Зміст
Вступ
Розділ 1. Сутність та структура оборотних коштів підприємства
.1 Поняття та значення оборотних коштів
.2 Склад та структура оборотних коштів підприємства
.3 Чинники, що впливають на використання
Розділ 2. Аналіз ефективності використання оборотних коштів
Розділ 3. Шляхи покращення використання оборотних коштів підприємства
Висновки
Література
Вступ
Для здійснення господарської діяльності кожному господарюючому суб'єкту необхідно мати оборотні кошти, або інакше - оборотний капітал, що забезпечують безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Оборотні кошти окремо взятих господарюючих суб'єктів, беручи участь у кругообігу засобів ринкової економіки, являють собою єдиний комплекс.
Оборотні кошти самі по собі, не вкладені в справу, не можуть принести прибуток, отримання якого як можна у великих розмірах є основною суб’єктивною ціллю діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта, що здійснює комерційну діяльність. У той же час при здійсненні господарської діяльності завжди необхідно мати певну величину вільних обігових коштів на випадок непередбачених подій, як, наприклад, підвищення попиту на продукцію підприємства та спричинене цим додаткове замовлення. Ця суперечливість, нинішній кризовий стан економіки країни і спричинений ним брак коштів надають актуальності ефективному управлінню оборотними коштами, для чого необхідно володіти знаннями про природу оборотних коштів, методами управління ними.
Виходячи з актуальності теми й існуючих невирішених проблем, в роботі за мету ставиться дослідження ефективності використання оборотних коштів на підприємстві та виявлення невикористаних резервів і шляхів для усунення наявних недоліків.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
1. Розкрити сутність оборотних коштів, їх значення для підприємства.
. Дослідити ефективність використання оборотних коштів на підприємстві.
. Виявити чинники, що впливають на використання оборотних коштів, та за їх допомогою виявити резерви та шляхи покращення використання.
Серед існуючих методів для досягнення поставленої мети було
обрано теоретичний та емпіричний. Цей вибір спричинено тим, що інформація щодо
оборотних коштів для підприємства є стратегічно важливою та конфіденціальною,
тому за відсутності достовірних даних найкращим варіантом було обрано саме
таких підхід до виконання поставлених цілей. Це дозволить сформувати базу для
проведення оптимізації виробництва на любому підприємстві у майбутньому.
1.1 Поняття та значення оборотних коштів
Оборотним капіталом (оборотними коштами) називають засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого переносять свою вартість на вартість готової продукції цілком.[19, c.90]
Оборотним капітал називається тому, що він перебуває у
постійному обороті. Він одночасно функціонує в сфері виробництва і в сфері
обігу, проходячи три стадії кругообігу: постачання, виробництво і збут.
Кругообіг оборотного капіталу може бути представлений в класичній формі:
Д-Т ... Т-П-Т'... Т'-Д' (1.1)
На першій стадії (Д-Т), грошовій або підготовчої, оборотний капітал з форми грошових коштів переходить у форму виробничих запасів. На цій стадії відбувається перехід зі сфери обігу в сферу виробництва, і авансована вартість з грошової переходить у виробничу. Завершенням першої стадії переривається товарний оборот (на схемі кругообігу воно показано трьома крапками), але процес кругообігу оборотного капіталу триває.
Друга стадія кругообігу (Т-П-Т') відбувається в процесі виробництва. Вона полягає в поєднанні засобів і предметів праці з робочою силою і в створенні нового продукту, що ввібрав у себе перенесену і знову створену вартість. На цій стадії кругообігу авансована вартість знову змінює свою форму. З виробничої форми вона переходить у товарну, а за речовинним складом з матеріальних виробничих запасів спочатку перетворюється на незакінчену продукцію, а потім - готові вироби.
Третя стадія кругообігу (Т'-Д') полягає в реалізації виготовленої продукції й одержанні грошових коштів. На цій стадії оборотний капітал переходить зі стадії виробництва в стадію обороту і знову приймає форму грошових коштів. Перерване товарний оборот відновлюється, і авансована вартість з товарної форми переходить у грошову. Авансовані кошти відновлюються за рахунок виручки, що надійшла від реалізації продукції. Різниця між Д' і Д становить величину грошових доходів і накопичень або фінансовий результат господарської діяльності підприємства. Грошова форма, яку приймає оборотний капітал на завершальній стадії кругообігу, є одночасно і початковою стадією обороту капіталу.
Здійснюючи повний кругообіг (Д-Т ... Т-П-Т '... Т'-Д'), Оборотні кошти функціонують на всіх стадіях одночасно, що забезпечує безперервність процесів виробництва і обігу. До кінця кругообігу оборотні кошти будуть у тому ж обсязі, що і на початку кругообігу. Розміри первісної суми грошей (Д) і виручка (Д') від реалізації продукції, робіт, послуг не збігаються за величиною. Причини розбіжності полягають у фінансовому результаті господарської діяльності - прибутку чи збитку.
На цій підставі можна зробити висновок, що оборотні кошти виконують дві функції:
· виробничу;
· платіжно-розрахункову.
Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи в оборотні виробничі засоби, забезпечують безперервність виробничого процесу і переносять свою вартість на зроблений продукт. Після завершення виробничого процесу оборотні кошти переходять у сферу обігу у вигляді фондів обігу, де виконують платіжно-розрахункову функцію, що складається в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів з товарної форми в грошову [20, с.85].
Отже, оборотний капітал, або оборотні кошти представляють собою ту частину коштів, вкладених у виробництво, що переносять свою вартість на готовий продукт за один виробничий цикл, і перебувають у постійному обороті. На протязі одного свого обороту вони проходять три стадії: постачання, виробництво та збут; і приймають дві форми: матеріально-речову і вартісну. Оборотні кошти мають велике значення для підприємства, оскільки, з одного боку, забезпечують безперервність виробництва , а з іншого - перетворення товару в грошові кошти, що надалі будуть використані для продовження процесу виробництва.
Визначивши значення та стадії, що проходять у процесі кругообігу
оборотні кошти, розглянемо, з яких складових частин вони складаються.
1.2 Склад та структура оборотних коштів підприємства
Розрізняють склад і структуру оборотних коштів. Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти, під структурою - кількісне співвідношення окремих елементів у загальному обсязі обігових коштів, виражене у відсотках до підсумку.[19, с.93] Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів.
Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками: залежно від участі їх у кругообігу коштів; за методами планування, принципами організації та регулювання; за джерелами формування.
Залежно від участі у кругообігу коштів розрізняють оборотні виробничі фонди та фонди обігу. Цей розподіл обумовлюється особливостями їхнього використання і розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізації.
Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв'язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.
Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову й вартісну форму. У практиці планування та обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.
Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю, та інших предметів, а також аналогічних предметів, що видко зношуються.
Незавершене виробництво - це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.
До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад: паковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва).
Витрати майбутніх періодів - це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію та винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.[3, с.128]
Структура оборотних виробничих фондів формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення, умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі повільно, без різких коливань. На підприємствах різних галузей вона має значні відмінності, зумовлені конкретними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Та найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси - на електростанціях та підприємствах легкої промисловості (до 90%); незавершене виробництво - на підприємствах машинобудування (близько 40%, у зв'язку з великою тривалістю виробничого циклу), витрати майбутніх періодів - на підприємствах добувної індустрії.[18, с.97]
Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.
Інший елемент оборотних коштів підприємства - фонди обігу. Вони безпосередньо не беруть участь в процесі виробництва. Їх призначення полягає в забезпеченні ресурсами відтворювального процесу, обслуговуванні кругообігу коштів та досягненні єдності процесів виробництва та обігу.
Фонди обігу складаються з готової продукції, призначеної для реалізації, грошових коштів, що знаходяться в касі, на рахунках у банку і в дорозі (грошові перекази), коштів у розрахунках (вартість відвантаженої покупцям готової продукції).
Основну частину складає готова продукція. Вона підрозділяється на готову продукцію на складі і відвантажені товари (для організацій, що використовують для обліку виручки касовий метод). Моментом переходу готової продукції на склад завершується процес виробництва продукції. А продукція, товари, відвантажені споживачу, знаходяться вже в сфері обігу і відображають процес реалізації.
Інша складова частина фондів обігу - грошові кошти і дебіторська заборгованість.
Грошові кошти можуть бути у фінансових інструментах - на рахунках в кредитно-банківських установах, в цінних паперах, виставлених акредитивах, у касі організації (підприємства), у поштових переказах та інших розрахунках: нестачах, втратах, перевитратах.
Дебіторська заборгованість включає заборгованість за товари послуги, термін оплати яких не настав або прострочений, заборгованість по розрахунках з бюджетом при переплаті податків та інших обов'язкових платежів, з персоналом, підзвітними особами, за отриманими векселями. Вона включає також заборгованість з претензій і спірних боргах.
Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані. Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.
Нормативи власних оборотних коштів виражають мінімальну потребу підприємства в оборотних коштах, інша частина цієї потреби покривається за рахунок інших джерел: короткострокових кредитів банків, кредиторської заборгованості (заборгованість підприємства постачальникам), інших джерел (тимчасова фінансова допомога та ін.).
До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств. Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.
За джерелами формування оборотні кошти поділяються на: власні та прирівняні до власних, залучені та інші. Власні оборотні кошти - це ті, які виділені підприємству при його створенні і поповненні згодом за рахунок прибутку, а також внаслідок використання стійких пасивів (тих грошових коштів, які є тимчасово вільними і використовуються в господарському обороті підприємства - резерв майбутніх платежів, внески на соціальне страхування, заборгованість по заробітній платі та ін..). Залучені грошові кошти - це кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви.
Для підприємства важливо обґрунтовано визначити оптимальну суму коштів, направлених за рахунок власного капіталу до оборотних коштів. Це здійснюється шляхом нормування (стандартизації) залишків оборотних коштів у розрізі їх елементів.[4, с.339]
Отже, під складом оборотних коштів розуміють їх розподіл на складові частини (елементи) за різними класифікаційними ознаками, під структурою - співвідношення цих елементів у повному обсязі оборотних коштів.
Класифікуються оборотні кошти за декількома ознаками:
) залежно від їх участі у кругообігу коштів на авансовані у виробничі фонди та авансовані у фонди обігу;
) залежно від методів планування на нормовані та ненормовані;
) залежно від джерел формування на власні, залучені та інші.
Структура складових частин оборотних коштів на підприємствах
різних галузей різна. Це витікає із різних умов та потреб виробництва різних
видів продукції. Для визначення цієї оптимальної структури розглянемо, які ж
чинники впливають на ефективність використання оборотних коштів підприємства.
1.3 Чинники, що впливають на використання
Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох факторів. Серед них можна виділити зовнішні чинники, що впливають незалежно від інтересів і діяльності підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати.
До зовнішніх факторів відносяться: загальна економічна ситуація, особливості податкового законодавства, умови отримання кредитів і процентні ставки по них, можливість цільового фінансування, участь у програмах, що фінансуються з бюджету. Враховуючи ці та інші чинники, підприємство може використовувати певним чином внутрішні резерви раціоналізації руху оборотних коштів.
Внутрішні чинники можна розподілити на дві групи: чинники вартості та чинники часу. Перші пов’язані зі зміною середнього залишку оборотних коштів, другі - зі зміною тривалості перебування оборотних коштів у різних фазах економічного процесу.