Материал: Фінансовий менеджмент

Уникнути зазначених недоліків допомагає методологія дискримінантного аналізу, яка ґрунтується на емпірично-індуктивному способі дослідження та методах математичної статистики. Прикладами такої методології є модель Альтмана, система аналізу Вайбеля, модель Беєрмана та модель Краузе, система показників Бівера.

Однофакторний дискримінантний аналіз( Бівера, Вайбеля) - відокремлене дослідження окремих показників та відповідна класифікація під-ств. Віднесення під-ва до категорії “хворих” чи “здорових” здійснюється у розрізі окремих показників відповідно до емпірично побудованої шкали інтерпретації.

Недолік:значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток під-ва, а інших - про незадовільний, що призводить до відсутності об’єктивності при прогнозування банкрутства.

Шляхом вирішення цієї проблеми є застосування багатофакторного дискримінантного аналізу , метою якого є виведення та інтерпретація значення однієї залежної змінної за допомогою значень багатьох незалежних змінних.У процесі аналізу відбирається низка показників, для кожного з яких визначається вага в дискримінантній функції. Величина окремих ваг характеризує різний вплив окремих показників на значення пояснювальної змінної, яка в інтегральному вигляді репрезентує фінансовий стан під-ва.

48.У чому полягає сутність та які існують основні елементи антикризового фінансового управління?

Антикризове фінансове управління-це комплекс заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: системний аналіз сильних і слабких сторін під-ва, оцінювання ймовірності банкрутства, управління ризиками (виявлення, оцінювання та нейтралізація), упровадження сис-ми попереджувальних заходів.

. Які існують підходи щодо оцінки ймовірності банкрутства підприємства?

Оскільки на даний момент проблема фінансової стійкості досить нова, то, природно, що і методів для її оцінки практично немає. З огляду на це, проводиться аналіз існуючих методів оцінки загроз банкрутства підприємства:

)        повний комплексний аналіз фінансових коефіцієнтів - тут розширюється система показників-індикаторів можливої загрози банкрутства;

)        кореляційний аналіз, при якому проводиться ранжирування окремих факторів по ступені їхнього негативного впливу на фінансовий розвиток підприємства;

)        SWOT-аналіз - дослідження характеру сильних і слабких сторін підприємства в розрізі окремих внутрішніх факторів, а також позитивного або негативного впливу окремих зовнішніх факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства;

)        дискримінантний метод, заснований на використанні емпіричних коефіцієнтів;

)        багатофакторні моделі визначення ймовірності банкрутства.

З вищевикладеного випливає, що використання кожної з приведених моделей і методів для прогнозування банкрутства підприємств України буде некоректним. Це пов'язано з тим, що економіка зараз перебуває в стадії реформування, економічні умови в нас інші, і кожна галузь має свої особливості. Тому в Україні проводяться роботи по розробці методів оцінки банкрутства, які будуть властиві особливостям розвитку економіки даної країни.

50. Розкрийте інституціональні аспекти антикризового фінансового менеджменту

З інституційного погляду до антикризового менеджменту відносять усіх фізичних чи юридичних осіб, які уповноважені власниками суб’єкта господарювання чи силою закону здійснювати планування, реалізацію та контроль цілей, стратегії та заходів, спрямованих на виведення під-ва з кризи, тобто здійснювати фактичне управління під-ом на період його оздоровлення.

До інституцій та осіб, які залучаються ззовні належать:

- Керуючі санацією, які призначаються відповідно до рішення господарського суду;

-        Представники банківських установ чи інших кредиторів у рамках заходів щодо супроводження проблемних кредитів, у тому числі консорціумних;

-        Контрольні органи;

-        Тимчасова адміністрація, яка призначається НБУ з метою фінансового оздоровлення банку у разі істотної загрози його платоспроможності;

-        Аудитори, незалежні експерти, консультанти.

Професійну діяльність у галузі антикризового менеджменту веде арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) -- це фізична особа, яка має вищу юридичну чи економічну освіту та ліцензію, видану в законодавчому порядку.

Керуючий санацією зобов’язаний

1.      Прийняти в господарське відання майно боржника, складати фінансову звітність

.        Відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами

.        Провести аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, розробити план санації

4.      Здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником

5.      Розглядати вимоги кредиторів щодо зобов’язань боржника. 6. Звітувати перед комітетом кредиторів щодо ходу реалізації плану санації

51. Охарактеризуйте поняття фінансової санації. З яких основних елементів складається план санації.

Фінансова санаціїя - це сукупність усіх можливих заходів, спрямованих на фін.оздоровлення суб’єкта господарювання; включає сис-му фін-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності під-ва - боржника в довгостроковому періоді.

План санації

Вступ: Загальна хар-ка під-ва (Правова форма організації бізнесу, Організаційна структура, Сфера діяльності, Історична довідка)

І Розділ: Аналз вихідних даних (Оцінювання зовнішнього навколишнього середовища, Аналіз фактичного фінансового стану під-ва, Аналіз причин кризової ситуації та слабких місць, Стан ринків збуту продукції, Наявний потенціал, Обґрунтування доцільності санації)

ІІ Розділ : Стратегія санації, оперативна програма (Стратегічні цілі санації (дерево цілей), Каталог оперативних заходів з відновлення ліквідності)

ІІІ Розділ: План санаційних заходів (План маркетингу та оцінювання ринків збуту, План виробництва, Організаційний план, Сис-ма фін.планів)

.Розділ: Ефективність санації та заходи щодо реалізації плану (Організація реалізації план, Критерії оцінки ефективності, Оперативний санаційний контролінг, Ймовірні ризики в процесі виконання, Суми можливих збитків, Можливі додаткові прибутки)

. Розкрийте сутність фінансової складової трансформаційних процесів економічного розвитку

Трансформація - результат дії різних факторів, конкретна комбінація яких і визначає вектор у структурі народного господарства. Для трансформаційних процесів неминучою є перехідна (трансформаційна) криза, яка охоплює економіку і суспільство в цілому і дуже часто має апокаліптичний характер. Ця криза завершує один тривалий період історичного розвитку і відкриває інший.

Фінансова реструктуризація в умовах перехідної економіки є об’єктивним і закономірним явищем. Її спрямування залежить від багатьох чинників, які безпосередньо впливають на зміст трансформаційних процесів. Вкрай важливим чинником політичного характеру є підходи різних політичних сил до змісту трансформаційних процесів та наявність чи відсутність повної консолідації в суспільстві стосовно завдань і напрямів фінансової реструктуризації. Між фінансовою реструктуризацією і ефективністю функціонування фінансової системи існує тісний взаємозв’язок. З одного боку, одним із головних завдань трансформації фінансової системи є підвищення її ефективності. З іншого боку, без забезпечення цієї ефективності неможлива і реструктуризація. Та й навіщо вона потрібна, якщо фінансова результативність відсутня? Тому тільки на основі досягнення належної результативності можливі і необхідні фінансові реформи.

53. У чому полягає сутність комплексного потокового підходу в системі управління рухом фінансових та грошових ресурсів?

Потоково-процесний метод - один із прийомів, що дозволяє інтегрувати в систему ту чи іншу циклічну діяльність в економіці, на основі принципів методології загальної теорії систем. Цей метод полягає в тому, що будь-яка господарсько-економічна, підприємницька та комерційна діяльність спочатку може бути представлена у формі потоку різних процесів, а потім на його базі синтезується система в межах циклу (або його періоду), яка вивчається. Основу потокових процесів будь-яких підприємницьких структур складають одні й ті ж загальні елементи, що виступають об'єктами цілеспрямованих, параметричних перетворень, а саме, економічні потоки. Загальновідомо, що в економіці переміщуються найрізноманітніші види потоків: сировини, фінансових засобів, товарів, інформації, трудових, енергетичних та інших ресурсів. Передумовами економічної єдності потокового процесу є ступінь диверсифікації виробничо-комерційної діяльності, єдність цільового результату (загальний інтерес в результатах всіх суб'єктів підприємництва) виробничо-комерційної діяльності у всіх ланках потокового процесу.

. Охарактеризуйте взаємозалежність та організацію руху фінансових потоків підприємств нефінансового сектора економіки

Фінансовий потік- цілеспрямований рух, зміну (обсягів, типів, форм і видів) фінансових ресурсів певного суб’єкта господарювання, що здійснюються спільно з відповідними його грошовими потоками (еквівалентні фінансові потоки) або без них (безеквівалентні фінансові потоки), але обов’язково з урахуванням фактора часу, та відображає ліквідність зазначених фінансових ресурсів. Загалом найбільш поширені підходи до трактування сутності фінансових потоків можна узагальнити у трьох групах: 1) ототожнення фінансового і грошового потоку. На наш погляд, фінансовий потік є поняттям ширшим, ніж грошовий, оскільки включає в себе безеквівалентні фінансові потоки; 2) фінансовий потік існує тільки на макрорівні; 3) фінансовий потік існує тільки на мікрорівні. Фінансові потоки характеризуються просторовим протіканням,вимагають відповідного управлінського обслуговування, причому кількісні характеристики фінансового потоку залежатимуть від його типу -вхідний чи вихідний потік ми досліджуємо.

Сутність управління нефінансовим сектором полягає в забезпеченні зростання обсягів виробництва та реалізації товарів і послуг, зменшення відносних витрат на виробництво, підвищення ефективності функціонування підприємств різних форм власності, стимулювання створення нових робочих місць, сприятливого інвестиційного клімату, розвитку підприємництва в цілому.

Фінансові потоки відображають зміни в фінансових активах і пасивах, усі зміни доходів і витрат економічних суб’єктів (домашніх господарств, підприємств, державних організацій). Для будь-якого суб’єкта або сектору економіки баланс нефінансових операцій повинен дорівнювати (з урахуванням статистики помилок) змінам у його фінансових активах і пасивах.