Материал: Gidens_Sotsiologiya3
658 |
21. СОЦІОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ |
|
свого достатку. Вебер намагається довести, що така дуже незвична комбінація характеристик була життєво важливою для раннього еко номічного розвитку Заходу. Адже, на відміну від багатіїв попередніх епох та інших культур, ці групи не пускали на вітер свого багатства. Натомість вони знову вкладали ці кошти у подальше розширення своїх підприємств.
Суттю теорії Вебера є те, що цінності, виражені в дусі капіталіз му, беруть початок від релігії. Християнство у цілому відіграло свою роль у формуванні цього світогляду, однак головною рушійною си лою був вплив протестантизму, особливо його різновиду — пуритан ства. Перші капіталісти здебільшого були пуританами, а багато з них сповідували кальвінізм. Як стверджує Вебер, певні кальвіністські доктрини були безпосереднім джерелом духу капіталізму. Одна з них полягала в тому, що людські створіння — це знаряддя Божі на землі, від яких Всевишній вимагає докладати праці на своєму робочому міс ці для примноження слави Божої.
Другим важливим аспектом кальвінізму була доктрина визначе ності, згідно з якою тільки певні визначені особи належать до «обра них», які потраплять після смерті на небо. За ориґінальною доктри ною Кальвіна, хоч би що робила людина на цій землі, це не вплине на її належність до обраних; так було визначено Богом. Однак це переко нання викликало серед його прихильників таке збентеження, що його було видозмінено, аби віруючі могли розпізнавати певні ознаки на лежності до обраних. Головною ознакою особи, що справді належала до обраних, став успіх у роботі за покликанням, засвідчений матері альним достатком. Серед груп, що поділяли ці ідеї, виникло неймовір не прагнення економічного успіху. Водночас, при цьому від віруючих вимагалося вести тверезий і ощадливий спосіб життя. Пуритани вва жали розкіш злом, тому стимул до нагромадження багатства доповню вався аскетичним та невибагливим стилем життя.
Перші підприємці навряд чи усвідомлювали, що вони сприяли важливим змінам у суспільстві; насамперед вони керувалися релі гійними мотивами. Аскетичний, тобто самозречений, спосіб життя пуритан став згодом невід'ємною складовою сучасної цивілізації. Як пише Вебер:
«Пуританин прагнув бути людиною професії, ми мусимо бути такими. Бо поступово, оскільки аскеза переносилась із чернечої келії у профе сійне життя і оволодівала цариною мирської моралі, вона починала ві дігравати певну роль у формуванні того грандіозного космосу сучасного господарського устрою... В міру того як аскеза почала перетворювати світ, дедалі сильніше впливаючи на нього, зовнішні мирські блага по ступово підкоряли собі людей, здобувши нарешті таку владу над ними, якої не знала вся попередня історія людства... І тільки уявлення про «професійний обов'язок» ще мандрує по світу, як привид минулих релі гійних ідей. У тих випадках, коли «виконання професійного обов'язку» не можна прямо співвіднести з вищими духовними цінностями або, навпаки, коли його суб'єктивно не відчувають як безпосередньо еконо мічний примус, — сучасна людина, як правило, просто не вникає в суть
21. СОЦІОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ |
659 |
цього поняття. Сьогодні прагнення до збагачення, позбавлене свого релі гійно-етичного змісту, набуває — там, де воно досягає найбільшої сво боди, а саме у США, — характеру нестримного азарту, часом близького до спортивного...» (Макс Вебер. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. — К., «Основи». — 1998. — С. 378—379).
Теорія Вебера зазнала критики під різними поглядами. На приклад, дехто стверджував, що світогляд, названий Вебером «духом капіталізму», можна спостерегти в перших торгових містах Італії за довго до виникнення кальвінізму. На думку інших, ключова докт рина «роботи за покликанням», яку Вебер пов'язував з протестан тизмом, вже існувала в католицьких віруваннях. І все-таки основи вчення Вебера досі знаходять відгук серед багатьох людей, а висунута ним теза залишається такою ж сміливою та яскравою, як і в часи, коли вона була вперше сформульована. Якщо теза Вебера є правиль ною, то сучасний економічний та соціальний розвиток зазнав вирі шального впливу з боку чогось, що, на перший погляд, видається дуже далеким від нього — сукупності релігійних ідеалів.
Теорія Вебера відповідає кільком важливим для соціологічної тео рії критеріям.
1.Вона є контрінтуїтивною, тобто пропонує тлумачення, яке супере чить загальноприйнятим поглядам. Так, теорія розвиває свіжий погляд на проблеми. Більшість авторів до Вебера мало замислю валося над фундаментальною роллю релігійних ідеалів у поход женні капіталізму.
2.Теорія є ні суто «структуральною», ні суто «індивідуальною» справою. Ранній розвиток капіталізму був непередбаченим на
слідком прагнення бізнесменів-пуритан жити доброчесно, згідно
з Божою волею.
3.Теорія надає сенсу тому, що інакше видається загадковим: чому індивіди прагнуть жити ощадливо і водночас докладають великих зусиль для нагромадження багатства.
4.Висвітлюючи певні обставини, теорія спроможна виходити за ті рамки, в яких вона спершу розроблялася. Як наголошував Вебер, він прагнув зрозуміти тільки ранні витоки сучасного капіталізму. І все-таки, схоже на те, що цінності, подібні до інспірованих пуританством, можуть бути задіяні і в інших ситуаціях успішно го капіталістичного розвитку.
5.Добра теорія є не просто правильною. Вона також має бути плідною під тим поглядом, наскільки породжує нові ідеї та стимулює подаль шу дослідницьку роботу. У цих відношеннях веберівська теорія, поза сумнівом, виявилася дуже успішною, оскільки дала поштовх подальшій інтенсивній дослідницькій і теоретичній діяльності.
ТЕОРЕТИЧНЕ МИСЛЕННЯ В СОЦІОЛОГІЇ
Оцінювання теорій, особливо теоретичних підходів, є складним та ґрандіозним завданням у соціології. За своєю суттю теоретичні дис-
660 |
21. СОЦІОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ |
кусії мають більш абстрактний характер, ніж суперечності більш емпіричного порядку. Факт відсутності єдиного теоретичного підхо ду, який би домінував у соціології, може видатись ознакою слабкості цього предмета. Проте це не так. Навпаки, боротьба протилежних теоретичних підходів і теорій є виявом життєздатності предмета со ціології. У вивченні людських істот, нас самих, розмаїття теорій рятує нас від догматизму. Людська поведінка складна й багатогран на, і малоймовірно, щоб усі її аспекти міг охопити єдиний теоре тичний підхід. Неоднорідність теоретичного мислення служить бага тим джерелом ідей, на які можна покластися в процесі досліджень,
істимулює уяву, таку важливу для проґресу в соціології.
1.У соціології (а також інших суспільних науках) спостерігається розмаїття теоретичних підходів. Причину цього неважко зрозу міти: теоретичні суперечності важко вирішити навіть у природ ничих науках, а в соціології ми стикаємося з особливими труд нощами через складні проблеми, пов'язані з дослідженням нашої власної поведінки.
2.Головними теоретичними підходами в соціології є функціоналізм, структуралізм, символічний інтеракціонізм та марксизм. До пев ної міри ці підходи доповнюють один одного. Втім, між ними існують значні відмінності, які впливають на способи вирішення теоретичних питань авторами — прихильниками різних підходів.
3.Одна з головних теоретичних дилем у соціології стосується того, як співвідноситься людська діяльність із соціальною структурою, хто ми — творці чи продукти суспільства? Вибір з-поміж цих альтернатив не такий абсолютний, як може видатися на перший погляд, і проблема насправді полягає у створенні взаємозв'язку між цими двома аспектами суспільного життя.
4.Друга дилема стосується того, як характеризувати суспільства — як гармонійні й упорядковані чи як такі, що роздираються без перервним конфліктом. І, знову-таки, ці два погляди не є абсо лютно протилежними, тож нам треба показати, як взаємопов'я зані консенсус і конфлікт. У вирішенні цього завдання доцільно скористатися поняттями ідеології та влади.
5.Третя дилема вимагає вирішення питання тендеру в соціологічно му аналізі. Феміністи кинули соціології виклик, на який посту пово реаґують на рівні емпіричного дослідження: сьогодні проб леми й світогляд жінок вивчаються значно інтенсивніше, ніж раніше. Однак сам цей факт не вирішує того питання, як нам слід найкраще аналізувати тендер у зв'язку з існуючими підхо дами та поняттями соціологічної теорії.
6.Четверта дилема, що досі є предметом дебатів у соціології, сто сується аналізу сучасного суспільного розвитку. Чи формуються
21. СОЦІОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ |
661 |
процеси змін у сучасному світі переважно капіталістичним еко номічним розвитком чи іншими чинниками, включаючи й нееко номічні? На позиції науковців у цих дебатах до певної міри впли вають політичні переконання та цінності, яких дотримуються різ ні соціологи.
Теза Вебера про вплив пуританства на сучасний економічний роз виток є наочним прикладом в осмисленні того, що робить теорію цінною. Ідеї Вебера залишаються суперечливими, проте в деяких відношеннях його теорія зробила новий прорив, давши поштовх безлічі подальших досліджень.
Roslyn W. Bologh, Love or Greatness: Max Weber and Feminist Thinking — a Feminist Enquiry (London: Unwin Hyman, 1990). Феміністична критика Макса Вебера.
Anthony Giddens, Capitalism and Modern Social Theory, revised edn (Camb ridge: Cambridge University Press, 1992). Дискусійний аналіз праць Марк са, Дюркгайма та Вебера.
Charles Wright Mills, The Sociological Imagination (Harmondsworth: Pengu in, 1979). Класичний аналіз тем, які повинні давати інформацію для теоретичного мислення в соціології.
The Polity Reader in Social Theory (Cambridge: Polity Press, 1994).
Quentin Skinner (ed.), The Return of Grand Theory (Cambridge: Cambridge University Press, 1986). Збірка статей про чільні теоретичні традиції.
ГЛОСАРІЙ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ
БЕЗРОБІТТЯ (Unemployment). Ситуація, за якої особа хоче, але не може знайти оплачувану роботу. Безробіття — по няття складніше, ніж видається на перший погляд. Особа, яка «не пра цює», не завжди є незайнятою в тому розумінні, що їй нічого робити. На приклад, домогосподарки не одержу ють ніякої платні, проте зазвичай пра цюють дуже багато.
БЮРОКРАТІЯ (Bureaucracy). Організа ція ієрархічного типу, яка набуває форми владної піраміди. Термін «бю рократія» був популяризований Мак сом Вебером. Згідно з Вебером, бюро кратія є найефективнішим типом ве ликомасштабної організації людей. Як стверджував Вебер, у міру зростання масштабів організацій вони дедалі більше бюрократизуватимуться.
ВКЛЮЧЕНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ (ПО ЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ) (Participant observation (fieldwork)). Поширений у соціології та антропології метод до слідження, за якого дослідник бере участь у діяльності групи або громади, яка вивчається.
ВЛАДА (Power). Спроможність осіб або членів групи досягти цілей або задово льняти власні інтереси. Влада є все осяжним аспектом усіх людських від носин. Багато соціальних конфліктів є прикладами боротьби за владу, оскіль ки ступінь здобутої особою або групою влади визначає те, наскільки вони спроможні здійснити свої бажання за рахунок бажань інших.
ВЛАДНІ ПОВНОВАЖЕННЯ (Authori ty). Узаконена влада, яку одна особа або група має над іншою. Елемент за конності є життєво важливим для по няття авторитаризму і служить го ловним засобом розмежування авто ритаризму та більш загальної концеп ції влади. Владою можна скористати ся, вдавшись до сили або насильства. На противагу, авторитаризм залежить
від того, як сприймають підлеглі право високопоставлених осіб давати їм на кази або розпорядження.
ГЕНДЕР (Gender). Соціальні очікуван ня щодо того, яку поведінку вважати прийнятною для представників кож ної статі. Гендер — це не фізичні ха рактеристики, якими відрізняються чоловіки й жінки, а соціально сформо вані риси чоловічості та жіночості. До слідження гендерних відносин в остан ні роки перетворилося на одну з най важливіших сфер соціології, хоча їм тривалий час приділялося мало уваги.
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ (Globalization). Дедалі більша взаємозалежність між різними людьми, регіонами та країнами світу.
ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА (Deviance). Форми діяльності, що не узгоджують ся з нормами або цінностями більшос ті членів групи або суспільства. Те, що вважається «відхиленням», є дуже різноманітним, так само, як норми й цінності, якими відрізняються одна від одної різні культури й субкультури. Багато форм поведінки, що високо цінуються в одному контексті або одній групі, одержують негативну оцінку в інших.
ДЕМОКРАТІЯ (Democracy). Політична система, що дозволяє громадянам брати участь в ухваленні політичних рішень або обирати представників до органів державної влади.
ДЕРЖАВА (State). Політичний апарат (урядові організації, а також державні службовці), що владарює на певній те риторіальній одиниці, авторитет якого спирається на закон та на спромож ність застосувати силу. Наявність дер жави характерна не для всіх су спільств. У мисливських та рибаль ських культурах, а також у невеликих землеробських суспільствах держав них інституцій не існує. Поява дер жави знаменує важливий етап в історії людства, оскільки централізація полі-