1. Згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, тому суб’єкти господарювання могли оскаржити рішення Антимонопольного комітету. Але вони уклали договір про створення господарського об’єднання, до рішення суду про визнання рішення Антимонопольного комітету недійсним. Згідно із п. 4 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі, тому накладення адміністративно-господарського штрафу є правильним, адже рішення Антимонопольного комітету на момент укладення договору було дійсним.
2. Господарські об’єднання, що функціонують у вигляді асоціацій, більш пристосовані до вимог і особливостей ринкової економіки. Крім того, якщо асоційовані підприємства характеризуються наявністю відношення контролю-підпорядкування між членами, то господарські об’єднання інших типів не мають такої характеристики. У холдингових компаній це тримається на основі організаційно-господарських повноважень, які виникають шляхом отримання корпоративних прав. Проте справедливо відмітити, що правові форми типу асоціацій, корпорацій, консорціумів, концернів характерні та успішно діють за адміністративно-командного типу економіки, коли держава виступає єдиним власником та акціонером. Однак добровільність та в окремих випадках договірний характер об’єднань членів господарських організацій такого типу робить зазначені вище організаційно-правові форми нестабільними з проблематичністю реалізації довгострокових економічних стратегій розвитку.
Закон України «Про холдингові компанії в Україні» має суттєві недоліки і зорієнтований на регулювання відносин, що виникають у державних холдингових компаній, що пов’язано з моментами корпоратизації, які відбулися в минулому в Україні. Але у приватному секторі економіки асоційовані ланцюги між асоційованими підприємствами виникають в процесі еволюційного розвитку, як правило, шляхом придбання часток у статутному капіталі підприємства або шляхом створення цілої низки підприємств з одним бенефіціарним власником.
У такому випадку об’єднання підприємств з єдиною економічною стратегією де-факто існує, але де-юре вони не підпадають під визначення господарських об’єднань, а саме асоціацій, концернів, корпорацій, консорціумів.
А також не підпадають під характеристики компаній холдингового типу. Тому законодавець змушений акцентувати увагу на самому характері відносин контролю-підпорядкування між підприємствами-членами таких об’єднань.