Материал: Чинники та шляхи покращення використання оборотних коштів підприємств

Слід підкреслити, що наведена диференціація має умовний характер. Адже скорочення потреби в будь-якому вигляді обігових коштів з рештою призводить до зниження періоду обороту, а скорочення тривалості одного обороту надає можливість зменшити середній залишок обігових коштів.[19, с.107]

Таким чином, надалі має сенс розглядати знаходження оборотних коштів у різних їх складових частинах з точки зору обсягу та часу знаходження.

У сфері виробництва це відноситься, перш за все, до виробничих запасів. Запаси відіграють важливу роль у забезпеченні безперервності процесу виробництва, але в той же час вони представляють ту частину засобів виробництва, яка тимчасово не бере участь у виробничому процесі. Ефективна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів.

Скорочення часу перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві (прискорення виробництва) також є одним із резервів підвищення ефективності, але значно залежить від трудомісткості продукції.

Отже, оборотними коштами називають засоби виробництва, що беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого переносять свою вартість на вартість готової продукції цілком. Вони мають велике значення для підприємства, оскільки забезпечують неперервний процес виробництва під час одного виробничого циклу, а також забезпечують початок нового, наступного виробничого циклу.

Оборотні кошти складаються з різних частин: оборотних виробничих фондів і фондів обігу; власних та залучених оборотних коштів; нормованих і ненормованих. Співвідношення цих елементів у обсязі на підприємствах різних галузей різне, оскільки виробництво різних видів продукції потребує різних розмірів окремих елементів оборотних коштів. Розмір цих складових елементів та час їх знаходження у кругообігу оборотних коштів значно впливає на ефективність їх використання, тому для визначення оптимальної кількості оборотних коштів для окремого підприємства перш за все необхідно визначити наявну ефективність їх використання, а вже потім, виходячи із наявних даних, знаходити шляхи покращення використання оборотних коштів підприємства.

Розділ 2. Аналіз ефективності використання оборотних коштів

Оборотні кошти різногалузевих підприємств країни становлять значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання оборотних коштів суб'єктів господарювання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств застосовують певні показники оборотності та показник рентабельності використання оборотних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується часом, потрібним для здійснення одного операційного циклу, тобто швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується діленням вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

 (2.1)

Коефіцієнт оборотності характеризує число кругообертів, що здійснили обігові кошти підприємства за певний період (рік, квартал), або показує обсяг реалізованої продукції, який припадає на 1 грн. оборотних коштів. З формули видно, що збільшення числа обертів веде або до зростання випуску продукції на 1 грн. обігових коштів, або до того, що на цей же обсяг продукції потрібно затратити меншу суму оборотних коштів. Зменшення числа обертів показує, що оборотні кошти використовуються менш ефективно, аніж у попередньому періоді, і те, що потрібно приймати певні заходи для покращення ситуації.

Показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта оборотності, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він розраховується як відношення середнього залишку обігових коштів підприємства до обсягу реалізованої продукції за той же самий період.

 (2.2)

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів показує, скільки оборотних коштів приходиться в даному періоді в середньому на 1 гривню реалізованої продукції, тобто скільки потрібно оборотних коштів для забезпечення реалізації продукції підприємства. Очевидно, що збільшення коефіцієнта завантаження показує, що підприємство менш ефективно розпоряджається своїми обіговими коштами, і навпаки, зменшення свідчить про більш ефективну роботу обігових коштів.

Тривалість одного обороту в днях (або швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу - 90 днів, року - 360 днів) і коефіцієнта оборотності за той самий період.

 (2.3)

Чим менша тривалість обороту оборотних коштів або більше число здійснених ними кругообертів при тому ж обсязі реалізованої продукції, тим менше потрібно залучати оборотних коштів, і, навпаки, чим повільніше оборотні кошти проходять всі стадії, тим більший їх обсяг потрібно залучити до процесу виробництва і реалізації продукції підприємства. Тобто, чим швидше оборотні кошти роблять кругообіг, тим ефективніше вони використовуються.

Унаслідок прискорення оборотності обігових коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Вивільненням обігових коштів називається відносне зменшення потреби в обігових коштах, обумовлене прискоренням їх оборотності, що забезпечує збереження або підвищення існуючого рівня прибутку підприємства.

Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту.

 (2.5) - абсолютне вивільнення;

 (2.6) - відносне вивільнення.

Абсолютне вивільнення показує пряме зменшення (збільшення) потреби в обігових коштах. Відносне вивільнення характеризує як зміну величини обігових коштів, так і зміну обсягу реалізованої продукції.

У випадках, коли відносне вивільнення обігових коштів, зумовлене прискоренням оборотності, перевищує додаткову потребу в коштах, необхідних для забезпечення збільшення обсягів виробництва, відбувається абсолютне вивільнення обігових коштів. Якщо ж додаткова потреба в коштах, яка пов’язана з нарощуванням обсягу виробництва, більше тієї величини, що вивільняється внаслідок прискорення оборотності, можна говорити лише про відносне вивільнення коштів. Воно визначає розмір зниження цієї додаткової потреби. Величина обігових коштів, що вивільнилися завдяки прискоренню оборотності, характеризує поліпшення використання оборотного капіталу.

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних коштів.

 (2.4)

Рентабельність показує, скільки гривень прибутку приносить 1 гривня оборотних коштів за певний період. Цей показник може розраховуватися як для оборотних коштів в цілому, так і для окремих складових частин.

З вище сказаного можна зробити висновок, що показники оборотності, перш за все, характеризують час знаходження оборотних коштів у виробничому періоді. До них відносяться коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження та тривалість одного обороту. Такі показники, як абсолютне та відносне вивільнення грошових коштів з обороту, дозволяють визначити суму грошей, вивільнених з обороту завдяки скороченню часу знаходження обігових коштів у ньому. Показник рентабельності характеризує ту кількість нових грошових коштів (прибутку), що створює кожна грошова одиниця оборотних коштів.

Розглянувши сутність оборотних коштів, їх склад і структуру, чинники, що впливають на використання оборотних коштів, та проаналізувавши саме використання, перейдемо до розгляду шляхів підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства.

Розділ 3. Шляхи покращення використання оборотних коштів підприємства

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, зменшення обсягу витрат на виробництво кожної одиниці продукції; по-друге, вивільнення частини коштів і, завдяки цьому, створення додаткових резервів для розширення виробництва. Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Унаслідок прискорення оборотності грошових коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. До заходів для підвищення ефективності використання оборотних коштів належить і оптимізація їх обсягів.[1, с.139] Слід зауважити, що заходи щодо скорочення часу перебування оборотних коштів у кожному з їх елементів нерозривно пов’язані з заходами щодо оптимізації розмірів цих складових частин.

За стадіями циклу оборотності обігових коштів напрями підвищення ефективності їх використання можна виділити в три підгрупи, що представляють передвиробничу стадію, виробничу стадію (незавершене виробництво) та реалізаційну стадію.

Передвиробнича стадія. Величина виробничих запасів і відносний розмір обігових коштів на їх утворення можуть бути зменшені шляхом удосконалення матеріально-технічного забезпечення:

·        прискорення і здешевлення перевезень;

·        поліпшення організації складського господарства на основі його механізації й автоматизації;

·        застосування більш точного нормування витрат матеріалів;

·        скорочення витрат невиробничих матеріалів;

·        повторного використання відходів виробництва.

Виробнича стадія. Незавершене виробництво і сума вкладених у нього коштів при існуючому обсязі виробництва залежать від тривалості виробничого циклу. Тривалість виробничого циклу може бути скорочена внаслідок:

·        упровадження потокових ( зокрема, конвеєрних) методів обробки;

·        зменшення тривалості між операційних переходів за рахунок ретельної підготовки виробництва, що передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємства;

·        застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним управлінням, гнучких виробничих систем;

·        підвищення змінності виробництва.

Реалізаційна стадія. Скорочення перебування готової продукції на складі залежить від багатьох факторів. Одні з них безпосередньо пов’язані з роботою підприємства, інші - з організацією збуту продукції. До перших належить якість та номенклатура продукції, обґрунтоване планування ассортименту, партій продукції та періодів їх випуску; до других - організація збуту продукції, вибір системи розрахунків, термінів доставки продукції до споживачів, терміни дебіторської заборгованості.

Висока якість продукції, точне дотримання планового асортименту, ритмічність роботи підприємств значно скорочують час реалізації продукції. Прискорюють її постійний зв’язок із замовниками, своєчасне повідомлення їх про відвантаження продукції, швидка обробка необхідних документів, своєчасне забезпечення транспортними засобами. Скорочення проміжних ланок в апараті збуту, своєчасна рознарядка, чітка робота транспорту також сприяють скороченню тривалості оборотних циклів.

Також важливим напрямом поліпшення використання оборотних коштів є раціональне використання матеріальних ресурсів, зниження матеріаломісткості продукції. Для цього є різні шляхи, головні з яких:

·        економічно обґрунтований вибір сировини;

·        підвищення коефіцієнта використання матеріалів;

·        комплексне використання сировини і відходів виробництва;

·        підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції;

·        удосконалення конструкцій виробів;

·        удосконалення виробничих процесів і впровадження нової прогресивної технології;

·        застосування соціально-економічних стимулів поліпшення використання матеріальних ресурсів.

Одним із чинників, що визначають потребу в оборотних коштах і впливають на вирішення проблеми неплатежів, є заходи з удосконалення корпоративного управління. Забезпеченість підприємства оборотними коштами може бути поліпшена вдосконаленням методів організації й управління грошовими потоками на основі розрахунково-фінансових центрів, створюваних на базі органу, який контролює технологічні процеси від початку етапу до кінцевого продукту. Специфіка такого впливу передбачає дотримання певних умов щодо виконання своїх обов’язків згідно договору про спільну діяльність, причому тільки в тій частині, в якій вони беруть участь у виконанні конкретного проекту з виробництва кінцевого продукту[2, с.215].

Таким чином, для підвищення ефективності використання обігових коштів на підприємстві необхідно скоротити розмір оборотних коштів, що знаходяться в певних їх елементах, до оптимального для наявного об’єму виробництва, тим самим скоротивши час їх перебування. Це призведе до підвищення оборотності обігових коштів та їх часткового вивільнення з кругообігу. Це можна зробити за допомогою наведених у розділі конкретних шляхів.

оборотний розрахунковий капітал кошти

Висновки

Оборотні кошти - засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого переносять свою вартість на вартість готової продукції цілком. Вони необхідні для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу. В ньому вони проходять три стадії - передвиробничу, виробничу та реалізаційну, та забезпечують безперервність та повторюваність виробництва.

За різними критеріями оборотні кошти поділяються:

         залежно від участі їх у кругообігу коштів на авансовані у оборотні виробничі фонди і фонди обігу;

         залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані;

         за джерелами формування оборотні кошти поділяються на: власні та прирівняні до власних, залучені та інші.

На ефективність використання оборотних коштів впливають такі фактори, як їх обсяг та час знаходження у кругообігу коштів, у його певних елементах. Тому для покращення використання оборотних коштів необхідно їх проаналізувати та виокремити оптимальні шляхи, яких і дотримуватися в подальшій організації виробництва та реалізації продукції підприємства.