Материал: discrete_mathematics

Формула Φ мови L k-iстинна, якщо A B Φ для кожної k-еле-

ментної iнтерпретацiї A мови L.

Формула Φ скiнченно iстинна, якщо Φ є k-істинною для кожного k > 0. Отже, скінченно-істинна формула є істинною за кожної скінченної інтерпретації.

Приклад 6.5.

1. Формула

x1 x2.... xk((x1 ≠ x2)&...&(x1 ≠ xk)&(x2 ≠ x3)&...&(xk1 ≠x k)),

яку позначимо Ek, стверджує, що існує не менше k різних елементів області інтерпретації. Отже, Ek є n-істинною для всіх n ≥ k.

2. Формула

x1 x2... xk y((y = x1) ... (y = xk)),

яку позначимо Gk, cтверджує, що iснує не більше k рiзних елементiв областi iнтерпретацiї. Отже, Gk є n-iстинною для всiх 1 ≤ n ≤ k.

3. Формула Ek&Gk k-істиннa, але не є n-істинною для кожного n ≠ k.

Завдання для самостійної роботи

1.Навести приклади природних 2-елементних інтерпретацій Lar.

2.Указати формули Lset, які означають:

236

6.6. Виразність в алгебричних системах. Арифметичні предикати, множини, функції

Нехай A = (M, I Fs, IPs) − деяка АС. Квазіарний предикат p PrQ M виразний формулою Φ в інтерпретації A, якщо p −

суть предикат ΦA.

Предикат p виразний в АС A, якщо p виразний деякою формулою Φ.

Множину, що є областю істинності предиката, виразного в АС A, називаєть виразною в АС A множиною.

Функцію, графік якої − виразна в АС A множина, називають

виразною вАС A функцією.

Приклад 6.6.

1. Предикат х = 0 в АС (N, ×, =), (Q, ×, =) та (R, ×, =) виражається формулою

y(x × y = х).

2. Предикат х = 1 в АС (N, ×, =), (Z, ×, =) та (R, ×, =) виражається формулою

y(x × y = y).

3.Предикат х = 0 в АС (N, +, =), (Z, +, =) та (R, +, =) виража-

ється формулою

х+ х = х.

4.Предикат х = 1 в АС (N, +, =) виражається формулою

u v(x = u + v → u = u + u v = v + v) & ¬ x = x + x.

5. Предикат y = x + 4 в АС (R, y = x + 2, =) виражається формулою

z(y = z + 2 & z = x + 2).

6. Предикат | x−y | = 2 в АС (Z, | x − y | =1, =) виражається формулою

z(| x − z | = 1 &| z − y | = 1& ¬ x = y.

7. Предикат | x − y| = 3 в АС (Q, y = x + 3, =) виражається формулою

y = x + 3 x = y + 3.

8. Предикат z = x + 1 виражається в AC (Z, <, =) формулою

(x < z)& ¬ v(x < v & v < z).

237

Тут N – множина натуральних, Z – множина цілих, Q – множина раціональних, а R – множина дійсних чисел.

Mножину натуральних чисел N із виділеними константами 0 та 1, означеними на N стандартними бінарними операціями (функціями) додавання + і множення × та стандартним бiнарним предикатом рівності, назвемо стандартною iнтерпретацiєю, або мови арифметики.

Арифметичну формулу, яка істинна на N, називають iстинною арифметичною формулою (скорочено ІАФ).

Кожна всюди істинна арифметична формула є IАФ, але не кожна ІАФ усюди істинна. Наприклад, формула ¬ x(x + 1 = 0) є

ІАФ, але вона не істинна на Z = (Z, 0, 1, +, ×, =) та на

R = (R, 0, 1, +, ×, =).

Предикати, множини та функції, виразні в N = (N, 0, 1, +, ×, =), назвемо арифметичними. Отже, функцiя f арифметична, якщо її графік є арифметичною множиною. Звідси маємо: арифметична формула Φ виражає функцiю f, якщо Φ виражає предикат

y = f(x1, …, xn).

Приклад6.7.

1. Предикати x є парним числом та x ділиться на у арифмети-

чні, вони виражаються формулами

y(x = y + y) та z(x = y × z).

2. Предикат x є простим числом арифметичний. Він виражається арифметичною формулою

y z(x = y × z → y = 1 z = 1)& ¬ x = 1.

3. Предикати x ≤ y та x < y арифметичні. Вони виражаються арифметичними формулами

z(x + z = y) та z(x + z = y&x ≠ y).

4. Предикат х ≤ у в АС N = (N, 0, 1, +, ×, =), R = (R, 0, 1, +, ×, =)

та Z = (Z, 0, 1, +, ×, =) виражається різними арифметичними формулами. Дійсно, маємо:

z(x + z = y);z(x + z × z = y),

z u v w(x + z × z + u × u + v × v + w × w = y). ◄

Використовуючи наведений приклад, у записах арифметичних формул надалі вживатимемо скорочення вигляду x ≤ y та x < y.

238

Приклад 6.8. Арифметичними є такі функції: Функції x + y, x × y та x-y виражаються формулами

z = x + y, z = x × y та y + z = x.

Функція [x/y] виражається формулою

z × y ≤ x & x < (z + 1) × y.

Функція mod(х, у) виражається формулою

u(x = z + u × y & z < y).

Функція [ х ] виражається формулою

z × z ≤ x & z < (z + 1) × (z + 1). ◄

Завдання для самостійної роботи

1. Указати формули відповідної мови, що виражають такі предикати:

1)mod(х,3) = 0 та х = 2 в АС (N; +, =);

2)х парне та х непарне в АС (Z; +, =);

3)y = x + 9 в АС (N; y = x + 3, =);

4)| x−y | = 6 в АС (R; | x − y | = 2, =);

5)x = 0 та x = 1 в АС (N; <, =);

6)x = 1 та x = −1 в АС (Z; ×, =).

2. Указати формулу Lar, що виражає предикат:

1) існує більше чотирьох парних чисел;

2) існує не менше чотирьох непарних чисел;

3) не існує простих чисел, кратних 4;

4) існують прості числа, кратні 5;

5) множина непарних чисел нескінченна;

6) існує єдине парне просте число; 7) кожнепарнечисло, більшеніж2, єсумоюдвохпростихчисел.

3. Указати формулу Lar, що виражає функцію:

1) | x – y |; 2) mod(х, [y/z]); 3) НСD(x, y); 4) НСК(x, y).

6.7.Аксіоматичні системи логік першого порядку

Розглянемо аксіоматичні системи гільбертівського типу. Спочатку означимо поняття формальної системи.

239

Під формальною системою (ФС) розуміють трійку (L, A, P), де L − мова формальної системи, A − множина аксіом, P − мно-

жина правил виведення.

Мова задається алфавітом і правилами побудови її слів, які називають формулами. Кожна аксіома є формулою. Правила виведення ФС діють на множині формул.

Формулу, що отримують із аксіом за допомогою правил виведення, називають теоремою. Правила виведення записують у вигляді

Р1, Р2,..., Рп A Р, де Р1, Р2,...,

де Рп − засновки, Р − висновок.

Під виведенням розумітимемо скінченну послідовність формул Φ1, Φ2,..., Φт, де кожна із формул є або аксіомою, або її отримано із попередніх формул цієї послідовності за допомогою деякого правила виведення.

Аксіоматичні системи логік першого порядку називають численнями першого порядку, або теоріями першого порядку. Під теорією першого порядку розумітимемо формальну систему T = (L, A, P), де L − мова першого порядку, A − множина аксіом, розбита на множину логічних аксіом і множину власних аксiом,

P − множина правил виведення.

Логічні аксіоми є в усіх теоріях першого порядку, власні аксіоми визначають специфіку тієї чи іншої теорії.

Множина логічних аксіом задається такими схемами аксіом: Ах1) ¬ Φ Φ − пропозиційні аксіоми;

Ах2) Φx[t] → xΦ − аксіоми підстановки; Ах3) x = x − аксіоми тотожності;

Ах4) x1 = y1 →...→ xn = yn→ F(x1 ... xn) = F(y1 ... yn) та

x1 = y1→ ... →xn = yn → P(x1 ... xn ) → P(y1 ... yn ) − аксіомирівності.

Множина P складається із таких правил виведення:

П1) Φ A Ψ Φ − правило розширення;

П2) Φ Φ A Φ − правило скорочення;

П3) Φ (Ψ Ξ) A (Φ Ψ) Ξ − правило асоціативності; П4) Φ Ψ, ¬ Φ Ξ A Ψ Ξ − правило перетину;

П5) Φ→ΨA xΦ→Ψ, якщоx невільнавΨ, −правило -введення.

240