Материал: mass_communications_2008

опису фактів, випадків, стосунків та інших спеціальних речей, якими вони займаються. По-перше, наголос може робитися на ло­ гічному процесі, які концепти окреслюють в науці. Тоді термін «імітація» є концептом, що узагальнює спостерігання певних дій, котрі копіюють інші дії з певною визначеною точністю. По-друге, це узагальнення тих зв'язків, які має концептуально-організую­ чий процес із певною теорією. Теоретичні й гіпотетичні пропози­ ції формуються в одну концептуальну схему. Іноді тут краще вжи­ вати термін «конструкт1 ». Коли всі пропозиції логічно взаємо­ пов'язані, на цій основі формується теорія. По-третє, всі концепти формулюються людиною. Через це деякі з них можуть бути по­ милковими, можуть мати чи, навпаки, не мати зв'язків із реальніс­ тю. Концепт є нічим більше, ніж те, що виявляється через нього.

Важливо зрозуміти, що таке інтелектуальні рамки досліджен­ ня. Вони визначають його перебіг ще до початку самого процесу, вказуючи, в якому напрямку розвиватиметься дослідження, на які вихідні положення воно буде спиратися. Інтелектуальні рам­ ки також зумовлюють інтерпретацію одержаних результатів. Ок­ рім того, вони свідчать про особистий професіоналізм самого вченого, що також впливає на рівень і цінність дослідження. I. Бертнанд і П. Гаґес поділяють медіастудії на вивчення авдиторії, інституцій і текстів. Для дослідження авдиторії звичайно вико­ ристовуються теорії про те, як ми знаємо (позитивізм, бігевіоризм, структурний функціоналізм), чи те, що ми знаємо, наприклад, про такі соціальні категорії, як класи (різні форми марксизму) та ґендер (фемінізм чи інші форми політики ідентифікації).

Емпіричні дані, зібрані соціологами, та документальні свідчення, якими оперують історики, ніколи не промовляють самі за себе. Вони потребують належного аналізу і представлення. Інтерпретаційні рамки, що зазвичай створюються для інституціональних досліджень, належать до галузі історії та історіографії для свідчень з минулого, а також до політичної науки й соціології організацій для даних, які характеризують теперішній стан справ. Сучасний дослідник історії повинен мати, як мінімум, певні ідеї стосовно таких питань:

•Онтологія: Що таке історія? (події? письмові свідчення про них? те й інше?) Що таке писання історії? (спекуляція? наука? дис­ курс? ідеологія?) Який із двох концептів має сенс: історичний факт чи історична подія?

•Епістемологія: Що створює «історичне свідчення» і як це може бути описане? Звідки історики знають, «що насправді трапило­ ся»? Що пов'язує істориків із написанням історії (об'єктивність є

1Конструкт описує та підсумовує зв'язки між випадками, об'єктами та інши­ ми конструктами, які були спеціально створені чиадаптовані з певною науковою метою і мають емпіричну підтримку.

можливою чи бажаною)? Ми пишемо історію заради розуміння минулого «в його власних термінах» чи заради теперішнього?

• Методологія: Які форми збирання даних, аналізу та інтерпре­ тації, а також написання звіту є прийнятними для онтологічної та епістемологічної позиції, обраної дослідником?

Стосовно досліджень медіатекстів, I. Бертнанд і П. Гаґес радять розглянути базові питання, які характеризують різні підходи:

•Контент-аналіз: Наскільки точно це повідомлення відбиває ре­ альний світ через коди?

•Семіотичний аналіз: Як цей текст репрезентує світ через коди?

•Структурний аналіз: Яким чином структури цього тексту ство­ рюють значення?

•Літературна критика: Що цей текст (інтуїтивно) означає?

•Герменевтичний аналіз: Що автор хотів передати через цей текст?

•Феноменологічний аналіз: Що цей текст означає для мене?

•Постструктуралістський аналіз: Як значення цього тексту кон­

струюється в межах даного культурного контексту?

До цього переліку необхідно додати ще два популярні методи дослідження: дискурс-аналіз і фрейм-аналіз1 . Перший походить з галузі лінґвістики і зосереджується на стилістичних особливостях риторики або способу діяльності. Як правило, йдеться про дослі­ дження певних текстів у соціальному контексті, також про взає­ модію чи діалог між промовцями. Перспектива дискурс-аналізу може визначатися шляхом вивчення ситуативного і галузевого за­ стосування мови, за допомогою якої будуються соціальні взаєми­ ни, влада, ідентифікація. Тобто мова тут виступає радше не струк­ турою, а змістом різних соціальних практик. Якщо дискурс-аналіз розглядає певну сукупність текстів, то фрейм-аналіз зосере­ джується на самому тексті, включно з усіма можливими нюансами і наголосами, які зумовлюють позицію автора. Цей метод вивчає різні типи аргументації - логічну, композиційну, метафоричну, стилістичну, через використання стереотипів, пряму і приховану тощо - у спробі донести зміст повідомлення, спрямувати авдиторію в певному напрямку і, так чи інакше, вплинути на неї.

Соціологічний сегмент

Без соціологічної науки неможливо собі уявити сучасні медіа­ студії, передусім із погляду вивчення медіавпливів. Д. Пері під­ креслює, що дослідження масової комунікації зумовлюються

1 Прикладом фрейм-аналізу може бути робота Д. Губенка Frame Analysis of the New York Times Coverage of Presidential Elections and the «Orange» Revolution in Ukraine in 2004 // Маґістеріум. - Вип. 22. - Серія: Журналістика. - K., 2006.

нагальними потребами суспільства. Тобто вони мають виразну соціальну заангажованість і передбачають відгуки на стурбова­ ність суспільства масово-комунікаційною проблематикою, медіаосвіту та поведінку масової авдиторії. Із цього погляду медіадослідження є відгалуженням соціологічних студій. P. Віммер і Дж. Домінік розрізняють дослідження в друкованих та електрон­ них медіа, в рекламі і PR (зв'язках із громадськістю) та - вивчення медіавпливів. Будь-який дослідницький проєкт включає в себе таку послідовність дій:

•визначення проблеми і вибір теми;

•вивчення літератури, ознайомлення з існуючими працями і тео­ ріями за обраною темою;

•формулювання гіпотез та питань щодо дослідження;

•вибір методу або методів;

•збір даних, нотування інформації;

•аналіз та інтерпретація результатів;

•оприлюднення результатів;

•включення їх до наукового та професійного обігу, що, можливо, спричинить подальші студії.

Медіадослідження можуть бути якісними та кількісними. Якіс­

ні дослідження ґрунтуються на таких соціологічних методах, як фокус-групи, польові спостереження, глибинне інтерв'ю, вивчення випадків. Вони дають можливість досліднику побачити картину дій без умовностей, які іноді супроводжують експериментальне чи опитувальне дослідження. Окрім того, якісне дослідження може збільшити глибину розуміння вченим досліджуваного феномену. Це особливо важливо, коли цей феномен перед тим не вивчався.

Кількісні дослідження спираються на такі соціологічні методи, як репрезентативні вибіркові опитування, кількісний контентаналіз медійних повідомлень (медіапродукції), структуровані спо­ стереження, математико-статистичний аналіз зібраних даних. Ви­ користання відповідно розрахованої великої кількості прикладів, репрезентативної для певної категорії випадків, дає змогу досягти значної точності в результатах. За допомогою кількісних дослі­ джень можна з'ясувати, наприклад, преференції того чи того теле­ каналу щодо кандидатів на пост президента країни, збільшення або зменшення кількості сцен насильства на телебаченні з року в рік.

Для проведення медіадосліджень слід розрізняти теорії та методи, а також послуговуватися іншими термінами і поняттями. Попри наяв­ ність деяких відмінностей у застосуванні, важливо зрозуміти їхню спільну внутрішню логіку. Для цього ми подаємо визначення різних авторів. E. Ґіденс каже, що теорії є спробами пояснити конкретні су­ купності соціальних умов або види подій. Вони зазвичай формуються

Масові комунікації та їх дослідження 21

у процесі дослідження і формулюють проблеми, які мають стояти у центрі дослідницької роботи. До теорій, наприклад, відносимо струк­ туралізм, символічний інтеракціонізм, бігевіоризм. Методи вказують шлях дослідження, тобто яким чином воно проводитиметься, включ­ но з послідовністю кроків і визначенням процедур. Приклади мето­ дів - інтерв'ю, фокус-групи, масове опитування. Крім того, треба вміти оперувати такими поняттями, як репрезентативна вибірка (група досліджуваних осіб повинна відображати соціально-демогра­ фічні та інші характеристики населення - генеральної сукупності) та експеримент (спроба дослідника перевірити гіпотезу в суворо конт­ рольованих умовах). Нижче подано роз'яснення важливих соціоло­ гічних термінів, які використовуються у медіадослідженнях.

Терміни, що використовуються в соціології

Джерело: Д. Брайант, C. Томпсон, 2002.

Д. Брайант і C. Томпсон підкреслюють, що сенс медіадосліджень полягає у їх величезному практичному значенні. Якщо нас називають «суверенними споживачами» інформаційної доби і ми хочемо, щоб це споживання було плідним, ми маємо бути добре поінформованими про те, яку роль медії відіграють у нашому жит­ ті. Ці автори роз'яснюють сутність основних соціологічних ме­ тодів.

Лабораторний експеримент вважається одним з найпопулярніших. Одна група дивиться, слухає або читає певні види медіапро­ дукції (які містять сцени насильства, сексуально відверті, такі, що лякають, або якісь інші). Друга група учасників сприймає медіапродукцію нейтрального змісту. Потім ті зміни, що піддаються вимірюванню, порівнюються у представників обох груп. При цьо­ му можуть бути використані особисті звіти учасників за спеціаль­ но запропонованою формою або об'єктивні вимірювання. Останні можуть здійснюватися через спостереження за діями учасників; оцінки різних видів діяльності учасників; вимірювання певних фізіологічних параметрів (тиску крові, частоти пульсу, температу­ ри тіла); реєстрації психофізіологічних параметрів когнітивної діяльності (альфа- і бета-хвиль головного мозку), яка проводиться при перегляді, прослуховуванні або читанні медіапродукції.

Експерименти можуть ускладнюватися за рахунок використан­ ня контрольної групи індивідів (які не читають, не дивляться і не слухають ніякої медіапродукції). Такі комплексні експерименти також застосовуються для одночасного дослідження впливів кіль­ кох змінних - наприклад, впливу медіапродукції, що лякає, або нейтральної на хлопців і дівчат різного віку. Кожний метод, у т. ч. лабораторний, має свої позитивні і негативні риси. Це найкращий дослідницький метод соціальних наук для встановлення причин- но-наслідкових відношень. Він дає добру можливість контролю, не вимагає значних фінансових затрат. Експеримент можна повтори­ ти. 3 другого боку, штучність ситуації для його проведення впли­ ває на поведінку учасників, дослідник також може впливати на результати, маючи такий намір чи ні.

Опитування. Включає в себе письмове або усне анкетування, у т. ч. за допомогою телефону чи Інтернету, для визначення видів і обсягів медіавпливів на індивіда; власної оцінки індивідом свого ставлення до асоціальної чи просоціальної поведінки. Мета подіб­ них досліджень часто полягає у визначенні специфічних соціаль­ но-демографічних або психографічних чинників, які можуть впли­ вати на відношення між змінними, тому що зазвичай проводять опитування не всього населення, а групи його представників (ви­ бірка). Використовуючи добре сплановане опитування, можна вод-

ночас вивчати кілька потенційних джерел певних видів медіа­ впливів. Тому дослідники часто поєднують експеримент із масо­ вим опитуванням учасників. Опитування є зручним засобом для виявлення зв'язків чи відношень між змінними.

Польовий експеримент, тобто експеримент, який проводиться в реальних умовах. Він не дає таких можливостей для контролю, як лабораторний. A втім, використання методів статистичного аналі­ зу в польових умовах дало змогу вченим домогтися більшої контрольованості сторонніх змінних. Польові експерименти характеризу­ ються високим ступенем зовнішньої валідності, тобто можливістю узагальнення достовірних результатів дослідження. Ставлення чи поведінка учасників експерименту вивчається не в штучних умо­ вах лабораторії, а в реальних ситуаціях. Це дає підставу для припу­ щення, що поведінка учасників є природнішою. У деяких випадках учасники можуть не усвідомлювати себе об'єктом дослідження і тому поводитись більш невимушено, що, однак, викликає сумніви з етичного погляду.

При лонгітюдних дослідженнях певні явища вивчаються і порівнюються через певні періоди часу. Ti самі респонденти дають інформацію в різний час, а це означає, що їх потрібно розшукувати і заохочувати до участі у дослідженнях, що вимагає від дослідника значних фінансових і часових затрат. Попри це, лонгітюдні дослі­ дження часто дають переваги, які перевершують витрати. E. Ho- ель-Нойман і T. Петерсен для розгляду даних, зібраних у різний час, і виявлення динаміки певних явищ уживають термін «трендовий аналіз». Для поглиблення якісних характеристик такого роду досліджень застосовується т. зв. панельний метод, спрямований на багаторазове опитування тих самих осіб.

Триангуляція методик (комплексне дослідження). Оскільки кожний зі згаданих первинних методів у чомусь обмежений, до­ слідники часто використовують для вивчення медіавпливів кілька різних методів. Наприклад, щоб визначити, наскільки альтруїзм телевізійних героїв впливає на благочинність глядачів, можна ви­ користати лабораторний експеримент, польовий експеримент і опитування. Ще краще застосувати всі три методи водночас, тобто використати триангуляцію методик. Якщо дані, одержані за допо­ могою трьох різних методів, є близькими, сукупні результати є на­ багато достовірнішими, ніж результати від застосування якогось одного дослідницького інструменту. Таке комплексне використан­ ня різноманітних методик має назву програмного дослідження медіавпливів. Цей підхід сприяє тому, що результати комплексних досліджень сприймаються з більшою довірою не лише у науково­ му середовищі, а також політиками і журналістами.

Контент-аналіз використовується для того, щоб виявити наяв­ ність, відсутність чи кількість певних медіаповідомлень, котрі, за припущенням, сприяють певним впливам. За допомогою контентаналізу можна скласти профіль змісту медіапродукції (смислових одиниць медіатексту, що стійко повторюються), здатної зумовлю­ вати асоціальні чи просоціальні медіавпливи. Для доказів існу­ вання певного впливу як такого контент-аналіз необхідно вико­ ристовувати у поєднанні з іншими методами. За словами Г. Почепцова, контент-аналіз визначають як статистичну семантику; техніку для об'єктивного й кількісного описання змісту комуніка­ ції; техніку вироблення висновків на базі об'єктивного й система­ тичного встановлення характеристик повідомлення. B. Іванов також вказує, що контент-аналіз - це якісно-кількісний метод ви­ вчення документів, який характеризується об'єктивністю виснов­ ків і строгістю процедури.

Мета-аналіз застосовується для систематизованої інтеграції наявних даних багатьох емпіричних досліджень, об'єднаних спіль­ ною темою. Для створення «загальної картини» застосовуються статистичні методи. Оскільки процедури мета-аналізу науково обґрунтовані й вичерпні, правильно проведений мета-аналіз може дати аналітичне витлумачення різних соціально-культурних явищ і процесів. Така інформація потім може використовуватися у поєд­ нанні з традиційними оглядами наукової літератури для глибшого розуміння впливу ЗMK на суспільство.

Статистичні методи. Найбільш застосовуваним статистичним інструментом у цій галузі можна вважати індуктивну статистику. Така статистика припускає, що окремі представники населення, відібрані за допомогою простої вибірки, мають ті самі характерис­ тики, що й загальна (генеральна) сукупність населення, з якої сформована вибірка. Тому результати опитування відібраних представників можуть бути, з певними застереженнями, узагаль­ нені стосовно генеральної сукупності в цілому. Статистичні мето­ ди засновані на законах математичної імовірності з урахуванням чинника випадковості. Тому похибки, зумовлені чинником випад­ ковості, враховуються під час остаточних узагальнень результатів опитування.

A. Берґер наголошує на тому, що погано, коли студенти не ма­ ють справ із реальними дослідженнями і компенсують їх виключ­ но роботою в бібліотеці. Звичайно, суто бібліотечні розвідки також приносять певну користь. Але майбутньому журналістові необхід­ но включати в них елементи роботи з людьми та інституціями. Такі дослідження розвивають професійні навички не лише із суто наукового погляду. Вони безпосередньо вчать культурі професії

журналіста. Адже для того, щоб написати матеріал чи підготувати сюжет до етеру, репортер щоразу проводить справжнє досліджен­ ня з обраної теми. Досліднику медій, каже A. Берґер, як і будь-яко­ му іншому дослідникові, слід мати на увазі наведені нижче за­ питання. Зрозуміло, що не завжди є можливість і потреба на них відповідати, але вони так чи інакше випливають із суті дослідни­ цького процесу, і тому про них потрібно пам'ятати.

Хто? (першим чи останнім зробив щось, або ж хто несе відпові­ дальність за певну подію, падіння виробництва, низку подій). Чому? (щось трапилося, почалася Перша світова війна, одні люди, інфіковані СНІД, живуть багато років, а інші швидко вмирають). Як? (відбувається певний процес, ми вирішуємо проблему пропус­ ків занять школярами). Що? (ми ставимо це запитання, коли хоче­ мо зібрати кількісну інформацію про певний феномен; наприклад, комерційні фірми, які розміщують рекламу на телебаченні, хочуть знати, яка кількість глядачів дивиться ті чи ті програми і який склад глядацької авдиторії, щоб відповідним чином спрямувати свою продукцію). Коли? (тут ми цікавимося часом та пов'язаними з ним впливами, наслідками діяльності чи певними типами по­ ведінки: коли діти починають курити, коли найдоцільніше просві­ тити їх щодо питань сексу). Котрий? (це запитання виникає, коли є потреба з'ясувати можливі альтернативи щодо того, який саме елемент є найважливішим з наявної групи елементів - які чинни­ ки забезпечують успіх у журналістській освіті). Дe? (нам потрібно знати, де саме щось трапилося або може трапитися; де, наприклад, шукати нафту або може бути створений новий університет).

Існують суворі вимоги до структури медіадосліджень, що обов'язково включає в себе (P. Віммер і Дж. Домінік): коротке ре­ зюме (100-150 слів) ключових положень дослідження; вступ, який складається з формулювання проблеми, обґрунтування її важли­ вості, цілі дослідження; огляд фахової літератури (слід з'ясувати обізнаність із питань попередніх досліджень обраної теми, включ­ но з висунутими гіпотезами, теоретичною й методологічною ба­ зою); методологічний розділ, що описує шляхи вирішення обраної для дослідження проблеми, включно з використанням зібраних даних, визначенням меж дослідження, термінологічним описом характеристик, представленням методології, яка застосовується при збиранні та аналізі даних, поясненнями можливих викрив­ лень даних під час їх збирання або аналізування. Частина, яка представляє результати, включає в себе знахідки й відкриття до­ слідження, поділяючись у свою чергу на опис аналізу даних, опис досягнень і представлення необхідних схем, таблиць і графіків. Останній розділ, обговорення, складається з головних підсумків,

їхньої інтерпретації, представлення певних недоліків чи обмежень роботи; висловлюються сподівання і пропозиції щодо наступних досліджень. Наприкінці наводиться повний список використаних джерел.

Досі медіадослідження в Україні мають доволі спорадичний і часто непрофесійний характер. Вони здебільшого відбуваються поза університетами. Головним чином застосовуються якісні ме­ тоди, які не вимагають значних витрат. Той факт, що Україна нале­ жить до посттоталітарних країн, зокрема свідчить про те, що полі­ тична еліта ще не мислить стратегічно, вона стурбована лише здо­ буттям і втриманням влади. Тому держава не переймається станом медіагалузі. З другого боку, Україна ще не має відповідних націо­ нальних коштів, які громадські організації могли б скерувати у медіадослідження. Тому оцінки ролі ЗMK у сучасній Україні пе­ реважно спекулятивні. Медіадослідження головним чином при­ в'язуються до виборчих кампаній або визначення рейтингів ЗMK, які впливають на ціноутворення рекламного ринку. Можемо на­ вести лише поодинокі приклади професійних підходів. Ha медіадослідженнях за допомогою контент-аналізу спеціалізується Ака­ демія української преси. Також комплексне медіадослідження «Чи справді є незворотними помаранчеві зміни в українських масмедіа?» було організоване Центром медіареформ1 .

Джерела для медіадосліджень в Україні

За відсутності постійного оновлення соціологічних даних про медіагалузь дослідники українських медіа іноді можуть спиратися на опосередковані джерела, вивчаючи які можна діставати певний фактологічний матеріал. Такими джерелами можуть бути різно­ манітні огляди та моніторинги медій, головним чином новин, що їх здійснюють громадські організації (Академія української преси, Інститут масової інформації, Комітет «Рівність можливостей», Асоціація «Спільний простір»)2 . Окремі медіадослідження мо­ жуть час від часу проводитися дослідницькими центрами (Інсти-

1Pavlenko R., Klymenko I. Are the Changes in Ukrainian's Mass Media Induced by the «Orange» Revolution Really Irreversible? // Маґістеріум. - Вип. 22. - Серія: Журналістика. - K., 2006; http://mediareform.com.ua/article.php7articleID=422. Ос­ кільки аналітичні підсумки зібраних даних належать експертам Школи політич­ ної аналітики P. Павленку та I. Клименко, далі в тексті згадуються тільки ці два автори.

2Відповідно: http://www.aup.com.ua/; http://imi.org.ua/, http://www.prostir- monitor.org.

Масові комунікації та їх дослідження 27

тут соціології HAH України, Київський міжнародний інститут соціології, Школа політичної аналітики)l чи громадськими органі­ заціями, статутна діяльність яких не має безпосереднього відно­ шення до медій (фонд «Демократичні ініціативи», Харківська правозахисна група, Комітет виборців України, Аабораторія законо­ давчих ініціатив)2 .

Різного роду власні опитування і дослідження час від часу про­ водяться профільними асоціаціями (Незалежна асоціація телерадіомовників, Українська асоціація видавців періодичної преси)3 та профспілковими організаціями (Медіапрофспілка)4. Значні ре­ сурси мають Internwes-Україна 5 та IREX-Україна6. Питаннями медіазаконодавства опікується Інститут медіаправа7 . Цінним дже­ релом є статті та експертні матеріали, які вміщуються у фахових виданнях («Телекритика», «Медіа критика» «Телерадіокур'єр»)8. Є можливість вести моніторинг публікацій тих авторів, які пра­ цюють у режимі оглядачів (Н.Лігачова). Окремі журналістські публікації є готовими дослідженнями або ж навчальними матеріа­ лами для студентів (стаття C. Аещенка про власників 3MK «Орбі­ ти політичних медіа: сфера впливу Пінчука, Ахметова, Порошенка, Ющенка...»)9.

Цей перелік є далеко не повним, зокрема він зовсім не згадує регіональні НУО. Для ілюстрації такої громадської активності, яка, безсумнівно, сприяла розвиткові масових комунікацій в Ук­ раїні й тепер може стати джерелом для вивчення медіагалузі, наве­ демо приклад роботи Медіа Клубів. Вони регулярно проводилися Центром медіареформ 10 з 2002-го по 2006 p. Головна ідея цього формату - робота з т. зв. інтегрованими групами. Тобто за одним столом збиралися не лише журналісти, а й державні службовці, представники громадського сектору, прокуратури, політики, судді, юристи, менеджери і власники ЗMK, студенти, українські та

1Відповідно: http://www.i-soc.kiev.ua/eng/index2.html; http://www.kiis.com.ua/; http://www.spa.ukma.kiev.ua.

2Відповідно: http://www.dif.org.ua; http://www.khpg.org, http://www.cvu.org.ua; http://www.parlament.org.ua.

3Відповідно: http://www.nam.org.ua; http://www.uapp.org.

4http://www.profspilka.org.ua.

5http://www.internews.ua.

6http://www.irex.kiev.ua.

7http://www.medialaw.kiev.ua.

8Відповідно: http://www.telekritika.kiev.ua; http://www.mediakrytyka.info; http://www.trk-mag.kiev.ua.

9http://www.pravda.com.Ua/news/2006/12/6/52006.htm.

10http://www.mediareform.com.ua.