Материал: Дикань В.Л. Стратегічне управління

розподілу влади, розподіл власності на свою користь та ін. Зближенням реальних і номінальних цілей підвищується продуктивність організації, створюється позитивний імідж.

Система цілей організації має досить складну структуру. Поперше, цілі мають різну спрямованість (їхні вектори найчастіше не збігаються). Наприклад, існують зовнішньо спрямовані (завоювання ринку) та внутрішньо спрямовані цілі (вдосконалення системи мотивації праці). Окрім того, різну спрямованість мають цілі, що відповідають орієнтації організації на сплату дивідендів та реінвестування прибутків тощо. Отже, установлення різних цілей, хоч і суперечливих, але реально досяжних, вимагає від керівництва визначення того, якого саме результату можна досягти в конкретних умовах з наявним потенціалом. Для відображення цілей навіть дуже простої організації треба використати комплексний підхід, тобто створити систему цілей, яка б відбивала потреби підприємства з точки зору як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

Розглядаючи це питання, можна орієнтуватися на різні підходи щодо ролі та значення підприємства у суспільстві. На рис. 2.1. подано два варіанти системної моделі цілей організації залежно від зазначених підходів.

І. Організація — «економічна одиниця» (М. Фрідман) ІІ. Організація — «соціальна одиниця» (К. Дейвіс).

Залежно від концепції підприємства встановлюється генеральна мета, місія організації — суто економічна або соціально-економічного характеру.

Для досягнення генеральної мети потрібно довести її зміст до кожного рівня та виконавця на підприємстві, визначити внесок кожного з працівників у стратегічний успіх підприємства взагалі. Це можна забезпечити за допомогою декомпозиції цілей та задач, тобто побудовою «дерева цілей», де встановлюються конкретні, виміряні задачі, що лежать в основі конкретних видів робіт.

«Дерево цілей» — це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.

«Дерево цілей» можна визначити, як «цільовий каркас» організації, явища чи діяльності. Загальний вигляд «дерева цілей» показано на рис. 2.2.

Мета — це ідеальне уявлення про характер діяльності та можливості об’єкта, відносно якого вона встановлена й має відбивати об’єктивні умови його існування, а також коригування структури об’єкта, структури та динаміки процесу досягнення мети, тому мова має йти про сукупність цілей.

52 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

Рис. 2.1. Концепції системної моделі цілей організації [6]

Рис. 2.2. «Дерево цілей» організації

Основна ідея щодо побудови «дерева цілей» — декомпозиція. Декомпозиція (розукрупнювання) — це метод розкриття структури

системи, при якому за однією ознакою її поділяють на окремі складові. Декомпозиція використовується для побудови «дерева цілей», щоб пов’язати генеральну мету зі способами її досягнення, сформульовани-

ми у вигляді завдань окремим виконавцям.

Розглянемо технологічні засади побудови «дерева цілей».

Не існує універсальних методів побудови «дерева цілей». Способи його побудови залежать від характеру мети, обраного методологічного підходу, а також від того, хто розробляє «дерево цілей», як він уявляє собі поставлені перед ним завдання, як він бачить їхній взаємозв’язок.

Основне правило побудови «дерева цілей» — це «повнота редукції». Повнота редукції — процес зведення складного явища, процесу або системи до більш простих складових. Для реалізації цього правила ви-

користовують такий системний підхід:

а) мета вищого рівня є орієнтиром, основою для розробки (декомпозиції) цілей нижчого рівня;

б) цілі нижчого рівня є способами досягнення мети вищого рівня і мають бути представлені так, щоб їхня сукупність зумовлювала досягнення початкової мети.

Вимоги до побудови «дерева цілей» такі:

−повнота відображення процесу або явища;

−на кожному рівні сукупність підцілей має бути достатньою для опису цілі вищого рівня;

−несуперечливість цілей нижчого та верхнього рівнів;

−декомпозиція мети на підцілі на кожному рівні має виконуватися за одним методологічним підходом;

−усі цілі мають бути сформульовані в термінах робіт.

54 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

Таким чином, ціль є орієнтиром, плановим результатом діяльності організації, яка є складною системою, що складається з великої кількості системних одиниць. Завдання керівника — перетворити мету організації на цілі окремих служб і підрозділів, змусити різнорідні системні одиниці працювати на один результат найбільш ефективним чином. При цьому загальна мета повинна бути розкладена на окремі складові, які будуть орієнтирами в діяльностіокремихпідсистеморганізації(наприклад, підрозділівіслужб).

Детально розглянемо, як будується дерево цілей. На першому етапі формується головна, глобальна мета фірми, або місія. Вона має довгостроковий характер і повинна бути направлена на виживання організації в зовнішньому середовищі. Постановка цієї цілі повинна бути ретельно підготовлена на основі попереднього аналізу зовнішнього середовища організації, оцінки внутрішніх ресурсів і можливостей. Для цього зазвичай проводять наступні:

1)проводиться сегментація ринку і вивчається кожен сегмент. В цьому випадку намічаються пріоритетні сегменти, соціальні шари, на які організація повинна орієнтуватися в своїй діяльності (елітні шари, середній шар, малоімущі і так далі). Далі здійснюється оцінка ринку (рихлість, одновимірність або бінарність, ступінь невизначеності, насиченість продуктами і послугами, наявність ринкових ніш) з позиції можливостей розміщення і використання засобів, що є у організації;

2)визначається загальний напрям цінової політики. Зокрема, вирішується питання про те, чи буде організація знижувати ціни на свої товари і послуги або вона братиме участь в конкурентній боротьбі, здійснюючи маркетинг, рекламу, активізацію продажів;

3)визначаються основні напрями розвитку технології з урахуванням життєвого циклу товару або послуги;

4)оцінюються виробничі потужності організації. Оцінці піддаються всі ресурси організації і фінансові можливості задіювання ресурсів зовнішнього середовища, наприклад, у вигляді інвестицій, правильної кредитної політики, залучення спонсорів;

5)визначаються основні напрями кадрової політики (наприклад, чи буде організація навчати працівників або наймати фахівців із значним досвідом роботи).

На другому етапі відбувається декомпозиція основної мети організації на цілі другого рівня. Необхідність цього етапу обумовлена наявністю напрямів діяльності організації по досягненню основної мети, що сильно розрізняються, і, отже, первинною спеціалізацією управлінської структури. Цілі другого етапу носять яскраво виражений системний характер і складають чотири групи:

1)цілі входу організації включають цілі, що орієнтують членів організації (перш за все управлінців вищої ланки) на забезпечення постій-

ного притоку в організацію матеріальних ресурсів, фінансових коштів, інформації, людських ресурсів. Серед цілей входу слід виділити такі цілі, як організація мережі постачальників, налагодження фінансових зв’язків організації та ін.;

2)цілі процесу визначають основні орієнтири діяльності усередині організації по переробці ресурсів, що поступили на вхід. До цих цілей процесу відносяться: забезпечення взаємодії в рамках технологічного процесу, налагодження інформаційного забезпечення усередині організації, внесення змін уструктуру та технології усерединіорганізації та ін.;

3)цілі виходу в дереві цілей визначають орієнтири діяльності підрозділів, зайнятих реалізацією перероблених ресурсів в зовнішньому середовищі організації. Це такі цілі, як налагодження системи збуту будь-яких ресурсів, представлених організацією для обміну, розповсюдження інформації в зовнішньому середовищі (наприклад, рекламних звернень і матеріалів, що активно діють, по зв’язках згромадськістю) таін.;

4)цілі системи є окремою групою цілей другого рівня, що направлені на забезпечення умов виживання організації в зовнішньому середовищі. Ці цілі важко враховувати і реалізувати, оскільки в невизначеному і швидко змінному зовнішньому середовищі важко визначити всі умови, виконання яких сприятиме стійкості організації і збагаченню її зв’язків із зовнішнім середовищем. Реалізація даних цілей вимагає специфічних знань, які не вважаються необхідними в процесі діяльності організації. Як такі цілі можуть виступати створення системи юридичної підтримки фірми, створення системи відстежування постійної зміни настроїв споживачів, створення системи політичної (або дипломатичної) підтримки фірми. Слід зазначити, що цілі системи в розгорненому вигляді зустрічаються в основному в дереві цілей крупних фірм, що займаються стратегічним плануванням.

Всі цілі другого рівня повинні бути органічно зв’язані між собою в представленій послідовності (від цілей входу до цілей системи) і жодна

зцілей не повинна суперечити будь-якій іншій. Структурно цілі другого рівня реалізуються на рівні заступників директора організації (президента фірми) по відповідних напрямах, наприклад заступник директора по збуту, по кадрах, головний інженер і так далі.

Цілі другого рівня позначають спеціалізовані області діяльності організації, тобто кожну з них можна розглядати як підстава певної спеціалізованої діяльності організації. Це дозволяє кожну ціль другого рівня і необхідні для її досягнення цілі подальших рівнів називати цільовими програмами (див. рис. 2.2).

На третьому етапі здійснюється декомпозиція цілей другого рівня відповідно до конкретних технологічних завдань в межах кожної цільової програми. Розробка цілей третього, четвертого і, якщо потрібно, по-