Материал: ГосекзаменАДНПУ

116

Але основне завдання Кабінету Міністрів України щодо здійснення контролю за адміністративною діяльністю поліції лежить насамперед в нормотворчому характері його діяльності, що полягає у виданні та перевірці виконання винесених ним постанов з питань організації та функціонування поліції (зокрема, Кабінет Міністрів України затверджує зразки предметів однострою поліцейських), забезпечення публічної безпеки і порядку, боротьби із злочинністю, тощо.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, які на регіональному рівні постійно взаємодіють з територіальними органами Національної поліції, приймають (у тому числі і спільні) рішення з питань забезпечення правопорядку в регіонах, тим самим теж здійснюють функцію контролю за законністю діяльності поліції.

46. Внутрішньовідомчий контроль та форми його здійснення.

Внутрішньовідомчий (відомчий) контроль за законністю адміністративної діяльності органів поліції передбачає контроль самої посадової особи (керівника) органу (підрозділу) поліції за управлінськими рішеннями чи поведінкою підпорядкованих йому осіб, внутрішнє усвідомлення ними необхідності дотримання норм Конституції, законів і підзаконних правових актів України, норм міжнародного права щодо забезпечення прав і свобод людини в поліцейській діяльності.

Основними цілями відомчого контролю є спрямування діяльності поліції на виконання поставлених завдань методом перевірки її фактичного стану, управління процесом удосконалення поліцейської діяльності шляхом своєчасного виявлення і усунення відхилень, недоліків та їх причин.

Організація внутрішньовідомчого контролю залежить від повноважень суб’єкта контролю. Головним суб’єктом внутрішньовідомчого контролю за діяльністю Національної поліції України відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» є керівник центрального органу управління Національної поліції, який: очолює поліцію та здійснює керівництво її діяльністю, забезпечує виконання покладених на поліцію завдань; у межах компетенції організовує та контролює виконання поліцейськими Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, а також наказів і доручень Міністра внутрішніх справ України з питань, що належать до сфери діяльності поліції; вносить на розгляд Міністра внутрішніх справ України пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності,

117

надання поліцейських послуг; звітує перед Міністром внутрішніх справ України про виконання покладених на поліцію завдань і повноважень; приймає правові акти, що стосуються діяльності поліції (підписує накази поліції); скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів поліції; у межах повноважень надає доручення, обов’язкові для виконання поліцейськими, державними службовцями і працівниками поліції; затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату поліції; приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього закону; призначає на посади та звільняє з посад у порядку, визначеному законом та іншими нормативно-правовими актами про державну службу, державних службовців апарату центрального органу управління поліції; приймає на роботу та звільняє з роботи в порядку, визначеному законодавством про працю, працівників центрального органу управління поліції; приймає у визначеному порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських; приймає у визначеному законодавством про державну службу порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців апарату центрального органу управління поліції; приймає у визначеному трудовим законодавством порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції; присвоює спеціальні звання поліції; забезпечує дотримання визначеного Міністром внутрішніх справ України порядку обміну інформацією між Міністерством внутрішніх справ України і поліцією; приймає у визначеному порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є поліція, та ін.

Суб’єктами відомчого контролю в поліції виступають також:

1)керівники (заступники) територіальних органів Національної поліції, безпосередні керівники служб (підрозділів) поліції. Вважається, що контроль керівника підрозділу — це універсальна форма внутрішнього контролю, що має всеохоплюючий характер та поширюється на усі напрямки діяльності поліцейських (підлеглих) у межах виконання останніми службових обов’язків. Керівник має право здійснювати попередній, поточний, наступний контроль діяльності підлеглих, застосовуючи при цьому різноманітні методи перевірки (вивчення звітів, особиста перевірка (спостереження, інспектування, тощо));

2)спеціально створені підрозділи поліції та їх співробітники (штаби; служба персоналу (кадрового забезпечення); внутрішня безпека; контрольноревізійні підрозділи з контролю за фінансово-господарською діяльністю, тощо);

3)підрозділи поліції, які поряд зі своїми основними функціями здійснюють ще й контрольні, (наприклад, чергові частини, інспекції).

Міністр внутрішніх справ України здійснює відомчий контроль за діяльністю поліції в межах своєї компетенції. Окремо він забезпечує нормативно-правове регулювання діяльності поліції, погоджує та подає на

118

розгляд Кабінету Міністрів розроблені поліцією та МВС України проекти законів, актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності поліції. Здійснює контроль за забезпеченням законності правових актів поліції, що дозволяє виявити та попередити порушення на початковій стадії їх створення. Особливе значення надається контролю за дотриманням прав людини в роботі підрозділів поліції у відповідності до міжнародних стандартів у галузі правоохоронної діяльності. Загалом до основних повноважень Міністра внутрішніх справ України у відносинах з поліцією віднесено:

1)формування державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також надання поліцейських послуг та контроль її реалізації поліцією;

2)затвердження стратегічних програм діяльності та визначення пріоритетних напрямів, планів роботи поліції, шляхів виконання покладених на неї завдань;

4)забезпечення виконання міжнародних договорів України, що належать до сфер діяльності поліції;

5)забезпечення ведення та використання баз (банків) даних, визначення порядку обміну інформацією між МВС України, поліцією та іншими центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України;

6)прийняття рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство внутрішніх справ України, та ін.

Між тим, перший заступник Міністра внутрішніх справ — начальник поліції та керівники усіх рівнів поліції забезпечують систематичний відомчий контроль за діяльністю органів, служб, підрозділів та працівників поліції. Так, керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України затверджує структуру центрального органу управління поліції та кошторис поліції. За поданням Міністра внутрішніх справ України та на підставі пропозицій керівника поліції утворюються, ліквідовуються та реорганізовуються територіальні органи поліції. Їх структуру теж затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України. Крім цього, керівники територіальних органів поліції призначаються на посади та звільняються з посад керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.

Практикою управлінської діяльності в органах поліції напрацьовано різні форми внутрішнього контролю, які застосовуються окремо або у сукупності з іншими. Зокрема, відомчий контроль за законністю діяльності поліцейських здійснюється у формі:

1)перевірки (предметні або цільові; вибіркові; планові (комплексні і контрольні); позапланові; інспекційні; виїзні (контроль об’єктів на місці

119

розташування)). Підсумки перевірки оформлюються у формі акта перевірки, довідки, доповідної записки. За їх допомогою до відома перевірених та інших осіб доводиться характер виявлених недоліків та порушень, їх причини, коло винних осіб, дається загальна оцінка роботи органів та їх керівників по загальних і конкретних питаннях. Після закінчення перевірки керівник комісії спільно з керівником перевіреного органу проводить обговорення її результатів у підрозділі, організує розробку заходів щодо усунення виявлених недоліків, поновлення порушеного режиму законності, подальшого вдосконалення службової діяльності;

2)заслуховування та вивчення звітів;

3)проведення нарад;

4)надання дозволів або згоди на вчинення певних дій.

Форми внутрішньовідомчого контролю визначаються та застосовуються із врахуванням особливостей об’єкта контролю в поліції і стосуються, зокрема, питань: перевірки кандидата при прийнятті на службу в поліцію; призначення та звільнення з посад поліцейських; атестування поліцейських, що проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар’єри; поведінки поліцейського (проведення службового розслідування); стану оперативно-службової, господарської, санітарної, протипожежної видів діяльності; зовнішньоадміністративної і внутрішньоорганізаційної діяльності органів, служб та підрозділів поліції, тощо.

47. Судовий контроль за дотриманням законності в адміністративній діяльності органів поліції.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Закріпивши в Основному Законі України право громадян на судовий захист, держава зобов’язана гарантувати його реалізацію у системі засобів захисту прав і свобод громадян від незаконних дій уповноважених державних органів, у тому числі й органів поліції.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу і діють на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

120

Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди (загальні, господарські, адміністративні); 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди (Вищий суд з питань інтелектуальної власності; Вищий антикорупційний суд).

Основний зміст судового контролю як способу забезпечення законності діяльності органів поліції полягає у здійсненні судом правової оцінки дій та рішень, прийнятих посадовими особами органів та підрозділів поліції. Якщо при цьому встановлюється порушення законності, судовий орган вживає відповідних заходів щодо їх усунення і, у деяких випадках, притягає винних осіб до відповідальності.

Судовий контроль за законністю адміністративної діяльності органів поліції здійснюється у різних формах. Так, контроль, який здійснюється відповідно норм адміністративного та кримінального судочинства, може бути прямим і опосередкованим, що передбачає безпосереднє вирішення справ по скаргах від громадян, винесення окремих ухвал, тощо. Наприклад, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення поліцейського до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Рішення органу суду є остаточним і підлягає обов’язковому виконанню. У ст. 303 КПК України визначено порядок оскарження бездіяльності слідчого та прокурора, яка може полягати у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

48. Контроль місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та громадськості за дотриманням законності в адміністративній діяльності органів поліції.

Важливе місце у системі забезпечення законності діяльності поліції посідає контроль з боку органів місцевого самоврядування та громадськості. Громадський контроль є формою реалізації демократії і способом залучення населення до управління суспільством і державою. Він розглядається як інструмент громадської оцінки ступеня виконання органами поліції їх завдань та функцій.

Характерною рисою громадського контролю є запобігання порушенням у сфері державного управління за допомогою засобів суспільного впливу. Тобто основні відмінності громадського контролю від будь-якого іншого виду контролю лежать у суб’єктно-об’єктній сфері і полягають у тому, що: