Материал: Зовнішній державний борг України

Нормативною передумовою урядової політики у сфері отримання й використання зовнішніх кредитів та фінансової допомоги є Закон "Про міжнародні договори України" 29.06.2004 №1906-IV, згідно з яким міжнародні договори України з іноземними державами та міжнародними організаціями укладаються від імені уряду, якщо вони стосуються економічних, торговельних та інших питань, які належать до його компетенції.

У перші роки незалежності до державного запозичення не тільки не вдавалися, про нього не було й мови. Поштовхом до його використання стали фінансові проблеми. Дефіцит бюджету, що виник, спочатку фінансувався за рахунок кредитів Національного банку, які мали емісійний характер. Унаслідок зростання рівня інфляції (нагадаємо, у 1993 р. вона становила 10 256%), коли загострилися і проблеми в бюджеті, стало очевидним, що необхідно розвивати неінфляційні способи дефіцитного фінансування. При цьому настільки ж очевидним було і те, що за "обвального" падіння економіки про бездефіцитний бюджет не може бути й мови. Отже, Україні, як і будь-якій іншій країні в умовах економічної і фінансової кризи, державні позики потрібні були для мобілізації коштів, яких не вистачало, а зовсім не для зниження рівня оподаткування та регулювання фінансового ринку.

Питання про те, чи позичати державі гроші, чи ні, до 1994 р. не стояло - без позик не можна було обійтися. Також не було і великої дилеми стосовно того, де й у кого їх позичати. Дефіцит коштів на той час був настільки значним, що брати в борг треба було, де тільки можливо: і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках; і в урядів інших країн, і у фінансових структур, і в міжнародних фінансових організацій, і в приватних осіб. І хоча масового характеру державне запозичення набуло з 1994-1995 рр., початок було покладено міжурядовими позиками ще в 1992 р. З 1994 р. Україна стала одержувати кредити від міжнародних фінансових організацій (МФО), а з 1995 р. залучати кошти через комерційні позики на зовнішньому фінансовому ринку і шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на внутрішньому ринку. Так склалася система зовнішнього і внутрішнього запозичення. Проаналізуємо її розвиток у розрізі цих двох напрямів.

Усього за дев’ять років (1993-2001 рр.) в Україну ззовні було залучено 20,7 млрд. дол. США. Ця, досить невелика для міжнародного фінансового ринку сума, не така вже й незначна для України - середньорічні суми зовнішнього запозичення становили біля 8-10% річного обсягу ВВП. У разі збереження подібних темпів позичання за відносно короткий період - до 10 років можна вийти на критичні позначки державного боргу - 60% до ВВП. Необхідно зазначити, що, вдаючись до позичань, Україна в цілому ритмічно погашала свої борги. З загальної суми отриманих кредитів більше половини погашено. При цьому варто враховувати, що за кредитами міжнародних фінансових організацій установлені дуже пільгові терміни погашення. Проблема з платоспроможністю, як зазначалося вище, виникла в 2000 р.

Міжурядові кредити, які спочатку домінували, різко скоротилися і з 1995 р. становлять відносно незначні суми - близько 0,3 млрд. дол. США щорічно (за винятком 1999 р. - 1,22 млрд. дол.). Досить ритмічна динаміка і за кредитами МФО - збільшення кредитів на початковій стадії співробітництва з подальшим зниженням. Крім того, слід враховувати залежність обсягів цих кредитів від економічної і фінансової ситуації в країні, а також від виконання вимог і умов, що установлюються цими організаціями. Найбільшою синусоїдністю відзначається динаміка комерційних позик. Проте ця тенденція має достатньо логічне пояснення: комерційні позики збільшувалися у разі зниження інших запозичень, і навпаки. Використання саме цього виду фінансового запозичення як балансуючого джерела також цілком зрозуміло: ці позики найдорожчі і тому їх залучають тоді, коли не вистачає інших джерел. Характерною ознакою 2001 р. було зниження більше ніж удвічі проти попереднього року обсягів зовнішніх запозичень, які, незважаючи на їх важливість, не є основними чинниками досягнутого економічного зростання.

р. у сфері боргової політики держави ознаменувався поверненням України до нормального стану розрахунків за державним боргом, закріпленням довіри з боку внутрішніх кредиторів та поліпшенням стосунків з іноземними кредиторами, що сприятиме виходу України з 2005 р. на зовнішні ринки капіталу з метою залучення коштів на фінансування бюджету на більш вигідних умовах, ніж у попередні роки. У цьому контексті особливого значення набуває повне та своєчасне виконання Україною своїх внутрішніх та зовнішніх боргових зобов’язань.

Починаючи з 2003 р., збільшилися платежі за державним боргом порівняно з 2002 р. (платежі за державним боргом у 2003 р. по загальному фонду склали близько 2,125 млрд. дол. США, порівняно з 1,8 млрд. дол. США у 2002 р.).

З метою недопущення зростання боргового навантаження необхідно передусім контролювати рівень прямого державного боргу, оскільки операції саме за ним безпосередньо впливають на показники державного бюджету.

Розглянемо можливі наслідки існування зовнішнього боргу для країни:

Державний борг не є чимось загрозливим:

·        якщо його розміри не перевищують прийняті параметри макроекономіки. Наприклад, на відшкодування боргів і сплату процентів витрачається не більше 25% експортних надходжень країни;

·        якщо більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів.

Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем та аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні засвідчили, що єдино можливими шляхами виходу із боргової кризи в Україні є:

·        припинення обслуговування державних облігацій, що перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП;

·        досягнення первинного профіциту бюджету обсягом 3,5-2,4% до ВВП;

·        скорочення імпорту споживчих товарів через посилення тарифного регулювання;

·        здійснення валютного регулювання та задіяння механізмів зупинення втечі капіталів за кордон;

·        укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації заборгованості на умовах зниження боргового навантаження та застосування інструментів активного управління державним боргом.

З метою послаблення боргового тиску на бюджет і платіжний баланс Україна має також домагатися укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації боргу на умовах зменшення боргових виплат та обміну боргових зобов’язань держави на майнові активи. При цьому варто враховувати багатий світовий досвід урегулювання зовнішньої заборгованості.

Спираючись на міжнародний досвід та відстоюючи власні національні інтереси, Україна має також задіяти механізми активного управління зовнішнім боргом: започаткувати обмін (своп) боргових зобов’язань держави на акції підприємств, що перебувають у державній власності, ініціювати погашення боргів товарними поставками, викуп державних облігацій на вторинному ринку за грошові кошти.

.2 Сучасний стан зовнішнього боргу України

Зовнішній борг України на кінець 2012 року

Валовий зовнішній борг України за станом на 1 січня 2013 року становив 135 млрд. дол. США. Зростання номінального обсягу валового зовнішнього боргу протягом 2012 року (на 8.8 млрд. дол. США) було зумовлено значними зовнішніми залученнями реального сектору економіки. Водночас банківський сектор продовжив скорочувати свої зовнішні зобов'язання.

Мал. 2. Динаміка валового зовнішнього боргу України.

Відносно ВВП борг скоротився до 76,6% порівняно з 77,3% на початок року.

Зовнішній борг секторів загального державного управління та органів грошово-кредитного регулювання (далі - ЗДУ та ОГКР відповідно) зменшився з початку року на 1.2 млрд. дол. США - до 32.2 млрд. дол. США. Відносно ВВП борг цих секторів скоротився з 20,4% до 18,3%.

Мал. 3. Приріст обсягів валового зовнішнього боргу України.

Збільшення зовнішнього боргу сектору ЗДУ на 1.5 млрд. дол. США (до 27.3 млрд. дол. США) відбулося внаслідок значних розміщень Урядом ОЗДП у другому півріччі 2012 року. Борг сектору ЗДУ щодо ВВП скоротився з 15,8% до 15,5%.

Водночас планові виплати з погашення кредиту МВФ зумовили скорочення зовнішнього боргу сектору ОГКР на 2,6 млрд. дол. США - до 4.7 млрд. дол. США (2,7% від ВВП).

Мал. 4. Заборгованість сектору загального державного управління.

Зовнішній борг банківського сектору України у 2012 році скоротився на 3,6 млрд. дол. США - до 21,6 млрд. дол. США (12,2% від ВВП).

Протягом року заборгованість банків за зовнішніми кредитами та єврооблігаціями скоротилася відповідно на 2,7 та 1,1 млрд. дол. США. Зобов'язання за короткостроковими депозитами і залишки на рахунках нерезидентів в українських банках зменшилися з початку року на 0,6 млрд. дол. США. Водночас унаслідок активізації нерезидентів на внутрішньому ринку боргових цінних паперів зобов'язання українських банків перед нерезидентами за облігаціями в гривнях зросли на 0.7 млрд. дол. США.

Мал. 5. Зовнішній борг банківського сектору України.

З початку 2009 року українські банки скоротили обсяг своїх зовнішніх зобов'язань на 17,9 млрд. дол. США (на 45,4%) та оптимізували строкову структуру зовнішнього боргу в бік зменшення короткострокової його складової (з 23,8% до 19,8%). Зовнішній борг інших секторів економіки (включно з міжфірмовим боргом) за 2012 рік збільшився на 13,6 млрд. дол. США (на 20,1%) - до 81,3 млрд. дол. США (46,1% від ВВП).

Мал. 6. Зовнішній борг інших секторів економіки.

Головними чинниками, що зумовили зростання боргу інших секторів економіки у 2012 році, були:

·        зростання зобов'язань за негарантованими довгостроковими кредитами реального сектору - на 6,7 млрд. дол. США (у тому числі за кредитами від прямих інвесторів - на 1,8 млрд. дол. США);

·        підприємств за зовнішньоторговельними операціями - на 3,5 млрд. дол. США (до 21,3 млрд. дол. США).

Крім того, з початку року на 2,1 млрд. дол. США зросли обсяги довгострокових залучень, гарантованих урядом, у тому числі через розміщення єврооблігацій на фінансування інфраструктурних проектів.

Мал. 7. Структура валового зовнішнього боргу України за секторами економіки.

Питома вага боргу інших секторів, включно з кредитами від прямого інвестора, за 2012 рік зросла з 53,6% до 60,2% валового обсягу зовнішнього боргу України. Частка боргу банківського сектору у валовому обсязі зовнішнього боргу скоротилася протягом року з 20.0% до 16,0%. Борг секторів ЗДУ та ОГКР за 2012 рік скоротився з 26,4% до 23,8%.

У структурі валового зовнішнього боргу за початковим строком погашення питома вага короткострокового боргу скоротилася за рік з 25.9% до 24,6%.

Мал. 8. Валовий зовнішній борг України за початковими строками погашення.

Основною валютою зовнішніх запозичень України на кінець 2012 року залишається долар США - 74,7% від валового обсягу боргу (на початок року - 71,9%). Частки зобов'язань в євро та російських рублях на кінець 2012 року становили відповідно 10,7% та 2,6%. Питома вага зобов'язань у СПЗ перед МВФ за 2012 рік скоротилася з 12,8% до 9,5%. Частка зовнішньої заборгованості в національній валюті залишається незначною - 1,9% від валового обсягу боргу.

Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення на кінець 2012 року становив 60,9 млрд. дол. США, збільшившись порівняно з початком року на 1,6 млрд. дол. США.

Мал. 9. Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення (за інструментами).

Збільшення майбутніх виплат реального сектору економіки та сектору ЗДУ частково компенсувалося скороченням платежів банківського сектору.

Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення реального сектору збільшився на 4,7 млрд. дол. США (до 40,4 млрд. дол. США), насамперед, за рахунок торгових кредитів. Загалом зобов'язання за ними за станом на 01.01.2013 року становили більше третини всіх боргових зобов'язань, що підлягають сплаті протягом наступних 12 місяців. Обсяг майбутніх виплат реального сектору за іншими інструментами залишився майже на рівні початку року (18,8 млрд. дол. США).

Мал. 10. Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення.

Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення державного сектору збільшився на 0,9 млрд. дол. США (до 7,6 млрд. дол. США), насамперед, унаслідок збільшення обсягів майбутніх виплат за кредитом МВФ. Також на збільшення обсягів виплат вплинуло урахування планового погашення урядових єврооблігацій у ІІ кварталі 2013 року.

Мал. 11. Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення ( за секторами).

Майбутні виплати банківського сектору скоротилися на 2.7 млрд. дол. США (до 11.4 млрд. дол. США) внаслідок активного погашення банками як довгострокових, так і короткострокових зобов'язань.

.3 Показники зовнішнього боргу

Зовнішній борг - це частина державного боргу, яка підлягає сплаті у валюті, іншій ніж гривня і визначається на певну дату як різниця між сумою державних зовнішніх запозичень (прийняття зобов’язань) та сумою платежів з погашення державного зовнішнього боргу станом на певну дату, у тому числі операції на цю дату. Також розглядають зовнішній борг як суму фінансових зобов’язань країни перед іноземними кредиторами.

За методологією Всесвітнього банку визначають низку показників зовнішнього боргу для національної економіки, за якими можна зіставляти стан зовнішньої заборгованості різних країн. Серед них:

Ø  Відношення загальної суми зовнішнього боргу до експорту товарів та послуг - ЕDІТ/ХGS. Цей показник має особливість, яка полягає в тому, що при перевищенні критичної відмітки у 275% може частково або повністю списуватися зовнішній борг країни. Такі ситуації вже мали місце по відношенню, наприклад, Польщі та Болгарії на початку 1990-х років. В Україні цей показник ще не сягав цієї точки. Ми йдемо на рівні Німеччини (50% для України і 60% для Німеччини). Кандидатами на списання є В’єтнам, Албанія, Угорщина, Туреччина, Аргентина, Бразилія та ще ціла низка південноамериканських, африканських і південноазіатських країн;

Ø  Відношення загальної суми зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту - ЕDІТ/GNІ. Цей показник є найбільш всеохоплюючим. Разом із наступним показником він визначає можливість країни без особливих труднощів обслуговувати свій зовнішній борг. За критичне значення прийнято вважати 50%. Якщо зробити глобальне зіставлення трьох континентів, то на Європу, Північну Америку та Азію припадає відповідно 35%, 25% і 25% світового ВВП;

Ø  Відношення платежів з обслуговування боргу до експорту товарів та послуг - ТDS/XGS. Витрати з обслуговування зовнішнього боргу включають усі платежі, які здійснюються позичальником, а саме: основний борг, проценти і комісії. У 2000 р. найбільші витрати мала Мексика (21 млрд. дол.), Бразилія (20 млрд. дол.), Індонезія (17 млрд. дол.), Китай (15 млрд. дол. - майже третина всіх платежів зовнішнього боргу країн, що розвиваються) та Індія (11,5 млрд. дол.). Середнє значення витрати/експорт по країнах з перехідною економікою - 8,2%. Найвищі показники в цій групі - в Угорщини, найнижчі - у Вірменії та Казахстану;

Ø  Відношення платежів з обслуговування зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту - INT/GNI. Середній показник по країнах з перехідною економікою - 1,0%. Найвищий показник у цій групі - в Угорщини, найнижчий - в Албанії та Таджикистану;

Ø  Відношення офіційних резервів до загальної суми зовнішнього боргу - RES/ ЕDТ, показує, чи може країна використовувати свої резерви (і яку частку) для погашення зовнішнього боргу. Високі показники мають Ботсвана (700%), Ліван (390%), Естонія (250%), Мальта (243,5%) і Латвія (176,5%)./MGS - відношення міжнародних резервів до обсягу імпорту товарів та послуг.term/EDT - частка короткострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу./EDT - частка довгострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу./EDT - частка боргу міжнародним організаціям боргу в загальній сумі зовнішнього боргу.