Це характерно для Франції, Фінляндії та Ісландії.
Національне тестування у сфері фізичного
виховання в Європі зустрічається дуже рідко. Проте його можна було вибрати в
якості державного екзаменаційного предмета, по закінченні шкільної освіти, в
Словенії в 2009 році.
ВИСНОВКИ
Усі Європейські країни визнають важливість фізичного виховання і спорту в школі. Предметом вивчення є центральні структури навчальних програм початкової та середньої освіти по всій Європі.
Всі країни також підкреслили важливість фізичної активності та спорту в якості кращого способу використання вільного часу. Близько половини систем національних стратегій присвячені сприянню розвитку фізичного виховання і фізичної активності. Це чітко відображає політику розвитку і заохочення таких заходів, як фактор соціального благополуччя і здоров'я.
У керівних документах з фізичного виховання, включені основні завдання: фізичний, особистісний та соціальний розвиток вихованців; здоров'я та здоровий спосіб життя; освіта в галузі здоров'я; результативність навчання в фізичного виховання. Наведено рекомендації про мінімальний обсяг в фізичному вихованні. Існують великі відмінності між країнами. Майже у всіх країнах оцінюються особисті успіхи і досягнення в галузі фізичного виховання, хоча в перші роки навчання в школі, ця оцінка є формальною.
Позакласні заходи доповнюють і розширюють сферу фізичної діяльності. Це змаганнях та інші заходи, організовані при школах та шкільних клубах, або в партнерстві з іншими організаціямі.
Інтересний підхід в концепції спортивних змагань, демонструє Греція та Фінляндія, які підтримують участь, а не змагальний характер, що є важливим мотиватором. Учні повинні цінувати сам процес участі в змаганнях і задоволення від участі у них. Такі заходи повинні приборкати насильство в школі і знущання. Кілька країн намагаються включити більше фізичної активності в повсякденне шкільну рутину і практикувати їх протягом дня, протягом перерв у заняттях або навіть по дорозі в школу.
Біля однієї третини країн- респондентів планують відповідні реформи з фізичного виховання. Португалія та Фінляндія мають намір підняти престиж фізичного виховання, Греція і Угорщина мають намір покращити забезпечення організованої фізичної активності в школі. Національні реформи прагнуть до поліпшення умов, в яких цей предмет викладається і сприяти підготовці тих, хто навчить цьому інших.
Викладачі відіграють ключову роль в ефективності
фізичного та спортивного виховання в школі. Однак, вчителі-предметники повинні
мотивувати молодих людей до фізичної діяльності, необхідної для просування
здорового способу життя, організовувати і проводити спортивні заходи. Щоб
робити це, вони повинні отримати відповідну кваліфікацію і безперервно професійно
розвиватися.
ВИЗНАЧЕННЯ
Навчальна програма належить до «керуючих документів», які визначаєтьься таким чином: різні види офіційних документів, що містять керівні принципи, зобов'язання та/або рекомендації з фізичного виховання. В той же час кілька типів керуючих документів може існувати в фізичному.
Гнучкий графік. Вказує на те, що час, який буде виділений на різні обов'язкові предмети не буде обов’язково фіксований або що час відведений на них, може доповнюватись певною кількістю годин, що учень або школа може присвятити цьому питанню за своїм вибором.
Обов'язкова загальна освіта. Період зазвичай закінчується по завершенні середньої освіти, за винятком Бельгії, Болгарії, Франції, Італії, Угорщини, Нідерландів, Словаччини і Великобританії (Англії, Уельса і Північної Ірландії), в яких деякі предмети можуть складати частину очної обов'язкової загальної освіти.
Універсальний вчитель. Учитель, який за власною кваліфікацією може викладати всі предмети (або майже всі) предмети в навчальному плані, в тому числі і фізичне виховання.
Вчитель-спеціаліст. Учитель, який має право викладати один, або два різних предмета. Для фахівця з фізичного виховання, це буде означати викладання фізичного виховання та ще одної дисципліни.
Стратегія. Плани, підходи або методи, які розроблені зазвичай національним/ регіональним урядом, з ціл'ю досягнення загальної мети або цілі.
Час викладання дисципліни. Обсяг годин, який
учні виконують протягом навчального року, як правило, виражається у годинах.
Сюди не входить час на виконання домашніх завдань, проектної роботи або інших
приватних досліджень. Він може підлягати рекомендаціям або правилам центральних
або місцевих органів влади, чи може визначатися в школі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. EACEA/Eurydice, 2011. The structure of the European education systems 2011/12: schematic diagrams. Brussels: Eurydice.
2. EACEA/Eurydice, 2012a. Recommended annual taught time in full-time compulsory education in Europe, 2011/12. Brussels: Eurydice.
. EACEA/Eurydice, 2012b. Key Data on Education in Europe 2012. Brussels: Eurydice.
4. EU Working Group 'Sport & Health', 2008. EU Physical Activity Guidelines. [pdf] Available at:<http://ec.europa.eu/sport/library/documents/c1/eu-physical-activity-guidelines-2008_en.pdf> [Accessed 12 March 2013].
. European Commission, 2007a. White Paper on Sport. COM(2007) 391 final. [pdf] Available at:<http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=COM:2007:0391:FIN:EN:PDF> [Accessed 12 March 2013].
6. European Commission, 2007b. Key Competences for Lifelong Learning - European Reference Framework.[pdf] Available at: http://ec.europa.eu/dgs/education_culture/publ/pdf/ll-learning/keycomp_en.pdf [Accessed 12 March 2013].
7. European
Commission, 2011. Communication from the Commission to the European Parliament,
the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of
the Regions, Developing the European Dimension in Sport. COM(2011)12
final.[pdf] Available at.