Кількість банків, в яких є Інтернет-банкінг (з можливістю здійснювати платежі за довільними реквізитами) в Україні незначна - менше 20 банків. Основною проблемою такого стану є недостатньо розвинена нормативна база, яка регулює роботу банків саме в мережі Інтернет. Також існує проблема технічної реалізації проекту створення Інтернет-банкінгу, і насамперед зі складністю та високою вартістю захисту інформації, що передається. Проблема збереження банківської таємниці є особливо актуальною в такому відкритому середовищі, як "всесвітня мережа". Саме тому банки не можуть запропонувати своїм клієнтам ті послуги, які потребують більш серйозної перевірки платоспроможності клієнтів, щоб уникнути ризику шахрайства або недотримання банківської таємниці.
В розвинених країнах Інтернет-банкінг досить швидко набув популярності серед клієнтів, переважно фізичних осіб та малого бізнесу. За оцінками ЮНКТАД (Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку), в Західній Європі зростання користувачів Інтернет-банкінгу становитиме 20% на рік. В США, Німеччині, Великобританії, де Інтернет-банкінг на даний час є дуже популярним, зростання користувачів буде відбуватись меншими темпами, і це пов’язане з тим, що, як зазначалось вище, в цих країнах послугами Інтернет-банкінгом користується переважна кількість клієнтів. За даними досліджень "comScore", в США у сфері Інтернет-банкінгу кількість власників депозитів у десяти найбільших банках країни зросла до 65 млн. А всього сплачують різні рахунки через Мережу близько 66% американських споживачів. Співвідношення кількості користувачів Інтернет-банкінгом із загальною кількістю жителів серед розвинених країн світу та в Україні на початок 2012 року представлено в додатку А [6].
Головною відмінністю розвитку Інтернет-банкінгу за кордоном та в нашій державі є використання стимулюючих важелів впливу на населення, тобто методів залучення клієнтів до такого виду надання банківських послуг.
Особливістю розвитку Інтернет-банкінгу в розвинених країнах є значне зниження відсоткових ставок за кредитами та їх підвищення за депозитами. Це можливо через значне скорочення витрат на обслуговування даних послуг. Українські банки використовують іншу політику залучення клієнтів-вони зменшують або взагалі скасовують комісійні відрахування на обслуговування тих операцій, які можна провести за допомогою Інтернет-банкінгу.
В українських банках, які впровадили Інтернет-банкінг, переважають такі види Інтернет-послуг, як запит залишків за рахунком; грошові перекази; отримання виписок за рахунками; виставлення і сплата рахунків; оформлення депозиту; конвертація валюти; додаткові послуги по платіжним карткам. Розглянемо детальніше послуги Інтернет-банкінгу, які надаються зарубіжними банками та українськими банками (Додаток Б, табл.1).
Увесь цей спектр послуг представлений в ПриватБанку, Укрексімбанку, Укрсиббанку та Укрсоцбанку. Їм належить 90 % ринку дистанційних послуг, які дозволяють здійснювати будь-які платежі за бажанням клієнта. Промінвестбанк, Альфа-банк, ОТП-банк, Правекс-банк та ін. пропонують обмежений пакет Інтернет-послуг (перевірка стану карткового й інших рахунків, отримання виписок із рахунків, блокування операцій за карткою). Розглянемо більш детально послуги, які пропонуються українськими банками (Додаток Б, табл.2) [11].
Головною мотивацією банків у впровадженні Інтернет-банкінгу є підвищення конкурентоспроможності. Передусім, перевагою Інтернет-банкінгу є значна мінімізація витрат, адже собівартість надання банківських послуг через Інтернет значно нижче, ніж той самий показник для традиційних механізмів фінансового обслуговування.
Таким чином, банківська система України тільки почала свій шлях в напрямку впровадження та розвитку Інтернет-банкінгу, вдосконаленню вже існуючих та наданню нових послуг, які стануть доступними через "мережу".
Проаналізувавши сучасний стан
розвитку вітчизняного Інтернет-банкінгу та темпи, з якими він зараз
розвивається, можна робити висновки, що поступово банківські операції у
віртуальній мережі стануть переважати над реальними і значно зекономлять не
тільки кошти банківських установ на їх обслуговування, а й час та кошти
користувачів Інтернет-банкінгу.
.3 Інформаційна індустрія
українського фінансового ринку
У більшості розвинених країн інформаційний ринок за оборотом і темпами зростання значно випередив ринок матеріальних продуктів і послуг. Прискорення розвитку інформаційного ринку сприяє переходу до інформаційного суспільства. Під впливом сучасної економічної ситуації і в умовах формування інформаційної економіки, інформація стає все більш цінним економічним ресурсом, товаром, елементом ринкового механізму, фактором конкурентної боротьби. Використання в ринкових відносинах інформації сприяє розвитку економіки, її кількісному і якісному росту. Реальність останніх десятиліть довела, що свобода інформації виступає не
Закон України "Про науково-технічну інформацію" дає таке визначення інформаційному ринку. Інформаційний ринок - сукупність правових, економічних та організаційних відносин з приводу продажу та купівлі інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг.
Формування інформаційного ринку відбувається водночас із розвитком інформаційної індустрії. Очевидно, що ринкові відносини впливають на процес функціонування інформаційної індустрії: інформація стає товаром, який купується і продається. З розвитком конкуренції у виробництві товарів та послуг, зростає попит на основні види інформації, які містяться в інформаційних базах даних. Саме тому, сьогодні швидкими темпами розвивається інформаційна індустрія. Світові тенденції переміщуються в напрямку підвищення швидкості виробництва інформаційних продуктів та покращення їх якості. Забезпечення стійкого економічного розвитку та формування ринкової економіки на сучасному етапі вирішальним чином залежить і від масштабів інформаційної індустрії та якісного рівня її продукції. Основною метою ефективного функціонування інформаційної індустрії є здатність забезпечити організацію взаємовигідного обміну інформаційними продуктами між всіма учасниками ринку [4].
Отже, в умовах ринкових перетворень інформаційна індустрія починає
виконувати такі основні задачі:
намагається максимально задовольнити існуючий попит на інформаційні товари та
послуги; змушує сплачувати всіх учасників за надані товари та отримані послуги;
стимулює підвищення ефективності економічної діяльності; поліпшує взаємодію
виробників товарів та послуг за рахунок підсилення елементів саморегулювання.
Розділ 3.
Сучасний
стан та вплив інформаційної революції на фінансові послуги
.1
Фактори
формування електронного фінансового ринку
На формування електронного фінансового ринку в сучасній Україні впливає низка факторів, чи рушійних сил. За напрямком впливу їх можна поділити на дві категорії: лімітуючі (такі, що гальмують формування та розвиток електронного фінансового ринку) та стимулюючі (такі, що активують процеси формування цього ринку). Вплив цих двох видів факторів проявляється на різних ієрархічних рівнях: глобальному, національному, регіональному і локальному.
Активізація процесу формування ЕФР обумовлена такими факторами як
) зростання кількості Інтернет-користувачів. Так, у 2008 р. Україна посіла 14-те місце за кількістю Інтернет-кристувачів серед європейських країн. Зростання ринку інтернет-послуг протягом 2000-2008 рр. оцінювався на рівні 3233,3%. За результатами соціологічного дослідження, кількість Інтернет-користувачів в Україні у 2009 році зросла на 37%. У 2010 р. Україна увійшла у десятку найактивніших користувачів Всесвітньої мережі серед країн Європи. Кількість українських Інтернет-користувачів налічує 15,3 млн. осіб, що становить 33,7% від усього населення країни.
) електронний фінансовий ринок в деяких аспектах є більш ефективний, ніж традиційний, оскільки віртуальні ринки:
- забезпечують споживача повною інформацією про товари та послуги (споживач має змогу шукати і вибирати її у більшому обсязі, ніж у друкованих виданнях, у рекламі на телебаченні та радіо);
уможливлюють скорочення каналів розповсюдження товарів та ліквідації проміжних ланок (дистриб’юторів, оптових продавців), залишаючи прямий зв’язок "виробник-покупець";
потребують менших обсягів вкладень для виходу на ринок з боку суб’єктів електронної комерції;
мають глобальний доступ до них з будь-якої точки планети та у будь-який час.
3) розвиток інфраструктури електронного фінансового ринку, ключовими елементами якого є:
Інтернет;
веб-сайти фондових та валютних бірж, брокерських компаній, комерційних банків, інвестиційних, інноваційних та пенсійних фондів тощо;
електронні платіжні системи (Web Money Transfer, Moneybookers, PayPal, Perfect Money, E-gold, CyberPlat, Яндекс.Деньги, RuPay тощо);
- електронні біржі, електронні торгівельні системи, віртуальні банки;
великі бізнес-портали (наприклад, UBS).
4) інтеграція в Інтернет-середовище окремих сегментів фінансового ринку. В останні роки спостерігається інтенсифікація надання послуг через Інтернет фінансовими установами. Найдинамічніший розвиток електронних послуг відбувається у банківській діяльності [7].
Серед факторів, що стримують процеси формування ЕФР слід виокремити такі, як:
. Зростання рівня Інтернет-злочинності, яка викликає недовіру користувачів до інформації та бізнес-процесів в Інтернеті, що врешті-решт впливає на економічну стабільність мережі. Крім того, за допомогою інтернет-ресурсів дедалі частіше скоюють пограбування, вбивства, активізуються атаки на банківські рахунки. Багато мережевих шахрайств скоюють українські кіберзлочинці.
. Світова фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. спричинила низку негативних процесів як у національній фінансовій системі, так і на фінансовому ринку України зокрема. Це обумовлено тим, що українські банки мають значний обсяг зовнішньої кредитної заборгованості, що в умовах зниження сумарної кількості кредитних ресурсів на світовому ринку значно знизило їхню платоспроможність за взятими зобов’язаннями. У свою чергу, зростання дешевих зовнішньоекономічних запозичень банків сприяло зниженню вартості кредитів на внутрішньому ринку. Однак надмірна залежність від іноземного капіталу в умовах його дефіциту, спричиненого фінансовою кризою, зумовило різке підвищення відсоткової ставки за кредитами.
. Недосконалість законодавчої бази регулювання відносин на електронному фінансовому ринку. Нормативно-правове поле функціонування електронного фінансового ринку формують: Конституція України; Закони України ("Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 р. № 2346-III; "Про електронний цифровий підпис" від 22.05.2003 р. № 852-IV; "Про електронний документ та електронний документообіг" від 22.05.2003 р. № 851-IV; "Про телекомунікації" від 18.11.2003 р. № 1280-IV; "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" від 09.01.2007 р. № 537-V; "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 р. № 2297-VI; новий Кримінальний кодекс України, деякі норми (статті 361-363) якого опосередковано стосуються комп’ютерних злочинів; Постанови Правління Національного банку України ("Положення про електронні гроші в Україні" від 25.06.2008 р. № 178; "Положення про систему захисту електронної інформації та вимог з питань захисту електронної інформації до системи масових електронних платежів населення за товари та послуги в Україні" від 30.12.1996 р. № 353) [5].
Таким чином, функціонування ЕФР має гостру потребу в законодавчому регулюванні держави. Адже, не зовсім врегульовано ще такі поняття як електронні товари і послуги ЕФР, оподаткування операцій з цими товарами та послугами, не чітко визначені суб’єкти ринку та їх роль, не повністю описано права та обов’язки цих суб’єктів, відповідальність перед споживачем, державний контроль тощо.
3.2 Електронна комерція фінансових
послуг в розвинутих країнах світу
Поняття та явище "міжнародна електронна комерція" виникло паралельно з розвитком комп’ютерних мереж, які почали застосовуватися фірмами - суб’єктами підприємницької діяльності спершу задля організації своєї внутрішньої роботи, а згодом для укладення торгових угод між собою.
Міжнародна електронна комерція на сучасному етапі розвитку комп’ютерних мереж є похідною і водночас їхньої невід’ємною частиною, коли її основним інструментом виступає глобальна мережа, властивістю якої є широкий та недорогий доступ, глобальність та стандартизованість. Безумовно цими властивостями, як інструмент міжнародної електронної комерції, виступає мережа Інтернет.
За допомогою цього інструмента торгові відносини між суб’єктами підприємницької діяльності набувають зовсім нових рис. Їх можна розглядами у двох аспектах. Перший - це можливість суб’єктів-контрагентів максимально прискорити укладення зовнішньоекономічної угоди, водночас в он-лайн режимі узгоджувати різні розділи контракту купівлі-продажу, отримання значних можливостей виходу з інформацією про послуги прямо на світовий ринок за мінімальних капіталовкладень, максимальна диверсифікація каналів збуту товарів та послуг, об'єднання постачальників і покупців в одну систему, максимальне зниження витрат у мікроекономічній зав'язці "попит-пропозиція", ймовірність більш високого рівня обслуговування замовників, можливість у будь-який момент переглянути характер своєї діяльності, проведення широкої рекламної кампанії тощо. Другий аспект є певним віддзеркаленням і полягає у видозмінені загальних понять законодавства, оподаткування, страхування тощо, коли існує реальна можливість існування так званого "віртуального підприємства", коли його діяльність не є оподаткованою через відсутність у країні його чіткого визначення у чинному законодавстві. В таких випадках можливе виникнення розбіжностей між контрагентами у банківських розрахунках, у чіткому дотриманні всіх розділів угоди. Також з’являється велике поле для шахрайства і недовіри до неперевірених суб’єктів підприємницької діяльності.
Беручи до уваги названі позитивні та ймовірні негативні риси, існує потужна перспектива розвитку міжнародної електронної комерції, функціонування якої за певний час вже окреслило певний ряд проблем та питань, які підлягають вирішенню шляхом узгодження законодавства, прийняття спільних міжнародних правил які стосуються електронної комерції, розробка спеціального програмного забезпечення тощо.
Перед розглядом розвитку міжнародної електронної комерції слід взяти до уваги той факт, що за останнє десятиліття в світі відбулися величезні зміни, в результаті яких електронна комерція надає все більший вплив на життя людства. Цей вплив існує на мікро- та макрорівнях, коли суб’єкт підприємницької діяльності, використовуючи запити ринку, можливості глобальної мережі та властивості електронної комерції, надає одиничні послуги або одноразово збуває товар, так і тоді коли торгова діяльність підприємства тісно, взаємопов’язана або нерозривно пов’язана зі сталим збутом товарів та послуг у мережі, при цьому керуючись чинним законодавством та іншими міжнародними нормативними актами.
Розвинені країни давно використовують глобальну мережу для ведення бізнесу, і, слід зауважити, що досвід цих країн цілком успішний, про що свідчать безліч маркетингових досліджень. Електронна комерція для них - це важливий напрямок у розвитку світової економіки, адже у 21 столітті для успішного ведення бізнесу будь-якого розміру і будь-якої спрямованості просто необхідно використовувати інформаційні технології.
Історія міжнародної електронної комерції налічує всього близько двох десятиліть інтенсивного розвитку, що у порівнянні з історією інших галузей економіки здається малозначним проміжком часу. Своїм народженням перші системи і методи електронної комерції зобов'язані появі технології автоматизації продажу авіаквитків, банківських операцій, пластикових карт і побудови автоматизованих систем управління ресурсами підприємств. Різні джерела вказують на різні роки появи такого поняття як міжнародна електронна комерція.
Розпочинаючи з початку 60-их років ХХ століття компанії American Airlines і IBM приступили до створення системи автоматизації процедури резервування місць на авіарейси - SABRE (Semi-Automatic Business Research Environment - напівавтоматичне обладнання для комерційних досліджень). Це був перший досвід створення системи електронної комерції.
У США почалися роботи з автоматизації управління запасами. З тих же причин, що й у випадку бронювання авіаквитків, комп'ютерна техніка починає використовуватися для підвищення ефективності управління виробничими матеріальними запасами.
Етап революційних технологічних змін у більшості галузей міжнародної електронної комерції проходить, починається етап повсюдного впровадження нових технологій, отримання стабільного економічного ефекту від їх використання.
На даному етапі роль науки полягає в систематизації наявних техніко-економічних інструментів та побудові комплексних систем їх спільного використання, орієнтованих на ефективне практичне застосування. Ще недавно, в 90-ті та на початку 2000-х років сформулювати, наприклад, теоретичну основу побудови стратегії інтернет-маркетингу підприємства було неможливо в силу тієї швидкості з якої виникали все нові і нові технології, динаміки зростання їх використання і загальної динаміки ринку. Для прикладу можна взяти виникнення пошукової реклами, яка за кілька років відтіснила банерну і інші види реклами і на неї стало припадати більше 50% бюджетів усієї інтернет-реклами.