Кожний етап інформаційної революції – поява писемності, друкарства, електронних комунікативних засобів – змушує дослідників долати нові виклики. У добу Інтернету одним з них є загострення проблеми привласнення авторства. Цим негативним проявам сприяють збільшення обсягу інформації, правова неврегульованість цифрового простору, а у транзитивних державах, до яких належить Україна, також деградація науково-освітньої галузі та криза моралі. Шляхи подолання зазначених порушень стали в Україні предметом наукових досліджень та обговорення на академічних форумах Втім, результати цих розвідок навряд чи можна вважати вичерпними через складність питання та невеликий проміжок часу для його вивчення. З огляду на викладене, метою цієї статті є спроба дослідити специфіку плагіату і порушення авторського права в академічному кіберпросторі України та виявити деякі засоби захисту від зазначених явищ. Для цього необхідно з’ясувати низку ключових питань: визначити загальну природу плагіату та його академічного різновиду, співвідношення між плагіатом та авторським правом, особливості їх функціонування у цифровому полі та засоби протидії їм з урахуванням зарубіжного досвіду. Привласнення продуктів чужої творчості має давню історію. Вірогідно, що це почалося відтоді, коли людина навчилась висловлювати і фіксувати свої думки, принаймні з появою писемності. Вже серед античних авторів скарги на запозичення їх творчого доробку стали розповсюдженим явищем. Саме звідти походить слово «плагіат» – від латинського «plagiо», що означає «викрадаю» На той час цей термін вживався щодо інших явищ суспільного життя; і хоча плагіат порушував інтереси справжніх авторів, про захист авторського права тоді не йшлося. Тогочасне суспільство скоріше не переймалося цим питанням, бо науково-юридичні ресурси Стародавнього Риму дозволяли вирішити проблему крадіжок інтелектуальної власності. Характерно, що у ті часи нерідко гаданий плагіатор і його жертва виступали одночасно в обох іпостасях. У добу Середньовіччя проблеми запозичень в інтелектуальній сфері практично не існувало. Тогочасна творча діяльність характеризувалася наста- новою на анонімність та наслідуваність]. Через страх бути звинуваче- ним у єресі, серед вчених і митців розповсюдився такий собі «плагіат навпаки». Внаслідок інтелектуальної несвободи склалася традиція припису- вати свої думки та ідеї церковним авторитетам. Спеціальні історичні дисципліни. У подальшому ситуація докорінно змінилась – авторство стало предме- том відстоювання фізичних і юридичних осіб та охорони з боку держави. Перші кроки у цьому напрямку окремі держави (Венеція, Англія) зробили у ХV–ХVІ століттях. Влада цих країн надавали деяким авторам і видавцям ексклюзивне право на публікацію їх літературної продукції на кшталт королівських патентів. Метою таких дій було не забезпечення прав авторів, а підвищення державних прибутків і контроль над змістом видань.
Питання авторського права постало в практичній площині у вісімнадця- тому столітті. Первинним чинником у цьому разі виступила необхідність визначення авторства тієї чи іншої особи задля фіксації права власності у ринковому просторі. Відтоді держави Європи започаткували закони, що захищали авторське право. Першим нормативним актом такого роду став британський «Статут королеви Анни (1709 р.). У континентальній Європі початківцем у сфері авторського законодавства виступила Франція (1793 р.), яка перша розповсюдила його дію на всіх авторів, незалежно від їх націо- нальності й громадянства. Згодом склалася міжнародна система захисту авторських прав, яка нині спирається на дві основні міжнародні конвенції – Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів (Берн, 1886 р.) та Всесвітню конвенцію про авторське право (Женева, 1952, чинна з 1955 р.) Необхідність у другій виникла через деякі розбіжності у національних законодавствах, що внаслідок відповідних реформ нині стерли- ся. На сьогодні підписантами обох зазначених міжнародних актів є більшість країн світу. У 1993 році Україна визнала своє правонаступництво щодо Женевської конвенції, а через два роки приєдналась до Бернської конвенції. З появою законодавства про захист авторства можна говорити також про встановлення певного вододілу між плагіатом і авторським правом, які до того були практично не розмежовані. Тема статті вимагає зупинитись на цьому моменті докладніше.
Одним з найпоширеніших видів неетичної поведінки у науковій діяльності є плагіат (коли один автор навмисно використовує роботу (фрагмент роботи) іншого без попереднього на те дозволу і без будь-які згадки оригінального автора).
Плагіат може приймати різні форми, від дослівного копіювання до перефразовування іншої роботи.
Плагіат можливий щодо:
даних
слів і фраз
ідей і принципів
Масштаб плагіату може відрізнятися в залежності від того:
Який обсяг чужої роботи був запозичений - кілька рядків, параграфів, сторінок, уся стаття?
Що було запозичено / скопійовано - результати, методи, або розділ «Вступ»?
При роботі над дослідженням слід пам'ятати про те, що вказівка джерел інформації (включаючи роботи наукових керівників і ваші власні) є дуже важливою частиною процесу. Завжди вказуйте посилання на результати робіт, на підставі яких ви робите висновки в своїх дослідженнях.
Дія |
Значення дії |
Чи порушує дія наукову етику? |
Що необхідно вчинити? |
Дослівне копіювання
|
дослівне відтворення частини або всієї роботи, без дозволу автора і без вказівки джерела. |
Так. Дослівне копіювання допустимо виключно у випадку цитування джерела (текст поміщається в лапки). |
- чітко відзначайте, що саме з іншої роботи використано
- переконайтеся в тому, що належним чином вказали джерело і посилання на чужу роботу
- використовуйте лапки при використанні дослівного тексту з інших робіт і належним чином вказуйте посилання на них |
Значне копіювання
|
включає в себе матеріали інших досліджень, процеси або таблиці. |
Так. «Значущість» може бути охарактеризована кількістю і якістю скопійованого матеріалу. Якщо у вашій роботі використано ідеї чужої роботи, необхідно вказати на неї посилання. |
- запитайте себе, чи стала ваша робота краща завдяки висновкам автора оригінальної статті?
- ступінь вашої позитивної відповіді вкаже на значущість копіювання чужої роботи
- у разі позитивної відповіді вкажіть посилання на джерело |
Перефразування
|
відтворення ідей інших авторів без дослівного копіювання, але без дозволу автора і без вказівки на джерело. |
Так. Перефразування допустиме тільки в разі належного посилання на джерело та виключно зі збереженням оригінального змісту. |
- переконайтеся в тому, що розумієте, що саме хоче донести автор роботи
- уникайте копіювання слів, значення яких ви не розумієте в повному обсязі
- подумайте, яке відношення мають ідеї іншої роботи до вашої роботи, і чи можете донести необхідний зміст без використання посилання на цю роботу
- порівняйте перефразований вами текст з оригінальним для того, щоб переконатися у незмінності змісту при зміні слів. |
Повторне використання свого тексту |
відтворення частин своєї роботи в дослідженні та публікацію статті як абсолютно нової роботи. |
Так. Не дозволяється повторна подача статті в журнал, якщо рукопис вже подано на розгляд в інший журнал (або опубліковано в іншому журналі). |
- використовуйте лапки для виділення тексту взятого безпосередньо з вашої попередньої роботи, навіть якщо перефразовуєте текст
- вкажіть посилання на джерело |
Перевірка на плагіат у тій чи іншій формі існувала завжди, але не була достатньо ефективною. З появою спеціалізованого програмного забезпечення із виявлення плагіату ця справа значно полегшилась, але автоматизована перевірка, значною мірою, є допоміжною для прийняття кінцевого рішення фахівцями-експертами. Одним із сучасних напрямів боротьби з академічним плагіатом є його виявлення і констатація за допомогою комп’ютерних програм. На сьогоднішній день існує небагато програмних засобів, які допоможуть встановити відсоток унікальності тексту .Кожне програмне забезпечення має свої особливості, переваги та недоліки, про що мова йтиме далі.
Антиплагіатне програмне забезпечення
№ п/п Назва ПЗ Доступ до ПЗ
1. AntiPlagiarism.NET http://antiplagiarism.net/ru/
2. Advego Plagiatus http://advego.ru/plagiatus/
3. Cognitive Text Analyzer http://www.cognitivetpg.com/
4. Compare Suite http://www.comparesuite.ru/
5. Double Content Finder http://progidarom.ru/soft/internet/
6. Etxt Антиплагиат https://www.etxt.ru/antiplagiat/
7. Plagiarism-Detector Personal http://plagiarism-detector.com/
8. Turnitin http://turnitin.com/en_us/
9. Viper http://www.scanmyessay.com/
10. Unplag https://unplag.com/
11. Плагиата.НЕТ http://www.mywebs.ru/plagiatanet.html
Огляд безкоштовного програмного забезпечення Сервіси для перевірки текстів на унікальність працюють, переважно, за однаковим алгоритмом. Документ транслюється текстовим редактором в текст у форматі .txt і перевіряється. Перевірка та пошук співпадінь виконується по шинглах (методом шингл – розбивки тексту). Шингл – структурно-логічний фрагмент тексту, що складається з послідовності декількох слів. Пошук в Інтернеті здійснюється декількома пошуковими системами. В результаті візуалізується відсоток оригінальності тексту та список сайтів з відсотком збігу у відповідному кольорі в залежності від застосованих пошукових серверів. При виборі програм необхідно звертати увагу на їхню здатність повноцінно підтримували українську, російську та англійську мови, зручність та доступність для використання
Сервіси для перевірки текстів на унікальність працюють, переважно, за однаковим алгоритмом. Документ транслюється текстовим редактором в текст у форматі .txt і перевіряється. Перевірка та пошук співпадінь виконується по шинглах (методом шингл – розбивки тексту). Шингл – структурно-логічний фрагмент тексту, що складається з послідовності декількох слів. Пошук в Інтернеті здійснюється декількома пошуковими системами. В результаті візуалізується відсоток оригінальності тексту та список сайтів з відсотком збігу у відповідному кольорі в залежності від застосованих пошукових серверів. При виборі програм необхідно звертати увагу на їхню здатність повноцінно підтримували українську, російську та англійську мови, зручність та доступність для використання.