Лекція по кримінальному праву №11
ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
Тема № 11 «Стадії вчинення кримінального правопорушення»
З дисципліни: «Кримінальне право: загальна частина»
Категорія слухачів: студенти, слухачі коледжу.
Навчальні питання:
Поняття та види стадій вчинення кримінального правопорушення.
Поняття закінченого та незакінченого кримінального правопорушення.
Поняття готування до кримінального правопорушення, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки.
Поняття та види замаху на кримінальне правопорушення, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки.
ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ
Стадії кримінального правопорушення — це передбачені КК, суспільно небезпечні етапи його вчинення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації кримінально протиправного наміру, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) та моментом його закінчення (припинення), а тим самим і ступенем тяжкості вчиненого особою діяння.
Стадії вчинення кримінального правопорушення відрізняються між собою і моментом закінчення кримінально протиправного діяння. Воно може бути закінчено винним, але його вчинення може не вдатися і через це припинитися на попередніх стадіях (готування до кримінального правопорушення або замаху на кримінальне правопорушення ). Якщо кримінальне правопорушення закінчено, він поглинає попередні етапи (стадії) його вчинення, вони не мають самостійного значення, а тому не впливають на його кваліфікацію. Проте ці стадії мають самостійне юридичне значення, коли кримінальне правопорушення є незакінченим з причин, які не залежали від волі винного. В таких випадках діяння злочинця кваліфікуються відповідно як готування до кримінального правопорушення або замах на кримінальне правопорушення.
Кримінальний кодекс України визнає кримінально протиправними та караними три стадії вчинення кримінального правопорушення:
1) готування до кримінального правопорушення (ст. 14 КК);
2) замах на кримінальне правопорушення (ст. 15 КК);
3) закінчене кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 13 КК).
Перші дві стадії — готування до кримінального правопорушення та замах на кримінальне правопорушення — визнаються кримінальним законом незакінченим кримінальним правопорушенням і є його видами (ч. 2 ст. 13 КК), їх ознаки передбачені відповідно у статтях 14 та 15 КК. Закінчені кримінальні правопорушення сформульовані у диспозиціях статей Особливої частини КК.
Стадії кримінального правопорушення мають місце тільки в умисних кримінальних правопорушеннях. В необережних посяганнях воля особи не спрямована на скоєння конкретного кримінального правопорушення, тому стадії в необережних діяннях виключаються.
Виділення трьох стадій вчинення кримінального правопорушення не означає, що кожний злочин проходить їх всі. Наприклад, приготування може взагалі бути відсутнім, а можуть мати місце всі три стадії. Але самостійне значення має тільки стадія закінченого кримінального правопорушення. і тільки якщо кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, стадії попередньої кримінально протиправної діяльності набирають самостійного значення.
Закон про кримінальну відповідальність не визнає в якості стадії вчинення кримінального правопорушення, а значить не вважає кримінально протиправним та караним, виявлення умислу на вчинення кримінального правопорушення.
Виявлення умислу (наміру) на вчинення кримінального правопорушення – це виражене зовні тим чи іншим чином бажання вчинити кримінальне правопорушення. Формами такого прояву, зокрема, є усна (висловлювання бажання вчинити кримінальне правопорушення), письмова (повідомлення про майбутнє вчинення кримінального правопорушення), конклюдентні дії. Особливістю цього явища є те, що ніяких конкретних дій, якими безпосередньо спричиняється шкода суспільним відносинам, не здійснюється. Тобто у особи є тільки намір скоїти кримінальне правопорушення, який в реальній діяльності людини ще не проявився. В законі ж говориться, що особа може нести кримінальну відповідальність за вчинення діяння (дії або бездіяльності), то не можна притягти до відповідальності тільки за думки, що мають місце в її свідомості.
Таким чином, виявлення умислу, що не має фізичного втілення в суспільно небезпечному діянні (наприклад, стало відоме з щоденника людини чи листа), не повинно тягти за собою кримінальну відповідальність.
Не є виключенням з цього правила і встановлення кримінальної відповідальності за погрозу, наприклад, вчинити вбивство (ст.129 КК). В даному випадку мова не йде про виявлення умислу. Об’єктивна сторона цього складу кримінального правопорушення проявляється в дії – в погрозі заподіяти потерпілому смерть. Погрози ці реальні і тому суспільно небезпечні. Погроза впливає на психіку потерпілого, винний бажає залякати його, заставити змінити звичний для того образ життя. Для цього складу не має значення, був лі у винного намір на скоєння конкретних дій чи ні. Головне, що потерпілий сприймає її як реальну. Виявлення умислу має важливе профілактичне значення, так як у правоохоронців є можливість попередити скоєння кримінального правопорушення.
Закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить всі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК (ч. 1 ст. 13 КК).
У закінченому кримінальному правопорушенні існує єдність об’єктивної і суб’єктивної сторін. Це завершальна (остання, підсумкова) стадія вчинення кримінального правопорушення. Вона поглинає попередні стадії вчинення кримінального правопорушення і останні не мають значення для кваліфікації, якщо не створюють склад іншого кримінального правопорушення, оскільки всі стадії одного і того самого кримінального правопорушення мають єдиний (один і той самий) об’єкт посягання. У закінченому кримінальному правопорушенні винний повною мірою реалізував умисел, завершив кримінальне правопорушення, виконав усі діяння (дії чи бездіяльність), які складають об’єктивну сторону складу кримінального правопорушення, заподіяв шкоду об’єкту. Момент закінчення кримінального правопорушення є різним залежно від конструкції складу кримінального правопорушення, описування ознак кримінально протиправного діяння в законі.
В залежності від конструкції складу кримінального правопорушення за моментом закінчення кримінальні правопорушення поділяються на чотири види: кримінальні правопорушення з матеріальним складом, кримінальні правопорушення з формальним складом та кримінальне правопорушення з усіченим складом, кримінальні правопорушення з формально-матеріальним складом.
Кримінальні правопорушення з матеріальним складом — це такі кримінальні правопорушення, для об’єктивної сторони яких КК потребує наявності як діяння (дії або бездіяльності), так і настання або створення небезпеки (загрози) заподіяння суспільно небезпечних наслідків. Тому кримінальне правопорушення з матеріальним складом вважається закінченим з моменту, коли настав зазначений у диспозиції статті Особливої частини КК суспільно небезпечний наслідок або небезпека його заподіяння. Наприклад, вбивство, крадіжка, грабіж.
Кримінальні правопорушення з формальним складом — це такі кримінальні правопорушення, для об’єктивної сторони яких КК вимагає наявності тільки діяння (дії чи бездіяльності). Тому кримінальне правопорушення із формальним складом визнається закінченим з моменту вчинення самого діяння незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків. Так, розголошення державної таємниці (ч. 1 ст. 328 КК) вважається закінченим з моменту розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, вимагання є закінченим із моменту пред’явлення незаконної вимоги передачі чужого майна.
Кримінальні правопорушення з усіченим складом — це різновид кримінальних правопорушень із формальним складом, тому вони є закінченими також з моменту вчинення самого діяння. Їх особливість полягає в тому, що момент закінчення кримінального правопорушення переноситься законодавцем на попередню стадію, коли винний ще не виконав усіх дій для заподіяння шкоди об’єкту. По суті, в усічених складах законодавець передбачає в Особливій частині КК відповідальність за замах на кримінальне правопорушення, а іноді за готування до кримінального правопорушення як за окремі самостійні закінчені кримінальні правопорушення. Але тут створення умов (небезпеки) заподіяння шкоди об’єкту кваліфікується як закінчене кримінальне правопорушення. До такої конструкції законодавець вдається щодо найнебезпечніших діянь з метою посилення боротьби з ними на ранніх стадіях. Так, розбій (ст. 187 КК) є закінченим кримінальним правопорушенням з моменту нападу з метою заволодіння чужим майном.
Незакінчене кримінальне правопорушення — це умисне, суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), яке не містить усіх ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, у зв’язку з тим, що кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі винного. Незакінченим кримінальним правопорушенням є готування до кримінального правопорушення та замах на злочин (ч. 2 ст. 13 КК).
Згідно з КК кримінальна відповідальність за незакінчене кримінальне правопорушення настає за статтями 14 або 15 Загальної частини КК і за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення (ст. 16 КК), а при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, обставинами, які пом’якшують або обтяжують покарання (статті 65–67 КК), враховує ступінь тяжкості вчиненого діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця (ст. 68 КК).
Види незакінченого кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 2 ст. 13 КК видами незакінченого кримінального правопорушення є готування до кримінального правопорушення та замах на кримінальне правопорушення.
Частина 1 cт. 14 передбачає, що готуванням до кримінального правопорушення є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення. При цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного.
З об’єктивної сторони готування до кримінального правопорушення може проявлятися у різноманітних діяннях, але спільним для них є те, що всі вони передбачають створення умов для вчинення конкретного закінченого кримінального правопорушення. Проте він не доводиться до кінця, припиняється з причин, що не залежали від волі винного. Наприклад, останнього затримали органи влади чи інші обставини перешкодили завершити кримінальне правопорушення.
Із суб’єктивної сторони готування до кримінального правопорушення можливе лише з прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що він створює умови з метою вчинення певного кримінального правопорушення і бажає створити такі умови. При цьому він має намір не обмежуватися тільки готуванням до кримінального правопорушення, яке може бути закінченим і незакінченим, а вчинити такі дії, які призведуть до закінчення кримінального правопорушення, але йому не вдається реалізувати свій умисел, зробити це, довести кримінальне правопорушення до кінця з причин, що не залежали від його волі. Але, на відміну від замаху, при готуванні ще не має безпосереднього посягання на об’єкт.
Готування як стадія вчинення кримінального правопорушення має місце лише тоді, коли особа готується до вчинення конкретного кримінального правопорушення, має намір у подальшому довести свій кримінально протиправний умисел до кінця, тобто вчинити конкретне кримінальне правопорушення. Тому не можна розглядати у якості готування випадки, коли особа передбачає взагалі скоїти яке-небудь кримінальне правопорушення і готується (наприклад, виготовляє ніж) «на всякий випадок», вважаючи, що даний предмет «може колись знадобитися». У таких випадках дії особи не є однією із складових етапів єдиного кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 КК готування до кримінального правопорушення виявляється в таких формах: а) підшукування засобів чи знарядь для вчинення кримінального правопорушення; б) пристосування засобів чи знарядь для вчинення кримінального правопорушення; в) підшукування співучасників; г) змова щодо вчинення кримінального правопорушення; д) усунення перешкод;
є) інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.
Підшукування засобів чи знарядь для вчинення кримінального правопорушення — це будь-які дії щодо придбання, одержання, тимчасового запозичення, купівлі, пошуку, винайдення тощо засобів чи знарядь для вчинення кримінального правопорушення. Це як законні способи (покупка, заїм), так і незаконні способи (наприклад, шляхом викрадення). Засоби та знаряддя або необхідні для вчинення кримінального правопорушення, або полегшують чи прискорюють його вчинення. Наприклад: підроблені документи для шахрайства, одурманюючі речовини для зґвалтування та ін.
Засоби вчинення кримінального правопорушення — це предмети матеріального світу, що застосовуються злочинцем при вчиненні суспільно небезпечного діяння. Вони поділяються на знаряддя та інші засоби вчинення кримінального правопорушення. Знаряддя — це предмети, використовуючи які особа справляє фізичний (як правило, руйнівний) вплив на матеріальні об’єкти (вогнепальна і холодна зброя, інструменти, транспортні засоби, пристрої, технічне устаткування тощо). До інших засобів вчинення кримінального правопорушення (засоби у вузькому значенні слова) можуть бути віднесені підроблені документи, формений одяг тощо.
Пристосування засобів чи знарядь для вчинення кримінального правопорушення — це будь-які дії щодо виготовлення або зміни предметів, унаслідок чого вони стають придатними, більш зручними або більш ефективними для відповідного застосування.