Кафедра право
з дисципліни Кримінальне право
Виконала: |
Студент заочної форми навчання Групи ЗП-81 Пархоменко Яна Володимирівна |
Перевірила: |
викл. Наталія Юріївна
|
Київ-2020
Н. та С., перебуваючи за кордоном, придбали в іноземній державі кольоровий ксерокс та спеціальний папір для підробки банкнот євро. Разом із мешканцем м. Львова І. в його приватному будинку вони виготовляли підроблені купюри. При спробі збути партію підроблених банкнот Н., С. та І. були затримані працівниками поліції у м. Хмельницькому.
На території якої держави вчинено злочин?
Рішення
1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.
За ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення.
За ст. 13 КК України усі злочини бувають закінченими та незакінченими. В першому випадку це діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. У другому – це готування до кримінального правопорушення та замах на кримінальне правопорушення. За ч. 1 ст. 14 КК України готуванням до кримінального правопорушення є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення. В нашому випадку Н. та С., перебуваючи за кордоном, придбали в іноземній державі кольоровий ксерокс та спеціальний папір для підробки банкнот євро, тобто підшукали засоби вчинення злочину – ксерокс та спеціальний папір.
За ч. 2 ст. 6 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України. На жаль в фабулі справи не уточнюється чи перед поїздкою за кордон було сформовано намір на закупку ксерокса та паперу для підробки банкнот чи ні. Проте судячи з того, що за кордоном були Н. і С., а далі в злочині приймали участь Н., С. та І., можна зробити висновок про те, що намір щодо фальсифікації банкнот виник до поїздки за кордон, а значить злочин було розпочато в Україні, продовжено та припинено на території України.
За ч. 2 ст. 15 КК України замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. За ст. 16 кримінальна відповідальність за готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення.
У вчиненні злочину приймали участь Н., С. та І. ЗА ст. 26 КК України співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення. За ч. 1 ст. 27 КК України співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник. За ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. В даному випадку мова не може йти про вчинення злочину організованою групою, оскільки не дотримуються різні критерії визнання такої групи (крім того, що вона була вчинена 3 особами).
2. Формула кваліфікації.
В даному випадку злочин було вчинено на території України, а значить за ч. 1 ст. 6 КК України особи, які вчинили кримінальні правопорушення на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. Дії Н., С., І. повинні бути кваліфіковані за ч. 14, 15, ч. 2 ст. 199 КК України.
Р. протягом шести років не сплачувала квартирної плати, заборгувавши за цей час суму, що перевищує 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Чи є підстави для притягнення Р. до кримінальної відповідальності?
Розв’язання
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. За ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення.
Тобто для того, щоб Р. притягнути до кримінальної відповідальності має бути необхідна підстава у вигляді вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення. Тому необхідно вирішити, чи є злочином не сплата квартплати протягом шести років на суму, що перевищує 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки мова йде про квартплату, то ці правовідносини стосуються зобов’язань та права власності і регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», але в цьому законі не йде мова про кримінальну відповідальність. Окрім того, в нормах КК України відсутнє таке правопорушення, як не сплата квартплати протягом шести років на суму, що перевищує 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Формула кваліфікації.
В даному випадку відсутні підстави для притягнення Р. до кримінальної відповідальності, оскільки це цивільно-правові відносини.
Сторож Д. недбало виконував свої обов’язки з охорони будівельного складу. Під час чергування він неодноразово відлучався у своїх справах. Цим скористалися П. і Р., які викрали зі складу будівельні матеріали на суму 23 тис. гривень.
Чи є дії Д., П. та Р. злочинними?
Розв’язання
В даному випадку мова йде про два різні злочини. Спочатку звернемо увагу на крадіжку, яку вчинили П. і Р. За фабулою вони викрали зі складу будівельні матеріали на суму 23 тис. гривень, коли сторож відлучився у своїх справах з будівельного складу. В цьому випадку дії були направлені проти чужої власності, а відсутність сторожу на місці свідчить про таємність дій П. і Р. Окрім того, слід звернути увагу на факт проникнення на склад, який свідчить про необхідність кваліфікації дій П. і Р. за ч. 3 ст. 185 КК України. Окрім цього слід зверну увагу на розмір вкраденого – за фабулою він складає 23 тис. грн. Це складає 23000/17= 1352,9 неоподатковуваних мінімуму доходів громадян.
В п. 4 примітці 1 до ст. 185 КК України вказано, що у статтях 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення. Це свідчить про необхідність кваліфікації вчиненого за ч. 4 ст. 185 КК України.
Другий злочин стосується того, що сторож Д. недбало виконував свої обов’язки з охорони будівельного складу. Під час чергування він неодноразово відлучався у своїх справах. Даний злочин має бути кваліфіковано за ст. 197 КК України за невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна.
2. Формула кваліфікації. Дії Д. мають бути кваліфіковані за ст. 197 КК України. Дії П. і Р. мають бути кваліфіковані за ч. 3, 4 ст. 185 КК України.
С., погрожуючи розголосити відомості, що ганьблять Н., вступив з нею в статеві зносини.
Чи є в діях С. склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 152 КК України?
Розв’язання
Ч. 1 ст. 152 КК України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
Основним безпосереднім об’єктом цього злочину статева свобода чи статева недоторканість особи. В нашому випадку С. вступив у статеві зносини з Н під впливом погрози, тобто порушив статеву свободу, як право обирати Н. партнера.
Слід зауважити, що до 2017 р. об’єктивна сторона зґвалтування полягала у статевих зносинах, які поєднуються із:
1) застосуванням фізичного насильства;
2) погрозою його застосування (воля потерпілої особи придушується) або
3) використанням безпорадного стану потерпілої особи (її воля ігнорується).
Ст. 152 КК, викладена в редакції Закону від 6 грудня 2017 р., як на криміноутворювальну ознаку вказує (за винятком ч. 4 цієї статті, присвяченої зґвалтуванню малолітнього) не на конкретний спосіб, що хоч і не без труднощів, але піддавався доказуванню, а на недобровільність — відсутність вільного волевиявлення потерпілої особи на проникнення в один із трьох її природних отворів. Інакше кажучи, вагінальне, анальне або оральне проникнення в тіло іншої особи визнається зґвалтуванням як у тому разі, коли воно поєднується із традиційним застосуванням фізичного насильства, погрозою його застосування або використанням безпорадного стану потерпілої особи, так і в інших випадках відсутності її добровільної згоди на вказане проникнення.
В нашому випадку мова йде про вступ у сексуальний зв’язок С. з Н. завдяки погрозі розголосити відомості, що ганьблять останню.
Суб’єктом злочину є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. В нашому випадку відсутні дані щодо осудності С., але відсутні дані які протирічать тому що він є осудним.
Суб’єктивна сторона зґвалтування характеризується прямим умислом. С. усвідомлює, що вчиняє природний статевий акт із застосуванням погрози і бажає це зробити.
2. Формула кваліфікації.
Дії С. мають бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 152 КК України.
Шістнадцятирічний М. дуже хотів мати нарізну мисливську рушницю. Вночі він проник до квартири громадянина Ф. і викрав таку рушницю.
Що є об’єктом і предметом цього злочину?
Розв’язання
Аналіз фабули дозволяє виділити декілька ключових моментів. По-перше, М. проник викрав речі Ф. по-друге, зробив він це таємно. По-третє, він проник до квартири. Це вказує на те, що дії М. є крадіжкою, тобто кваліфікуються за ст. 185 ККУ, а проникнення в житло дозволяє уточнити кваліфікацію до ч. 3 ст. 185.
Предметом крадіжки є чуже майно, яке характеризується фізичною, економічною, соціальною та юридичною ознаками. В нашому випадку таким майном є рушниця, яка належить Ф.
Об’єктом (родовим) крадіжки є суспільні відносини власності, зміст яких становлять володіння, користування і розпорядження особи належним їй майном, опосередковані правом власності, що охороняється кримінальним законом від злочинних посягань. В нашому випадку об’єктом крадіжки є суспільні відносини власності. Основним безпосереднім об’єктом цієї крадіжки є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини власності з володіння, користування й розпорядження особою рушницею. Додатковим обов’язковим об’єктом є конституційне право на недоторканність житла.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ККУ особа, яка вчинила крадіжку підлягає кримінальній відповідальності у віці від 14 років.
2. Формула кваліфікації.
Вчинений злочин має кваліфікуватися за ч. 3 ст. 185 КК України.
Водій Л., працюючи на будівельному підприємстві, отримував будівельні матеріали зі складу й віз їх на будівельний майданчик. Частину матеріалів він завозив собі додому, оскільки знав, що рахувати матеріали у нього ніхто не буде. Дії Л. були кваліфіковані за ч. 1 ст. 191 КК України.
Визначте предмет злочину та спосіб його вчинення.
Розв’язання
Ст. 191 ККУ передбачає кримінальну відповідальність за привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Згідно з ч. 1 цієї статті відповідальність настає за привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні.
Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, є майно, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні. В нашому випадку це будівельні матеріли, частину з яких Л. привласнював. Ці будівельні матеріали знаходилося у винного на законних підставах - стосовно них він здійснював певні повноваження, а саме доставку на підставі відповідних документів (товарно-транспортна накладна).
Способами вчинення цього злочину є привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні.
Привласнення - це протиправне і безоплатне вилучення (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.
Розтрата - це незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні.
В нашому випадку водій Л., працюючи на будівельному підприємстві, отримував будівельні матеріали зі складу й віз їх на будівельний майданчик. Частину матеріалів він завозив собі додому, тобто привласнював їх, утримував у себе на подвір’ї і не повертав.
2. Формула кваліфікації.
Вчинений злочин має кваліфікуватися за ч. 1 ст. 191 КК України, способом вчинення цього злочину є привласнення, а предметом матеріали, які Л. перевозив.
За грабіж В. було засуджено до чотирьох років позбавлення волі. Відбувши два роки покарання, він захворів на психічне захворювання, яке позбавило його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. Пробувши два роки у психіатричному закладі, В. вилікувався та був направлений для відбування покарання.
Чи правильним є рішення суду?
Розв’язання
В фабулі справи вказується, що В. було засуджено до чотирьох років позбавлення волі за грабіж. В процесі відбування покарання, відбувши два з чотирьох років, В. захворів на психічне захворювання, яке позбавило його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. Ч. 1 ст. 84 ККУ передбачено, що особа, яка під час його відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, звільняється від покарання. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру. В фабулі вказується, що щодо В. було застосовано примусовий захід у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу. В. пробув два роки у психіатричному закладі та вилікувався. Відповідно до ч. 4 ст. 84 ККУ у разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 цього Кодексу, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання.
В нашому випадку В. після одужання рішенням суду був направлений для відбування покарання. При цьому строки давності не закінчилися і були відсутні інші підстави для звільнення.
В п. 4 ст. 84 ККУ вказується, що час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині п'ятій статті 72 цього Кодексу, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.