Національний транспортний університет
Кафедра іноземної філології та перекладу
з порівняльної граматики англійської та української мов
на тему: «Зіставний аналіз видочасових форм дієслова в англійській та українській мовах»
Студента … курсу ФП-…. групи
напряму підготовки: 6.020303 «Філологія»
Іванова Івана Івановича
Керівник: доц. Мартиненко О.Є.
Національна шкала______ Кількість балів______ Оцінка: ECTS_____
Члени комісії __________ доц. Шевчук Л.О.
__________ доц. Мартиненко О.Є.
__________ доц. Шеверун Н.В.
м. Київ – 2020 рік
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………...……3
РОЗДІЛ 1. Характеристика та видочасові форми дієслова в українській та англійській мовах…………………………………………………...………5 1.1 Дієслово як частина мови………………………………………..…...5
1.2 Доконаний та недоконаний види дієслова, спосіб їх творення.......8
1.3 Часові форми дієслова……..…………………………………………13
РОЗДІЛ 2. Зіставний аналіз форм дієслова української та англійської мов.………………………….................…………………………………….…..19
2.1 Різниця в видочасовій системі досліджувальних дієслів….......…..19
2.2 Аналіз форм англійського та українського дієслова на основі прикладів з художнього твору (роман Роберта Льюїса Стівенсона «Острів скарбів», Robert Louis Stevenson «Treasure island»)………….....….………….21
ВИСНОВКИ.........................................................................................................24
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................26
ВСТУП
Останнім часом одним з провідних напрямків сучасної лінгвістики є порівняльно-історичне вивчення мов, яке констатує спорідненість між будь-якими мовами і встановлює ступінь цієї спорідненості. Воно ґрунтується на матеріальному збігу між елементами мови, які ведуть до виявлення певних відповідностей у структурі мов. При порівнянні ж структур не тільки споріднених, але і неспоріднених мов виявляються подібності, які обумовлені загальними рисами в структурних моделях порівнюваних мов.
Часи англійської мови і сама система часів сприймаються більшістю носіїв української мови як абстрактне поняття, а тексти і речення, в основному, перекладаються і формуються «за змістом». Англійська граматика і таблиця часів англійської мови самі по собі не розкриває основну причину нерозуміння. Насправді, труднощі пов'язані з істотними відмінностями в часах англійської та української мов. В англійській мові діють інші граматичні принципи. Роботу з вивчення видочасових форм дієслова обох мов слід будувати на зіставленні з відповідними категоріями мов, на виявленні подібності і типологічних мовних відмінностей.
У даній роботі порівнюється дієслівна система двох мов, що вивчаються: англійської та української. Українська мова відноситься до східної підгрупи слов'янських мов, що входять до складу індоєвропейської мовної сім'ї, в той час як англійська мова відноситься до західнонімецької підгрупи мов, що входять до складу загальної німецької мовної сім'ї. З відмінності походження розглянутих мов і їх ставлення до різних мовним сім'ям вже можна зробити висновок про те, що вони не являють собою подібності між один одним. Проте, англійська все ж ближче ставляться до української, ніж, наприклад, корейська і японська, тому незважаючи на деякі відмінності представлених для порівняння трьох мов, можна також виявити і загальні моменти.
Актуальність обраної теми визначається тим, що дане дослідження знаходиться в руслі найбільш затребуваних напрямків лінгвістики. Проведені аналізи наукової літератури показали, що проблема вивчення та порівняння часових форм англійської та української мов, характеризується недостатньою теоретичною та методичною розробленістю
Метою дослідження є визначення ступеня спорідненості української та англійської мов шляхом зіставного аналізу видочасових форм дієслова.
Завдання моєї курсової роботи:
1. Дослідити дієслово в українській та англійських мовах, 2. Розглянути, класифікувати та зробити зіставний аналіз англійського та українського дієслів.
Об'єктом дослідження є сучасні аналітичні форми українського та англійського дієслів.
Предмет дослідження: порівняльний аналіз функціонування видочасових форм дієслова українcької мови в зіставленні з англійською.
Практичне завдання полягає у зіставному аналазі дієслова двох мов, а саме англійської та української на прикладі роману «Острів Скарбів» Роберта Льюїса Стівенсона. Цей текст має в собі велику кількість широко вживаних дієслів та дієслівних словосполучень, що підходять для цього дослідження через наглядність й наочність.
Дієслово - це одна з основних частин мови, що позначає дію або стан і відповідає на питання що робити?; що зробити? При цьому поняття дії чи стану трактується в граматично узагальненому сенсі. Вони можуть розумітися як фізичні дії (працювати, бити), переміщення в просторі (бігати, їхати), діяльність органів чуття (дихати, чути), фізичний і душевний стан (стояти, переживати), становлення ознаками (блідніти, червоніти), позначати мови (шептатись, переговорюватись), розумові процеси (рахувати, міркувати). Слова з настільки різними лексичними значеннями групуються в єдину частину мови на підставі спільної для всіх дієслів ознаки - категоріального значення процесуальності.
Морфологічні ознаки дієслова – зміни за часами, особами, числами і відмінками. Крім того, дієслова можуть бути перехідними і неперехідними, можуть вказувати на вид.
Дієслово як частина мови об'єднує слова зі значенням процесуальної ознаки, або дії предмета. Процесуальна ознаку мають всі дієслова. Особливості цієї ознаки виявляються при порівнянні дієслів з іменниками і прикметниками.
Дієслово в англійській мові характеризується багатьма поняттями. Говорячи простою мовою, їх можна охарактеризувати так: - часи дієслова показують, коли відбувається дія або стан, що описується дієсловом; - вид дієслова показує, завершена чи ні дія або стан; - стан дієслова використовується для того, щоб показати відношення між дією і виконавцем цієї дії; - спосіб дієслова показує ставлення мовця до дієслова, оповідне це речення чи вказівне. За формою дієслова відрізняються від інших частин мови в англійській мові тим, що вони відмінюються, тобто можуть змінюватися категорії часу, виду, стану, способу, особи і числа. Якщо форма дієслова виражає всі згадані категорії, то вона називається особовою формою дієслова і виконує в реченні лише функцію присудка.
До неособових формам дієслова відносяться інфінітив, герундій і дієприкметник. На відміну від особових форм дієслова, вони не виражають особи, числа, способу і не мають звичайних дієслівних форм часу, але висловлюють стан і вид.
Отже, можна зробити висновок, що дієслово – граматично найскладніша частина мови, оскільки відіграє головну роль у вираженні предикативної функції речення. Складність полягає у тому, що дієслово може бути представлене у двох формах– особовій та неособовій. Загальне категоріальне значення усіх форм дієслова – динамічний процес, дія. Дієслово має більше граматичних категорій, ніж будь-яка інша частина мови. У складі синтаксичних одиниць воно може сполучуватися з іменниками, займенниками та прислівниками. Дієслово в українській мові характеризується наявністю семи граматичних категорій:
1) категорії виду, що виражається морфологічними формами доконаного та недоконаного видів;
2) категорії часу, що знаходить своє вираження у формах п'яти часів - трьох форм часу недоконаного і двох форм доконаного виду;
3) категорії стану, що має морфологічні вираження у вигляді форм
активного, зворотно-середнього і пасивного стану;
4) категорії способу, представленої формами трьох способів дійсного,
Наказового та умовного;
5) категорії особи, вираженої особовими закінченнями;
6) категорії числа, вираженої особовими закінченнями;
7) категорії граматичного роду в формах однини минулого часу.
B системі англійського дієслова подані наступні граматичні категорії:
1) категорія часу, що виражена трьома формами часу - теперішнім, минулим та майбутнім;
2) категорія способу, подана наступними морфологічно вираженими формами способів дійсного, наказового, умовного I, умовного II, передбачуваного:
3) категорія стану, що має морфологічні вираження (у формі) у вигляді форм активного та пасивного стану;
4) категорія виду, подана формами двох видів загального і тривалого;
5) категорія часової віднесеності, поданої формами перфекту;
Порівняльно-типологічний аналіз категорії виде в англійській та українській мовах пов'язаний із серйозними труднощами, що зумовлено в першу чергу недостатньою розробленістю цієї категорії в обох мовах.
Категорія виду звичайно визначається як така лексико-граматична категорія, яка передає характеристику протікання дії або процесу, позначеного дієсловом - повторюваність, тривалість, багатократність, миттєвість дії, або результативність, завершеність - незавершеність, і, нарешті, граничність, тобто відношення дії до її внутрішньої межі.
Складність трактування категорії виду в англійській мові погіршується тією обставиною, що наявність цієї категорії в ній взагалі заперечували і заперечують багато відомих вчених, зокрема Г. Суіт, О. Есперсен, I. Вахек, Р. Зандворж та Н. Іртеньєва. Деякі граматисти, визначаючи цю категорію в англійській мові, разом з тим стверджують, що вона підпорядкована категорії часу і не існує самостійно, у відриві від останньої. Складність типологічного зіставлення полягає також і в тому, що в українській мові з одного боку і в англійській мові з іншого (якщо визнати наявність в ній цієї категорії), існує принципова відмінність. Спільним граматичним значенням виду в російських та українських мовах є відношення дії, що позначається дієсловом, до його внутрішньої межі. В англійській мові вид розуміється як категорія, що передає спосіб, характер протікання дії в часі. Вид як одна з ознак дієслова вказує на наявність або відсутність внутрішньої межі в розвитку дії.
Дія, виражена дієсловом, буває обмежена і не обмежена в часі. Наприклад: дієслова роблю, малюю, біжу позначають дії, не обмежені в часі, бо невідомо, чи вони завершаться, а дієслова зробив, намалював, прибіжу позначають дії, обмежені в часі, оскільки дія завершилась (зробив, намалював) або обов´язково завершиться в майбутньому (прибіжу). На підставі цього розрізняють недоконаний і доконаний вид дієслів. Вид (доконаний або недоконаний) властивий усім дієслівним формам. Дієслова недоконаного виду виступають у трьох часах (минулому, теперішньому і в складній та складеній формах майбутнього), дієслова доконаного виду мають значення тільки минулого часу і простої форми майбутнього часу. В українській мові форми недоконаного і доконаного виду дієслова, за незначним винятком є співвідносними або ж парними. Форму недоконаного виду вважають основною, або початковою, від неї звичайно твориться форма доконаного (робити — зробити), хоч іноді в основі видової пари може бути форма доконаного виду, від якої твориться недоконаний вид (надписати — надписувати).
Дієслова доконаного виду називають завершену, обмежену в часі дію та відповідають на питання що зробити? що зроблю? що зробив? що зробивши? що зроблячи. Тобто значення виду закріплюється за основою дієслова і зберігається в усіх його формах – дієвідмінюваних, відмінюваних і незмінюваних (позмагатися, позмагаюся, позмагався, позмагавшись, позмагаючись).
Дієслова недоконаного виду називають незавершену, не обмежену в часі дію, без вказівки на її закінчення й відповідають на питання що робити? що робимо? що робив? що робитиму? що роблячи? що робивши? (змагатися, змагаємося, змагався, змагатимусь, змагаючись, змагавшись).
Сучасний український вид з його регулярним протиставленням “доконаний – недоконаний” виражає відношення дії до її внутрішньої межі.
В давньоанглійській мові категорія виду була представлена двома видами - недоконаним, що являв собою основу дієслова, звичайно не ускладнену префіксом, наприклад, - робити, працювати; settan - ставити, класти, і доконаним, що утворювався за допомогою префіксів, переважно за допомогою префікса ze- і деяких інших, наприклад, zewyrcan - зробити; zesettan - поставити, покласти. Дієслова недоконаного виду мали співвідносні дієслова доконаного виду, як правило з тим же лексичним значенням, наприклад, : sellan - давати zesellan - дати; bindan - зв'язувати zebindan - зв'язати.
Система двох видів в давньоанглійській період виявилася нестійкою. 3 одного боку, видові префікси поступово набули значення словотворчих морфем, що зберіглося ще і дотепер, наприклад: to come - приходити; to become – ставити, з іншого - протягом середньоанглійського періоду відбувалося поступове відмирання префіксів, завдяки чому морфологічні засоби вираження видів доконаного і недоконаного поступово втратилися. Разом з тим зникли і співвідносні пари дієслів, і таким чином протягом середньоанглійського періоду категорія виду була втрачена. Це призвело до того, що на зміну зниклій категорії виду прийшла складна система часових форм, яка на певному етапі свого розвитку, вже в новоанглійському періоді, дала початок новим видовим характеристикам дії та процесу, що здобуло в сучасній англійській мові неоднозначне тлумачення.
6) категорія особи, виражена в теперішньому часі морфемою -(e)s та
нульовими морфемами в інших особах;
7) категорія числа.