Для зберігання інструментів, дидактичних матеріалів, учнівських робіт навчальні майстерні обладнуються пристінними і вбудованими шафами.
У навчальних майстернях встановлюються умивальники, електрорушники, аптечки для надання першої медичної допомоги, смітники та інвентар для прибирання приміщень.
Шкільні бібліотеки розміщують в ізольованих приміщеннях, що відповідають санітарно-гігієнічним умовам. До складу бібліотечних приміщень належать книгосховище, абонемент, читальний зал. Вони оснащуються типовим бібліотечним обладнанням і предметами бібліотечної техніки.
Книжковий фонд бібліотеки комплектується навчальною, педагогічною, методичною, науково-популярною і довідковою літературою. За зберігання книжкових фондів відповідають бібліотекар і директор школи.
До навчально-матеріальної бази школи входять навчально-спортивні, медичні, допоміжні, службові та господарські приміщення, шкільна садиба.
Атестація педагогічних працівників – це визначення їхньої відповідності займаній посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого та стажу педагогічної роботи їм встановлюються категорія та відповідний посадовий оклад (ставка заробітної плати) у межах схеми посадових окладів.
Атестація педагогічних працівників проводиться з метою активізації творчої професійної діяльності, стимулювання фахової та загальної освіти педагогічних працівників, посилення мотивації якісної праці, підвищення професійної відповідальності за результати навчання і виховання.
Атестації підлягають педагогічні працівники з вищою освітою, а також із середньою спеціальною та загальною середньою освітою. Не підлягають атестації молоді спеціалісти, стаж роботи яких менший З років, педагогічні працівники, які працюють у даній освітній установі менше 1 року, перебувають на тривалому лікуванні, жінки, що перебувають у відпустці по вагітності, пологах і доглядом за дитиною. Спеціалісти, які навчаються заочно, можуть атестуватися за бажанням.
Періодичність проведення чергової атестації – один раз у 5 років. У випадку відмови педагогічного працівника проходити чергову атестацію йому встановлюється кваліфікаційна категорія на ступінь нижча від попередньої.
Для педагогічних працівників, які вирішили підвищити кваліфікаційну категорію, проводиться позачергова атестація (але не раніше, як через рік від попередньої). Вона може проводитися і на подання адміністрації або ради навчального закладу для тих осіб, які знизили рівень своєї професійної діяльності.
Проведенню атестації педагогічного працівника передує проходження ним одної із форм підвищення кваліфікації. Педагогічні працівники з науковим ступенем, вченим званням при проходженні чергової атестації мають право на підтвердження чи присвоєння кваліфікаційної категорії, педагогічного звання без проходження курсового підвищення кваліфікації.
Атестація педагогічних працівників проводиться атестаційними комісіями, які створюються при загальноосвітніх навчальних закладах, відділах та управліннях освіти. Педагогічні працівники малокомплектних початкових шкіл проходять атестацію при базовій школі або при відділі освіти районної держадміністрації.
Атестаційна комісія складається з голови (керівника закладу, органу освіти), його заступника (члена профспілки), секретаря, членів комісії (найбільш досвідчені педагоги, заступник керівника навчального закладу, органу освіти).
Порядок проведення атестації такий. У вересні керівник навчального закладу, органу освіти визначає педагогічних працівників, які в поточному році будуть проходити атестацію. До 30 вересня утворюється атестаційна комісія, яка розглядає заяви від педагогічних працівників про бажання пройти атестацію та подання адміністрації установи, органу освіти про позачергову атестацію педагогічних працівників, що знизили рівень навчально-виховної роботи, і затверджує графік проведення атестації.
У випадку, коли педагогічні працівники, які атестуються, не претендують на підвищення кваліфікаційної категорії і з боку адміністрації установи не мають претензій до своєї роботи, атестаційна комісія може підтвердити встановлену їм кваліфікаційну категорію.
Протягом навчального року керівники установи вивчають педагогічну, методичну роботу педагогічних працівників, які атестуються, рівень їх теоретичної і професійної компетентності, авторитет серед колег, учнів, батьків і на підставі цього складають на них атестаційні листи. Педагогічних працівників завчасно знайомлять з їх атестаційними матеріалами.
У квітні атестаційна комісія на своєму засіданні розглядає атестаційні матеріали і приймає рішення:
1) відповідає посаді, яку обіймає;
2) відповідає посаді, яку обіймає, за умови виконання певних рекомендацій;
3) не відповідає посаді, яку обіймає;
4) підтверджує (не підтверджує) відповідну кваліфікаційну категорію;
5) присвоює відповідне звання, категорію, вносить інші пропозиції щодо заохочення педагогічних працівників.
За рішенням атестаційної комісії педагогічним працівникам встановлюються такі кваліфікаційні категорії: «спеціаліст вищої категорії», «спеціаліст І категорії», «спеціаліст II категорії», «спеціаліст»; можуть присвоюватися педагогічні звання: «старший вчитель», «вчитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист» та інші. Вимоги до кваліфікаційних категорій та педагогічних звань наведено у "Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників України".
У випадку незгоди педагогічного працівника з рішенням атестаційної комісії він може оскаржити його у 10-денний термін в атестаційній комісії вищого рівня.
Внутрішньошкільний контроль – це глибоке, всестороннє вивчення і аналіз навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі та координація на основі цього всіх відносин у колективі.
Внутрішньошкільний контроль невіддільний від внутрішньошкільного керівництва. У зміст внутрішньошкільного контролю входять: контроль за виконанням всеобучу, станом викладання навчальних предметів, якістю знань, умінь і навичок учнів, виконанням навчальних планів і програм, позакласною і позашкільною виховною роботою, організацією методичної роботи, веденням шкільної документації, виконанням наказів, розпоряджень, доручень.
Результативність внутрішньошкільного контролю значною мірою залежить від дотримання певних вимог: плановість, систематичність і оперативність, диференційований підхід у ході контролю, об’єктивність, дієвість контролю, гласність його результатів.
Знаючи зміст внутрішньошкільного контролю і вимоги до нього, керівництво загальноосвітнім навчальним закладом повинно визначити, які види і методи внутрішньошкільного контролю доцільно використати у ході перевірки того чи іншого об’єкта.
Єдиної класифікації видів внутрішньошкільного контролю немає. У практиці роботи загальноосвітніх навчальних закладів найбільш поширеними є такі види контролю: оглядовий, попередній, персональний, тематичний, фронтальний, класно-узагальнюючий. У цій класифікації немає єдиної основи, тому що оглядовий і попередній – класифікація за часом проведення, тематичний і фронтальний – за змістом, класно-узагальнюючий – за об’єктом і за змістом.
Оглядовий контроль передбачає ознайомлення за короткий період зі станом справ у навчальному .закладі (з професійним рівнем учителів, з роботою над загальноосвітньою проблемою та ін.) Він використовується на початку та в кінці навчального року. Завдання оглядового контролю полягає у виявленні нового, передового в практиці роботи вчителів, а також тих труднощів, з якими зустрічаються окремі педагоги, і вироблення заходів для надання їм практичної допомоги.
Попередній контроль спрямований на попередження можливих помилок учителя в підготовці та проведенні уроку, виховного заходу, занять гуртка, вивченні окремих тем, розділів навчальної програми.
Ця форма контролю використовується в роботі з молодими та малодосвідченими вчителями. Наприклад, окремим вчителям важко правильно спланувати урок (доцільно вибрати тип уроку, форми і методи роботи з учнями, засоби навчання тощо). Директор закладу або його заступник з навчально-виховної роботи проводять з такими вчителями бесіду, під час якої дають рекомендації щодо планування уроку.
Перед вивченням складної теми керівник навчального закладу рекомендує молодим учителям або вчителям, які вперше викладають дану тему, попередньо поурочно розробити її, підготувати роботи контрольного характеру і обговорити їх з керівником методичного об’єднання. Це допоможе уникнути помилок у роботі вчителів, позитивно вплине на результативність навчання.
Персональний контроль застосовується для надання допомоги окремим педагогам, зокрема молодим і малодосвідченим вчителям, а також вчителям, які одержали рекомендації за наслідками атестації.
Такий вид контролю дає можливість виявити недоліки в роботі вчителя (наприклад, в активізації пізнавальної діяльності учнів, в організації індивідуальних занять, виховної роботи з учнями, в дотриманні вимог єдиного мовного режиму, у використанні засобів навчання тощо) і надати йому необхідну методичну допомогу.
Персональний контроль – це не одноразова дія (перевірив – надав допомогу). Керівник закладу вказує термін для виправлення недоліків, здійснює повторну перевірку роботи вчителя.
Тематичний контроль – це контроль за розв’язанням окремих педагогічних проблем. Він може переслідувати різну мету: контроль за станом викладання окремих навчальних предметів, за формуванням національної свідомості учнів, розвитком пізнавальної самостійності школярів, за організацією фронтальної, групової та індивідуальної роботи на уроці, здійсненням диференційованого підходу до учнів на уроках, за організацією перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів, формування в них інтересу до навчання, за організацією навчально-виховного процесу в групі продовженого дня, за використанням міжпредметних зв’язків у процесі вивчення навчальних дисциплін тощо.
Це можуть бути такі, наприклад, теми: «Здійснення диференційованого підходу до учнів на уроці», «Виконання вимог єдиного мовного режиму», «Організація індивідуальної роботи з учнями», «Використання засобів навчання і навчальної техніки у процесі вивчення навчальних дисциплін», «Стан викладання інформатики в школі», «Про роботу зі здібними і обдарованими учнями», «Організація гурткової роботи в школі, роботи факультативів, клубів, студій, секцій», «Забезпечення наступності у навчанні і вихованні при переході учнів із початкової в неповну загальноосвітню школу» та ін.
Тематичний контроль передбачений в річному плані роботи загальноосвітнього навчального закладу. Результати цього контролю обговорюються на педагогічній раді закладу або узагальнюються в наказах директора.
Фронтальний контроль використовується для перевірки в повному обсязі всієї системи роботи вчителя, групи вчителів. Він охоплює перевірку таких питань, як планування навчального матеріалу (календарне і поурочне), виховної роботи з класом, роботи гуртка, проведення уроків, позакласних заходів, участь у роботі методичного об’єднання вчителів, в інших формах методичної роботи, ведення шкільної документації (класних журналів, особових справ учнів, журналів роботи груп продовженого дня, гуртка тощо), організацію роботи з батьками учнів, обладнання класу-кабінету.
Тривалість фронтального контролю – 2-3 тижні. Аналіз його результатів може проводитися у вигляді бесіди з учителем, розглядатися на засіданні предметного методичного об’єднання учителів.
Класно-узагальнюючий контроль передбачає вивчення впливу різних учителів на учнів одного класу. Керівник закладу освіти або його заступник з навчально-виховної роботи протягом кількох днів відвідує всі уроки в одному класі. Такий контроль, як правило, здійснюється у слабших класах. Мета його – вивчити причини відставання учнів у навчанні, їх низької дисципліни. Такими причинами можуть бути відсутність єдиних вимог з боку вчителів, що викладають навчальні предмети в даному класі, перевантаження учнів домашніми завданнями, розрив між теоретичними знаннями і формуванням вмінь та навичок тощо.
Правильне використання керівництвом навчального закладу розглянутих видів контролю дає змогу отримати різносторонню інформацію про стан навчально-виховного процесу і на цій основі кваліфіковано керувати педагогічним колективом.
Методи внутрішньошкільного контролю.
Усна перевірка. Це найпоширеніший метод перевірки знань учнів. У ході її є можливість виявити не тільки знання учнів з того чи іншого предмета, теми, але і самостійність мислення, логіку викладу матеріалу, сформованість зв’язного мовлення, особливості пам’яті і т.д.
Усна перевірка знань учнів дає можливість одразу ж бачити якість засвоєння учнями навчального матеріалу. Разом з тим, вона має і свої недоліки: 1) не сприяє виявленню вмінь і навичок учнів; 2) під час усного індивідуального опитування немає можливості виявити знання усіх учнів класу, а тільки окремих (5-6 учнів). Тому усну перевірку потрібно поєднувати з іншими методами.
Метод письмової перевірки дає можливість за один урок або частину уроку перевірити якість знань, умінь і навичок всіх учнів класу Цей метод більш об’єктивний у порівнянні з усною перевіркою, оскільки дає можливість бачити кожну неточність.
Проте, письмова перевірка має і свої недоліки: відсутність живого контакту з учнем у процесі перевірки, перевіряючі не можуть простежити за розвитком зв’язного мовлення учня, логікою міркування.
Методи спостереження навчальних і виховних занять. Вони дають змогу виявити стан викладання вчителем навчального матеріалу правильність вибору типу уроку, форм і методів роботи на уроці, способів перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів тощо, вміння організувати і провести виховні заходи, а також побачити їх вплив на формування поглядів і переконань учнів.
В організації внутрішньошкільного контролю використовуються і такі методи, як анкетування, бесіда з педагогічними працівниками, вивчення письмової документації вчителя (планування навчальної і виховної роботи, записи в класному журналі, перевірка зошитів учнів тощо), навчально-матеріальнії бази та її використання вчителем у навчально-виховному процесі.