Діаспора — розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за межі батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.
Дуумвірат — спільне правління двох найвищих службових осіб.
Еволюція — процес поступових змін, суть яких полягає в спрощенні або ускладненні розвитку чого-небудь або кого-небудь.
Екзогамія — звичай, який за первіснообщинного ладу забороняв шлюби між членами однієї родової групи.
Експансія — активне проникнення в яку-небудь сферу; загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; політичне та економічне поневолення інших країн.
Ендогамія — звичай, який за первіснообщинного ладу дозволяв шлюби лише між особами однієї суспільної групи.
Етатизм — необхідність і виправдання активного втручання держави в політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації політичної влади.
Етногенез — походження народів.
Етнос — позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об´єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).
Ідеологія — система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб´єктів політики.
Імідж — образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційнопсихологічний вплив на певних осіб, організації, держави з метою популяризації, політичної реклами тощо.
Імперія — велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв´язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави.
Інфляція — переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових паперових грошей, що спричиняє знецінення їх, зростання цін на предмети першої потреби, зниження валютного курсу, реальної заробітної плати.
Інфраструктура — сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв´язок, комунальне господарство, загальна і професійна освіта, охорона здоров´я тощо).
Колонізація — заселення вільної території на окраїнах власної країни; заснування поселень у залежній країні; перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення ЇЇ іншою країною.
Компроміс — згода, порозуміння з політичним противником, досягнуті шляхом взаємних поступок.
Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної структури,
традиційних цінностей і морально-правових засад. Консолідація — зміцнення, згуртування, об´єднання. Конституція — основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов´язки громадян.
Конфедерація — союз суверенних держав, які, зберігаючи свою незалежність, об´єднуються на певний час задля досягнення певних спільних цілей.
Кон´юнктура — сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процесу (наприклад, економічна кон´юнктура).
Космополітизм — теорія і практика, в основі якої лежить теза про необхідність заміни національного громадянства світовим.
Криза політична — тимчасове призупинення чи припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.
Культ особи — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству».
Легітимність — визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади. Лібералізм — політична та ідеологічна течія, що об´єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод.
Маргіналізація — незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв´язки, але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.
Менталітет — стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремління, нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний характер, загальновизнані цінності, суспільна психологія.
Модернізація — оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, перероблення відповідно до сучасних вимог.
Монархія — форма державного правління, за якої верховна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.
Національний доход — новостворена у сфері матеріального виробництва вартість або частина сукупного (валового суспільного) продукту, що залишається після спожитих засобів виробництва.
Нація — історична спільнота людей, що складається в процесі формування спільності території, економічних зв´язків, літературної мови, етнічних особливостей культури і характеру.
Олігархія — політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.
Опозиція — протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому.
Охлократія — домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, «маси»; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.
Плюралізм — ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; система влади, що ґрунтується на взаємодії та протидії політичних партій та громадсько-політичних організацій.
Політична система — сукупність державних і недержавних соціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, відносини між соціальними групами, націями, державами та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.
Популізм — схильність політиків домагатися визнання їхньої громадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо розв´язання суспільних проблем.
Правова держава — тип держави, в основі якої — верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави.
Прагматизм — теорія і практика, основою яких є визнання досягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним критерієм результативності діяльності.
Приватизація — процес перетворення будь-якої форми власності (державної, колективної, особистої тощо) на приватну; передання частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, кооперативні, приватні тощо.
Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розширення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується через митну політику.
Революція — докорінна зміна, стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; переворот у житті суспільства, який зумовлює ліквідацію віджилого суспільного ладу й утвердження нового.
Республіка — держава, в якій органи влади формуються за принципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням чи представницьким органом.
Реформа — перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.
Суверенітет — незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.
Толерантність — терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.
Тоталітаризм — політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.
Традиція — форма передавання соціального досвіду; ідеї, звичаї, норми, що передаються з покоління в покоління.
Узурпація — протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на щонебудь.
Унітарна держава — форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.
Фашизм — крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої — синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності і догматизованого принципу соціальної справедливості; різновид тоталітаризму.
Федерація — форма державного устрою; союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи.
Феномен — виняткове, незвичайне, рідкісне явище.
Централізація — зосередження керівництва, управління в єдиному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у віданні центральних установ.
Цивілізація — будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий певним суспільством.
Шовінізм — агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації.
Андрущенко В. Л., Федосов В. М. Запорозька Січ як український феномен. — К.,
1995.
Багалій Д. Нарис історії України. — К., 1994.
Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953—1985 pp. — Львів, 1992. Баран В. Україна 1950—1960 pp.: еволюція тоталітарної системи. — К., 1996. Баран В. Україна: новітня історія (1945—1991 pp.). — Львів, 2003.
Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов´ян. — К., 1991.
Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. — Кн. 1—2. — К.,
1994.
Бойко 0. Україна 1991—1995: тіні минулого чи контури майбутнього? (Нариси з новітньої історії). — К., 1996.
Бойко О. Історія України у XX столітті (20—90-ті роки). — Ніжин, 1994. Бойко О. Історія України (запитання і відповіді). — К., 1997.
Борисенко В. Курс української історії. — К., 1997. Брайчевський М. Вступ до історичної науки. — К., 1995. Братко-Кутинський О. Феномен України. — К., 1996.
Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XX ст.). — Львів,
1996.
Верстюк В. Махновщина. — К., 1992.
Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В. Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. — К., 1995.
Винокур О., Трубчанінов С Давня і середньовічна історія України. — К., 1996. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. — К., 1994.
Голод 1921—1923 років в Україні: 36. докум. і матеріалів. — К., 1993. Голод в Україні 1946—1947: Документи і матеріали. — К., Нью-Йорк, 1996.
Горський В. С Історія української філософії: Навчальний посібник. — К., 1996. Грабовський С, Ставрояні С„ Шкляр Л. Нариси з історії українського
державотворення. — К., 1995.
Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX— XX століття. — К., 1996.
Грушевський М. Історія України-Руси: В 11-ти т. — 12 кн. — К., 1991— 1998. Грушевский М. Очерк истории украинского народа. — К., 1991.
ГунчакТ. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. — К.,
1993.
Давня історія України. — Кн. 1—2. — К., 1994,1995. Давня історія України. — 11 — К., 1997.
Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні (20—30-ті роки).
— К., 1991.
Довідник з історії України. — Т. 1—2. — К., 1993,1995.