Відповідальність зa несплату або несвоєчасну / неповну оплату податку на нерухоме майно є такою ж як і для інших податків. Згідно п. 126.1 ПК в таких випадках застосовуватиметься штраф у розмірі: 10% від погашеної суми податкового боргу - пpи затримці дo 30 календарних днів; 20% від погашеної суми податкового боргу - пpи затримці більше 30 календарниx днів. Якщо податок буде сплачено несвоєчасно, то згідно зі ст. 129 ПК після закінчення граничних термінів для його сплати на суму податкового боргу буде нараховуватися пеня з розрахунку 120% річних ставки НБУ, що діє нa день виникнення податкового боргу [2].
Змінено об’єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Місцевим органам влади делеговані повноваження щодо встановлення ставки податку. Це закріплено Законом України № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)» від 28 грудня 2014 року.
Ставка податку за 1 кв. м загальної площі об'єктів житлової та нежитлової нерухомості для фізичних і юридичних осіб встановлюється в розмірі, що не перевищує 2% мінімальної заробітної плати на рік, або приблизно 24,36 грн (мінімальний розмір оплати праці станом на 1 січня 2015 року - 1218 грн на місяць).
Пільги зі сплати податку на нерухомість для фізичних осіб. Зокрема :
для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена цим підпунктом.
За наявності у власності платника податків більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу податок нараховується, виходячи з сумарної загальної площі об'єктів, зменшеної на 60 кв. м для квартир і на 120 кв. м для будинків.
За наявності у власності об'єктів житлової нерухомості різних видів податок нараховується, виходячи з сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшено ї на 180 кв. м. [4].
Місцеві ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, а також визначати пільги із податку з житлової нерухомості для фізичних осіб залежно від рівня доходів і майнового стану.
Пільги щодо податку для фізичних осіб не надаються на об'єкт оподаткування, якщо його площа перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування, а також на об'єкти оподаткування, що використовуються з метою отримання доходів.
Висновки до
розділу 1
Важливим моментом при оцінці є розрахунок вартості нерухомості на певну дату. Відомо, що в ринковій економіці вартість нерухомості може мінятись день від дня. Наступним важливим чинником оцінки нерухомості є її призначення і мета.
До основних проблем розвитку оціночної діяльності можна віднести такі фактори, як недостатній розвиток інформаційного забезпечення, методичної бази оцінки, освіти оцінювачів, українського законодавства в області оцінки та ін.
Вдосконалення механізму майнового
оподаткування неможливе без визначення його елементів та теоретичного
обґрунтування їх ключових рис, адже практика їх використання без належного
законодавчого і наукового тлумачення стає на заваді ефективності розвитку
податкових відносин. Дослідивши механізм майнового оподаткування, ми дійшли
висновку, що його елементами є елементи податку.
РОЗДІЛ 2.
Аналіз майнового оподаткування в Україні
.1
Оподаткування нерухомого майна фізичних та юридичних осіб
До платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належать власники об’єктів житлової нерухомості - фізичні особи, тобто громадяни як учасники цивільних відносин, а також юридичні особи - організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку. Крім того, платниками даного податку можуть бути власники об’єктів житлової нерухомості нерезиденти - громадяни, які мають постійне місце проживання за межами нашої держави, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи і суб’єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами нашої держави, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної країни.
Також визначено перелік платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб. У цьому випадку механізм визначення платників податку на нерухоме майно наступний.
По-перше, якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб, платником є кожна з цих осіб за належну їй частку. По-друге, якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений у натурі, платником є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом. По-третє, якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником є кожна з цих осіб за належну їй частку [12, c.264].
Об’єкти оподаткування - це житлова нерухомість, а саме: будівлі, віднесені, згідно з нормативно-правовим полем, до житлового фонду, дачні та садові будинки. Зокрема, вони поділяються на такі типи: житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законодавством, і призначена для постійного проживання; житловий будинок садибного типу - прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну або більше спільних капітальних стін; квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене для постійного проживання; котедж - одно, півтора поверховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - квартира, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів (Підпункт 14.1.129 статті 14 Податкового кодексу України). житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних приміщень [2].
База оподаткування. Згідно зі статтею 23 Податкового кодексу базою оподаткування є вартісні, фізичні або інші характеристики об’єкта оподаткування. Зокрема, для податку на нерухоме майно, базою оподаткування є житлова площа об’єкта житлової нерухомості. За наявності у платника податку кількох таких об’єктів дана база визначається окремо за кожним з них.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно забезпечує можливість відображення як статичного, так і динамічного процесу відносин власності, що знаходить своє відображення у збереженні відомостей у спеціальному реєстрі про дійсного власника нерухомого майна, а також наступні переходи права власності на нього. Таким реєстром є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об’єктів та суб’єктів цих прав. Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становить уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, а також його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав. Держателем цього реєстру є Міністерство юстиції, а його адміністратором - державне підприємство, що належить до сфери управління даного міністерства, здійснює заходи зі створення і супроводження програмного забезпечення, відповідає за технічне й технологічне забезпечення, збереження і захист відповідних даних.
Пільги зі сплати податку на нерухоме майно. У Податковому кодексі України передбачаються у вигляді зменшення бази оподаткування об’єктів житлової нерухомості та повне або часткове звільнення від сплати податку.
Зокрема, зменшується база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи: для квартири - на 120 м2 і для житлового будинку - на 250 м2. [11, c.17].
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, пов’язані з мінімальною заробітною платою як законодавчо встановленого розміру оплати праці за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці.
Відповідно до пункту 8 статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати щорічно визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються сільською, селищною та міською радою за 1 м2 житлової площі об’єкта житлової нерухомості в наступних межах: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2, - до 1% розміру мінімальної заробітної плати; для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2, - 2,7 % розміру мінімальної заробітної плати (розмір такої заробітної плати встановлюється на законодавчому рівні станом на 1 січня звітного року).
Податковий період. Відповідно до пункту 33.1 Податкового кодексу України податковим періодом визнається період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата податку. Зокрема, для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, такий період становить календарний рік, тобто триває із 1 січня по 31 грудня [2].
Порядок обчислення суми податку. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно й органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, щоквартально в 15-денний термін після його закінчення подають органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку даного податку. Відповідно податкові органи до 1 липня звітного року обчислюють його розмір для фізичних осіб і надсилають за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, а також платіжні реквізити. При цьому платники можуть звернутися до органів державної податкової служби для звірки даних щодо площі житлової нерухомості, податкових пільг, ставок та нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На відміну від фізичних осіб, юридичні особи самостійно обчислюють суму даного податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають податковим органам за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію. У той же час, якщо право власності на об’єкт оподаткування перейшло від одного власника до іншого протягом календарного року, то податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. Тобто, якщо власник об’єкта житлової нерухомості відчужив його 20 листопада 2014 року, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується за період з 1 січня 2014року по 31 жовтня 2014 року, а новий власник буде сплачувати даний податок починаючи з 1 листопада 2014 року.
Механізм оподаткування нерухомості - це сукупність організаційно-правових та економічних форм, способів, методів, інструментів організації, регулювання та управління податковими відносинами між державою і платниками податків щодо справляння податків на нерухоме майно до бюджетів різних рівнів, представлено у додатку А.
Сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Фізичні особи сплачують даний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, а юридичні - щоквартально до 30 числа, що наступає за звітним кварталом, тобто, до 30 березня, 30 червня, 30 вересня і 30 грудня.
З 1 січня 2015 року набирають чинності норми Закону України № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)".
Відповідні законодавчі норми внесли зміни до порядку оподаткування нерухомості.
Відтепер об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості.
Для фізичних осіб податок обчислюється контролюючим органом (ДФС) на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Мінімальна заробітна плата на 01.01.15р - 1218грн.; на 01.01.14р - 1218грн.) [4].
Пільги щодо сплати податку на нерухоме майно передбачають зменшення бази оподатковування об'єктів житлової нерухомості та повного або часткового звільнення від сплати податку.
Зокрема, база оподатковування зменшується на:
для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
У 2015 році при нарахуванні та сплаті податку діють вимоги Узагальнюючої податкової консультації щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.04.14р. №263.
Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації та пункту 18 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України у 2015 році фізичним особам буде нараховуватися податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за базовий період 2014 рік, розрахований з житлової площі об’єкта житлової нерухомості, у т.ч. його частки за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 (включно) та із загальної площі об’єкта житлової нерухомості, у т.ч. його частки з 01.04.2014 по 31.12.2014 (включно) по ставках та пільгах, які застосовувались при розрахунку податку у 2014 році.
Таким чином, база оподаткування
податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб, у
тому числі фізичних осіб - підприємців, розраховується органами державної
податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме
майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме
майно. Тоді як для юридичних осіб - такими особами самостійно, виходячи з
житлової площі об’єкта оподаткування на підставі документів, які підтверджують
право власності на нього. Реєстрація нерухомого майна у нашій державі
здійснювалася ще в радянські часи. Здебільшого вона мала значення у сенсі
відображення технічних характеристик об’єктів житлової нерухомості.