111
1)невідкладного прийому керівниками центрального органу Національної поліції та територіальних органів (підрозділів) Національної поліції, їх посадовими та службовими особами;
2)звертатися до Конституційного Суду України з поданням, зокрема, про відповідність Конституції України законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, які стосуються прав і свобод людини і громадянина;
3)безперешкодно відвідувати органи державної влади (органи (підрозділи) поліції), органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях;
4)на ознайомлення з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах;
5)вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;
6)запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі;
7)направляти у відповідні органи акти реагування у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;
8)відвідувати без попереднього повідомлення про час і мету відвідування місця, в яких особи примусово тримаються за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу відповідно до закону, в тому числі ізолятори тимчасового тримання, кімнати для затриманих та доставлених чергових частин органів Національної поліції, пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, слідчі ізолятори, кримінально-виконавчі установи, приймальники-розподільники для дітей, загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації, центри медико-соціальної реабілітації дітей, спеціальні виховні установи, військові частини, гауптвахти, дисциплінарні батальйони, спеціальні приймальники для тримання осіб, підданих адміністративному арешту, міські, районні управління та відділи, відділення, пункти органів Національної поліції, спеціалізовані автомобілі, приміщення (кімнати) для тримання підсудних
112
(засуджених) у судах, заклади примусового лікування; опитувати осіб, які там перебувають, отримувати інформацію щодо умов їх тримання;
9)бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;
10)звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;
11)перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі і тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, тощо.
Органи Національної поліції, їх посадові та службові особи, до яких звернувся Уповноважений, зобов'язані співпрацювати з ним і надавати йому необхідну допомогу, зокрема: забезпечувати доступ до матеріалів і документів,
утому числі на засадах, зазначених нормативними актами про охорону державної та службової таємниць; надавати інформацію і пояснення стосовно фактичної і правової підстави своїх дій та рішень. Відмова посадових і службових осіб органів поліції від співпраці, а також умисне приховування або надання неправдивих даних, будь-яке незаконне втручання в діяльність Уповноваженого з метою протидії тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
Актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади (органів поліції), органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.
Впродовж першого кварталу кожного року Уповноважений представляє Верховній Раді України щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина.
Інший вид державного контролю за законністю діяльності Національної поліції — контроль з боку Президента України або президентський
контроль.
Згідно із ст. 102 Конституції України, Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Це обумовлює наявність у Президента України широкого кола контролюючих функцій за законністю діяльності органів виконавчої влади, в тому числі і органів Національної поліції, їх посадових осіб.
113
Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази та розпорядження, які стосуються питань функціонування поліції (наприклад, Указ Президента України від 09.12.2015 р. № 692/2015 «Про символіку Національної поліції України»), забезпечення публічної безпеки і порядку, боротьби зі злочинністю та зміцнення законності в поліцейській діяльності, які є обов'язковими до виконання на території України. Президент України здійснює оперативне керівництво органами виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами.. Крім того, він: забезпечує національну безпеку України; приймає рішення про введення в
Україні або в її окремих місцевостях правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, проведення загальної чи часткової мобілізації, оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації; присвоює спеціальні звання поліції вищого складу поліції.
Відповідно до ст. 107 Конституції України, Президент України є Головою Ради національної безпеки і оборони України, яка координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. До її складу входить (окрім Прем'єр-міністра України, Голови Служби безпеки України, Міністра закордонних справ України) і Міністр внутрішніх справ України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України (РНБО України). Про свою діяльність Рада національної безпеки і оборони України інформує громадськість, у тому числі і через засоби масової інформації.
Згідно з Конституцією України і Законами України «Про основи національної безпеки України», «Про Раду Національної безпеки і оборони України», функціями Ради Національної безпеки і оборони України є координація і здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади, в тому числі і поліції, у сфері національної безпеки і оборони у мирний час, в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України. До повноважень РНБО України щодо забезпечення дисципліни та законності в діяльності поліції необхідно віднести такі: залучення контрольних, інспекційних та наглядових органів, що функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасністю та якістю виконання прийнятих Радою національної безпеки і оборони України рішень, введених в дію указами Президента України з питань діяльності поліції; здійснення поточного контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки; розроблення та розгляд на своїх засіданнях питань, які відповідно до Конституції та законів України належать до сфери національної безпеки України; координація та контроль за діяльністю органів виконавчої влади з протидії корупції, забезпечення громадської безпеки та боротьби із злочинністю з питань національної безпеки і оборони, координація та контроль за діяльністю органів виконавчої влади по
114
відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню публічного порядку в умовах воєнного і надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за законністю адміністративної діяльності органів поліції, дотриманням та виконанням працівниками поліції положень Конституції України і інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі органів поліції.
Відповідно до Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», Кабінет Міністрів України у сфері контролю за законністю правоохоронної діяльності:
–розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти законів з питань правоохоронної діяльності, що потребують законодавчого врегулювання, і в межах своєї компетенції приймає відповідні рішення;
–визначає згідно із законодавством потреби у витратах на правоохоронну діяльність, боротьбу зі злочинністю, тероризмом, охоронну діяльність, тощо;
–забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, у тому числі виділення в повному обсязі бюджетних асигнувань на правоохоронну діяльність;
–доповідає і звітує перед Верховною Радою України про виконання Державного бюджету України у сфері правоохоронної діяльності;
–організовує розробку і затверджує державне замовлення на випуск продукції військового призначення, здійснює контроль за його виконанням, а також за створенням, збереженням і розвитком мобілізаційних потужностей, створенням, утриманням і своєчасним оновленням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, за підготовкою і утриманням транспортних та інших засобів, які в разі введення воєнного чи надзвичайного стану відповідно до законодавства України мають бути передані до Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів;
–контролює дотримання законодавства при здійсненні господарської діяльності у правоохоронних органах;
–здійснює контроль за дотриманням у правоохоронних органах земельного, податкового, господарського, трудового, житлового законодавства, законодавства з охорони довкілля;
–вносить на розгляд Президента України пропозиції щодо вдосконалення організаційної структури правоохоронних органів держави.
Основні завдання, функції та повноваження Кабінету Міністрів України,
утому числі і щодо контрольної діяльності стосовно поліції, визначені у ст. 116
115
Конституції України та конкретизовані у Законі України «Про Кабінет Міністрів України». Так, діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення державного суверенітету України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління, зокрема, у сфері законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв’язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, координації роботи міністерств і інших органів виконавчої влади. В межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання, у тому числі і працівниками органів (підрозділів) Національної поліції.
Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств (у тому числі і Міністерства внутрішніх справ України) та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина, здійснює контроль за їх діяльністю. У цьому напрямку Міністр внутрішніх справ та керівник центрального управління Національної поліції відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні і підконтрольні йому. Кабінет Міністрів України може скасовувати акти Міністерства внутрішніх справ України та центрального управління Національної поліції повністю чи в окремій частині.
Крім цього, діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із Законом України «Про Національну поліцію». Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює заходи, пов’язані з кадровим забезпеченням органів поліції (зокрема, керівник поліції призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра внутрішніх справ України), а також здійснює заходи, спрямовані на вдосконалення системи органів поліції з метою підвищення ефективності їх діяльності та оптимізації витрат, пов’язаних з утриманням апарату управління, утворює, реорганізовує і ліквідує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені органи. Так, Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує територіальні органи поліції.