При біметалізму роль загального еквіваленту законодавче закріплювалась за двома металами, - як правило, золотом і сріблом.
Монометалізм - це грошова система, за якої тільки один вид металу виконує роль грошей.
Відповідно до змісту механізму регулювання грошового обороту виділяють системи паперово-грошового та кредитного обігу.
Для системи паперово-грошового обігу характерна бюджетна емісія, яка може виступати у двох формах:
) випуск грошових білетів держказначейством;
) покриття бюджетного дефіциту за рахунок кредитної емісії.
Система кредитного обігу - це випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту. Кредитна емісія забезпечує еластичність грошового обігу, дає можливість на відміну від бюджетної емісії, не тільки легко збільшувати, а й зменшувати кількість грошей в обігу. Органами регулювання грошового обігу є банки.
Серед комплексу заходів щодо оздоровлення та впорядкування грошового обороту особливе місце займають грошові реформи - представляють собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава.
Згідно з положенням Національного банку України "Про кредитування" головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію НБУ, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.
Комерційні банки, що мають відповідну ліцензію НБУ на право проведення операцій з валютними цінностями можуть виступати в ролі покупця і продавця тимчасово вільних коштів в іноземній валюті.
Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучання, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.
Види кредитів, які надаються банками поділяються:
- За строками користування. Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.
o За забезпеченням:
· забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами) - вартість застави зазвичай перевищує суму кредиту;
· гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);
· з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);
· незабезпечені (бланкові).
o За ступенем ризику:
· стандартні кредити;
· кредити з підвищеним ризиком.
o За методами надання:
· у разовому порядку;
· відповідно до відкритої кредитної лінії;
· гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язання).
o За строками погашення:
· водночас;
· у розстрочку;
· достроково (на вимогу кредитора, або за заявою позичальника);
· з регресією платежів;
· після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
Кредитні відносини між НБУ та комерційними банками.
Відповідно до чинного законодавства комерційні банки мають право на отримання від Національного банку України, як банку останньої інстанції, кредитів через кредитні аукціони, ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів.
Банківський кредит та джерела його формування:
Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.
Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.
Кредити в іноземній валюті надаються юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, резидентам за операціями, що здійснюються ними з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, та юридичним особам-нерезидентам - банківським установам.
Грошово-кредитна політика є оперативним і гнучким доповненням політики бюджетної. Світова практика свідчить, що за її допомогою держава впливає на грошову масу та відсоткові ставки, а вони, відповідно, - на споживчий та інвестиційний попит.
Грошово-кредитна політика ґрунтується на принципах монетаризму і має низку переваг над фіскальною політикою. Негативні моменти полягають у тому, що ця політика непрямо впливає на комерційні банки з метою регулювання динаміки пропозиції грошей, а тому не може безпосередньо змусити їх зменшувати чи збільшувати кредити.
Головною функцією центрального банку кожної держави (у США - Федеральної резервної системи) є регулювання грошової маси, забезпечення її відповідності масі товарів і підтримки таким чином стійкої купівельної спроможності грошей, що є дуже важливою умовою нормального функціонування ринкового механізму.
Фінансова політика центрального банку зумовлена станом економіки. Якщо економічна активність на ринку погіршується і відбувається спад виробництва, скорочення робочих місць, центральний банк робить спробу збільшити грошову масу і кредит. Якщо ж витрати стають загрозливо збитковими, унаслідок чого зростають ціни і вивільняється багато робочих місць, він робить усе можливе, щоб зменшити грошову масу і кредит.
Завдання грошово-кредитної політики в Україні - забезпечити фінансову стабільність, поступово знизити інфляцію, вивести економіку з кризи.
Величину і стан грошової маси оцінюють за допомогою грошових агрегатів. Для поточного вимірювання кількості грошей, використовуваних як платіжний засіб, доцільно скористатися агрегатом М1, який найповніше відображає виконання грішми функції засобу платежу.
Для прогнозування ситуації в економіці України та аналізу можливих результатів її реформування потрібно використовувати агрегат М2, оскільки включені в нього строкові депозити і ощадні вклади можуть суттєво вплинути на сукупний попит. Ці кошти можна вкласти в державні облігації, що вплине на розмір внутрішнього боргу; інвестувати, що змінить значення реального ВВП, або перетворити у готівкову іноземну валюту, що зберігається поза банками. Для України найбільш адекватним показником грошової маси з погляду аналізу поточної ситуації і найближчих перспектив її зміни є агрегат М1, а для прогнозування і регулювання у довготерміновому періоді - М2.
У 2014 році темпи приросту грошового агрегату М1 становили 13.5% порівняно з 18.7% у попередньому році. Така динаміка грошового агрегату М1 була зумовлена уповільненням темпів приросту переказних депозитів у національній валюті до 4.4% порівняно з 21.7% у 2013 році.
Зростання за рік грошового агрегату М2 на 5.4%, або на 49.1 млрд. грн., - до 955.3 млрд. грн. було зумовлено як зміною грошового агрегату М1, так і зростанням переказних депозитів в іноземній валюті на 67.5%. Залишки за іншими депозитами зменшилися порівняно з попереднім роком на 8.1%, у тому числі в національній валюті - на 22.8% [7, ст.34].
У 2015 році зменшення операцій за грошовим агрегатом М1 за місяць на 0.6 млрд. грн. відбулося виключно через скорочення готівки. Водночас операції за переказними депозитами у національній валюті у складі М1 зросли за січень на 7.8 млрд. грн. У річному обчисленні темпи приросту грошового агрегату М1 прискорилися до 15.6% у січні порівняно з 13.5% у грудні 2014 року. Уповільнилося скорочення операцій за коштами, вкладеними в цінні папери, крім акцій. За січень вони зменшилися на 0.3 млрд. грн. порівняно зі скороченням на 0.7 млрд. грн. у грудні попереднього року.
Грошова база на кінець січня 2015 року становила 326.7 млрд. грн. Зменшення її залишків в обчисленні до попереднього місяця на 1.9%, або на 6.5 млрд. грн. було зумовлено скороченням готівкових коштів, випущених в обіг, на 4.2%, або на 12.9 млрд. грн. Залишки за зобов’язаннями Національного банку України перед іншими депозитними корпораціями, що не включаються в грошовий агрегат М3, зросли за місяць на 23.4%, або на 6.4 млрд. грн. У річному обчисленні зростання грошової бази прискорилося до 11.0% у січні порівняно з 8.5% у грудні [8, ст.21-22].
Показник приросту монетарної бази жорстко контролюється, зокрема в рамках зобов’язань перед Міжнародним валютним фондом за програмою "Стенд-бай", а також Радою Національного банку України в рамках виконання Основних засад грошово-кредитної політики.
В Україні рівень монетизації ВВП (співвідношення між наявною грошовою масою і обсягом ВВП) має невисокі показники серед держав з перехідною економікою. У 2012 р. цей показник становив 54,9% [6], тоді як у країнах євро зони, був у 2 рази вищий, і в 2012 р. становив 101%. У Китаї рівень монетизації зріс протягом 1991-2012 рр. з 87,4 до 184%.
Недосконала у нас і структура грошової маси. У розвинутих країнах обсяг готівки у складі загальної грошової маси не перевищує 10%. За 10 років - з 2004 по 2014 рік - частка грошей у поза банківському обігу в Україні зменшилася на 7% - з 34%. У 2014 р. у структурі грошової маси готівка становила 27%, а рівень монетизації - 54% [9].
В Україні державне грошово-кредитне регулювання провадить Національний банк України. Методи й інструменти грошово-кредитної політики визначені Законом України "Про Національний банк України" [1, c.22].
Стаття 25 Закону України "Про Національний банк України" визначає засоби та методи грошово-кредитної політики:
- норми обов’язкових резервів;
- процентні ставки, управління золотовалютними резервами;
- операції з цінними паперами на відкритому ринку;
- випуск депозитних сертифікатів центрального банку.
Перелік відображає лише основні засоби та методи грошово-кредитної політики.
Державні фінансові органи. Органи, що разом із
Центральним банком виконують регулюючі функції у сфері фінансів. Найголовнішим
серед них є Міністерство фінансів, яке займається питаннями планування та
виконання державного бюджету і бюджетним фінансуванням; Державне казначейство,
яке займається збором державних доходів і їх витратою згідно з державним
бюджетом.
Операції центрального банку на відкритому ринку державних цінних паперів.
|
Національний банк у травні 2013 року проводив операції лише з купівлі валюти на ринку. У результаті сформувалося додатне сальдо інтервенцій - близько 395,3 млн. дол. США (у квітні від’ємне - 196,3 млн. дол. США) (Додаток 4. Міжнародні резерви та динаміка інтервенцій НБУ в 2009-2013 рр.) [11, ст.1-4]. Слід зауважити, що НБУ користується ситуацією, яка склалася на міжнародному валютному ринку, зокрема даунтрендом австралійського дол. до дол. США. Така політика з одного боку дає можливість статистично показувати додатні інтервенції й хоча б деяке зростання/компенсацію втрати резервів, з іншого - несе в собі ризики скорочення міжнародних резервів внаслідок їхньої переоцінки у разі подальшого зниження вартості австралійського долара. Зважаючи на нестабільну ситуацію на валютному ринку, зазначене можна розцінювати як відновлення маніпуляцій свідомістю, яке мало місце у першому півріччі 2012 року і супроводжувалося аналогічною політикою НБУ, підкріпленою виступами ключових персон НБУ, котрі запевняли суспільство у стабільності на валютному ринку. |
|
Мінфін провів розміщення ОВДП, номінованих в інвалюті (780 млн. дол. США), що також сприяло зростанню обсягу валютних резервів НБУ Натомість негативно на стан міжнародних валютних резервів у травні 2013 року впливало виконання планових платежів за державним боргом. Зокрема впродовж травня Міністерство фінансів здійснило погашення чергового траншу за кредитом МВФ у розмірі 968 млн. дол. США в еквіваленті, виплати з погашення облігацій державної позики в сумі 427 млн. дол. США та виплату купонного доходу за облігаціями зовнішньої державної позики 2007 року в розмірі 23,6 млн. дол. США й 2012 року в розмірі 87,7 млн. дол. США. У підсумку обсяг міжнародних валютних резервів скоротився на 2,8% і становив 24,54 млрд. дол. США проти 25,24 млрд. дол. США на кінець квітня. На міжбанківському ринку в травні 2013 року курс гривні коливався в діапазоні від 8,0684 грн. /дол. США до 8,1481 грн. /дол. США. При цьому на кінець місяця гривня девальвувала відносно долара США на 0,23% з 8,095 грн. /дол. США на кінець квітня 2013 року до 8,1139 грн. /дол. США на кінець травня (Додаток 5. Динаміка офіційного курсу гривні до долара США, середньозваженого курсу на міжбанку та готівкового курсу гривні до долара США у 2010-2013 рр., Додаток 6. Динаміка офіційного курсу гривні до долара США, середньозваженого курсу на міжбанку та готівкового курсу гривні до долара США у 2013-2015 рр.) [11]. На 2015 рік курс гривні девальвував до 21,58/23,73 грн. /дол. У поточній ситуації, враховуючи, що зовнішні запозичення є основним чинником поповнення резервів НБУ, головний ризик - посилення тенденції зниження попиту на ризикові активи на зовнішніх ринках запозичень, що ускладнює майбутні розміщення українських боргових зобов’язань та звужує можливості поповнення міжнародних валютних резервів. Норма обов’язкового резервування Національний банк України ухвалив рішення з 11 березня 2015 року збільшити обсяги обов'язкових резервів банків у наступному періоді бронювання (до 10 квітня 2015 року) для зниження вільної ліквідності банківської системи й девальваційного тиску на обмінний курс. За інформацією НБУ, зростання резервів за рахунок курсової переоцінки залучених коштів в іноземній валюті становитиме 12 млрд грн. Одночасно регулятор дозволив банкам зараховувати в покриття обов'язкових резервів 100% гривневої готівки в касах банків проти раніше діючої норми в розмірі 50% таких залишків, що дозволить нівелювати вплив курсового чинника на обсяг обов'язкових резервів у сумі орієнтовно 9 млрд грн. Запроваджені обмеження покликані зупинити стрімку девальвацію гривні, яка з моменту переходу НБУ до гнучкого курсоутворення на валютному ринку за 2014 рік і два місяці 2015 року знецінилася до долара США за офіційним курсом у 3,8 раза до нового історичного мінімуму на рівні 30,01 грн. /дол. З 24 лютого цього року регулятор запровадив низку додаткових обмежень на валютному ринку, включаючи обов'язкову перевірку імпортних контрактів на суму понад 50 тис. дол., що передбачають попередню оплату, обов'язкове оформлення акредитиву для виконання імпортного контракту з попередньою оплатою на суму понад $500 тис., а також заборону на операції з кредитування для купівлі валюти. |
Однією з особливостей грошової системи нашої країни є висока питома вага готівки, готівкових грошей і виділення такого структурного елемента грошової маси, як грошова база. Якщо виходити із світового досвіду, слід зазначити, що, наприклад, у США нема поняття "грошова база", нема такого грошового агрегату, як М0 - готівкові гроші. Грошове агрегування починається з агрегату М1 який включає готівку, поточні депозити, у тому числі чекові. У Німеччині поряд з грошовими агрегатами М1 М2, М3 та М3 (розширений) виділяється такий елемент, як грошова маса центрального банку, яка включає готівку та обов'язкові резерви комерційних банків. А у Великій Британії виділяється агрегат М0, який об'єднує готівку в обігу, касову готівку банків та операційні вклади банків у Банку Англії. В Росії також виокремлюється агрегат М0 як єдність готівки в обігу, в т. ч. в касах комерційних банків. Чим пояснити цю особливість грошового агрегування? Поняття "грошова база", потреба в ньому та його значення визначаються його складовими елементами. Це - сума готівки, яка знаходиться поза банківською системою, загальні резерви комерційних банків, сума обов'язкових та позанормативних резервів готівки в касах. Як видно, це та частина грошової маси, яка регулюється безпосередньо Національним банком. Він здійснює емісію грошей і регулює цей процес, встановлює нормативи обов'язкових і залишкових резервів у касах. У країні, де готівкові гроші становлять половину їх загальної маси, наявність грошової бази становить необхідну і зручну форму регулювання грошового обігу, підтримання їх стабільності. Це дає можливість швидко збільшувати грошову масу. 2012 року грошова база становила 255.3 млрд. грн., у тому числі гроші поза банками становили 203.2 млрд. грн. [6], 2014-го вона зросла до 333.2 млрд. грн., у тому числі гроші поза банками становили 282.9 млрд. грн. (Додаток 1. Динаміка грошової бази в Україні) [7]. Грошова база на кінець січня 2015 року становила 326.7 млрд. грн. Зменшення її залишків в обчисленні до попереднього місяця на 1.9%, або на 6.5 млрд. грн. було зумовлено скороченням готівкових коштів, випущених в обіг, на 4.2%, або на 12.9 млрд. грн. [8, ст.21]. Хоча грошова база, і кошти поза банками перевищили рівень 2012 року на 22%, проте негативна динаміка зменшення її порівняно з кінцем 2014 року на початок 2015 склала 2%. Незважаючи на це, в Україні грошова база є одним із засобів регулювання грошового обігу, грошової маси. А той факт, що поняття "грошова база" використовується і в окремих розвинених країнах, свідчить про її універсальний характер. Недосконалість структури грошової маси в Україні особливо проявляється у формуванні, змісті і обсягах грошового агрегату М3. У США зміст і обсяги цього агрегату визначаються великими строковими внесками (понад $100 тис.), які становлять 22 % загальної грошової маси. До них додаються строкові угоди про зворотний викуп, цінні папери взаємних фондів грошового ринку і строкові позики. У Німеччині власний зміст М3 (розширений) становлять депозити у закордонних дочірніх банках та філіях німецьких кредитних інститутів, а також фондів грошового ринку. В Росії - сертифікати та облігації державної позики.