7. Види брокерських угод

Основною і часто єдиною умовою такої угоди є угода на брокерське обслуговування.

Договір на брокерське обслуговування укладається між брокерською конторою і підприємством, підприємцем, які бажають продавати або купувати товари через біржу чи конкретну брокерську фірму (контору). Це, як правило, договір на тривале

обслуговування, тобто безстроковий. Основна його особливість – він не передбачає виконання ніяких платежів і розрахунків. Цей договір регламентує взаємовідносини, обов’язки і відповідальність сторін лише в тому разі, якщо клієнт доручає брокеру укласти від його імені конкретну угоду. Інакше кажучи, договір на брокерське обслуговування набуває юридичної сили лише тоді, коли між клієнтом і брокером укладено інший договір – договір-доручення.

В угоді на брокерське обслуговування обумовлено форми й розміри відповідальності сторін у разі невиконання умов цього договору (за конкретним дорученням), а також гарантії відшкодування збитків, яких зазнала одна сторона з вини іншої сторони у разі невиконання нею договірних зобов’язань.

Угода-доручення укладається між клієнтом і брокерською фірмою (конторою) на здійснення конкретної угоди купівлі-продажу товару на біржі. По суті, ця угода є частиною угоди на брокерське обслуговування, його продовженням, конкретизацією.

На відміну від угоди на брокерське обслуговування, угода-доручення передбачає реальні дії і зобов’язання, за невиконання яких сторони несуть повну відповідальність. Умови угоди-доручення в майбутньому стають основою для оформлення біржового контракту.

При укладенні угоди-доручення брокер повинен вимагати від клієнта оформлення доручення на право здійснення угоди від його імені, якщо угода на брокерське обслуговування раніше не укладалася і такого доручення не було.

При оформленні доручення необхідно чітко зазначити такі умови:

– місцезнаходження товару, документально підтвердити продавцем надання брокеру складської розписки, а також письмової гарантії покупця товару на його оплату;

– конкретний термін і умови поставки товару, умови франкування (відповідальні за транспортні витрати, витрати на завантаження-розвантаження товару), форми розрахунків за поставлений товар;

– форми і розміри оплати за брокерські послуги, а також умови розрахунків клієнта з брокером (брокери віддають перевагу акредитивній формі).

Види доручень брокеру:

Наказ про покупку або продаж товару (наказ по ринку). Клієнт вказує кількість контрактів, яку хоче купити або продати.

Наказ брокеру про обмеження ціни.

Стіп-розпорядження брокерові з обмеженням ціни. Угода повинна бути виконана точно за зазначеною ціною або відкладена до встановлення цієї ціни на біржі.

Наказ брокеру із вказівкою інтервалу часу.

Наказ вчасного відкриття або закриття біржі.

Наказ про скасування.

Комбінований наказ передбачає одночасно два накази брокеру.

8. Сутність фондового ринку

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) – сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів.

Фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний.

Первинний ринок цінних паперів – сукупність правовідносин,

пов’язаних з розміщенням цінних паперів.

Вторинний ринок цінних паперів – сукупність правовідносин,

пов’язаних з обігом цінних паперів. Фондовий ринок як сегмент фінансового ринку, став потужним механізмом у розподілі, перерозподілі та мобілізації фінансових ресурсів для динамічного розвитку економіки. Фондовий ринок сприяє накопиченню інвестиційного капіталу у виробничій та соціальній сферах. Учасниками ринку цінних паперів можуть бути емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку

9. Фондова біржа, їх види та функції.

Фондова біржа – організований ринок для торгівлі стандартними

фінансовими інструментами, створюваний професійними учасниками фондового ринку для взаємних оптових операцій. 3 погляду правового статусу у світовій практиці існують три типи

фондових бірж: публічно-правові, приватні і змішані.

Як публічно-правова організація фондова біржа перебуває під

постійним державним контролем. Держава бере участь у складанні Правил біржової торгівлі і контролює їх виконання, забезпечує правопорядок на біржі під час торгів, призначає біржових маклерів і усуває їх від роботи. Публічно-правовий тип фондової біржі поширений у таких країнах, як Німеччина і Франція, Індія та інших.

Фондові біржі як приватні компанії створюються у формі

акціонерних товариств. Такі біржі абсолютно самостійні в організації біржової торгівлі, всі угоди на біржі здійснюються відповідно до чинного у країні законодавства, порушення якого передбачає правову відповідальність. Держава не бере на себе ніяких гарантій із забезпечення стабільності біржової торгівлі і зниження ризику торгових угод. Цей тип бірж характерний для Англії, США. Якщо фондові біржі створюються як акціонерні товариства, але при цьому не менше 50% їхнього капіталу

належить державі, їх відносять до типу змішаних. На чолі таких бірж стоять біржові органи, які вибираються, проте є Біржовий комісар, який призначається від держави і здійснює нагляд за біржовою діяльністю й офіційно реєструє біржові курси. Такі біржі функціонують в Австрії, Швейцарії і Швеції. До основних функцій фондової біржі належать:

– мобілізація і концентрація вільних грошових капіталів і

нагромаджень за допомогою продажу цінних паперів;

– кредитування і фінансування держави та інших державних

організацій шляхом купівлі їх цінних паперів;

– забезпечення високого рівня ліквідності вкладень в цінні папери;

– поширення інформації про товари й фінансові інструменти, їхню ціну й умови обігу;

– індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку. Порядок проведення операцій на фондовій біржі полягає в подачі заявки, укладанні угоди, перевірці параметрів угоди (якщо угода укладається усно або по телефону), здійсненні взаєморозрахунків, виконанні угоди.

Угоди, укладені на біржі, обов’язково реєструються біржею або професійним учасником біржової торгівлі, який має на це право. Основними параметрами угоди по продажу цінних паперів, що

укладається на фондовій біржі, є:

– назва;

– ціна та кількість активу;

– термін виконання, коли здійснюється передача цінних паперів;

– термін розрахунків, коли відбувається передача грошових коштів.

10. Поняття, функції, суб‘єкти валютного ринку та валютна біржа

Валютний ринок – це інституційний механізм (сукупність установ і організацій – банків, валютних бірж, інших фінансових інститутів), що забезпечують розвиток валютних ринкових механізмів. Це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами та продавцями валют.

Значення валютного ринку для економіки в цілому визначається його функціями, основними серед яких є: – реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розширення зовнішньоекономічних зв’язків;

– створення суб’єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних розрахунків і сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

– визначення і формування попиту та пропозиції на валюту;

– регулювання валютних курсів;

– диверсифікація валютних резервів;

– хеджування валютних ризиків;

– отримання прибутку від операцій з валютою та валютними

цінностями тощо.

Суб’єктами валютного ринку є:

1) центральні банки – на макроекономічному рівні: Федеральна

резервна система США, Банк Англії, Бундесбанк Німеччини, Національний банк України тощо; 2) комерційні банки, що мають ліцензію на проведення валютних операцій. Саме міжбанківський ринок є основою валютного ринку і саме тут формується валютний курс. Банки посідають провідне місце на валютному ринку, оскільки вони ведуть рахунки та мають розвинуті системи телекомунікацій, постійно торгують валютою всередині країни і за її межами.

Деякі комерційні банки, обсяги щоденних оборотів яких сягають мільярдних сум, мають міжнародний авторитет: це, наприклад, американські банки Чейз Нешенел, Чейз Манхет-тен, Сіті-банк, німецькі банки – Німецький, Комерційний, Дрезденський тощо;

3) фірми, які здійснюють зовнішню торгівлю або капіталовкладення за кордоном. Саме ці господарські суб'єкти стимулювали розвиток валютного обміну, виникнення цілого ряду складних видів валютних угод;

4) приватні (фізичні) особи, що їздять за кордон, здійснюють перекази валют, купують валюту з метою нагромадження (заощадження) та здійснюють інші неторговельні угоди;

5) брокерські контори – володіють необхідною інформацією щодо покупців і продавців валюти, надають консультаційні послуги комерційним банкам, фірмам, що орієнтовані на зовнішній ринок;

6) підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);

7) інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;

8) спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля

одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери, якими можуть бути юридичні та фізичні особи;

9) хеджери – здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу.

11. Міжнародний валютний ринок « Forex»

Міжнародний валютний ринок являє собою сукупність операцій з

купівлі-продажу іноземної валюти і надання кредитів на визначених умовах з виконанням на певну дату. Цей ринок носить досить популярну нині назву “Форекс”, яка походить від абревіатури англійського терміну (Foreign Exchange Market).

Форекс – один із найбільш масштабних ринків капіталів. Тисячі

його учасників – банки, брокерські та дилерські контори, інвестиційні фонди, страхові компанії мають можливість 24 години на добу укладати угоди з купівлі-продажу валютних курсів за лічені секунди і з будь-якого місця на земній кулі. Все це стало можливим завдяки мережі супутникових каналів та швидкісному доступу мережі Інтернет.

На міжнародному валютному ринку відбуваються угоди з купівлі-продажу 11 іноземних валют, які є найбільш ліквідними.

Ринок «Форекс» включає в себе 3 основні торгові сесії:

1. Азіатська (з 02.00 до 10.00)

2. Європейська (з 09.00 до 17.00)

3. Американська (з 15.00 до 00.00)

Враховуючи масштабність та популярність біржового валютного ринку основними його учасниками, як і валютного ринку загалом є: комерційні банки, валютні біржі; центральні банки; іноземні фірми; інвестиційні фонди; брокерські та дилерські контори; фізичні особи.

Торгівля валютою здійснюється у формі касових або термінових валютних операції.

Валюта має ціну – валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

На ринку торгівля валютами відбувається у вигляді лотів. Це мінімальна неподільна кількість валюти, яку можна продати.

12. Світовий товарний ринок і товарна біржа

 Світовий товарний ринок - це історично сформована постійно розвивається система обміну товарами і послугами, заснована на міжнародному поділі праці і міжнародних торгово-економічних, валютно-фінансових і кредитних відносинах [1].^[1]

На сучасному світовому товарному ринку все більшу значимість набувають різноманітність, якість і надійність продукції. Міжнародні товарні біржі належать до організованих товарних ринків. Товарні біржі є першим видом бірж, з'явилися у світі.  Вони являють собою організований ринок, призначений для продажу різних товарів, що користуються попитом і розташовуються поблизу великого торговельного та економічного центру. Товарна біржа здійснює операції із купівлі-продажу масових однорідних товарів з певними параметрами чи за зразками; характеризується регулярністю торгівлі у суворо визначеному місці, уніфікацією основних вимог до якості товару, умов та термінів постачання. На товарних біржах нашої держави, як правило, кількість членів біржі становить 60–80 юридичних осіб.

Головною рисою біржових товарів є простота і стандартизованість асортименту та якості, завдяки чому сам товар на біржі є відсутнім, оскільки немає потреби в його пред'явленні. Фактично на біржах продаються не партії товарів, а біржові контракти, що містять встановлену біржею кількість товару певного сорту, типу, марки (біржова одиниця, партія, лот, які відповідають або місткості транспортних засобів, або є традиційними за обсягом та вагою) та регламентують строки його поставки. При цьому покупець отримує на біржі від продавця документ, що підтверджує право власності покупця на цей товар. Крім зазначених, основними вимогами до біржових товарів є такі: товар може бути масовим і випускатися у досить великому обсязі, що дозволяє визначити попит і пропозицію, на основі яких встановлюється рівноважна ціна; він повинен відповідати жорстким вимогам до умов зберігання, транспортування та вимірювання.

Біржовий товар, як правило, є сировиною або напівфабрикатом, адже основною класифікаційною ознакою при його виокрем­ленні є те, що він має пройти лише первинне технологічне оброблення.

Товари, за якими здійснюються торги на товарних біржах, об’єднують у п’ять груп, що охоплюють понад 70 найменувань товарного асортименту на біржах реального товару, і 148 — на ф’ючерсних біржах.

1. Сільськогосподарська продукція і сировина

2. Продовольчі товари

3. Лісоматеріали

4. Кольорові й дорогоцінні метали

5. Паливно-енергетичні матеріали