Материал: Gidens_Sotsiologiya3

ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІНИ

Що ж таке СОЦІАЛЬНА ЗМІНА? У певному розумінні, все повсяк­ час змінюється. Кожний день є новим; кожний момент є новою мит­ тєвістю часу. Як зазначав грецький філософ Геракліт, неможливо двічі увійти в одну й ту саму річку. За другим разом річка вже інша, оскільки вода в ній уже збігла, а людина теж змінилася в якийсь невловимий спосіб. Хоча це зауваження по суті слушне, ми все-таки схильні думати, що в обох випадках це були та сама річка і та сама людина, яка входить у неї. В обрисах або формі річки, а також у фізичному стані та особистості людини з мокрими ногами існує не­ перервність, достатня для того, аби стверджувати, що, незважаючи на зміни, все залишається «тим самим». З'ясування значної зміни означає демонстрацію перетворень у засадничій структурі об'єкта або ситуації за певний часовий період. Що ж до людського суспіль­ ства, то, щоб вирішити, наскільки і в який спосіб система зазнає змін, ми маємо показати, до якої міри модифікуються базові інституції за певний період. При визначенні змін, окрім того, треба

показати, що залишається незмінним, відіграючи роль точки відлі­ ку. Навіть у сьогоднішньому динамічному світі існують явища, котрі мають давнє минуле. Наприклад, найбільші релігійні системи, такі як християнство або іслам, зберігають зв'язок з ідеями та обрядами, започаткованими близько двох тисяч років тому. Водночас більшість інституцій у сучасних суспільствах, безперечно, змінюються набага­ то швидше, ніж у традиційному світі.

У цьому розділі ми розглянемо спроби витлумачити напрямки змін, що позначаються на історії людства в цілому; далі ми з'ясуємо, чому сучасному періоду властиві такі докорінні й швидкі соціальні зміни. Сьогодні багато змін мають глобальний характер; вони відбу­ ваються одночасно у багатьох країнах світу або позначаються на май­ бутньому всієї планети.

ВПЛИВИ НА СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ

За останні два століття соціальні теоретики прагнули розробити уні­ версальну теорію, котра б пояснювала природу соціальних змін. Проте жодна з однофакторних теорій не може пояснити роз­ маїття соціального розвитку людини, починаючи від суспільств мис­ ливців, збирачів і скотарів до традиційних цивілізацій і, зрештою, нинішніх складних соціальних систем. І все-таки ми можемо визна­ чити три головні чинники, які послідовно впливали на суспільні зміни: фізичне довкілля, політична організація та культурні чин­

ники.

Фізичне довкілля

Фізичне довкілля часто позначається на розвитку соціальної органі­ зації життя людей. Найкраще це видно в екстремальних умовах довкілля, коли люди мусять пристосовуватися до погодних умов. Жителі полярних реґіонів доконче виробляють навички й прийоми, відмінні від тих, які потрібні в субтропіках. На Алясці, де зими тривалі й холодні, зовсім інший стиль життя, аніж у набагато теп­ ліших середземноморських країнах. Жителі Аляски проводять біль­ шу частину свого життя в закритому приміщенні і, за винятком короткого літнього періоду, дуже передбачливо планують свою зоколишню діяльність, з огляду на несприятливі умови довкілля.

На суспільство можуть впливати й не такі екстремальні фізичні умови. Тубільці Австралії ніколи не полишали мисливства й збиран­ ня плодів, оскільки на цьому континенті дуже мало місцевих рослин, придатних для культивування, або тварин, яких можна приручити для розведення. Перші світові цивілізації зазвичай виникали у регіо­ нах з родючими землями, наприклад, у дельтах річок. Наявність шля­ хів сполучення, що пролягають суходолом чи морем, також має важ­ ливе значення: країни, відрізані від інших гірськими хребтами, не-

прохідними джунглями або пустелями, часто залишаються відносно незмінними протягом тривалого часу.

І все-таки безпосередній вплив довкілля на соціальні зміни не такий великий. Часто люди можуть досягти високого рівня достатку в доволі суворих регіонах. Наприклад, це слушно щодо жителів Аляски, які, попри сувору природу, змогли налагодити видобуток нафти й мінеральних ресурсів. І, навпаки, суспільства мисливців і збирачів часто населяли родючі території і ніколи не займалися роз­ веденням худоби чи обробітком землі. Наприклад, індіанці племені квак'ютл з острова Ванкувер, які зберігали свій спосіб життя незмін­ ним ще якихось півстоліття тому, проживали в середовищі, багатому на рибу, фрукти та їстівні рослини. Вони задовольнялися полюван­ ням і збиранням плодів у таких сприятливих умовах і ніколи не прагнули по-справжньому зайнятися сільським господарством.

Між довкіллям та системами виробництва немає безпосереднього зв'язку. Тож наголос, який еволюціоністи роблять на адаптації до довкілля, менш переконливий, ніж Марксове пояснення суспільного розвитку. Адже Маркс наголошував, що людські істоти лише зрідка адаптуються, як тварини, до навколишніх умов. Люди завжди праг­ нуть оволодіти світом довкола них, а не просто прийняти його як щось дане. Більше того, немає сумніву, що на рівень і характер соці­ альних змін істотно впливають способи виробництва, котрі, проте, не мають того першорядного значення, якого надавав їм Маркс.

Політична організація

Другим чинником, який істотно позначається на соціальних змінах, є тип політичної організації. У суспільствах мисливців та збирачів цей вплив мінімальний, оскільки у них не існує політичної влади, спроможної організувати спільноту. Проте в усіх інших типах су­ спільств наявність чітко виражених політичних інституцій — вождів, лордів, королів та урядовців — істотно впливає на напрям розвитку суспільства. Як вважав Маркс, політичні системи не є прямим вия­ вом засадничої економічної організації; у суспільствах з подібними системами виробництва можуть існувати цілком відмінні типи по­ літичного ладу. Наприклад, у деяких країнах промислового капіта­ лізму існували авторитарні політичні системи (нацистська Німеч­ чина або Південно-Африканська Республіка за часів апартеїду), тимчасом як інші країни відзначалися значно більшою демократією (наприклад, Сполучені Штати, Британія чи Швеція).

У становленні найбільш традиційних держав фундаментальну роль відіграє військова влада; вона неабияк впливає і на їхнє подаль­ ше виживання, і на експансію. Однак зв'язок між рівнем про­ дуктивності та військовою потугою є знову-таки опосередкованим. Лідер може вирішити спрямувати ресурси на розбудову воєнної ма­ шини, навіть якщо внаслідок цього решта населення зубожіє. Так сталося в Іраку за часів правління Саддама Хусейна.

Культурні чинники

Третім із головних факторів впливу на соціальні зміни є культурні чинники — релігія, системи комунікації та управління. Як ми по­ бачили в розділі 16, релігія може бути як консервативною, так і прогресивною силою суспільного життя. Деякі форми релігійних віру­ вань та обрядів гальмували зміни, обстоюючи насамперед традиційні цінності й ритуали. Втім, як наголошував Макс Вебер, релігійні пере­ конання часто відіграють мобілізуючу роль у вимогах соціальних змін.

Надзвичайно важливим культурним чинником впливу на харак­ тер і темп змін є природа систем комунікації. Наприклад, винахід писемності дозволив ведення записів, уможлививши більший конт­ роль за матеріальними ресурсами та розвитком великомасштабних організацій. Окрім того, писемність змінила уявлення людей про зв'язок між минулим, теперішнім і майбутнім. У країнах з розви­ нутою писемністю фіксують минулі події і знають свою історію. Розу­ міння історії може розвивати відчуття поступу чи напрямку еволюції суспільства, якому люди можуть активно сприяти.

До загальних культурних чинників нам слід також віднести лідер­ ство. Окремі лідери мали величезний вплив на світову історію. Варто лиш згадати великих релігійних провідників (таких, як Ісус Христос), політичних та військових вождів (наприклад, Юлій Цезар) або осново­ положників науки й філософії (таких, як Ісаак Ньютон), щоб упевнитись у правдивості цього твердження. Лідер, здатний про­ водити динамічну політику й повести за собою маси або радикально змінити попередні стереотипи мислення, може переінакшити уста­ лений досі порядок.

Утім, дехто може стати до керма влади й діяти ефективно тільки за наявності сприятливих суспільних умов. Наприклад, Адольф Гітлер зміг у 1930-х роках захопити владу в Німеччині почасти внаслі­ док соціальної напруженості й кризи, які в той час охопили суспіль­ ство. Якби не ці обставини, він, імовірно, так і залишився б малові­ домою постаттю в складі невеликої політичної фракції. Те саме стосується Махатми Ганді, відомого пацифістського лідера Індії, який діяв у період після другої світової війни. Ганді вдалося домог­ тися незалежності своєї країни від Британії, оскільки війна та інші події зруйнували існуючі в Індії колоніальні інституції.

ЗМІНИ В НОВІТНІ ЧАСИ

Чим пояснити той факт, що за останні двісті років, тобто в новітній період, відбулося таке надзвичайне прискорення темпів соціальних змін? Це складне питання, однак неважко визначити деякі його чинники. Не дивно, що ми можемо класифікувати їх за критеріями, подібними до факторів впливу на соціальні зміни впродовж усієї історії, за винятком того, що ми віднесемо вплив фізичного довкілля до загальної ролі економічних чинників.

Вплив економіки

З-поміж економічних впливів чільне місце посідає вплив промис­ лового капіталізму. Капіталізм докорінним чином відрізняється від попередніх систем, оскільки вимагає безперервного розширення виробництва та постійного нагромадження багатства. У традиційних виробничих системах рівні виробництва були досить стабільними, оскільки прив'язувалися до звичних купівельних потреб. Капіталізм сприяє постійному оновленню технології виробництва, процесу, до якого все більше залучається наука. Показники технологічних інно­ вацій, впроваджених у сучасній промисловості, значно перевищують ті, що існували за будь-якого попереднього економічного ладу.

Вплив науки й технології на спосіб нашого життя може значною мірою диктуватися економічними чинниками, але він виходить за межі економічної сфери. І наука, і технологія, впливаючи на полі­ тичні й культурні фактори, самі зазнають їхнього впливу. Наприк­ лад, розвиток науки й техніки допоміг створити такі сучасні форми комунікації, як радіо й телебачення. Як ми пересвідчилися, елект­ ронні форми комунікації призвели в останні роки до змін у політиці. Радіо, телебачення та інші електронні мас медіа теж формують наші думки та почуття щодо навколишнього світу.

Вплив політики

Другим найголовнішим чинником змін у новітній період виступають політичні події. Боротьба між країнами за розширення своїх тери­ торій, нагромадження багатства та перемоги у війні зі своїми конку­ рентами в останні два-три століття були спонуками до змін. Політичні зміни в традиційних цивілізаціях зазвичай були справою панівної еліти. Наприклад, управління країною переходило від однієї аристок­ ратичної родини до іншої, тимчасом як для більшості населення жит­ тя минало без особливих змін. Інша річ — сучасні політичні системи, коли діяльність політичних лідерів та урядовців повсякчас познача­ ється на житті головної маси населення. Ухвалення політичних рішень на внутрішньому та міжнародному рівнях сприяє соціальним змінам і спрямовує їх більшою мірою, ніж за попередніх часів.

За останні два або три століття політичні події, безперечно, впли­ нули на економічні зміни, водночас останні позначилися на полі­ тичному житті. Зараз уряди відіграють важливу роль у стимулюванні (іноді й гальмуванні) темпів економічного зростання, а у всіх промис­ лових країнах спостерігається істотне втручання держави у вироб­ ництво, причому уряд є найбільшим роботодавцем.

Важливу роль також відіграють військова влада та війна. Вій­ ськова потуга країн Заходу дозволяла їм впливати, починаючи з XVII століття, на всі континенти світу і неабияк сприяла глобально­ му поширенню західних стилів життя. У XX столітті, внаслідок обох світових війн, було спустошено багато країн, що вимагало відбудови і призвело до значних змін у владних структурах, наприклад, у Ні­ меччині та Японії після другої світової війни. Навіть у країнах-пере-