ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І ЛЕКСИКА СУЛМ
1.1 Лексика і лексикологія
.2 Термінологія як наука про слова фахової лексики
Висновок до розділу I
РОЗДІЛ ІІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ
.1 Особливості перекладу термінів у професійному мовленні
.2 Дослідження знань термінів напрямку «Машинобудування»
Висновок до розділу II
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК А
ДОДАТОК Б
ВСТУП
Актуальність дослідження обумовлена підвищенням значущості перекладу наукової літератури як способу обміну і розповсюдження інформації в світовій науковій спільноті. Серед великої кількості проблем, якими займаються сучасні лінгвісти, чи не найменш проблемною є проблема перекладу термінів.
Отже, не тільки з лінгвістичних, але й із суспільно-історичних позицій обрана тема для дослідження є актуальною і своєчасною.
Вивчення питань перекладу термінів технічної літератури зумовлено різким збільшенням інформації під впливом науково-технічної революції, поширення нових технологій у житті людини, а також входження до мови нових термінів, які описують нові досягнення людини.
Зміст основних термінів:
Лексикологія - це розділ мовознавства, що вивчає лексику мови [4, с.150].
Лексика - це словниковий склад з фразеологією включно.
Термін - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини [4, c.215].
Термінологія - це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворилися і функціонують у кожній галузі стихійно [1, c.63].
Термінознавство - розділ мовознавства, що вивчає термінологію [3, c 514]
Ступінь вивчення теми: Ця тема стала об`єктом дослідження таких вчених: І. Верхратський, В . Левицький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй, В. Вюстер та інші.
Об`єктом дослідження виступає переклад термінів напрямку «Машинобудування», який породжує проблему і прагне її вивченню.
Предмет дослідження: встановлення подібності й розходження в лексичній, семантичній і граматичній структурі терміносистем, що зіставляють, і їхніх термінів, що представляють в машинобудуванні те саме наукове поняття, а також ступінь типологічної близькості досліджуваних термінологічних підсистем.
Мета курсової роботи полягає у виявленні та комплексному аналізі способів перекладу технічних термінів.
Завдання:
1. Охарактеризувати лексику СУЛМ.
. Розглянути особливості перекладу термінів.
. Дослідити актуальні проблеми перекладу технічних термінів.
. Проаналізувати труднощі перекладу термінів у галузі «Машинобудування».
. Визначити роль термінів у системі професійного мовлення інженерів.
Методи дослідження: У ході дослідження при доборі мовного матеріалу використовувались такі методи, як: опитування, опис, аналіз, синтез, пояснення.
Теоретичне значення курсової роботи полягає у тому, що у цьому дослідженні виявлено специфіку аналізу способів перекладу термінів технічної терміносистеми.
Практичне значення: Основні питання, розглянуті в роботі, можуть бути включені до розробки лекцій з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням», написання курсових та дипломних робіт за цією тематикою.
Джерельна база. У роботі використано наукові праці таких авторів: Шевчук С.В., Клименко І.В, Юрчук Л.А., Зубков М.Г., інтернет-джерела.
Обсяг і структура роботи. Курсова робота складається з двох розділів, вступу, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг - 15 сторінок.
РОЗДІЛ I. ЛЕКСИКА СУЧАСНОЇ
УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
1.1 Лексика
і лексикологія
Лексика (від грец. Lexikos - словесний, словниковий) - це сукупність слів будь-якої мови, а також сукупність слів певної сфери вживання (професійної, офіційно-ділової, наукової, виробничо-технічної тощо). Розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови (лексику) називається лексикологією.
Усі слова мови становлять її лексику (словниковий склад). Лексикою називають також певну частину словникового складу мови: лексика абстрактна, лексика термінологічна, лексика побутова. Найбільше багатство кожного суспільства - його мова, а в мові - її словниковий склад. Лексичне багатство мови свідчить про рівень розвитку суспільства. В українській мові лише загальних назв (разом із термінами) кількасот тисяч. А якщо врахувати й те, шо багато слів мають не одне, а кілька значень, то стане зрозумілим, наскільки неосяжна лексика високорозвиненої мови. («А мова - як море», - сказав письменник С. Плачинда, маючи на увазі лексику.) [7, c.1].
З розвитком знань про світ мова невпинно зростає. До речі, більшість слів у мові становлять спеціальні слова, пов'язані з різними галузями знань, культури, виробництва тощо, і приблизно десята частина - це загальновживані слова.
Словниковий склад мови являє собою не просто набір слів. Слова в мові існують у певній системі та взаємовідношенні. Вони розрізняються за сферою й частотою вживання. Слова якнайтісніше пов'язані з позамовною дійсністю, складові частини якої вони позначають і на зміни в якій оперативно реагують, відбиваючи широкий соціально-історичний досвід носіїв мови. І тому лексична система є найрухливішою, наймобільнішою складовою частиною мови: у ній постійно виникають нові слова, нові значення в існуючих словах, а окремі слова стають застарілими, рідковживаними, а то й зовсім забуваються, залишаючись тільки в писемних пам'ятках. Коли ми говоримо про те, шо мова пов'язує минулі покоління із сучасними, зберігає й передає минулий досвід, то маємо на увазі насамперед слова, лексику.
Розділ мовознавства, який вивчає лексику мови, називається лексикологією. Лексика може вивчатися: з погляду словникового складу мови в цілому, його кількісного обсягу, походження, системи (власне лексикологія); з погляду значення слів, природи і типів цих значень (семасіологія); з погляду походження слів, змін у їхньому значенні й звуковому оформленні, їх зв'язків з іншими словами цієї мови та інших, споріднених з нею (етимологія).
Окремо розглядаються власні назви людей та місцевостей, їхнє походження й первісне значення (ономастика), стійкі сполучення слів, їхній склад і значення (фразеологія). Не менш важливе значення для функціонування мови має теорія й практика укладання словників (лексикографія).
До словникового складу сучасної
української мови входять різноманітні шари лексики, які різняться між собою за
сферами свого вживання. Помітне місце в ньому займає термінологічна лексика,
яка належить до лексичної підсистеми обмеженого функціонування і «має залежний
характер відносно загальнонародного словника»
1.2 Термінологія як наука про слова фахової лексики
лексика переклад технічний машинобудування
Наукові поняття визначаються спеціальними словами - термінами, які складають основу наукової мови.
Термін - це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття.(Мостови́й кран (кран - балка) - підіймальний кран, що пересувається рейками на нерухомих опорах. Кран мостовий має широку сферу застосування - він призначений для підйому і переміщення вантажу в приміщенні або під навісом.)
Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, щоб розуміти, яке поняття вкладати в той або інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініцій - лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі. Термін - спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання, науки, техніки, політики, мистецтва.
На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань. (різьбове з’єднання - з’єднання деталей, що мають різьбу; нормалізація - нагрівання сталі, підтримка і подальше охолодження на повітрі).
Терміни конкретної галузі знання або діяльності складають окрему терміносистему (термінологію). У межах цієї системи термін не повинен мати синонімів, він також не може бути багатозначним. Кожне поняття має співвідноситись тільки з одним терміном, а кожен термін - тільки з одним поняттям. Якщо одне й теж слово вживається у різних термінологічних системах, то ці слова виступають як омоніми.
Терміни позбавлені будь-якої образності, емоційно-експресивного забарвлення. Наприклад, у технічних термінах: палець, головка, плече, ручка - образність втрачено.
Без експресивності термінів сприяє і те, що велика кількість їх є словами іншомовними: ультрафіолет, рентгеноскопія, цитоплазма, дифузія.
Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.[3, c 513].
Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей, називають терміносистемами, або термінологічними системами.
Термінологія - це атрибут науки, а наукова сфера, як відомо, має міжнародний характер, - констатує І. Козловець [2, c 92].
Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру: логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки, а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними); мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родові тощо).
Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Верхратський, В. Левицький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та інші. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних ділянок, прагнули до того, щоб термінологія була "всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного".
Незважаючи на відмінності й багатогранність сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять, існує низка спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці.
Основні ознаки терміна:
. Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення. (допуск - алгебраїчна різниця між найбільшими та найменшими граничними розмірами; cтаріння - результат впливу на матеріали навколишнього середовища протягом тривалого інтервалу часу)
. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями.(прес-вал - машина, яка використовується для прикладання сили до валів або шпинделям при свердлінні або бурінні; контур - замкнений шлях, в якому один із вузлів є початковим і кінцевим вузлом шляху)
. Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) не вдається. (Евтектика - (1) сплав, що має склад, що відповідає евтектичній точці на фазовій діаграмі, (2) структура сплаву, що представляє суміш твердих складових, що утворилися в результаті евтектичній реакції у вигляді регулярної матриці тонких пластинок або стрижнів.)
. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. (Сортамент прокату -сукупність профілів прокату, одержуваного на прокатному стані; крихкість - властивість вантажу руйнуватися при натиску і штовханні.) [3, c 514]
Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:
- нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;
інтернаціональний характер (знаючи терміни - інтернаціоналізми, легко спілкуватися з іноземними фахівцями, читати іншомовну літературу, проте їхні значення непрозорі і це ускладнює, зокрема, навчальний процес);
стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним);
здатність утворювати похідні слова, наприклад: зношення- зношування - зношеність - зношуваний; зрошення - зрошування - зрошувальний - зрошувач.
За статистикою, понад 70% термінів у різних терміносистемах - це словосполучення. Вони становлять певну семантико-синтаксичну єдність, відтворюються в готовому вигляді [2, с.91].
Проте усе це - вимоги до ідеального терміна, на практиці ж далеко не завжди вдається утворити термін, який би відповідав усім вищеназваним вимогам.
Термінологія виконує такі основні функції: позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців - за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.
Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках.
Для термінологічної системи характерні такі способи творення:
) морфологічний спосіб (за відповідними словотвірними моделями); 2) семантичний, що реалізується за допомоги розвитку спеціальних значень у словах природної мови; 3) різні типи запозичень (словотвірне та семантичне калькування).
Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:
. Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, водяний знак, власний заголовок, ритмічна структура книги, сатиновий друк, чиста конкуренція, відчуження, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення. (гілка - складається з одного чи декількох послідовно з’єднаних елементів, кожний з яких має два виводи).
. Словотвірний - утворення термінів за допомоги префіксів (надвиробництво, пересупозиція), суфіксів (маркування, зварювання, крихкість), складанням слів і основ (адрес-календар, гальванокліше, літературознавство, держава-монополія, матеріаломісткість), скороченням слів (ОМТ - обробка металу тиском). Цей спосіб термінотворення найпродуктивніший.
. Синтаксичний - використання словосполук для називання наукових понять: вихідні відомості, основний текст, академічне видання, спільний множник, зустрічний позов, державне замовлення, капіталодефіцитні країни.
. Запозичення - називання наукового поняття іншомовним словом (контролінг, ліверидж, бюргшафт, дисиміляція) [3, c 518].