Материал: discrete_mathematics

Для будь-яких множин A та B таких, що A ≠ B, виконується

A× B ≠ B × A. Рівність має місце, коли A = B.

2.Довести, що (A × B) ∩ (B × A) = (A ∩ B) × (A ∩ B).

(x, y) (A × B) ∩ (B × A) (x, y) A × B (x, y) B × A (x A y B) (x B y A) (x A x B y A y B)

(x A ∩ B y A ∩ B) (x, y) (A ∩ B) × (A ∩ B). ◄

Зв'язок декартового добутку з іншими теоретико-множин- ними операціями виражають такі тотожності:

Проекцією на i-ту вісь (або i-ю проекцією) кортежу

w = (a1, a2, …, an)

називають i-ту координату ai кортежу w; позначають Priw. Проекцією кортежу w = (a1, a2, …, an) на осі з номерами

i1, i2, …, ik називають кортеж (ai1, ai2, …, aik); позначають

Рri1, i2, …, ik w.

Нехай V – множина кортежів однакової довжини. Проекцією множини V на i-ту вісь (позначають PriV ) називають множину проекцій на i-ту вісь усіх кортежів множини V:

PriV = { Pri v | v V }.

Аналогічно означають проекцію множини V на кілька осей:

Рri1, i2, …, ik V = { Рri1, i2, …, ik v | v V}.

Приклад 2.18. Рri1, i2, …, ik ( A1 × A2 ×…× An ) = Ai1×Ai2 ×…× Aik.

Якщо V = {(a, b, c), (a, c, d), (a, b, d)}, то Pr1V = {a}, Pr2V = {b, c}, Pr1,3V = {(a, c), (a, d)},

Pr2,3V = {(b, c), (c, d), (b, d)}. ◄

Завдання для самостійної роботи

2.Довести, що (A × B) (B × A) (A B) × (A B).

3.Сформулювати й довести необхідні та достатні умови ви-

конання рівності (A B) × (A B) = (A × B) (B × A).

106

4. Позначимо D = β(M) × β(M) × β(M), де M = {1, 2}. Виписати всі такі кортежі (A, B, C) D, що:

(а) A ∩ B = C; (б) A B C = M; (в) A ∩ B ≠ B ∩ C.

5. Довести, що коли B ≠ , то:

(а) Pr1(A × B) = A; (б) якщо C A × B, то Pr1C A.

2.5. Відповідності

Відповідністю між множинами A та B називають будь-яку підмножину C A × B.

Якщо (a, b) C, то кажуть, що елемент b відповідає елемен ту a за відповідності C.

Оскільки відповідності є множинами, то для їхнього задання використовують ті самі методи, що й для довільних множин.

Крім того, відповідність можна задавати (чи ілюструвати) за допомогою графікавідповідності. Нехай

А= {1, 2, 3, 4, 5} і B = {a, b, c, d},

аC = {(1, a), (1, d), (2, c), (2, d), (3, b), (5, a), (5, b)} – відповід-

ність між A та B. Позначимо числами 1, 2, 3, 4, 5 вертикальні прямі, а літерами a, b, c, d – горизонтальні прямі на координатній площині (рис. 2.2, а). Тоді виділені вузли на перетині цих прямих позначають елементи відповідності C і утворюють графік відповідності C.

АВ

Зручним методом задання невеликих скінченних відповідностей є діаграма, або граф відповідності. В одній колонці розміщують точки, позначені елементами множини A, у другій (праворуч) – точки, позначені елементами множини B. Із точки a першої колонки проводять стрілку в точку b другої колонки тоді й тільки тоді, коли пара (a, b) належить заданій відповідності. На рис. 2.2, б зображено діаграму відповідності C (див. попередній абзац).

Відповідність можна задавати, означаючи співвідношення, які мають задовольняти її обидві координати.

Приклад 2.19. Розглянемо на класичній координатній площині

R2 = R R такі відповідності:

C1 = {(x, y) | x2 + y2 = 1}, C2 = {(x, y) | y = x2 },

C3 = {(x, y) | |x| ≤ 1, |y| ≤ 1}.

Графік відповідності C1 – це коло радіусом 1 із центром у початку координат, графік C2 – квадратична парабола, а графік C3 – усі точки квадрата з вершинами (–1, –1), (–1, 1), (1, 1) і (1, –1). ◄

Нехай C A B – відповідність між множинами A та B.

Множину Pr1C називають областю визначення, а множину Pr2C – областю значень відповідності C (інші позначення – відповідно δС та ρС).

Образом елемента a Pr1C за відповідності C називають множину всіх елементів b Pr2C, що відповідають елементу a; позначають C(a). Прообразом елемента b Pr2C за відповідності C називають множину всіх тих елементів a Pr1C, яким відповідає елемент b; позначають C –1(b). Якщо D Pr1C, то образом мно жини D за відповідності C називають об'єднання образів усіх елементів із D; позначають C(D). Аналогічно означають прооб раз множини G Pr2C; позначають C –1(G).

Відповідність iA = { (a, a) | a A } називають тотожним перет воренням, діагональною відповідністю або діагоналлю вA.

Оскільки відповідності – це множини, то до них можна застосовувати всі відомі теоретико-множинні операції: об'єднання, перетин, різницю тощо. Зокрема, для операції доповнення відповідності C між множинами A та B універсальною множиною є A B.

108

Додатково введемо для відповідностей дві специфічні операції.

Відповідністю, оберненою до заданої відповідності C між множинами A та B, називають таку відповідність D між множинами B та A, що D = { (b, a) | (a, b) C }. Відповідність, обернену до відповідності C, позначають C –1.

Приклад 2.20. Нехай задано множини A = {a, b, c, d} і B = {1, 2, 3, 4, 5} та відповідності між A та B:

C1 = {(a, 1), (a, 3), (a, 5), (b, 1), (b, 3), (d, 3), (d, 4), (d, 5)}, C2 = {(a, 4), (a, 5), (b, 2), (b, 3), (c, 1), (d, 2), (d, 3)}.

C1 = {(a, 2), (a, 4), (b, 2), (b, 4), (b, 5), (c, 1), (c, 2), (c, 3), (c, 4), (c, 5), (d, 1), (d, 2)},

C1 C2 ={(a, 1), (a, 3), (a, 4), (b, 1), (b, 2), (c, 1), (d, 2), (d, 4), (d, 5)}, C2−1 = {(4, a), (5, a), (2, b), (3, b), (1, c), (2, d), (3, d)}. ◄

Якщо задано відповідності C A × B і D B × F, то композиці єю (суперпозицією, добутком) відповідностей C і D (позначають

C ° D) називають таку відповідність H між множинами A та F, що H = {(a, b) | існує елемент c B, для якого (a, c) C (c, b) D }.

Приклад 2.21.

1. Нехай задано множини A = {a, b, c, d}, B = {1, 2, 3, 4, 5} і G = {α, β, γ}, відповідність

C= {(a, 2), (a, 3), (b, 1), (c, 4), (c, 5), (d, 2), (d, 3)} між A та B

івідповідність між

D = {(1, β), (1, γ), (2, α), (2, γ), (3, γ), (5, α), (5, β)} B і G.

Визначити відповідності C ° D, C ° C–1, D–1 ° C–1.

C °D = {(a, α), (a, γ), (b, β), (b, γ), (c, α), (c, β), (d, α), (d, γ)}, C °C–1 = {(a, a), (a, d), (b, b), (c, c), (d, a), (d, d)},

D–1 °C–1 = {(α, a), (γ, a), (β, b), (γ, b), (α, c), (β, c), (α, d), (γ, d)}.

109

2. Що можна сказати про множини A та B, якщо

iA ∩ (A B) = ?

A ∩ B = . В іншому разі існував би елемент x, що належав би одночасно обом множинам A та B. Звідси отримаємо, що (x, x) iA (за означенням діагональної відповідності iA) і (x, x) A B (за означенням декартового добутку множин A та B), отже,

(x, x) iA ∩ (A B),

що суперечить умові задачі.

3. Нехай C1 – відповідність між A та B, C2 – відповідність між B і G. Довести, що C1 °C2 = тоді й тільки тоді, коли

Pr2C1 ∩ Pr1C2 = .

Доведемо необхідність методом від супротивного. Нехай C1°C2 = і припустимо, що існує елемент

z Pr2C1 ∩ Pr1C2 (z Pr2C1 z Pr1C2)( x:(x, z) C1 y:(z, y) C2) (x, y) C1°C2.

Останнє суперечить умові, отже, Pr2C1 ∩ Pr1C2 = . Навпаки, нехай Pr2C1 ∩ Pr1C2 = . Знову застосуємо метод доведення від супротивного і припустимо, що існує елемент (x, y) C1°C2. Тоді

( z:(x, z) C1 (z, y) C2) (z Pr2C1 z Pr1C2)z Pr2C1 ∩ Pr1C2.

Отримано суперечність щодо умови. Отже, множина C1°C2 не може містити елементів та є порожньою. ◄

Розглянемо окремі важливі випадки відповідностей C між множинами A та B.

Якщо Pr1C = A, то відповідність C називається всюди (скрізь) визначеною. В іншому разі відповідність називають

частковою.

Відповідність f A B називають функціональною, або функ цією з A в B, якщо кожному елементові a Pr1 f відповідає тільки один елемент із Pr2 f, тобто образом кожного елемента a Pr1 f є єдиний елемент b з Pr2 f. Якщо f – функція з A в B, то кажуть, що функція має тип A → B і позначають f : A → B.

Усюди визначену функціональну відповідність f A B називають відображенням з A в B; позначають, як і функцію f : A → B. Відображення називають також усюди (скрізь) визначеними функціями.

110