Материал: Кузнецова Л.В., Бабаджан В.Д., Харченко Н.В. та ін. Імунологія

501

ніфестації гострої і хронічної інфекційної патології, ускладнити перебіг існуючих хронічних захворювань, сприяти частим рецидивам і ослабити ефективність специфічних методів лікування і профілактики.

Залежно від механізму дії та об’єкта ушкодження ксенобіотики можуть викликати дисфункцію імунної системи, розвиток набутих імунодефіцитних захворювань, аутоімунних, онкологічних захворювань, алергічної, токсикоалергічної та псевдоалергічної патології.

Імунотоксична дія лікарських препаратів

Вираженимімуносупресивнимефектомволодіютьнаступнілікарськізасоби:

•променева, радіотерапія;

•цитостатики;

•імунодепресанти;

•глюкокортикостероїди;

•антибактеріальні препарати (препарати пеніцилінового ряду, левоміцетин, тетрацикліни, стрептоміцин, ріфампіцин);

•сульфаніламідні препарати;

•ізоніазід;

•протигрибкові препарати;

•нестероїдні протизапальні засоби;

•антигістамінні препарати;

•нейролептики;

•бензодіазепінові транквілізатори;

•трициклічні антидепресанти;

•антиконвульсанти.

Найбільш частіші механізми, якими опосередковується імунодепресивна дія фармацевтичних засобів:

-зниження фагоцитарної активності клітин макрофагальної ланки та нейтрофільних лейкоцитів;

-модифікація мембран лімфоцитів;

-дія блокуючи факторів (імунних комплексів, в яких лікарський засіб виступає гаптеном, що пов’язаний з білком-носієм);

-порушення дозрівання Т-лімфоцитів та їх ефективної кооперації з В-лімфоцитами при реалізації імунної відповіді;

-зниження противірусного імунітету шляхом зниження цитотоксичності Т-лімфоцитів та природних кілерів;

-дефекти формування первинної імунної відповіді (пригнічення реакції бластної трансформації В-лімфоцитів та антитілоутворення).

Імунний статус людини може змінюватися під впливом факторів навколишнього середовища. Загалом можна виділити 2 групи факторів:

•фізіологічні: особливості харчування, м’язові навантаження, вплив кліматогеографічних умов);

•нефізіологічні (переохолодження, дія антропогенних факторів, таких, як хімічні речовини, продукти згорянні паливних матеріалів, радіація, пил тощо).

Вирішальне значення для організму має сила і тривалість дії цих факторів. Наприклад, надмірне напруження м’язів може виявитися для організму нефізіологічним, а до малих доз речовин, що забруднюють навколишнє середовище, організм може адаптуватися. Зазвичай потужні стресорні навантаження, що призводять до зриву адаптаційних систем, викликають більш вагомі зміни показників імунної відповіді. Всі ці зміни індивідуальні, їх характер залежить від числа факторів, в тому числі генетичних особливостей організму.

При обстеженні великих груп працівників різних галузей виробництв (металургійної, радіотехнічнoї, хімічної промисловості, тваринних ферм тощо) встановлено, що в усіх групах, що підлягають впливу антропогенних факторів, виявляються особливості в імунному статусі, які мають стадійний характер.

Для першої стадії властиво підвищення рівня переважно IgA, для другої – підвищення рівня всіх Ig. Для цих стадій характерна відсутність клінічних проявів. При розвитку третьої стадії рівні Ig всіх класів або відновлюються до нормальних показників, або знижуються. Найбільш характерним для третьої стадії є зниження вмісту Т-лімфоцитів-хелперів (CD4+). Такі імунологічні зміни можуть слугувати ознаками виникнення імунної дисфункції, що клінічно маніфестує ознаками інфекційного синдрома, який має певні особливості:

•висока частота опортуністичних інфекцій, що викликаються умовнопатогенними мікроорганізмами;

•тенденція до тривалого перебігу інфекційних процесів (тривала персистенція збудників) в організмі;

•наявність серед дитячого населення певного промислового регіона значної групи дітей, що часто і тривало хворіють.

При розвитку четвертої стадії відбувається подальше зниження рівня імуноглобулінів і CD4+клітин.

503

Основні джерела несприятливих екологічних впливів на людину

Забруднення атмосферного повітря. Речовини, що забруднюють атмосферне повітря, можна поділити на 2 групи:

•«первинні викиди», до яких належить сірка у вигляді крупних часток розміром від 1 до 5 мкм та діоксид сірки (SO2), продукти згоряння дизельного палива. Найбільш крупні частинки потрапляють до організму

удихальні шляхи, що викликає активацію альвеолярних макрофагів, сприяє підвищенню продукції прозапальних цитокінів (ФНПα, ІЛ-6, ІЛ- 8) та збільшенню кількості інфільтруючих клітин (Т-лімфоцити, моноцити, макрофаги), що сприяє виникненню і підтриманню хронічного алергічного запалення в дихальних шляхах, що ускладнює перебіг хронічних обструктивних та алергічних захворювань легень.

•«вторинні викиди», до яких належить оксид азоту (NO), угарний газ (СО), активні форми кисню (О3), летючі органічні сполуки, смоли тютюнового диму, які представляють собою дрібні частки розміром менше 0,1 мкм.

Викиди продуктів переробки дизельного палива. Вдихання дрібних часток вихлопних газів ініціює низку патологічних процесів:

•збільшення числа інфільтруючих запальних клітин (Т-лімфоцити, моноцити, макрофаги);

•підвищення продукції прозапальних цитокінів;

•стимуляція функції Т-хелперів 2 типу;

•підсилення продукції IgE, в тому числі шляхом прямої дії на В-клітини;

•стимуляцію утворення IgE викликають поліциклічні ароматичні вуглеводороди (ПАВ), що присутні у вихлопних дизельних газах.

Сполуки сірки й азота. Вдихання SO2 і NO2 сприяє підвищенню числа лімфоцитів, опасистих клітин та викликає нестабільність їх мембран, чинить стимулюючий ефект на еозинофіли, що сприяє їх накопиченню в дихальних шляхах та виділенню з їх гранул протеолітичних ферментів (еозинофільний катіонній білок та інші протеази).

Вищеназвані сполуки, окрім прямої подразнюючої дії на дихальні шляхи, також підсилюють проалергенну дію рослинних пилкових алергенів шляхом модифікації структури пилку, подовження строків палінації, що сприяє розвитку і посиленню гіперреактивності дихальних шляхів.

Озон. Підвищення рівня озону в атмосфері більше 180 мкг/м3 сприяє підвищенню проникності епітелію дихальних шляхів, особливо при фізичному навантаженні, а також може індукувати або підсилювати гіперреактивність бронхів.

Зміна природних екзоалергенів. Зміна природних екзоалергенів під впливом факторів довкілля становить на сьогодні важливу проблему. Встановлено можливість підсилення проявів пилкової алергії під впливом речовин, що містяться в атмосферному повітрі: аміак, хлор, фтор, кисневі радикали, сульфіти, нітрати, продукти згорянні дизельного палива. Доказана властивість забрудненого пилку індукувати стан сенсибілізації і підвищувати реактивність слизової оболонки носа і бронхів. Фітотоксиканти також підвищують життєвластивість пилку дерев, бур’янів та лугових трав, і при поєднанні з підвищеною концентрацією пилку в повітрі сприяє зросту захворюваності на поліноз у населення промислових районів. Забруднюючі речовини здатні зв’язуватися з пилком, викликаючи морфологічні і функціональні зміни його структури, що сприяє підвищенню його антигенних властивостей. Частки пилку можуть розтріскуватися (особливо після грози) та пов’язуватися з частками сірки та дизельного палива (забруднення 1 типу), що сприяє виникненню захворювань нижніх відділів дихальних шляхів, трансформації існуючого алергічного риніту в бронхіальну астму або ускладнює перебіг вже існуючої бронхіальної астми.

Забруднення повітря житлових приміщень. Основним джерелом забруднення повітря всередині приміщень слугують будівельні матеріали і хімічні речовини, які використовуються при побудові (древесина, ізоляційні матеріали, особливо піноутворюючі), килими, тканини, лаки, фарби, клеї, замазки, шкіряні та пластикові покриття.

Зазвичай в повітрі можуть бути присутні до 10 – 30 видів подібних сполук, але їх концентрація за санітарно-технічними нормативами не повинна перевищувати 3300 мкг/м3. Оптимальна температура внутрішнього повітря 19 – 24º при відносній вологості 30 – 70%. За літературними даними, в більшості випадків вміст забруднюючих речовин в повітрі всередині приміщень в 4 – 6 раз вище ніж у навколишньому повітрі, через ці обставини повітря всередині приміщень в 8 – 10 раз більш токсичне, ніж навколишнє.

Фактори екологічного забруднення всередині приміщень можна поділити на 2 типи: хімічні та біологічні. На сьогоднішній день відомо близько 1000 хімічних і біологічних типів забруднень, які виявляють в повітрі всередині приміщень.

Негативний вплив на здоров’я людини можуть чинити фанера (формальдегід), м’яка древесина (терпени), килимові покриття і меблі, фарби (акрилати, тіроли, діізоціанати), різноманітні розпилювачі (освіжувачі повітря, дезінфектанти, спреї, лаки для волосся тощо). Також важливу роль в забрудненні повітря приміщень відіграє тютюновий дим.

505

До біологічних забруднювачів належать кліщі хатнього пилу, хутро, лупа та інші біологічні частки хатніх тварин, птахів, міцелій пліснявих грибів та патогенні мікроорганізми.

Характер впливу шкідливих факторів залежить від виду і концентрації забруднюючих речовин і може викликати широкий спектр захворювань, переважно токсичного та/або алергічного характеру і проявлятися як симптомами легкого нездужання, головного болю, так і викликати тяжкі алергічні реакції, ускладнювати перебіг існуючих алергічних захворювань, спричиняти тяжкі токсичні ураження внутрішніх органів, навіть онкологічні захворювання.

Так, в клінічній практиці світу відомі наступні феномени: «Синдром хатнього нездужання», коли члени однієї родини відчувають схожі симптоми нездужання, перебуваючи вдома, а специфічний токсин виявити не вдається; «Ранкова хвороба понеділка», що характерна для офісів, в яких після включення системи кондиціювання після вихідних днів спостерігається погіршення стану здоров’я співробітників з алергопатологією. Цей стан пояснюється підвищенням в повітрі вмісту алергенів, патогенних мікроорганізмів та пліснявих грибів, які накопичуються в фільтрах кондиціонерів на зволожувачів повітря; «Синдром множинної хімічної чутливості», при якому пацієнти з певними захворюваннями реагують одразу на декілька потенційних забруднюючих речовин.

Основні хімічні забруднювачі повітря приміщень та їх вплив на організм людини

Шкідливі речовини можуть надходити до приміщень з навколишнього середовища або потрапляти з джерел, які знаходяться власне у приміщеннях.

Оксиди азоту (NO, NO2) – гази, які утворюються при згорянні транспортного палива, опалювальних приладів, газових плит, в тютюновому диму, може бути присутнім в викидах хімічних виробництв.

Вдихання оксидів азоту подразнює рецептори респіраторних шляхів, зменшує протиінфекційні властивості слизових оболонок респіраторного тракту, внаслідок чого підвищує ризик захворювань на респіраторні інфекції, викликає бронхіальну гіперреактивність та гіперсекрецію слизу, може викликати напади задухи у хворих на атопічні захворювання, погіршує перебіг хронічних обструктивних захворювань дихальних шляхів.

Поліядерні ароматичні вуглеводи (ПАВ) – джерелом підвищеного вмісту ПАВ у повітрі є автотранспорт, промислові виробництва.