Материал: Майнове оподаткування - вітчизняні реалії та зарубіжний досвід

2.2 Податок на землю

Податковий кодекс України не вніс кардинальних змін до порядку справляння плати за землю, хоча без деяких змін не обійшлося. Як і раніше плата за землю включає дві складові - земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності. Платниками залишилися власники та користувачі земельних ділянок (паїв), а також орендарі.

Стаття 275. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Таблиця 2.1.

Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах [26, c.8].

З 1 квітня 2014 р. Законом України від 27.03.2014 р. № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166) внесено зміни до Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс), зокрема в частині збільшення ставок земельного податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено [32].

Так, при оподаткуванні земельних ділянок, розташованих в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, застосовуються встановлені п. 275.1 ст. 275 Податкового кодексу ставки земельного податку в гривнях за 1 м², визначені за групами населених пунктів залежно від чисельності населення з урахуванням відповідних коефіцієнтів, установлених цим пунктом та п. 275.2 зазначеної статті.

Земельне відомство інформує, що станом на 1 січня 2015 нормативну грошову оцінку земель за 2014 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,249. Коефіцієнт розраховано виходячи з індексу споживчих цін за 2014 рік - 124,9% (відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України з врахуванням змін, внесених до пункту 289.2 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ) [7, c.127].

Стаття 281. Пільги щодо сплати податку для фізичних осіб

.1. Від сплати податку звільняються:

.1.1. інваліди першої і другої групи;

.1.2. фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

.1.3. пенсіонери (за віком);

.1.5. фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

.2. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

.2.1. для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

.2.2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

.2.3. для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

.2.4. для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

.2.5. для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара [23, c.268].

Стаття 285. Податковий період

.1. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

.2. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених п. 275.1 ст. 275 Податкового кодексу, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, установлених п. 275.2 зазначеної статті.

При цьому рішення рад щодо затвердження ставок податку за земельні ділянки набирають чинності у строки, встановлені відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу.

Як визначено цим пунктом, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

2.3 Податок на першу реєстрацію транспортного засобу

Після прийняття Податкового кодексу України (далі - Кодекс) містив більш ніж значну кількість нововведень, серед яких - заміна податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів збором за першу реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до положень Кодексу, цей загальнодержавний збір справляється за першу реєстрацію в Україні транспортних засобів.

Перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

. Платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно до статті 232 Кодексу є об’єктами оподаткування.

. Об’єкти і база оподаткування.

З моменту набрання чинності Кодексом (тобто з 01.01.2011 р.) перелік об’єктів оподаткування збором дещо зміниться, порівняно з нині діючим, встановленим ЗУ "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (N 75/97-ВР від 18.02.97 р.).

. Ставки збору

Таблиця 2.2.

Ставки збору для колісних транспортних засобів для мотоциклів

Таблиця 2.3.

Ставки збору для легкових автомобілів (крім автомобілів, обладнаних електродвигуном)

.1.3. для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, - 0,63 гривні за 1 кВт потужності двигуна;

.1.4. для автобусів, у тому числі мікроавтобусів, - 6,37 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна;

.1.5. для тракторів - 3,17 гривні за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна.

Таблиця 2.4.

Ставки збору для вантажних та вантажо-пасажирських автомобілів

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу для вантажо-пасажирських автомобілів сплачується за ставками, установленими для вантажних автомобілів;

.1.7. для сідельних тягачів - 19,09 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна;

.1.8. для автомобілів спеціального призначення - 6,37 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна.

.1.9. для інших колісних транспортних засобів, які не зазначені у підпунктах 234.1.1 - 234.1.8 цього пункту, - 5,85 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна.

Як і раніше, держава прагне заохотити купувати нові транспортні засоби. Тому до ставок податку застосовують коефіцієнти:

для нових транспортних засобів - 1;

для транспортних засобів, які використовувалися до 8 років (крім електромобілів та тракторів) - 2;

для суден, літаків і вертольотів, які використовувалися понад 8 років - 3;

для колісних транспортних засобів, які використовувалися понад 8 років (крім електромобілів та тракторів) - 40 [25, c.45].

Сума збору обчислюється щодо кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування, ставки збору та відповідного коефіцієнта.

. Пільги щодо збору

Від сплати збору звільняються:

легкові автомобілі для інвалідів з об’ємом циліндрів двигуна до 1500 куб. см, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України;

транспортні засоби будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів.

Проте у разі відчуження вищезазначених транспортних засобів особи, які отримали їх у власність, зобов’язані сплатити збір за ставками у порядку та на умовах, передбачених Кодексом.

. Порядок сплати збору

Збір сплачується перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.

Платники збору зобов’язані при першій реєстрації в Україні пред’являти квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення, а платники, звільнені від сплати збору, - відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами.

У разі відсутності зазначених документів реєстрація не проводиться.

Викликає занепокоєння встановлений ст. 239 Кодексу обов’язок юридичних осіб в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подавати відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, затвердженою центральним контролюючим органом [2].

До розрахунку обов’язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

Разом з тим з 1 січня 2015 року відмінено збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

Транспортний податок - новий податок, якого до цього часу не було. Він регулюється ст. 267 ПКУ.

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль (п. 267.4 ПКУ).

Юридичні особи самостійно обчислюють суму транспортного податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частинами поквартально (пп. 267.6.4 ПКУ).

Базовий податковий (звітний) період для сплати податку дорівнює календарному року.

З транспорту фізичних осіб обчислення суми податку здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку, за результатами якого до 1 липня звітного року платнику податку направляється податкове повідомлення-рішення про сплату податку (пп. 267.6.1, 267.6.2 ПКУ).

Висновки до розділу 2

Підсумовуючи, зазначимо, що система майнового оподаткування в Україні перебуває на стадії становлення і в порівнянні з іншими країнами, кількість майнових податків є обмеженою. Водночас, майнові податки здатні забезпечити справедливий перерозподіл податкового навантаження та стимулювати фізичних та юридичних осіб більш ефективно використовувати наявне майно.

Вважаємо, що на етапі становлення системи майнового оподаткування в Україні для забезпечення виконання нею фіскальних та регулюючих завдань необхідно врахувати наступне:

для уникнення множинного оподаткування одного і того ж об’єкту передбачити чітке

розмежування механізмів прибуткового і майнового оподаткування;

майнові податки доцільно віднести до складу місцевих, що дозволить використати в повній мірі їх податковий потенціал та посилити зв'язок між сплатою податків та зворотнім потоком суспільних послуг;

на часі актуальним залишається питання впорядкування методики визначення бази земельних

платежів, розв’язання якого потребує проведення сучасної грошової оцінки;

при формуванні складових системи майнового оподаткування в Україні доцільно було б звернути увагу на світовий досвід оподаткування майна юридичних осіб, адаптація якого до вітчизняної фіскальної практики сприяла б оптимізації та підвищенню ефективності використання основних виробничих фондів підприємств.

Врахування наданих пропозицій при формуванні системи майнового оподаткування в Україні сприятиме справедливому перерозподілу податкового навантаження та зміцненню фінансової бази місцевих бюджетів. Подальші дослідження будуть спрямовані на виявлення специфіки застосування майнових податків в галузі сільського господарства.

РОЗДІЛ 3. Проблеми та шляхи удосконалення майнового оподаткування в Україні

При спрямуванні України до ринкової економіки проблема оцінки майнового потенціалу набуває все більшого значення для всіх учасників ринку. Це пов’язано з тим, що оцінка дає можливість визначити те, чим володіє власник, а також - співвідношення окремих груп майна на підприємстві. Майно представлено основними фондами, які використовують юридичні особи для вироблення продукції та надання послуг, і житловим фондом - необхідним для проживання людини чи родини. Земельні ділянки незмінні (за рідкісним виключенням), унікальні і неповторні, тому кожен об’єкт майнової нерухомості має своєрідне місцеположення.