Материал: 69.24

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Постановка і формулювання мети проектування. З постановки мети повинно витікати, що реалізація проекту дозволить змінити існуюче положення

ізадовольнити виявлену потребу. При формулюванні мети проектування потрібно мати на увазі, що одну і ту ж потребу можна задовольнити різними шляхами, і від того, як сформульована задача проектування, залежить напрям подальших робіт і їх кінцевий результат.

Мета, звичайно, визначається замовником, керівником підприємства або формулюється в програмі діяльності підприємства. Мету може формулювати держава для вирішення блоку соціальних задач. При цьому об'єднуються перший, другий, а часто і третій етапи проектування. Це не суперечить блок-схемі, що розглядається, оскільки їх виконання вимагає різної розумової і практичної діяльності.

При формулюванні мети проектування необхідно враховувати наступне. Початкове формулювання мети проектування практично завжди базується на зацікавленості досить вузького кола осіб і організацій(наприклад, на вимогах замовника). Рішення вузьких задач дає малозначний ефект і навіть прямі збитки

іне тільки не приводить до повного задоволення потреби, але і викликає нові і, отже, додаткові суспільні витрати. Крім того, понадміру конкретизована задача націлює думку розробників на певний результат і направляє подальше проектування по єдиному шляху усунення кількісних протиріч прототипу. Внаслідок цього можуть виникнути тільки такі розробки, які принципово не змінять

існуючого

положення; створений

об'єкт

навряд

чи

складе

серйозну

конкуренцію існуючим і не зможе подолати переваги споживачів звичному,

традиційному. Значить, розробники

свідомо

повинні

розглядати

проектну

ситуацію ширше, ніж її представляють замовники, бажано на рівні знання, за-

 

снованого на законах буття, людського досвіду. Подальший пошук зможе охо-

 

пити найбільше число можливих і уявних, спочатку неможливих, ідей для роз-

 

робки дійсно ефективного варіанта рішення.

 

 

 

 

 

Потрібно пам'ятати, що кінцевою метою проектування є не

об'єкт

як

такої, а функція, яку він повинен виконувати. Таким чином, формулювання ме-

 

ти повинне вказувати на основне призначення проекту– його функцію, але не

 

зводитися до вказівки способів її здійснення.

 

 

 

 

 

Науково-інформаційне дослідження

проектної

ситуації. На

цьому

етапі збирають, аналізують і обробляють інформацію про можливості реалізації сформульованої мети проектування. Ця інформація може бути заснована на досвіді, що є, і знаннях, а також на нових знаннях, отриманих внаслідок спеціальних додаткових досліджень. Користуючись такою інформацією можна провести оцінку альтернативних шляхів досягнення мети на подальших етапах проектування.

Для оперативного пошуку достовірних відомостей, що узагальнюють досвід і знання, необхідно вільно орієнтуватися в джерелах інформації і вміти користуватися ними.

Обов'язковий напрям робіт на цьому етапі– прогнозування попиту на продукцію і технічного рівня об'єктів. Одним з методів прогнозування можна назвати комплексний аналіз патентної і науково-технічної літератури. Прогно-

11

зування технічного рівня необхідне для обгрунтування показників якості і економічних показників об'єкта на подальшому етапі проектування. Воно

здійснюється на етапі розробки науково-технічних прогнозів для перспективно-

 

го планування.

 

 

 

 

 

Інформація, що володіє релевантністю, достовірністю і оперативністю,

 

має для підприємства не менше значення, ніж матеріальні і трудові ресурси.

 

Дійсно, витрати на дослідження проектної ситуації часто окупаються, оскільки

 

більш ретельне опрацювання матеріалу дозволяє запобігти збиткам на подаль-

 

ших етапах проектування.

 

 

 

 

З цих міркувань витікає основний принцип при організації досліджень:

 

рівень інформаційної забезпеченості процесу розробки проекту повинен бути

 

таким, щоб сума витрат на отримання і обробку інформації і витрат на виявлен-

 

ня і усунення проектних помилок була мінімальною.

 

 

 

Інформаційне

забезпечення

повинно

здійснюватися

в

рам

інформаційної підготовки розробки

і виробництва продукції. Підготовка

 

включає підбір перспективної (прогнозованої) і поточної інформації, складання

 

і реалізацію графіка інформаційного забезпечення і інші роботи.

 

 

Дослідження проектної ситуації направлене на можливо більше її розши-

 

рення, а також на розширення пошуку ефективного рішення. Це дозволяє

 

швидше виявити нові ідеї, а також може привести до зміни мети проектування

 

(наприклад, до звуження формулювання мети, якщо вона не виправдовує вит-

 

рати на створення об'єкта) або навіть до відмови від її здійснення(якщо мета

 

реалізована раніше).

 

 

 

 

 

Формулювання технічного завдання. Технічне завдання на проектуван-

 

ня об'єкта – це сукупність початкових даних для досягнення поставленої мети

 

на подальших етапах проектування. Формулюють завдання на основі вимог за-

 

мовника до об'єкта і самостійно отриманої інформації.

 

 

 

Формулювання технічного завдання повинне бути більш конкретним, ніж

 

формулювання мети. У процесі вироблення формулювань, ще до видачі оста-

 

точних пропозицій,

можливо поява

оригінальних

ідей. На цьому

етапі

 

здійснюються розробка, узгодження і затвердження технічного завдання. Технічне завдання в загальному випадку повинно складатися з розділів:

найменування і область застосування; основа для розробки; мета і призначення розробки; джерела розробки; технічні вимоги; економічні показники; стадії і етапи розробки; порядок контролю і приймання; додатки.

Технічне завдання (ТЗ) розробляється у відповідності з ГОСТ15.001-73. ТЗ є вихідним документом для розробки проекту. В склад ТЗ входитьсім розділів:

1.Найменування і галузь застосування.

2.Підстави для розробки (замовник у вигляді підприємства, галузі та інше).

3.Джерела розробки.

4.Технічні вимоги (ГОСТ, ДСТУ, ГСТУ, ТУ та ін.).

5.Економічні показники.

6.Стадії та етапи розробки.

12

7.Календарний план.

ТЗ розробляє проектна організація, ка моє ліцензію на цей вид діяльності.

У склад ТЗ входять “Вихідні дані на проектування” (ВД).

Вихідні дані на проектування– довідковий матеріал, який готує проектанту технолог для створення виробництва. Для розробки вихідних даних на проектування мікробіологічних виробництв використовують РДМУ64-030-87 “Методические указания. Порядок составления и выдячи исходных данных на проектирование новых, расширение, реконструкцию и техническое перевооружение предприятий и производственных объектов медицинской и микробиологической промышленности”. Вихідні дані на проектування розробляє науководослідна установа, яка визнана провідною по галузі. Нерідко ВД передує дослідно-промисловий регламент, як елемент підтвердження технічної можливості реалізації технології.

Загальний зміст ВД (загальні блоки):

-характеристика сировини;

-інформація про роботу на дослідницьких установках;

-економічні показники у порівнянні з іншими установками;

-потужність;

-асортимент;

-нормативи, які характеризують технічний рівень. Вихідні дані на проектування складаються з 12 розділів: Розділ 1. Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО)

Цей розділ є складовою частиною курсових та дипломних проектів. У

склад ТЕО входять:

1.1. Загальні відомості про технологію. В цьому пункті коротко викладають оцінку сучасного стану проблеми, відмічаючи практичне розв’язання задачі, прогалини знань, що існують в даній галузі, світові тенденції виробництва. Розділ визначає економічну доцільність розробки.

Цей розділ, крім вирішення загальних економічних питань(розрахунок рентабельності, собівартість), дозволяє оптимізувати технологію завдяки використанню високоефективних продуцентів біологічно активних речовин, підбору високоефективного обладнання, використанню побічних продуктів, раціональному складанню технологічної схеми.

У цьому розділі повинна бути присутня така інформація: загальні відомості про технологію; актуальність даної роботи і підстави для її виконання; мета і галузь застосування отриманої продукції.

1.2.Ефективність запровадження запропонованої технології у порівнянні з сучасними рішеннями аналогічних виробництв вітчизняної та зарубіжної практики та їх техніко-економічні показники.

1.3.Потреби в означеній біологічно-активній речовині на сьогоднішній день та на перспективу з урахуванням реалізації супутніх продуктів, які отримують під час переробки відходів.

13

1.4.

Забезпеченість виробництва сировиною та матеріалами

потрібної

якості.

 

Розділ 2. Патентний формуляр.

 

У

вигляді таблиці наводиться інформація про

новизну розробк

(технології, устаткування) у порівнянні з аналогами США, Японії, Німеччини, Великої Британії за 20 років.

Розділ 3. Нормативно технічна документація на готову продукцію, сиро-

вину і проміжні продукти.

 

 

 

 

 

 

В

загальному

вигляді

цей

розділ

орієнтований

на

застосуван

сертифікованої сировини для отримання стандартизованої продукції. В розділі наводиться інформація:

про документи, які дають право на промислове(серійне) виробництво продукції – ліцензія на виробництво;

найменування і характеристика товарної форми продукту; фармакологічна характеристика і галузь застосування; вид пакування;

Розділ 4. Фізико-хімічні і теплофізичні властивості вихідних, проміжних, побічних, кінцевих продуктів та відходів виробництва.

Наводяться:

робочі умови в технологічних апаратах; періодичність, інтенсивність; фізико - хімічні умови процесу; коефіцієнти заповнення апаратури.

Розділ 5. Хімізм, біо і фізико-хімічні основи та умови ведення технологічних процесів.

Вцьому розділі наводяться робочі умови в технологічних апаратах:

-періодичність та інтенсивність;

-фізико – хімічні умови процесу(технологічні параметри);

Невід’ємною

частиною

проекту, регламентів

виробництва

є

стехіометричні рівняння хімічних та біохімічних перетворень з врахуванням

 

втрат, кінетичних коефіцієнтів конверсії, коефіцієнтів тепловиділення та ін.

 

 

Розділ 6. Принципова технологічна схема.

 

 

 

Наводиться блок-схема процесу виробництва

у вигляді

стадій

та

операцій. Складовою розділу є таблиця матеріального балансу на одиницю

 

продукції, операцію.

 

 

 

 

 

Розділ 7. Математичний опис технологічних процесів і апаратів.

 

 

Наводяться:

математичні

моделі, програми, які

спрямовані

на

 

оптимізацію процесів синтезу.

 

 

 

 

Розділ 8. Дані для розрахунку і вибору основного технологічного облад-

 

нання.

 

 

 

 

 

Для процесів розділення, змішування, подрібнення, сушіння наводяться

 

рекомендації по вибору обладнання, потужності, засобу регенерації і інше.

 

 

Для процесів концентрування простежується зміна концентрації сухих

 

речовин по стадіям. Для процесів

стерилізації повітря

наводиться вихідна

 

14

концентрація забруднень у повітрі, ефективність очистки повітря, коефіцієнт проскоку контамінантів. Даються рекомендації по вибору матеріалів обладнання, трубопроводів, будівельних конструкцій. В якості характеристик процесу наводяться:

коефіцієнти заповнення основного обладнання;

 

 

час контакту;

 

 

 

 

 

час культивування;

 

 

 

 

 

об’ємні та лінійні швидкості руху рідини;

 

 

рекомендації по перемішуванню.

 

 

 

Розділ 9. Рекомендації по автоматизації і механізації виробництва.

 

параметри контролю;

 

 

 

 

 

точки контролю.

 

 

 

 

 

Розділ 10. Аналітичний контроль виробництва.

 

 

Складається карта аналітичного контролю, яка визначає хто, де і як про-

 

водить контроль, параметри вимірювання точки контролю та інше.

 

 

Розділ 11. Охорона оточуючого середовища, утилізація відходів.

 

Складається таблиця неутилізованих відходів, визначається рівень за-

 

бруднення, місця виведення відходів на ТС.

 

 

 

Розділ 12. Заходи

по

техніці

безпеки, промислової

санітарії

та

протипожежній профілактиці.

Технічне завдання розробляється проектною організацією на основі -ви

мог замовника, викладених в договорі або в прийнятій до виконання

заявці,

урахуванням

результатів

науково-інформаційного

дослідження

проектної

ситуації. Заявка на розробку і освоєння продукції, що подається в загальному випадку від міністерства-замовника, складається з вищезгаданих розділів.

Розробник складає висновок по заявці з вказівкою орієнтовної вартості всіх робіт по завданню, включаючи витрати на науково-дослідні, досліднотехнологічні і дослідно-конструкторські роботи і вартість дослідної партії продукції. На основі висновку міністерство приймає рішення про прийняття заявки до виконання.

Технічне завдання узгоджується з основним споживачем продукції, підприємством-розробником (якщо воно не розробляє технічне завдання) і

підприємством-виробником. У залежності від вигляду і призначення продукції

 

технічне

завдання

узгоджують

також

з

органами

державного ,

нагляду

міністерствами і відомствами, на які покладені функції з охорони природи;

профспілковими органами; спеціалізованими організаціями і т.п. Технічне зав-

 

дання затверджує провідне міністерство. По окремих видах продукції воно мо-

 

же бути затверджене замовником, тоді узгодження із замовником не потрібно.

 

Затвердження

технічного

завдання

без

урахування

результатів

оцінк

технічного рівня або у разі проведення позавідомчої експертизи без урахування

 

її результатів не допускається. Персональну відповідальність за це несе посадо-

 

ва особа, що затвердила технічне завдання.

 

 

 

 

 

Розробник

повинен з

великою

 

обачністю підходити до складання

технічного завдання – початкового документа для проекту – і не забувати, що за цей документ підприємство несе фінансову і соціальну відповідальність. Недо-

15