Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи розвитку електронної комерції та фінансових послуг
1.1 Історичний розвиток та основні поняття електронної комерції
1.2 Системи електронної комерції на фінансових ринках
1.3 Класифікація електронних фінансових послуг
Розділ 2. Аналіз впливу інформаційної революції на фінансові послуги
.1 Використання Інтернету у сфері управління фінансовими ризиками
2.2 Інтернет-банкінг як напрям розвитку ринку фінансових послуг
.3 Інформаційна індустрія українського фінансового ринку
Розділ 3. Сучасний стан та вплив інформаційної революції на фінансові послуги
.1 Фактори формування електронного фінансового ринку
.2 Електронна комерція фінансових послуг в розвинутих країнах світу
3.3 Сучасні інформаційно-комунікативні технології в фінансовій сфері
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Поява глобальних мереж зв'язку, і в першу чергу - Інтернет, привела до справжньої революції в області організації і ведення комерційної діяльності. Перетворення торкнулися як зовнішніх відносин між компаніями і їх партнерами або клієнтами, так і внутрішньої структури самих компаній. З'явилися не тільки нові напрями ведення бізнесу, але і принципово змінилися ті, що вже існують. Електронна комерція є одним з основних елементів електронного бізнесу й охоплює будь-які форми ділових угод, укладання яких здійснюється електронними засобами замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту.
Метою даної роботи є визначення основних принципів використання електронної комерції та фінансових послуг і з'ясування способів оптимізації цієї діяльності.
Виходячи з мети в роботі поставлені наступні завдання:
вивчити суть і перспективи електронної комерції;
проаналізувати використання Інтернету у сфері управління фінансовими ризиками;
розглянути організацію електронної комерції в сучасних умовах.
Об'єктом даного дослідження є електронна комерція, як складова частина цифрової економіки. Предметом даного дослідження є динамічні механізми, стратегії, інструменти, моделі електронної комерції та моделі поведінки суб'єктів електронної комерції.
Даній темі присвячено безліч праць як національних так і зарубіжних авторів. Це такі автори як Стоуньєр Т., Тапскотт Д., Тоффлер Е., Дракер П., Галлімор А., Шевчук І.Б., Задвірний Я.О., Рогач О.І, Страхарчук А.Я., В. І. Огієнко та інші.
Ключові слова: електронна комерція, електронні платежі, Інтернет-банкінг, інформаційно-комунікативні технології.
Розділ 1.
Теоретичні
основи розвитку електронної комерції та фінансових послуг
1.1 Історичний
розвиток та основні поняття електронної комерції
Перші системи електронної комерції були створені в 60-х роках XX ст. у США з метою обслуговування замовлень квитків у транспортних компаніях, а також координації діяльності різноманітних служб у процесі підготовки рейсів. У той час електронна комерція здійснювалася за допомогою мереж, які функціонували за спеціально створеними стандартами електронного обміну даними між організаціями (Electronic Data Interchange, EDI). Ці стандарти містили правила електронного оформлення типових ділових документів: замовлень, накладних, митних декларацій, страхових форм, рахунків тощо. На початку 70-х у США діяли вже чотири стандарти для обміну даними в системах управління авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом. Подібні стандарти розроблялися і в інших країнах, наприклад Великій Британії, але переважно у сфері торгівлі. Поступово відбувалися процеси уніфікації та стандартизації різних систем електронного обміну, а у 80-х роках на базі англійських та американських стандартів міжнародна організація із стандартизації ISO розробила новий стандарт Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport.
Поява Інтернету та його подальший розвиток значно полегшили ведення електронної комерції, а також суттєво скоротили витрати такої діяльності. Низька собівартість передачі інформації привела до появи нових її форм: "бізнес - бізнес" та "бізнес - споживач". Використовуються вони головним чином з Web-браузером, при цьому застосування інших протоколів та технологій відсувається на другий план [13].
Таким чином, використання інструментів електронної торгівлі дає змогу споживачеві не спілкуватися безпосередньо з продавцем, не витрачати часу, а також отримувати вичерпну інформацію про товар чи послугу.
Перш ніж розглядати електронну комерцію, слід ввести таку категорію, як електронний бізнес. Електронний бізнес - це будь-яка ділова активність, при здійсненні якої використовуються комунікаційні можливості глобальних інформаційних мереж з метою отримання прибутку.
Електронна комерція є одним з основних елементів електронного бізнесу й охоплює будь-які форми ділових угод, укладання яких здійснюється електронними засобами замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту. Електронна комерція (ЕК) - це значна кількість різноманітних систем, починаючи від простої передачі замовлення і закінчуючи проведенням комплексу торговельних операцій (повного торговельного циклу) з використанням електронних засобів. Електронна комерція охоплює такі сфери телекомунікаційних технологій, як електронна пошта, факс, технології електронного обміну даними та електронні платежі.
До електронної комерції в широкому сенсі належать навіть ті електронні системи, які не здійснюють автоматичного виконання торговельної угоди. Вузьке значення цього терміна зводиться до автоматизації всіх аспектів процесу торгівлі.
Найпоширенішими операціями, які дають змогу здійснювати електронну комерцію є встановлення комерційних контактів та обмін інформацією у процесі ділового співробітництва; інформаційна підтримка товарів та послуг - надання детальних характеристик продукції, розміщення документації та відповідей на запитання споживачів; безпосередня купівля та продаж товарів і послуг; електронна сплата рахунків та замовлень, у тому числі за допомогою електронних платіжних систем; розповсюдження товарів, які можуть бути передані за допомогою електронних засобів, а також моніторинг виконання замовлень фізичних товарів; організація віртуальних підприємств - груп окремих спеціалістів або навіть незалежних компаній для ведення спільної комерційної діяльності [15].
Таким чином, електронні системи
відрізняються від традиційних ринків низкою параметрів. А саме використання
комп'ютерів автоматизує процес торгівлі та власне торговельні відносини як між
продавцями, так і між продавцями та клієнтами. Також переваги використання
електронної комерції на фінансових ринках полягають у зменшенні вартості,
підвищенні ефективності та поліпшенні умов управління ризиками.
1.2 Системи
електронної комерції на фінансових ринках
Системи електронної торгівлі широко використовуються на національних та міжнародних фінансових ринках, їхні відмінності залежать від типу ринку, його учасників, а також стадії процесу торгівлі. При цьому, за оцінками багатьох експертів, розвиток систем, які надають фінансові послуги, є одним з найдинамічніших сегментів електронної комерції. Широко використовуються електронні системи на ринках фінансових інструментів з фіксованим доходом (акції, облігації), а також у банківській сфері.
Розвиток глобальних електронних форм фінансової інфраструктури є однією з найпомітніших тенденцій сучасного розвитку світової економіки. Це стосується передусім ринків з іноземною валютою та цінними паперами. Експерти в цій галузі припускають, що завдяки широким інформаційним можливостям, що їх зручно та дешево надає Інтернет, електронна форма може скласти 40-50 % ринку індивідуальних інвесторів.
До основних фінансових послуг, які надаються за допомогою Інтернету на сучасному етапі, належать такі: інтернет-банкінг (надання широкого спектра банківських послуг індивідуальним та корпоративним клієнтам за допомогою мережі); інтернет-трейдинг (можливість здійснення операцій з купівлі-продажу на валютному та фондовому ринках); інтернет-страхування (надання через Інтернет страхувальних послуг).
Головною сферою, де розгортається суперництво між банками і новими інтернет-компаніями, є надання різноманітних фінансових послуг, включаючи електронну передачу розрахунків, розрахункове забезпечення угод у режимі on-line, платежі за допомогою "розумних" карток (smart card) тощо. Зважаючи на те, що провідні банки є посередниками, які регулюють значний грошовий потік і повинні постійно підвищувати якість своїх послуг із фінансового менеджменту, вони мають бути здатними вирішувати пі проблеми через запровадження власних систем надання електронних рахунків та послуг через систему online у співпраці з технологічними компаніями. На сучасних фінансових ринках прямі розрахунки з клієнтами через систему online і платіжні послуги, основані на "розумних картках" (smart card), стають ключовими напрямами банківської електронної комерції.
Як для традиційних банківських систем платежів, так і для систем, які переважно використовують Інтернет, одними з головних критеріїв ефективності є безпечність та надійність операцій. Стандарти та програмне забезпечення захисту мають забезпечувати надійне шифрування даних, їх передачу, а також ідентифікацію користувача та неперервність зв'язку в мережі Інтернет [17].
Отже, технології електронних
платежів, "розумних" платіжних карток, а також інтернет-банкінг є
одними з найперспективніших сфер розвитку фінансових послуг в Інтернеті.
1.3 Класифікація
електронних фінансових послуг
Логіка конкурентної боротьби за клієнта сьогодні, постійна націленість фінансових інститутів на розширення спектра своїх послуг зумовлюють особливості сучасного ринку фінансових послуг, які базуються на впровадженні нових високотехнологічних інструментів для надання фінансових послуг широкому загалу. Саме тому банки та інші фінансові установи і провайдери різноманітних послуг сьогодні пропонують використовувати для цього сучасні технології електронного бізнесу.
За результатами досліджень багатьох провідних консалтингових компаній, потреби корпоративних та індивідуальних клієнтів визначили мережу Internet одним із пріоритетних каналів надання сучасних фінансових послуг. І сьогодні електронним фінансовим послугам належить чільне місце в системі електронного бізнесу. Оскільки практика розробки сучасних систем електронних платежів зумовила відокремлення платіжної операції від комерційної, якою є продаж товарів, для класифікації електронних фінансових послуг як категорії е-бізнесу слід, перш за все, виокремити дві сфери застосування цих послуг: фінансове забезпечення електронної комерції в Internet та електронні фінансові послуги в мережі (Додаток А., Рис. 1) [3]. Щодо сфери фінансових Internet-послуг є кілька підходів до їх класифікації, які відрізняються в основному ступенем деталізації послуг чи принципами їх групування. Досить вдалим прикладом розгорнутої класифікації їх є підхід аналітиків McKinsey & Company, які виділяють е-банкінг, управління капіталовкладеннями, торгівлю цінними паперами, управління капіталами, страхування, персональні фінансові послуги (у тому числі Mobil-banking), стратегічне управління [4]. Отже, Інтернет, як інформаційно-транспортна технологія, вже забезпечив доступність фінансових послуг для більшої кількості клієнтів, усунувши географічні та часові бар'єри, а відповідно, збільшив і обсяг своїх продуктів та послуг, упроваджуючи нові методи, правила та традиції дистанційного обслуговування клієнтів. Застосування Internet-технологій у фінансовій сфері значно розширило спектр фінансових послуг та докорінно змінило звичну модель ділових взаємовідносин із клієнтами, зробивши їх динамічніши-ми, що дає змогу підвищити ефективність функціонування фінансових інститутів.
Розділ 2.
Аналіз
впливу інформаційної революції на фінансові послуги
.1 Використання Інтернету у сфері
управління фінансовими ризиками
Сучасні методики обробки інформації створюють базу для комплексного аналізу значних масивів інформації, які завдяки Інтернету можна акумулювати за досить низьких витрат. Різноманітні комп'ютерні програми на сьогодні дають змогу на основі інформації щодо фінансової ситуації й платіжної дисципліни організацій та урядів аналізувати економічний стан окремих країн (країнні ризики) та компаній (комерційні ризики) [8].
Компанії, що працюють у сфері електронної комерції, а надто в розвинутих країнах, постійно аналізують поведінку та результати діяльності клієнтів, що надає їм можливість здійснювати більш ефективні стратегії маркетингу та управління комерційними ризиками за допомогою Інтернету. Вони створюють комплексні бази даних, складніші за традиційні бази даних, наприклад, щодо кредитної інформації, які збираються вузькоспеціалізованими фірмами та допомагають зменшити наявні ризики. У США найбільші бюро кредитної інформації володіють досьє на десятки мільйонів компаній, завдяки чому можуть надавати платні консультаційні послуги. У Західній Європі та Японії наявність кредитної інформації є обов'язковою передумовою для розширення торговельного кредиту або кредитного покриття при страхуванні.
Розміщення цих масивів інформації в Інтернеті підвищує ефективність їх використання та зменшує вартість доступу до них. Міжнародні організації, дослідні центри та рейтингові агентства також часто переносять свої аналітичні матеріали стосовно так званих країнних або політичних ризиків у Інтернет. Це дає можливість одночасно використовувати різні види інформації та швидко ухвалювати кредитні рішення [9].
Окремі страхові консорціуми пропонують провести оцінку фінансово-господарського стану боргів мільйонів компаній як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються, шляхом поєднання технологій кредитного менеджменту та можливостей електронної комерції (на сьогодні основні рейтингові компанії мають дані стосовно тільки кількох сотень провідних корпорацій). Така інформація могла б суттєво розширити можливості співпраці мільйонів компаній по всьому світові в комерційній та фінансовій сферах [16].
Таким чином, Інтернет дає можливість
зробити значний крок вперед в управлінні кредитними ризиками та суттєво
скоротити пов'язані з цим витрати. Він також відкриває можливості організації
баз даних кредитної інформації, систем фінансування торгівлі та страхування
кредитів у країнах, що розвиваються, а також країнах з перехідною економікою.
.2 Інтернет-банкінг як напрям
розвитку ринку фінансових послуг
В сучасному світі інформаційні технології займають важливе місце майже в усіх сферах життєдіяльності людини. Впровадження Інтернет-технологій в банківській сфері ще з середини 90-х років трансформувало традиційну банківську систему, змінило структуру банківських ринків і навіть саму сутність банку. Розвиток системи управління банківськими операціями через Інтернет (Інтернет-банкінг) є зараз одним з найперспективніших напрямків банківської діяльності, тому важливо виявити можливості розширення Інтернет-послуг, які надаються банками нашої держави.
Інтернет-банкінг є одним із різновидів електронних платежів. Для здійснення електронних платежів розроблені різноманітні способи, які представлені в додатку А [10].
Сьогодні Інтернет-банкінг, як ринок електронної комерції в Україні, в цілому знаходиться на стадії формування. До недавнього часу переважно використовувалися системи пасивного Інтернет-банкінгу, які дозволяли отримувати інформацію про стан рахунків, але не мали функцій управління ними. Зараз все більша кількість банків надають послуги зі здійснення операцій через Інтернет-мережу.
На початок 2012 року в Україні нараховується до 45% Інтернет-користувачів від загальної кількості жителів, в той час як в розвинених країнах цей показник сягає 80%. За прогнозами експертів, протягом 2-3 років буде спостерігатись активне зростання кількості Інтернет-користувачів. За даними досліджень "Touchpoll", в Україні на початок 2012 року користувачами Інтернет-банкінгу є більше 30% користувачів Інтернету, що майже на 7% перевищує їх кількість в попередньому році, та складає майже 7 млн. осіб, і до кінця цього року їх може бути близько 12 млн.