Статья: Концепція гумору та способи його вираження в художніх творах Малколма Бредбері

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Концепція гумору та способи його вираження в художніх творах Малколма Бредбері

Борбенчук І.М., Реміш І.І.

Статтю присвячено дослідженню концепції гумору та специфіці його вербального вираження в художніх творах британського письменника Малколма Бредбері. Зауважено, що в сучасних літературознавчих й лінгвістичних студіях поняття гумору розглядають як відображення соціокультурних і національних явищ й трактують його у творчості М. Бредбері як особливу творчу манеру письменника та форму відтворення сатиричних спостережень. На матеріалі оригінальних текстів автора визначено авторську концепцію гумору, що є поєднанням теорії літератури й художньої реальності.

У роботі використано комплекс лінгвістичних методів, зокрема: лінгвопоетичний аналіз для виявлення лінгвостилістичних особливостей творів М. Бредбері; типологічний метод для класифікації мовних одиниць та опису їх функціонування в текстах, а також такі загальнонаукові методи, як узагальнення і систематизація.

Під час дослідження з'ясовано, що такі види комічного, як сарказм, пародія та іронія, виконують у романах соціальну функцію й застосовуються для саморозкриття і зображення стосунків персонажів. Вони здатні впливати на підсвідомість читачів, змушуючи переглянути власні орієнтири. Виявлено, що сам автор, сприймаючи реальність як фатальну незбагненність світу в поєднанні з духовним і тілесним началом людини, через твори намагався викрити трагічність філософського сенсу постмодерністської метапрози.

Установлено, що з метою досягнення ефекту комізму М. Бредбері використав різні види комічного (іронію, сатиру, сарказм, пародію) не лише для викриття серйозних соціальних тем, які торкаються глибоких естетико-філософських питань, а й для опису характерів персонажів. Зафіксовані лінгвостилістичні засоби (метафора, метонімія, антитеза) допомагають уникнути прямолінійності, узагальнюють поняття, уможливлюють критику окремих осіб, людських груп і суспільства загалом.

Підсумовано, що концепція гумору письменника є, з одного боку, наслідуванням тенденцій літературознавства XX століття, а з іншого оригінальним методом автора, який полягає в переосмисленні загальнолюдських ідей та відображенні дійсності крізь призму власного світовідчуття. Гумор для М. Бредбері є не лише засобом дослідження складної сучасної епохи з її загальною дезорієнтацією й суттєвим оновленням, а й також формою творчої гри і самовираження художника.

Ключові слова: концепція гумору, лінгвостилістичні засоби та прийоми, іронія, пародія, сатира, сарказм.

Borbenchuk I. M., Remish 1.1. The concept of humor and the means of its expression in Malcolm Bradbury's literary works. The article is devoted to study the features of the concepts of humor and specificity of its verbal expression in literary works by Malcolm Bradbury. It's observed that modern literary and philological studies consider the concept of humor as a reflection of socio-cultural and national phenomena and interpret it in the work of M. Bradbury as a special creative manner of the writer, as a form of reproduction of satirical observations. The author's concept of humor, which is a combination of literary theory and artistic reality, is defined on the basis of M. Bradbury's original texts.

A set of linguistic methods was used in the work, in particular linguopoetic analysis to identify linguistic and stylistic features of M. Bradbury's works, a typological methodfor classifying language units and describing their functioning in texts, as well as general scientific methods such as generalization and systematization.

The study found that comic types such as sarcasm, parody and irony play a social role in novels and are used to reveal and shape characters. They are able to float to the subconscious of readers, forcing them to reconsider their own landmarks. It is revealed that the author himself, perceiving reality as a fatal incomprehensibility of the world in combination with the spiritual and bodily beginnings of man, tried to expose the tragedy of the philosophical meaning of postmodern metaprose through his works.

It was found that to achieve the effect of comedy M. Bradbury used various types of comic (irony, satire, sarcasm, parody), which not only expose serious social issues, touch on deep aesthetic and philosophical issues, but also shape the characters. Fixed linguistic and stylistic means (metaphor, metonymy, antithesis) help to avoid straightforwardness, generalize concepts, allow criticism of individuals, human groups or society as a whole

The study proved that the concept of the writer's humor is on the one hand an imitation of literary trends of the XX century, and on the other the original method of the author, which is to rethink universal ideas and reflect reality through the prism of their own worldview. Humor for M. Bradbury is not only a means of studying a complex modern era with its general disorientation and significant renewal, but also a form of creative play and self-expression of the artist.

Key words: concept of humor, linguistic and stylistic means and methods, irony, parody, satire, sarcasm.

1. Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду

Британський письменник і літературний критик Малколм Бредбері (19322000) за характером свого художнього і дослідницького мислення є незаперечним постмодерністом. Відображення в його творах художньої реальності й тонкого гумору, спадкоємності форм і їх пародійне перетворення, цитування інших авторів сприймаються читачами як об'єктивні культурологічні закони. Творчий доробок повною мірою передає психологічний стан автора й відтворює трансформацію модерних і постмодерних тенденцій. На сторінках своїх романів М. Бредбері вдало поєднав класичні традиції англійського гумору з власним світовідчуттям, сповненим іронії та сарказму.

Комічне є досить складним, неоднозначним явищем, яке можна розглядати з позиції лінгвістики, філософії, психології, соціології тощо. Відповідно і до гумору як одного з його виявів неоднозначно підходять дослідники. Актуальність пропонованої наукової розвідки зумовлена інтересом лінгвістичних студій до трактування поняття гумору, який є не лише засобом створення комічного ефекту, а й психологічним феноменом, що має свою природу, механізми та характеристики. Нові перспективи в дослідженні комічного спонукали звернути увагу на творчість М. Бредбері з позиції когнітивної лінгвістики та говорити про авторську концепцію гумору, для функціонування якої було використано особливі мовностилістичні засоби.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тлумачення комічного, розпочаті ще в античні часи Платоном й Аристотелем, продовжують осмислюватися сучасними науковцями. Зокрема, у різні часи здійснено спроби комплексно дослідити природу гумору й особливості постмодерністської іронії (С. Гейко, М. Каранда, О. Мальцева, П. Рікер), види комічного та засоби їх вираження (Д. Ніколаєв, Б. Мінчин, С. Походня), функціонування іронії в англомовних постмодерністських творах (О. Бабелюк, Р. Семків, Н. Саліхова, Ж. Фомичева, А. Сергієнко) тощо.

Досить неоднозначно до розуміння творчості М. Бредбері та інтерпретування гумору в його романах підходять автори різних філологічних студій. Деякі науковці (Н. Жлуктенко, В. Івашева, С. Павличко) розглядають доробок письменника в річищі британської літератури, окремим аспектам вивчення його творчості присвячено дослідження І. Дробіт, К. Генієвої, І. Києнко.

Безперечно, при розгляді авторської концепції гумору М. Бредбері до уваги взято постмодерністську концепцію історії (Ф. Фукуама, Ж.-П. Ліотар, П. Рікер), концепцію роману (У Аллен, Д. Лодж, А. Кеттл) [6], а також дослідження гумору як психологічного феномену [4].

Формулювання мети і завдань статті. Метою нашої розвідки є дослідження концепції гумору та особливостей його вербального вираження на матеріалі англомовних романів М. Бредбері. Мета передбачає виконання таких завдань: окреслити авторську концепцію гумору з урахуванням сучасних наукових підходів; виділити в оригінальних англійських текстах засоби творення комічного й схарактеризувати їхнє значення; визначити лінгвостилістичні засоби та їх функції у творах письменника.

2. Виклад основного матеріалу дослідження

За характером свого художнього мислення М. Бредбері є, без сумніву, постмодерністом, а його доробок критики часто називають «університетською прозою», оскільки предметом зображення в його творах є академічне життя [2, 20]. І хоча у збірці есе «Невідіслані листи» М. Бредбері пояснив тематику творів тим, що «в англійській літературі віддавна існує традиція писати про місця, до яких важко потрапити» [7, 8], три його «університетські романи» присвячені власне проблемам вищої освіти в Англії та США «The History Man», «Stepping Westward», «Eating People is Wrong» [5, 39]. Дійсно, письменник гостро порушує питання сучасної буденності та у властивій йому манері, з прихованим чи відвертим використанням засобів комічного веде розповідь, що бентежить читача, змушуючи переглянути моральні цінності й життєві орієнтири.

Варто вказати, що І. Дробіт, аналізуючи концепцію іронії історії, яка тісно пов'язана з постмодерністською рецепцією історії й історичної реальності, відзначила, що «романи М. Бредбері завжди насичені елементами комічного, в цьому полягає особлива творча манера автора у подачі будь-якої теми...» [2, 21], та підкреслила, що іронія є також засобом зображення «деконструкції поняття автора» й культурної спадщини у його творах [3, 135].

Літературознавець Ю. Сисоєва відмітила, що книги письменника являють собою комічні та сатиричні спостереження, які формально «.змінюються від комедії звичаїв до жорстокої іронії, де комічне наближається до трагічного» [6, 10].

Так, іронія у творах часто має характер теплої насмішки над певними ситуаціями чи дійовими особами. Автор намагається стерти межі між загальноприйнятими нормами і незвичним баченням, порядком і безладом, торкаючись при цьому як побутових питань, так і високих матерій. Це можна спостерігати, наприклад, у таких рядках роману «Eating People іs Wrong»: Madness, genius, originality it's all the same thing; it's a breaking of our normal value structure and the substitution of another one (2) Божевілля, геніальність, оригінальність це все одне і те ж; це порушення нашої нормальної структури цінностей і заміна іншою (тут і далі переклад власний).