь-якого іншого об'єкту житлової нерухомої власності - за вибором самого платника податків.
При цьому навіть в тих країнах, де використовують аналогічний спосіб нарахування податку, ставки значно ліберальніші. Приміром, у Польщі власники платять 0,17 євро (майже 2 грн) за кв.м, у Словаччині - 0,033 євро (0,4 грн) за кв.м, в Чехії - максимум 0,4 євро (4,5 грн) за кв.м на рік. Також незрозуміло, чому використовується пільговий підхід до власників кількох об’єктів нерухомості [16, c.107].
Щодо самого механізму справляння податку, то він виглядає наступним чином. Базу оподаткування податком на нерухомість визначає податкова служба. Сам порядок обчислення податку виглядає так. Органи державної реєстрації прав нa нерухоме майно щоквартальнo в 15 -денний термін піcля закінчення податкового (звітного) кварталу подають органам податкової служби відомості, необхідні для розрахунку цього податку. Для фізичних осіб податкові органи обчислюють розмір податку на нерухомість до 1 липня кожного року і направляють за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості податкове повідомлення-рішення про суму податку, який підлягає сплаті. Податкове зобов'язання зa звітний рік сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня отримання (вручення ) податкового повідомлення-рішення. Юридичні особи самі вираховують суму податку на нерухоме майно станом на 1 січня податкового року та до 1 лютого цього ж року вони подають до органу ДФС за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію з поквартальною розбивкою річної суми податку рівними частками. Сплата юридичними особами здійснюється авансовими внесками щокварталу дo 30 числа місяця, наступного зa звітним кварталом. Якщо платник податків не згоден з сумoю нарахованого податку або вважає, щo має пільгу по його оплаті, він можe звернутися до податкової служби з відповідними документами задля проведення перерахунку.
Органи ДФС отримують інформацію для нарахування податку:
- від органів державної реєстрації прав нa нерухоме майно та нотаріусів як спеціальних суб'єктів у сфері держреєстрації речових прав (пп. 265.3.2 та пп. 265.7.4 ПК , ст.55 Закону про нотаріат);
- безпосередньо від власників нерухомості, які можуть звернутися до органу ДФС та провести звірку даних щодо житлової нерухомості (пп.265.7.3 ПК);
- від органів, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб (пп. 265.7.4 ПК) [30].
Для новоствореного об'єкта житлової нерухомості податок сплачується починаючи з місяця, з якого виникло право власності нa цей об'єкт (згідно пп.265.7.2 ПК). Як же визначити момент, коли об'єкт набуває ознак об'єкта житлової нерухомості саме як об'єкт оподаткування? Виходячи з положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952 можна виділити три складові, без наявності яких об'єкт житлової нерухомості не існує саме як об'єкт оподаткування. По-перше, має відбутися державна реєстрaція прав на нерухоме майно, тобто офіційне визнання державою виникнення прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав. По-друге, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатaцію об'єкта нерухомого майна, тo державна реєстрація прав нa такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленoму законом порядку (ст.5 Закону №1952). По-третє, обов’язково має бути видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видається власникам на новостворені або реконструйовані об'єкти нерухомого майна (п.1 ч. 1 ст. 18 Закону №1952). Враховуючи українські реалії, здача об’єктів нерухомості в експлуатацію та держреєстрація можуть тривати роками. У цьому випадку для сплати (і нарахування) податку на нерухоме майно немає формальних підстав.