Підшукування співучасників — це будь-які дії щодо притягнення, залучення до вчинення кримінального правопорушення інших осіб: виконавця (співвиконавця), організатора, підмовника або пособника.
Змова на вчинення кримінального правопорушення — це попередній зговір двох або більше осіб з метою спільного вчинення кримінального правопорушення.
Усунення перешкод — це ліквідація перешкод, позбавлення від перепон, які заважають вчиненню кримінального правопорушення, здійсненню кримінально протиправного наміру.
Інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення — це найрізноманітніші дії, що створюють можливість для вчинення кримінального правопорушення. Наприклад: підготовка місця вчинення кримінального правопорушення, сховища для приховування викраденого, запобігання розкриттю запланованого кримінального правопорушення, бо вони роблять можливим його вчинення, тощо.
Із суб’єктивної сторони готування до кримінального правопорушення можливе лише з прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що він створює умови з метою вчинення певного кримінального правопорушення і бажає створити такі умови. При цьому він має намір не обмежуватися тільки готуванням до кримінального правопорушення, яке може бути закінченим і незакінченим, а вчинити такі дії, які призведуть до закінчення кримінального правопорушення, але йому не вдається реалізувати свій умисел, зробити це, довести кримінальне правопорушення до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Готування до кримінального правопорушення слід відмежовувати від виявлення умислу. Під виявленням умислу розуміють прояв особою в той чи інший спосіб (усно, письмово, іншим шляхом) наміру вчинити певне кримінальне правопорушення. Відповідно до ст. 11 КК кримінальним правопорушенням визнається передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення. Воно посягає на об’єкт, який перебуває під охороною закону. Тому і початкова стадія вчинення кримінального правопорушення може бути проявлена лише в суспільно небезпечній дії чи бездіяльності. При виявленні умислу відсутні самі дія чи бездіяльність, тому виявлення умислу не розглядається як стадія вчинення кримінального правопорушення і не тягне за собою кримінальної відповідальності.
Від виявлення умислу слід відрізняти такі самостійні кримінальні правопорушення, як погроза вбивством (ст. 129 КК), погроза знищення майна (ст. 195 КК), погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали (ст. 266 КК), погроза щодо працівника правоохоронного органу (ч. 1 ст. 345).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах на кримінальне правопорушення є проміжною стадією його вчинення, видом незакінченого кримінального правопорушення.
Об’єктивні ознаки замаху на кримінальне правопорушення такі:
1) Вчинення діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення. Характерною особливістю замаху, що відрізняє його від готування, є те, що при замаху об'єкт кримінального правопорушення ставиться під безпосередню загрозу заподіяння йому шкоди; вже вчинені дії, що входять в об'єктивну сторону кримінального правопорушення. Але при замаху, на відміну від закінченого кримінального правопорушення, бракує деяких ознак об'єктивної сторони кримінального правопорушення: кримінально протиправного результату, вказаного у відповідній статті Особливої частини КК, або повного завершення всіх дій, що утворюють об'єктивну сторону кримінального правопорушення.
2) Недоведення кримінального правопорушення до кінця. Саме незавершеність відрізняє замах від закінченого кримінального правопорушення і є однією з підстав для виділення його в самостійну стадію. Вона не одержує свого повного розвитку, тобто повною мірою не здійснена. Особа або не виконує всіх дій, що утворюють об’єктивну сторону (наприклад, вбивця не встиг завдати удару потерпілому чи натиснути на курок; винному не вдалося створити злочинну організацію (ст. 255 КК), банду (ст. 257 КК), або ж не настають наслідки, зазначені у відповідній статті КК (наприклад, смерть потерпілого не настала, бо вбивця промахнувся чи завдав лише незначного поранення).
3) Причини недоведення кримінального правопорушення до кінця не залежать від волі винного. Причини недоведення кримінального правопорушення до кінця можуть бути різними (опір жертви, невміння користуватися зброєю, затримання злочинця тощо). Якщо злочин не доведено до кінця з власної волі особи, кримінально караний замах на злочин відсутній внаслідок добровільної відмови (ст. 17 КК). Причини, з яких злочин не було доведено до кінця, повинні бути виявлені та вказані. У разі визнання підсудного винним у замаху на вчинення кримінального правопорушення у вироку необхідно вказати причини, з яких злочин не було доведено до кінця.
У законодавчому визначенні замаху міститься важливе вказівка на те, що замахом на кримінальне правопорушення визнається умисна дія. Тим самим підкреслюється основна суб'єктивна ознака замаху. Замах на кримінальне правопорушення є характерним тільки для умисної кримінально протиправної діяльності. Не може бути замаху, так само як і готування, при вчиненні кримінального правопорушення з необережності. Особа, яка робить спробу вчинити кримінальне правопорушення, прагнучи досягти його завершення, не може діяти необережно. У цих випадках доречно говорити лише про умисел особи. Замах, так само як і готування, можливе лише за наявності прямого умислу.
Види замаху на кримінальне правопорушення. Замах на кримінальне правопорушення поділено законодавцем за суб’єктивним критерієм на закінчений (ч. 2 ст. 15 КК) та незакінчений (ч. 3 ст. 15 КК), тобто за ставленням самого винного до вчинених ним діянь, за його власним уявленням про ступінь виконання його діяння у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 КК замах на кримінальне правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Закінчений замах на кримінальне правопорушення свідчить про невдалу спробу вчинити закінчений кримінальне правопорушення. Тому його нерідко називають невдалим замахом на кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 15 КК замах на кримінальне правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. Незакінчений замах на кримінальне правопорушення іноді називають перерваним. Наприклад, викрадач (крадій) був затриманий як тільки проник у житло або при нападі для вбивства з рук винного було вибито зброю.
Залежно від придатності об’єкта (предмета) і засобів посягань розрізняють придатний замах на кримінальне правопорушення і непридатний замах. Останній, у свою чергу, поділяється на такі: замах на непридатний об’єкт і замах з непридатними засобами. Таким самим може бути і непридатне готування до кримінального правопорушення.
Замах на непридатний об’єкт (він може бути закінченим або незакінченим) можливий тоді, коли об’єкт (предмет) не має необхідних властивостей (ознак) або зовсім відсутній, внаслідок чого винний не може довести кримінальне правопорушення до кінця. Особа припускається фактичної помилки, що і позбавляє її можливості довести кримінальне правопорушення до кінця. Це, наприклад, спроба крадіжки з порожнього сейфа чи порожньої кишені; постріл у труп, помилково прийнятий за живу людину; викрадення предмета, помилково прийнятого за вибухові речовини чи наркотичні засоби.
Замах із непридатними засобами (він також може бути як закінченим, так і незакінченим) є тоді, коли особа помилково чи через незнання застосовує такі засоби, за допомогою яких внаслідок їх об’єктивних властивостей неможливо завершити злочин. При цьому засоби можуть бути як абсолютно, так і відносно непридатними для заподіяння шкоди. Абсолютно непридатними вважаються засоби, використання котрих за будь-яких умов (обставин) не може привести до закінчення кримінального правопорушення (наприклад, спроба отруїти людину речовиною, помилково прийнятою за отруту).