Материал: Gidens_Sotsiologiya3

осмислення усталених понять і теорій. Багато досліджень, прове­ дених останніми роками, що мали на меті визначити історичні й культурні чинники впливу на становище жінок і загалом тендерні відносини, були підказані сучасним фемінізмом.

Феміністські рухи: інтерпретація

Виникнення жіночих рухів у минулому столітті можна легко витлу­ мачити, користуючись поняттями, що їх визначив Чарлз Тілі. На переконання Тілі, суспільні рухи виникають тоді, коли люди не мають іншої можливості бути почутими або коли їхньому стремлінню бракує виходу. У першій фазі розвитку феміністських рухів у XIX — на початку XX століття лідери феміністок прагнули перш за все здобути право голосу для жінок у політичному процесі, інакше кажучи, виборче право. У другій фазі метою жіночих рухів було розширення завдань, боротьба за економічну, а також політичну рів­ ність жінок.

В обох фазах лідери жіночих рухів спромоглися мобілізувати ко­ лективні засоби, щоб вчинити ефективний тиск на органи влади. На ранніх етапах головним засобом жінок-активісток були масові марші та демонстрації. Пізніше організації спромоглися боротися за права жінок у більш послідовний та організований спосіб. Спільні інтереси, до яких могли апелювати лідери жіночих груп, включали переконан­ ня в тому, що жінки мають відігравати свою роль у прийнятті по­ літичних рішень, працювати, при бажанні, на оплачуваній посаді та мати рівні права при розлученні.

Нарешті, на можливості феміністок-активісток впливати на су­ спільні зміни позначилося багато чинників. Наприклад, початок першої світової війни сприяв здобуттю права голосувати: держави, що вели війну, потребували підтримки та активної участі жінок у воєнних діях. У другій фазі розвитку фемінізму рух за громадянські права став тією іскрою, від якої зайнялася нова хвиля активності.

СУСПІЛЬНІ РУХИ ТА СОЦІОЛОГІЯ

Суспільні рухи становлять для соціолога подвійний інтерес. Вони дають матеріал для дослідження, але, більше того, допомагають змінити бачення соціологами різних аспектів поведінки. Наприклад, рух жінок не просто становить інтерес для соціології, оскільки надає матеріал для досліджень. Цей рух вказав на недоліки в усталених схемах соціологічної думки і розвинув поняття (такі, як патріархат), що допомагають нам зрозуміти питання тендеру та влади. Існує без­ перервний діалог не тільки між суспільними рухами та організаці­ ями, яким вони протидіють, але й між суспільними рухами й самою соціологією.

1.В останні два століття в більшості частин світу відбувалися рево­ люції. Американська революція 1776 року та Французька рево­ люція 1789 року породили ідеали й сподівання, які набули знач­ ного поширення в політичному житті.

2.Поняття революції важко визначити. Щоб вважатися револю­ цією, процес політичних змін має включати вплив масового су­ спільного руху, котрий, заради досягнення своїх цілей, готовий вдатися до насильства і спроможний захопити владу, а відтак започаткувати реформу.

3.Існує багато різних теорій революції. Особливо визначною є Марксова інтерпретація революції, не лише через її інтелектуальну цінність, яку, безперечно, можна поставити під сумнів, а тому, що Маркс певною мірою сприяв формуванню реальних процесів революції в нашому столітті.

4.Оскільки революція є таким складним явищем, узагальнення щодо умов, які призводять до революційних змін, робити важко. Більшість революцій відбувається за обставин, коли влада уряду слабне (наприклад, внаслідок війни) і коли пригнічувана верства спроможна створити і підтримувати масовий рух. Революції за­ звичай є непередбачуваними наслідками тих часткових цілей, до яких ці рухи прагнуть з самого початку.

5.Діяльність натовпу спостерігається не тільки під час революцій, але й за багатьох інших обставин не таких драматичних су­ спільних змін, наприклад, під час міських бунтів. Дії бунтівної юрби можуть видаватися цілком деструктивними і хаотичними, однак вони часто служать конкретним цілям учасників.

6.У сучасних країнах існує багато видів суспільних рухів. Суспільні рухи означають колективну спробу досягти спільних інтересів че­ рез спільні дії поза рамками традиційних інституцій. Соціологія не тільки досліджує такі рухи, а й реаґує на проблеми, які вони порушують.

7.Одним із головних різновидів сучасного суспільного руху є фемі­ нізм. Перші значні феміністські рухи виникли в середині XIX століття. Вони приділяли увагу, зокрема, здобуттю права жінок голосувати. Після занепаду фемінізму у 1920-х роках він знову поширився у 1960-х роках і набув впливу в багатьох сферах су­ спільного життя та інтелектуальної діяльності.

Zbigniew Brzeziński, The Grand Failure (London: McDonald, 1989). Моногра­ фія про злет і падіння комунізму в двадцятому столітті, в якій комунізм репрезентується як «історична трагедія».

John Dunn, «Understanding Revolutions» in his Rethinking Modern Political

Theory (Cambridge: Cambridge University Press, 1985). Дискусія про проб­ леми розуміння сучасних революцій.

Ron Eyerman and Andrew Jamison, Social Movements (Cambridge: Polity Press, 1991). Корисний аналітичний огляд сучасного теоретизування про природу суспільних рухів, в якому особлива увага приділяється новітнім суспільним рухам.

Chester Hartman and Pedro Vilanova, Paradigms Lost: The Post-Cold War Era

(London: Pluto, 1991). Дискусія про світове становище після колапсу ко­ мунізму в Радянському Союзі та Східній Європі.

Max Weber, The Russian Revolutions (Cambridge: Polity Press, 1995). Погляд Вебера на революційні події в Росії.

Люди населяють Землю приблизно півмільйона років. Сільське гос­ подарство, основоположна умова постійних поселень, існує лише близько 12 тисяч років. Якби ми уявили весь період існування люд­ ства як один день, то сільське господарство мало б з'явитися об 11.56, а цивілізації — об 11.57. Розвиток сучасних країн розпочався б тільки об 11.59 і ЗО секунд! Проте, ймовірно, за останні ЗО секунд цього дня людства відбулося стільки ж змін, як і за весь попередній період.

Швидкість змін за сучасної доби легко простежити, якщо погля­ нути на темпи технологічного розвитку. Історик економіки Дейвід Лендес у відомій праці зауважив:

«Сучасна технологія не тільки виробляє більше і швидше; вона проду­ кує речі, які за жодних обставин неможливо було б виробити за допо­ могою вчорашніх ремісничих методів. Найкраща індіанська прялка не­ спроможна виробляти таку тонку і бездоганну пряжу, як мюль-машина; усі кузні християнського світу XVIII століття не могли б викувати такі великі, однорідні, гладенькі металеві листи, як на сучасному прокатно­ му стані. Що найважливіше, сучасною технологією витворено речі, які навряд чи можна було уявити в доіндустріальну еру; кінокамера, авто­ мобіль, аероплан, ціла низка електронних приладів — від радіо до швидкісного комп'ютера, атомної електростанції, і так далі майже до нескінченності... Результатом стало неймовірне зростання обсягу продук­ ції й асортименту товарів та послуг, і вже це одне змінило спосіб життя людини більше, ніж будь-що інше з часів відкриття вогню: англійці (і, можна додати, англійки) 1750 року у матеріально-речовому плані бували ближчі до легіонерів Юлія Цезаря, ніж до своїх власних пра­ внуків» (Landes, 1969).

Способи життя й соціальні інституції, властиві для сучасного сві­ ту, радикально відрізняються від тих, що існували в нещодавньому минулому. Протягом двох-трьох століть (в контексті світової істо­ рії це хвилинний зріст часу) настільки змінилося соціальне життя людини, що його годі порівняти з тим, як вона жила тисячі років до того.

На нас чекає ще непевніше, ніж для будь-якого попереднього покоління, майбутнє. Власне, умови життя попередніх поколінь завжди були небезпечні: люди жили під загрозою природних катаклізмів, епідемій та голоду. Але, хоча в сьогоднішніх індустрі­ альних країнах люди навчилися захищатися від епідемій і голоду, ми зазнаємо впливу соціальних чинників, що ми їх самі ж і ви­ пустили на волю. Ці чинники повсякчас видозмінюють наше життя.