Материал: Дикань В.Л. Стратегічне управління

56 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

дальших рівнів відбувається при неухильному виконанні вимоги необхідності і достатності цілей третього (четвертого і подальших) рівня. Суть даної вимоги полягає в тому, що: досягнення всіх виділених цілей третього рівня повинне обов’язково приводити до досягнення відповідних цілей другого рівня. Серед цілей третього рівня не повинно бути «зайвих», надмірних цілей або цілей «про всяк випадок», із-за наявності яких з неминучістю неефективно розростається структура організації і з’являються додаткові невиправдані витрати.

При формуванні дерева цілей слід пам’ятати, що досягнення кожної цілі повинне бути організаційно забезпечене, тобто для її реалізації необхідне створення групи, лабораторій, відділу, інших підрозділів, співробітники яких орієнтовані на досягнення даної мети, забезпечені відповідними ресурсами і здійснюють дії, направлені на її досягнення.

Цілі організації не тільки додають сенс її діяльності і орієнтують відносно зовнішнього середовища, але і сприяють інтеграції колективу організації на підставі єдності устремлінь його членів; можуть мотивувати організаційну діяльність індивідів; є основою формування організаційної структури; є джерелом стабільності в організації (різка зміна цілей може привести до серйозних дестабілізуючих наслідків).

Висновки

Процес розробки і реалізації стратегії в першу чергу починається з формування стратегічного бачення майбутнього підприємства, тобто визначення довгострокової перспективи розвитку, формулювання майбутнього образу підприємства і його цілей.

Місія орієнтується на споживача, а бачення компанії акцентує увагу на принципах діяльності, які дозволяють реалізувати цю місію.

Сформульоване стратегічне бачення значно знижує ризик випадкових рішень і забезпечує узгодженість політики підрозділів із загальною політикою підприємства. Це пов’язано з тим, що чітко продуманий напрям розвитку підприємства дозволяє оптимально розподілити ресурси і створити стратегію, що забезпечує розвиток підприємства в потрібному напрямі.

Вибір місії і цілей організації є відповідальним рішенням при стратегічному управлінні. Місія розглядається як констатація філософії і сенсу існування організації. Зміна місії фактично означає закриття колишнього підприємства і відкриття на його місці нового, навіть під тією ж назвою.

Місія є конкретнішим орієнтиром, ніж бачення. На відміну від бачення у місії є своя фінішна межа — період часу, по закінчення якого

вона повинна бути виконана. Місія повинна бути сформульована так, щоб її виконання поєднувалося з напругою сил в організації з певним ризиком діяльності. Термін виконання місії повинен бути оглядним і достатньо невеликим (частіше всього до п’яти років) для того, щоб нинішнє покоління працівників могло побачити результати своєї праці.

Цілі є описом кінцевих і проміжних станів підприємства в ході реалізації стратегії. Цілі, як правило, конкретні.

Функції цілей полягають в тому, що вони: регулюють діяльність та поведінку організації її підрозділів та членів; становлять основу для розподілу відповідальності між структурними підрозділами; зменшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середовища; забезпечують взаємодію між окремими підсистемами організації та суб’єктами зовнішнього середовища.

Для досягнення генеральної мети потрібно довести її зміст до кожного рівня та виконавця на підприємстві, визначити внесок кожного з працівників у стратегічний успіх підприємства взагалі. Це можна забезпечити за допомогою декомпозиції цілей та задач, тобто побудовою «дерева цілей», де встановлюються конкретні, виміряні задачі, що лежать в основі конкретних видів робіт.

«Дерево цілей» — це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.

Питання для самоконтролю

1.У чому полягає суть стратегічного бачення?

2.Виділіть позитивні сторони в наявності місії у підприємства?

3.Що таке «місія»? Чим місія відрізняється від стратегічного бачення?

4.У чому полягають функції цілей?

5.Назвіть головні ознаки за якими класифікуються цілі.

6.Розкрийте принципи побудови дерева цілей. Наведіть приклад.

Тести для самоперевірки

1. Погляди менеджерів компанії на те, якими видами діяльності підприємство збирається займатися і який довгостроковий курс його діяльності — це…:

а) стратегічне бачення; б) місія підприємства;

г) зовнішні та внутрішні.

8.Наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії — це…:

а) стратегічне бачення; б) місія підприємства; в) дерево цілей; г) цілі підприємства.

9.Який процес використовується для побудови «дерева цілей»:

а) дисконтування; б) декомпозиція; в) генерація.

10.Загальними вимогами до формулювання стратегічних цілей підприємства є:

а) лаконічність цілей; б) досяжність цілей;

в) на підприємстві має бути сформульовано 2-3 стратегічних цілі; г) адаптивність цілей.

11.Який з наведених елементів входить до складу місії?

а) джерела постачання сировини; б) опис продукції (послуг), що пропонуються підприємством; в) характеристика конкурентів; д) методи розповсюдження товарів; е) зовнішній образ;

ж) характеристика ринку (споживачів); з) правильні відповіді б), е), ж); і) правильні відповіді в), д), е).

РОЗДІ Л 3

СУТНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Середовище підприємства як об’єкт стратегічного аналізу

Будь-яке підприємство існує і функціонує у взаємозв’язку з безліччю чинників, які по-різному впливають на підприємство і на його можливості, перспективи і стратегію. Сукупність чинників взаємодії розглядається в управлінні як середовище підприємства.

Забезпечити ефективне стратегічне управління можливо лише при врахуванні чинників середовища, що потребує їх класифікації.

В ціломучинникисередовища можна групувати за такимиознаками:

1)за сферою оточення: зовнішні та внутрішні;

2)залежно від ступеня впливу: прямий та непрямий (побічний) вплив;

3)за характером дії: фінансово-економічні, організаційно-правові, соціально-психологічні;

4)залежно від ролі факторів у створенні підприємницького клімату: стимулюючі та стримуючі.

Зважаючи на те, що окремі чинники діють зсередини та можуть бути зміненні зусиллями підприємства, а інші впливають зовні і не залежать від підприємців, важливе значення для управління має розподіл середовища на зовнішнє та внутрішнє.

Зовнішнє середовище підприємства — це сукупність чинників та елементів, що знаходяться поза межами підприємства й на які воно не може впливати взагалі або має незначний вплив, проте вони суттєво впливають на функціонування та розвиток підприємства.

Внутрішнє середовище підприємства — це сукупність чинників підприємства, які формують його довгострокову прибутковість і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.

Зовнішнє середовище є джерелом, що, з однієї сторони, живить підприємство ресурсами необхідними для підтримки його внутрішнього потенціалу на належному рівні, а з іншої — створює умови та обмеження для діяльності. Підприємство знаходиться в стані постійного обміну із зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Ресурси зовнішнього середовища не безмежні і на них претендують багато інших підприємств, що знаходяться в цьому ж середовищі. Тому завжди існує можливість того, що підприємство не зможе отримати потрібні ресурси із зовнішнього середовища. Це може