Материал: Дикань В.Л. Стратегічне управління

46В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

•місія сприяє єднанню усередині організації, розвитку корпоратив-

ного духу за рахунок того, що:

− робить ясними для співробітників загальну мету (у вигляді якісно-

го формулювання), призначення існування підприємства; − сприяє створенню на підприємстві сприятливого клімату, оскільки

виражає філософію, принципи, ціннісні орієнтири фірми, що прийма-

ються як керівництвом, так і працівниками; − співробітники легше усвідомлюють своє місце на підприємстві,

швидко і чітко визначають свою роль, концентрують свої зусилля у згоді з цілями підприємства;

•місія даєможливістьорганізувати більш дієве управління, оскільки: − є базою розробки цілей, що встановлює спрямованість розвитку і

допустимі межі маневрування, що, в свою чергу, забезпечує несуперечність набору цілей;

−забезпечує стандарти (на рівні підходів) для розподілу ресурсів і створюєбазудляоцінки використанняресурсівв діяльності підприємства;

−визначає для співробітника сенс і зміст його діяльності, що дозволяє останньому більш повно проявити свої здібності.

2.3. Цілі в стратегічному управлінні

Формулювання цілей — це один із способів, за допомогою яких організація бореться з невизначеністю. Адекватне твердження про цілі завжди повинне відкривати можливість обкреслити межі, поза якими діяльність організації доречна або недоречна в даний момент і в даному місці. Правильно сформульовані цілі дозволяють виявити унікальні риси організації — те, що у формальному сенсі відрізняє її від всіх інших, включаючи її конкурентів в даній області.

Цілі — опис кінцевих і проміжних станів підприємства в ході реалізації стратегії.

Цілі виконують наступні основні завдання в управлінні:

•зіставлення існуючого стану з бажаним;

•керівні вимоги до дій;

•критерії ухвалення рішень;

•інструменти контролю.

Важливість правильного вибору цілей підкреслює І.Альтшулер: «Компанія, що є початківцем, ніколи не доб’ється серйозного успіху, якщо не поставить перед собою надзадачу. Дуже важливо винести мету якнайдалі за межі підприємства, тоді персонал підприємства як би бореться проти зовнішнього ворога. Як тільки пропадає зовнішній ворог,

всі починають думати тільки про те, кому більше платять або у кого більше влади. Чим далі винесена мета для співробітників, тим більше шансів у них перетворитися на єдину команду. Підприємства часто вибухають зсередини, тому що мета не винесена за її межі, — перемагають внутрішні інтереси».

Встановлення цілі — це:

—початок будь-якого управлінського впливу або дії, визначення основного змісту стратегій та планів;

—основа встановлення критеріїв, стандартів, нормативів, що використовуються для оцінювання діяльності організації;

—одна з основних складових, що застосовуються для виявлення проблем (порівнюються мета та досягнуті параметри системи; розрив між ними є «полем проблем», які треба розв’язати);

—визначення загального попереднього варіанта рішення, що задає джерела підтримки та «поле рішень», які треба виконати;

—вироблення «стрижня» організаційно-практичної діяльності, оскільки усвідомлення мети допомагає згуртувати персонал і мотивувати його на досягнення результату.

Функції цілей полягають в тому, що вони:

—регулюютьдіяльністьтаповедінкуорганізаціїїїпідрозділівтачленів;

—становлять основу для розподілу відповідальності між структурними підрозділами;

—зменшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середо-

вища;

—забезпечують взаємодію між окремими підсистемами організації та суб’єктами зовнішнього середовища.

Цілі, як правило, конкретні. Вони повинні відповідати вимогам:

−реальність, конкретність, досяжність — означає, що метою не може бути досягнення необґрунтованого, але бажаного стану або благозвучна банальність;

−вимогливість, орієнтація на високий результат, успіх (а не на процес) — означає, що в цілях має існувати стимулюючий чинник, який спонукає виконавців докладати додаткових зусиль і використовувати весь потенціал організації;

−наукова обґрунтованість, погодженість — означає, що в меті та цілях мають бути враховані об’єктивні закономірності розвитку середовища та об’єкта управління, збалансовані елементи цілеутворення, а всі цілі треба розглядати у взаємозв’язку та взаємодії;

−вимірюваність — означає, що цілі мають подаватись способом, який підлягає оцінюванню ступеня їх досягнення, що дуже важливо під час формування планових показників, документів, стандартів, нормативів тощо. Особливо важливо встановити часові характеристики цілей;

48В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

−однозначність та ясність — означає, що при постановці цілей ви-

конавці повинні розуміти необхідність і доцільність своєї роботи; −гнучкість — можливість і необхідність внесення коректив до зміс-

ту мети та структури цілей організації під впливом змін у середовищі; −прийнятність — необхідність урахування звичаїв, потреб, бажань,

традицій та цінностей, що склалися в суспільстві; −відображення змісту діяльності — означає, що процес цілевстано-

влення задає організації загалом, а також окремим її складовим (підрозділам і посадовим особам) певний зміст та порядок дій.

У організацій можуть бути різноманітні цілі, особливо якщо говорити про організації різних типів.

Наприклад, діяльність залізничного транспорту зосереджена головним чином на наданні якісних та своєчасних транспортних послуг в рамках існуючих обмежень — за витратами, отримуваним прибутком. Учбові заклади, лікарні, пансіонати та санаторії, що входять до складу Укрзалізниці не прагнуть отримати прибуток, але їх дії пов’язані з обмеженням витрат.

Розглянемо класифікацію цілей:

−за спрямованістю дій: зовнішні та внутрішні;

−за змістом діяльності: економічні, техніко-технологічні, соціальні, екологічні, наукові, політичні;

−за стадіями життєвого циклу: цілі проектування і створення організації, цілі зростання та розвитку, цілі стабілізації, цілі скорочення та ліквідації;

−за охопленням рівнів управління: цілі всієї організації, окремих підрозділів, груп або індивідуумів;

−за часовими характеристиками: коротко-, середньота довгострокові;

−за ступенем кількісного визначення: формалізовані, слабострукту-

ровані, неструктуровані;

−за спрямованістю управління: стратегічні, тактичні, оперативні;

−за ступенем оновлення: цілі підтримки наявного рівня, цілі поступової зміни окремих елементів системи (реструктуризації) та цілі оновлення системи в цілому (реорганізації);

−за впливом на окремі елементи організації: виробничі та управлін-

ські; останні, у свою чергу, можна поділити на цілі планування, організації, мотивації, контролю і цілі функціонування, уособлених у цілях окремих підсистем організації (маркетингові, технологічні, збутові, фінансові, постачання, кадрові тощо);

−за характером діяльності: цілі функціонування та цілі розвитку;

−за пріоритетами: основні, побічні та підтримуючі;

−за вимірюваністю: кількісні та якісні.

Прокоментуємо деякі з класифікаційних груп.

Ступінь кількісної визначеності цілей дає змогу обрати відповідні методи аналізу та побудови «дерева цілей», що дуже важливо для подальшої діяльності організації (табл. 2.1). Так, для формалізованих цілей можна застосувати «метод дезагрегації», а для всіх інших типів цілей

— «метод забезпечення необхідних умов» [6].

Для діяльності організації суттєвими є часові характеристики цілей. Якщо вона орієнтується на довгострокові цілі, можна стверджувати про доцільність створення системи стратегічного управління.

Стратегічні цілі вказують на специфічні результати діяльності (параметри системи), яких організація планує досягти, а також конкурентну позицію, котру вона прагне зайняти на ринках для своїх продуктів. їх можна віднести до «цілей розвитку».

Довгострокові цілі точно визначають бажані результати та ринкову позицію з урахуванням досягнутого рівня розвитку на поточний момент.

Короткострокові цілі точно визначають найближчі конкретні організаційні цілі та ринкову позицію, яку організація бажає посісти згідно з її довгостроковими цілями.

50 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

Кожна з цих цілей, орієнтована як на внутрішнє середовище організації (параметри системи), так і за її межі (імідж, ринкова позиція).

На практиці не завжди зрозуміло, які саме цілі має встановити організація для забезпечення свого розвитку. Це пояснюється різноманітністю орієнтирів, що їх можуть визначити для себе окремі організації. Треба підкреслити, що обов’язковим є взаємозв’язок між стратегічними, тактичними та короткостроковими цілями, оскільки стратегічні цілі визначають головні орієнтири розвитку, а короткострокові — пов’я- зують поточні дії з довгостроковими результатами, визначають швидкість отримання результатів діяльності окремих підсистем в найближчому майбутньому. Керівники, які створюють для своєї організації систему взаємозв’язаних, ієрархічних цілей, мають більше шансів досягнути їх, аніж ті, хто керується лише загальними орієнтирами.

Короткострокові, підтримуючі цілі, визначені в конкретних параметрах, допомагають надати довгостроковим цілям конкретної форми, дають змогу уникнути ризиків, пов’язаних із здійсненням довгострокових заходів, встановлюють пріоритети діяльності та критерії для визначення якості функціонування організації. У планах короткострокові цілі набувають форми завдань, а це, в свою чергу, дає змогу здійснити зв’язок між потребами та можливостями розвитку, оскільки вони більш орієнтовані на використання наявного потенціалу. Враховуючи це, можна сформувати ще два типи цілей: прямі та забезпечувальні. Для організації, що діє в ринковому середовищі, до прямих цілей належать:

—зростання прибутковості діяльності;

—справедлива винагорода персоналу; виконання соціальних зобов’язань; задоволення потреб споживачів; створення конкурентних переваг; завоювання ринку тощо.

До забезпечуючих (підтримуючих) цілей відносять:

—«виживання» в конкурентній боротьбі;

—«нові види продукції та технології;

—професіоналізм і компетенцію персоналу, що забезпечують гнучкість і рівень управління в умовах конкурентної боротьби;

—рівень та умови виробництва тощо.

Роль суб’єктивного фактора у встановленні цілей може бути визна-

чена через фактичне існування номінально та реально існуючих цілей.

Номінальні цілі відбивають проголошені, формально встановлені та всебічно обґрунтовані орієнтири розвитку організації. До них можна віднести зростання добробуту працівників, впровадження досліджень НТП у виробництво; виконання зобов’язань щодо соціальної відповідальності перед суспільством тощо. Реально ж можуть переслідуватися зовсім інші цілі: збереження статус-кво для забезпечення досягнутого