Материал: ГосекзаменАДНПУ

106

Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. У свою чергу, накази, розпорядження і доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Таким чином, забезпечення законності в діяльності поліції — це формування такого адміністративно-правового режиму у суспільстві, за яким поліція в процесі виконання функцій забезпечення прав і свобод громадян, підтримання публічної безпеки і порядку, протидії злочинності зобов’язана, з одного боку, реалізувати свою діяльність на основі норм чинного законодавства, а з іншого — здійснювати контроль та нагляд за діяльністю посадових осіб та громадян щодо виконання загальнообов’язкових правил з метою забезпечення правопорядку у державі.

Забезпечення законності в адміністративній діяльності поліції знаходить своє зовнішнє відображення в:

– припиненні порушень норм законів та підзаконних нормативних

актів;

–застосуванні заходів щодо ліквідації причин та умов їх виникнення;

–відновленні порушених прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб;

–покаранні осіб, винних у порушенні законності;

–у дотриманні працівниками поліції дисципліни і законності. Найважливішими формами реалізації законності в діяльності поліції є:

–здійснення контрольно-наглядової діяльності щодо виконання посадовими особами та громадянами вимог законів, інших нормативних актів, які регулюють сферу забезпечення публічної безпеки і порядку;

–точне виконання і дотримання поліцейськими норм чинного законодавства України (особливо з питань використання поліцейських заходів);

–дотримання службової дисципліни.

В правовій науці способами (або організаційно-правовими методами) забезпечення законності в поліцейській діяльності прийнято називати види діяльності структурних підрозділів поліції, практичні прийоми, форми роботи, операції, які використовуються ними для забезпечення законності.

До основних способів забезпечення законності в адміністративній діяльності органів поліції відносяться:

–контроль;

–нагляд;

107

– звернення громадян до державних органів із скаргами на незаконні дії (бездіяльність) поліцейських.

45. Контрольна діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України за дотриманням законності в адміністративній діяльності органів поліції.

Право вищого (парламентського) контролю за законністю

діяльності Національної поліції належить Верховній Раді України —

єдиному законодавчому органу державної влади. Верховна Рада України безпосередньо або через комітети і комісії (тимчасові контрольні, ревізійні) здійснює парламентський контроль за забезпеченням органами поліції в своїй діяльності конституційних прав, свобод і обов’язків громадян України, дотриманням вимог нормативних актів, які вона приймає, а також діями посадових осіб, яких вона обирає, призначає або затверджує.

У Розділі ІІ Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» визначено контрольні повноваження Верховної Ради України та її окремих суб’єктів. Так, суб’єктами парламентського контролю за діяльністю органів поліції є: Верховна Рада України, депутатські об’єднання, комітети Верховної Ради України, слідчі комісії, Рахункова палата ― як колективні суб’єкти контролю, а також народні депутати, Голова Верховної Ради України та його заступники, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ― як індивідуальні суб’єкти.

Спеціальні повноваження суб’єктів парламентського контролю визначено у Законах України «Про комітети Верховної Ради України», «Про Регламент Верховної Ради України», «Про Рахункову палату», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про статус народного депутата України», низці інших законодавчих актів, які регламентують окремі його види.

Так, Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням. Повноваження, покладені на Рахункову палату, здійснюються через провадження заходів державного зовнішнього фінансового контролю, який забезпечується шляхом здійснення фінансового аудиту, аудиту ефективності, експертизи, аналізу та інших контрольних заходів. Зокрема, фінансовий аудит в органах поліції полягає у перевірці, аналізі та оцінці правильності ведення, повноти обліку і достовірності звітності щодо надходжень і витрат бюджету, встановлення фактичного стану справ щодо

108

цільового використання бюджетних коштів, дотримання законодавства при здійсненні операцій з бюджетними коштами.

Правовою підставою здійснення Верховною Радою України контрольної функції за дотриманням законності у правоохоронній сфері є Конституція України і Регламент Верховної Ради України. Конституцією України встановлені норми прямої дії, а Регламентом — процедурні питання законотворчої діяльності Верховної Ради України, формування державних органів, процедура розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, порядок здійснення нею контрольних функцій.

Для суб’єктів парламентського контролю за діяльністю поліції характерними є наступні загальні повноваження: затвердження загальної структури та визначення функцій Міністерства внутрішніх справ України (п. 22 ст. 85 Конституції України); прийняття законодавчих актів правоохоронного спрямування та законів, які визначають правовий статус поліції (наприклад, Закони України «Про Національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», тощо); затвердження загальнодержавних правоохоронних програм, а також програм реформування правоохоронних органів; визначення організації і діяльності органів виконавчої влади, основ державної служби, основ правового і соціального захисту поліцейських.

Також виключно в законодавчому порядку визначаються основи національної безпеки країни, складовою частиною якої є дотримання правопорядку, правовий режим воєнного і надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації, діяння, які є злочинами, адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них, встановлюються спеціальні звання, оголошується загальна чи часткова мобілізація, тощо. Крім того, за пропозицією не менше як однієї третини народних депутатів від її конституційного складу Верховна Рада України може розглядати питання про відповідальність Кабінету Міністрів України, а конституційною більшістю — приймати резолюцію недовіри йому, в тому числі і Міністру внутрішніх справ України як члену Кабінету Міністрів України. Верховна Рада України може заслуховувати на засіданні міністрів, зокрема, Міністра внутрішніх справ, який звітує про результати діяльності підпорядкованого міністерства, доповідь керівника центрального органу Національної поліції. Як і переважна більшість інших суб’єктів контролю за діяльністю поліції, свою контрольну діяльність Верховна Рада України не розповсюджує на їх оперативно-розшукову роботу, досудове розслідування, але особливість парламентського контролю полягає у тому, що виявлення недоліків під час здійснення зазначених форм (напрямів) діяльності правоохоронних органів є підставою внесення змін та доповнень до відповідних законодавчих актів, прийняття нових законодавчих актів або скасування чинних.

109

Для парламентського контролю характерні спеціальні форми реагування на порушення законності в діяльності поліції: прийняття, зміна чи скасування законодавчого акта, який регламентує їх діяльність; заслуховування на засіданнях комітетів або сесійних засіданнях інформації з актуальних питань правоохоронної діяльності, дотримання органами поліції конституційних гарантій та законності в ході забезпечення прав і свобод людини; діяльність тимчасових слідчих комісій (парламентське розслідування); парламентське подання; депутатський запит; депутатське звернення.

Комітети Верховної Ради України на постійній основі здійснюють функції: 1) законопроектну; 2) організаційну; 3) контрольну. Згідно із Законом України «Про Комітети Верховної Ради України», функція їх контролю полягає в: аналізі практики застосування законодавчих актів у діяльності державних органів, їх посадових осіб з питань, віднесених до предметів відання комітетів, підготовці та поданні відповідних висновків та рекомендацій на розгляд Верховної Ради України; направленні матеріалів для відповідного реагування в межах, установлених законом, державним органам, їх посадовим особам; контролі за реалізацією норм законів України в діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій; контролі за виконанням Державного бюджету України в частині, що віднесена до предметів їх відання, для забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів у порядку, встановленому законом; погодженні питань, проведенні консультацій щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників відповідних державних органів, створенні і ліквідації спеціальних державних органів, що віднесені до предметів відання комітетів, здійсненні інших погоджень і консультацій, тощо. Органи поліції зобов’язані виконувати вимоги комітетів, надавати їм необхідні матеріали і документи, розглядати в обов’язковому порядку рекомендації комітетів і повідомляти в установлений строк.

Робочим органом Верховної Ради України щодо правоохоронної діяльності є Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Зокрема, предметами його відання є: кримінальне законодавство; кримінально-процесуальне законодавство; законодавство про адміністративні правопорушення; виконання кримінальних покарань та організація і діяльність органів та установ виконання покарань; організація та діяльність органів прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції (в частині оперативнорозшукової діяльності), інших правоохоронних органів; оперативно-розшукова діяльність; органи досудового розслідування; боротьба з організованою злочинністю; запобігання злочинам та здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі; організація охорони громадського порядку і громадської безпеки; державний захист учасників кримінального судочинства та державний захист суддів, працівників

110

правоохоронних органів; соціальний захист працівників правоохоронних органів та членів їх сімей.

Комітет з питань запобігання і протидії корупції приймає рішення щодо: формування та реалізації антикорупційної політики; проведення антикорупційної експертизи законопроектів, поданих суб’єктами права законодавчої ініціативи; запобігання і протидії корупції; запобігання та врегулювання конфлікту інтересів; правил етичної поведінки на публічній службі; фінансового контролю стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави; відповідальності за вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією; правового регулювання діяльності Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань протидії корупції; діяльності органів поліції в частині їх повноважень у сфері запобігання та протидії корупції; державного захисту осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції.

Отже, Верховна Рада України, з одного боку, здійснює законодавче забезпечення функціонування органів поліції, а з іншого — забезпечує контроль за дотриманням й правильним використанням норм прийнятих нею законодавчих актів усіма працівниками поліції в процесі здійснення правоохоронної діяльності.

Відповідно до статті 101 Конституції України, парламентський контроль за додержанням прав та свобод людини і громадянина на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює також Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Окрім Основного Закону України, у своїй діяльності він керується Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.1997 року, іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. До сфери діяльності Уповноваженого Верховної Ради з прав людини віднесені: захист прав і свобод людини і громадянина, запобігання їх порушенню або сприяння їх поновленню, сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі, запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод, тощо.

Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

В процесі здійснення парламентського контролю Уповноважений має

право: