Материал: ГосекзаменАДНПУ

196

98. Порядок призначення на посаду старшого дільничного (дільничного) офіцера поліції.

Призначення на посаду дільничних здійснюється на підставі Закону України «Про Національну поліцію».

На посаду дільничного офіцера поліції може призначатись громадянин України, що прийняв Присягу поліцейського, своїми фізичними, розумовими та вольовими здібностями відповідає встановленим законодавством вимогах та пройшов (спеціальну) перевірку. З метою визначення стану здоров’я означених осіб вони зобов’язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативноправовими актами.

Поліцейський, що вперше призначений на посаду дільничного офіцера поліції, допускається до самостійної роботи після початкової підготовки. Поліцейський, призначений на означену посаду після закінчення навчального закладу зі специфічними умовами навчання, — після проходження 3-місячного стажування на закріпленій дільниці під керівництвом досвідченого дільничного офіцера поліції.

Старший дільничний офіцер поліції — це громадянин України, який прийняв Присягу, перебуває на відповідній посаді поліцейського та має спеціальне звання. Вимоги до кандидата на посаду старшого дільничного офіцера поліції:

−особа повинна мати вищу юридичну або іншу вищу освіту рівня бакалавр, спеціаліст;

−стаж роботи на посаді дільничного офіцера поліції не менше 3 років. При визначенні питання про призначення старшого дільничного

офіцера поліції, що буде обслуговувати територію з компактним проживання етнічних меншин, доцільно враховувати його приналежність до означених меншин.

99. Поняття насильства в сім’ї та його види.

Насильство в сім’ї не є явищем новим. Воно носить багатовіковий характер, його форми змінювались залежно від соціального та культурного

197

розвитку суспільства. Тлумачення його сутності також зазнало багато змін та трансформацій.

Сьогодні відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 р. № 2789 термін насильство в сім’ї розглядає як «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю». Виділяють такі види насильства в сім’ї: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне.

Фізичне насильство в сім’ї — це умисне завдання одним членом сім’ї іншому члену сім’ї будь-яких тілесних ушкоджень, що спричинило чи могло спричинити летальні наслідки для потерпілої особи, призвести до порушення її фізичного, психічного здоров’я та завдати шкоди її честі та гідності.

Сексуальне насильство в сім’ї — це незаконне посягання одного члена сім'ї на статеву свободу та недоторканість іншого члена сім'ї, будь-які дії сексуального характеру, що вчиняються над неповнолітнім членом сім’ї.

Психологічне насильство в сім'ї — це вид насильства, що пов'язаний із дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ чи погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність потерпілого захистити себе, що спричиняє чи може спричинити шкоду психічному здоров'ю потерпілого.

Економічне насильство в сім'ї — це умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

100. Особливості організації роботи дільничних офіцерів поліції в сільській місцевості.

З метою забезпечення належного публічного порядку, профілактики правопорушень у сільській місцевості дільничний офіцер вживає такі заходів:

−взаємодіє з головами сільських (селищних) рад, активом громадськості, керівниками сільськогосподарських підприємств, навчальних та культурних закладів з питань забезпечення правопорядку, профілактики правопорушень;

−за відсутності громадських формувань з охорони громадського порядку виходить з клопотаннями до виконавчих комітетів сільських (селищних) рад щодо їх створення;

198

−проводить за участю представників органів місцевого самоврядування, громадських помічників профілактично-роз'яснювальну роботу серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів, населення, звітує на загальних зборах громад щодо стану правопорядку в населених пунктах з метою удосконалення організації профілактичної роботи, формування у свідомості людей, особливо молоді, правової культури, негативного ставлення до суспільно небезпечних явищ, підняття престижу служби дільничних офіцерів серед громадян;

−у взаємодії із сільськими (селищними) радами та громадськими організаціями попереджує правопорушення стосовно осіб, які потребують соціальної, правової та іншої допомоги. З цією метою налагоджує взаємодію з місцевими органами виконавчої влади, органами соціального забезпечення, опікунськими радами, благодійними організаціями з питань контролю за умовами утримання і виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, вживає заходи в межах своєї компетенції з метою зміцнення їх соціальної, правової захищеності;

−вживає заходів щодо попередження розкрадання сільгосппродуктів, пально-мастильних матеріалів, домашніх тварин. До цієї роботи активно залучає сільський актив, громадських помічників та членів громадських формувань з охорони громадського порядку;

−разом з громадськими помічниками, членами громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону систематично проводить відпрацювання території поліцейської дільниці з метою виявлення місць незаконного посіву снотворного маку чи конопель, місць зберігання і переробки врожаю цих культур, які містять наркотичні речовини;

−вживає заходів для попередження, виявлення фактів виготовлення або зберігання без мети збуту самогону чи інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення, виготовлення або зберігання без мети збуту апаратів для їх вироблення, реалізації самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього виробництва;

−вносить пропозиції головам сільських (селищних) рад щодо усунення причин та умов, які призводять до вчинення правопорушень.

На підставі Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» дільничні офіцери можуть залучати громадян та їх об’єднання (громадське формування з охорони громадського порядку та державного кордону) на добровільних засадах для надання допомоги Національній поліції у забезпеченні публічного порядку і безпеки, запобіганні адміністративним правопорушенням і злочинам.

199

101. Адміністративно-юрисдикційна діяльність дільничного офіцера поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність дільничних офіцерів поліції — це урегульовану нормами адміністративного права специфічна форма їх адміністративної діяльності, пов’язаної з розглядом та вирішенням підвідомчих їм справ про адміністративні правопорушення, а також із здійсненням інших адміністративно-юрисдикційних дій забезпечуючого характеру.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення — це сукупність здійснюваних дільничним офіцером поліції процесуальних дій, які полягають у виявленні правопорушення, застосуванні передбачених законом заходів забезпечення, розгляді справ про адміністративні правопорушення, винесенні щодо них постанов, вжитті заходів щодо виявлення та усунення причин та умов, які сприяють вчиненню правопорушень, а також їх попередження.

Виділяють такі стадії провадження: 1) порушення адміністративної справи, формування адміністративного матеріалу; 2) розгляд та прийняття рішення (підготовка справи до розгляду; розгляд; винесення рішення); 3) оскарження (факультативна); 4) виконання рішення.

Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення загалом та тих, що віднесені до компетенції поліції, зокрема є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи; вирішення її в точній відповідності із законодавством; забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень; запобігання правопорушенням; виховання громадян у дусі додержання законів; зміцнення законності.

Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення органам Національної поліції передбачена у ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ст. 247 вказаного нормативно-правового акта наведено обставини, за яких адміністративна справа не порушується, а порушена справа підлягає закриттю.

Правове регулювання складення протоколу про адміністративне правопорушення, протоколу про адміністративне затримання, постанови по справі про адміністративне правопорушення й інших матеріалів у адміністративній справі, а також їх розгляд, прийняття рішення, оскарження та виконання рішення передбачено нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (розділ IV) та Наказу МВС України від 06.11.2015 р. № 1376

200

«Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» та ін.

102. Поняття та правове регулювання дозвільної системи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р. № 576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему» визначено дозвільну систему як особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Національною поліцією України з метою перевірки дотримання вимог дозвільної системи застосовуються норми, визначені Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.10.1993 р. № 642 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України, від 07.09.1993 р. № 706 «Про затвердження Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.10.1993 р. за № 163, Наказом Міністерства внутрішніх справ від 21.08.1998 р. № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.10.1993 р. за № 637/3077, Наказом Міністерства внутрішніх справ від 31.05.1993 р. № 314 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, зберігання, обліку, знищення чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.08.1993 р. за № 106, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.12.2015 р. № 1644 «Про реалізацію повноважень Національної поліції України з видачі та анулювання дозволів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.12.2015 р. за № 1665/28110.