Материал: Інвестиції та інвестиційна діяльність в сучасних умовах

Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в здійсненні цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів або торгів.

Економічний стан України на сучасному етапі розвитку пов’язаний з інвестиційними процесами, оскільки саме вони сприяють інтеграції економіки нашої країни у світовий економічний простір шляхом оновлення основних фондів, передачі технологій, переведення капіталів, та впровадження інновацій та управлінського досвіду зарубіжних інвесторів.

Політику залучення та використання інвестицій з-за кордону кожна країна визначає самостійно. Це питання є важливим не лише для України, а й для багатьох країн світу.

Сучасна українська економіка задля її оздоровлення та розвитку потребує активного розширення інвестиційної діяльності. Цей процес полягає у пошуку та залученні надійних інвесторів, які готові у довгостроковому періоді вкладати кошти в важливі ланки економіки України, тим самим забезпечуючи розвиток усієї економічної системи України.

Проте необхідно зазначити, що в Україні за період останніх років так і не вдалося позбутися структурних деформацій в повній мірі, тому вона значним чином відстає за багатьма факторами виробничої продуктивності та рівнем добробуту населення від розвинутих країн. В Україні такі галузі, як промисловість, агросектор, потребують залучення капіталу, в першу чергу, для подальшого розвитку. Головний фактор, що впливає на стан економіки України, є енергоємність промислових процесів. Вона визначає собівартість і конкурентоздатність виробленої продукції. Промислові підприємства потребують залучення інвестиції також і для модернізації вже наявних потужностей, оскільки після модернізації підприємство не піддається впливу фінансових коливань [2 с. 361].

Як вважають науковці та фахівці, у сфері проектного управління до основних причин послаблення інвестиційної діяльності в України варто віднести: по-перше, недосконалу законодавчу базу та несприятливий інвестиційний клімат; по-друге, недостатній рівень підготовки інвестиційних проектів та інвестиційних програм, що спричинює їх недієвість; а також слабкий розвиток ринку інвестицій та його інструментів в Україні.

Як правило, основу інвестиційної діяльності будь-якої держави визначають за обсягом прямих іноземних інвестицій та за інвестиціями в основний капітал. З метою поглиблення результатів дослідження звернемося до даних Державного комітету статистики України [3] та визначимо зміни, які відбулися із обсягом прямих інвестицій в Україну протягом 2008-2012 рр. (див. мал. 1.1)

Мал. 1.1 Графічна оцінка динаміки обсягу прямих інвестицій в Україну за 2008-2012 рр.

Аналізуючи показники інвестиційної діяльності за 2008-2012 рр., варто зазначити, що спостерігається зменшення темпів зростання прямих іноземних інвестицій в Україні. Прямі іноземні інвестиції повинні зміцнювати міжнародну інвестиційну позицію України та запобігати підвищенню показника зовнішнього боргу, проте, якщо розглянути дані, стає зрозумілим той факт, що чиста інвестиційна позиція України поки не досягла позитивного значення.

Разом з тим галузева структура інвестицій в основний капітал є наступною: інвестиції в промисловість становлять менше половини обсягів всіх інвестицій, а саме 38%, в той час як вартість основних фондів є домінуючою. Разом з тим сільське господарство інвестується лише на 6%, хоча має значний потенціал. Тобто можна зазначити, що вона не є оптимальною. Загальний ступінь зносу основних фондів, тобто за всіма видами економічної діяльності, в Україні на 2012 рік становив 64,7%. Ступінь зносу в транспортній та в енергетичній галузях становить відповідно 84,3% та 80%. Це свідчить про майже повну зношеність даних основних фондів. Така критичність показників зносу основних фондів тісно пов’язана з незадовільним обсягом інвестицій у реальний сектор. За допомогою статистичних даних визначимо обсяг залучених інвестицій в основний капітал за 2008-2012 роки. При цьому скористаємося методом графічної оцінки результатів дослідження ( Див. мал. 1.2)

Мал. 1.2 Графічна оцінка залучених інвестицій в основний капітал за 2008-2012 рр.

Кількість залучених інвестицій в основний капітал за 2008-2012 рр. має тенденцію до значних коливань. Але слід зазначити, що показник 2012 року має позитивну тенденцію до збільшення, так у 2012 році він склав 38,7%, проте ще не досяг значення докризового періоду, коли у 2008 році він склав 50,4%.

Важливо зауважити, що структура та динаміка інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування показує наступні тенденції. По-перше, власні кошти залишаються основними джерелами інвестування, вони становлять 63,3% від загального обсягу інвестицій у капітал. По-друге, має місце стрімке падіння банківського кредитування з 20,7% у 2009 році до 14,1% у 2012 році. По-третє, іноземні інвестори скоротили вкладання коштів в основний капітал з 3,9% до 1,4% за 2009-2012 рр. Окрім того, іноземні інвестори віддають перевагу фінансовому, а не реальному сектору економіки. По-четверте, галузь сільського господарства не представляє інтересу для іноземних інвесторів, які вкладають в неї кошти, а вкладення коштів здійснюється лише на термін до трьох років.

Автори вважають, що необхідним є також визначення місця України за міжнародними економічними показниками на світовій арені для характеристики стану інвестиційної діяльності в Україні. Відповідно до даних Європейського банку реконструкції та розвитку показник обсягу прямих іноземних інвестицій на душу населення в Україні на початок 2010 року склав 1000 дол. США, в той час як у Казахстані - 3 706 дол. США, Польщі - 3 155 дол. США, Румунії - 2 350 дол. США.

Відповідно до даних Всесвітнього банку і Міжнародної фінансової корпорації Україна посідає 152 місце з 183 у загальному рейтингу інвестиційних показників. Таким чином, за останні 3 роки Україна втратила три позиції. За показником якості інституцій, інфраструктури, а також за макроекономічними показниками та економічної стабільності Україна посідає на 82 місці із 134. Індекс корупції у 2012 році для України виборов 118 місце, сьогодні Україна вже посідає за цим показником 146 місце з 180 можливих. За ступенем свободи економіки України, зокрема торгової, фінансової, грошово-кредитної, інвестиційної, згідно до значення індексу Heritage Foundation Україна займає 169 місце з 179 можливих, для країн Східної Європи це найнижчий показник. Серед лідерів у даному загальному рейтингу Всесвітнього банку - Сінгапур, Нова Зеландія, Гонконг та Сполучені Штати Америки. Попереду України стоїть Гондурас - 141 місце, Словаччина - 42, Білорусія - 58, Польща - 72, Російська Федерація - 120. Україна займає дуже низькі позиції майже за всіма показниками, поступаючись лише тим державам, чий рівень розвитку знаходиться значно нижче за рівень розвитку нашої країни. [4]

Проведені дослідження сприяли отриманню наступних висновків. Активізація державної позиції та продуманий контроль є основними умовами для гармонійної реалізації програми інвестиційного розвитку, що сприяє стабільному економічному розвитку, покращенню ділового клімату та залученню іноземних та приватних інвестицій. Доцільно також державі вибрати пріоритетні галузі економіки, які необхідно більш інтенсивно інвестувати. Такими галузями для України є промисловість та сільське господарство, вони мають значний потенціал. Майбутня ефективність інвестиційної діяльності України передбачає використання цих чинників у комплексі.

РОЗДІЛ 2. СТРАТЕГІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

2.1 Державна підтримка інвестиційної діяльності

Система державної підтримки інвестиційної діяльності за роки ринкових перетворень зазнала значних змін внаслідок різкого зниження обсягів виробництва, капітального будівництва, інвестицій, відпливу капіталу із країни, скорочення масштабів інноваційної діяльності, яка значною мірою визначає стратегічні пріоритети розвитку країни. В умовах сучасної фінансово-економічної кризи ці проблеми проявляються в ще більш гострій формі.

Конкурентоспроможність країни, регіону, суб'єкта господарювання визначається двома головними факторами. По-перше, наявним ресурсним, інвестиційним потенціалом і ефективним їх використанням; по-друге, ефективною системою державного регулювання інвестиційними потоками. Україна має не дуже високий ресурсний і досить низький рівень інвестиційного потенціалу, тому країна в міжнародному рейтингу конкурентоспроможності займає аутсайдерські місця. Це підтверджується даними про стан освоєння капітальних інвестицій в економіці України.

Розв'язання цих проблем потребує удосконалення форм державного регулювання інвестиційної діяльності й розробки відповідного методичного інструментарію оцінки соціально-економічних ефективності організаційно-економічних заходів державного регулювання інвестиційної діяльності. Однак, на даний момент залишаються невирішеними проблеми, пов'язані з інвестиційною діяльністю, відсутня єдина думка щодо змісту системи державного управління і регулювання, її механізмів і, як наслідок, способів оцінки ефективності форм державного регулювання інвестиційної діяльності, які використовуються у теперішній час. [5 с. 326]

У світовій практиці за рівнем та формою підтримки інвестиційної діяльності з боку держави прийнято виділяти: державні стратегії активного втручання; децентралізованого регулювання; змішані. При цьому використовуються специфічні методи державного забезпечення інвестиційної діяльності: методи створення інвестиційного клімату, а також методи стимулювання попиту і пропозиції на інвестиції.

Стратегія активного втручання в інвестиційну діяльність передбачає визнання державою інвестиційної діяльності переважаючим фактором економічного зростання різних країн та забезпечує провідну роль у визначенні масштабів, термінів і пріоритетів інноваційного розвитку. З метою удосконалення методів державної інвестиційної політики при здійсненні фінансування державних інвестицій необхідно використовувати механізм державних замовлень і розміщення їх на конкурсній основі; оптимізувати структуру державних інвестицій і наданих державних гарантій; перейти до концентрації державних інвестицій для вузького кола пріоритетних програм.

Стратегія децентралізованого регулювання характеризується більш опосередкованою участю держави у інвестиційному розвитку окремих організацій та суб'єктів господарювання. Це означає менший ступінь централізації управління інвестиційними процесами з боку держави. Держава реалізує свою інвестиційну політику шляхом створення нововведень у державному секторі. З метою створення початкового попиту на нововведення державою виділяються відповідні ресурси. Для впровадження цієї стратегії передбачаються податкові пільги та інші преференції щодо інвестиційної діяльності.

Змішана стратегія розповсюджена у країнах із потужним державним сектором, відносно якого держава проводить активну інвестиційну політику, пряме та непряме регулювання. Що стосується приватного сектора, то переважаючою виступає стратегія децентралізованого регулювання. Ця стратегія використовується у Франції, Швеції.

В Україні спостерігаються окремі риси кожної із наведених стратегій, але у чистому вигляді не можна з певним ступенем достовірності стверджувати про домінування якої-небудь із наведених стратегій. [6. с.11-13.]

До значущих факторів, які визначають інвестиційний клімат, відносяться: передбачуваний темп інфляції і ставка процента на ринку, а також ризики, пов'язані із законодавчими регуляторними і податковими нормами.

З метою поліпшення інвестиційного клімату в Україні, враховуючи оцінки рейтингів України, проведені зарубіжними та вітчизняними експертами, та пропозиції фахівців, вважаємо за доцільне здійснити наступні заходи.

Стабілізація законодавчого середовища та встановлення сприятливих "правил гри" для бізнесу передбачає першочерговість підготовки трудового, комерційного кодексів, законів про захист прав інтелектуальної власності та трансферту технологій.

Створення системи партнерської взаємодії органів влади та бізнесу, спроможної мінімізувати зловживання державних чиновників, досягається у тому числі за рахунок значного зменшення кількості дозвільних нормативних актів і всебічної підтримки суспільних інституцій.

Розробка на рівні держави концепції інвестиційно-інноваційного розвитку країни на середньо- і довгострокову перспективу передбачає встановлення пріоритетних цілей щодо стимулювання і залучення вітчизняних та іноземних інвестицій, забезпечення їх підтримки.

Запропоновані заходи мають системний характер і можуть становити основу програми активізації інвестиційної діяльності з метою забезпечення інноваційного розвитку держави. [7. с.15.]

інвестиційний регіональний правовий україна

2.2 Регіональні тенденції залучення інвестицій в Україні

Інвестиційна діяльність - є визначальним фактором економічного росту будь-якої країни. Тому питання її активізації є особливо актуальним. Світова історія доводить, що залучення ресурсів у формі інвестицій є дієвим засобом піднесення національної економіки. Тому від створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залежить подальший її соціально-економічний розвиток.

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні та її регіонах залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежить подолання кризових явищ в економіці, відновлення стійкого зростання, ефективність залучення в світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі національного господарства. Налагодження стабільного інвестиційного процесу є справою особливого значення, що пояснюється як необхідністю найефективнішого використання чинників виробництва, в тому числі капіталу та інвестицій, так і актуальністю здійснення структурної модернізації усієї економіки на основі широкого впровадження інновацій.

Результати фундаментальних досліджень українських та зарубіжних вчених однозначно свідчать про те, що процеси економічного росту обумовлюються обсягом і темпами зростання інвестицій, їх структурою та якісними характеристиками. Незважаючи на деяке пожвавлення інвестиційного процесу в Україні, позитивні тенденції в інвестиційній сфері ще не набули сталого характеру. Крім того, в умовах трансформації економічних відносин продовжують діяти чинники, що стримують розвиток інвестиційної діяльності.

Найголовнішою серед існуючих деструктивних тенденцій є проблема гострої нестачі інвестиційних ресурсів у економіці України та відсутності сприятливих умов для їх нагромадження. Актуальність цієї проблеми привертає увагу великої кількості вітчизняних і зарубіжних економістів. Більшість з них присвячені практичному аналізу сучасного стану інвестиційного процесу в Україні, зарубіжній практиці державного регулювання інвестиційної діяльності. Значна увага також приділена оцінці роботи іноземних інвесторів на українському ринку й механізмам активізації залучення зарубіжних капіталів у вітчизняну економіку [8. с. 24-28.].

Інвестиційний клімат в Україні не можна назвати сприятливим. За даними Державного агентства України з інвестицій та інновацій, переважна більшість міжнародних рейтингових агенцій, на висновки яких орієнтуються потенційні інвестори, оцінюють інвестиційний і діловий клімат в нашій країні як непривабливий або низько привабливий. Так, за показником «Корупційний індекс організації» у 2011 р. Україна посіла 134 місце (серед 180 країн, що були визначені як об’єкти дослідження). За показником «Індекс глобальної конкурентоспроможності» станом на початок 2010 р. Україна зайняла 73 місце (з 131 країн). За показником «Рейтинг ведення бізнесу» на початок 2012 р. Україна посіла 145 місце (з 181 країни), за показником «Рейтинг конкурентоспроможності» - 54 позиція (з 55 країн), за показником «Індекс економічної свободи» - 159 місце (з 179 країн). Причому протягом останніх років міжнародні оцінки щодо України за всіма індексами і рейтингами погіршувалися ( Див. додаток В).

Водночас існує думка, що більшість міжнародних рейтингів, які оприлюднюються нині рейтинговими агенціями, базуються на спрощеній (або навіть примітивній) методологічній базі, що обмежує їхнє використання у науковому аналізі. Крім того, більшість рейтингів були запроваджені у практику у роки так званої «холодної війни» і мали ідеологічну мету показати громадянам капіталістичних країн переваги національної урядової політики над радянським способом виробництва. Окремі рейтинги ґрунтуються на статистичній базі, яка не використовується у країнах СНД, в тому числі і в Україні, а тому не враховують низки процесів і явищ. З іншого боку, на ці рейтинги орієнтуються інвестори, а тому державні органі мають зважати на відповідну рейтингову динаміку. Рейтинги щодо України погіршуються через наявність політичної та економічної нестабільності, підвищення ризикованості ведення бізнесу, корупцію і недосконалу правову систему, тож не дивно, що більшість системних та портфельних інвесторів втрачають довіру до української економіки.