Наприклад, якщо у діях особи, що порушила конституційну норму, є склад злочину, то така особа має бути притягнута і до кримінальної відповідальності за його скоєння.
Міжнародно-правова відповідальність. Настає за порушення норм міжнародного права і може передбачати політичні, економічні та воєнні санкції.
Докладна характеристика кожного з цих видів юридичної відповідальності дається у відповідних розділах підручника, присвячених конкретним галузям права.
Якщо внаслідок дисциплінарного проступку завдано майнову шкоду, то застосовується також матеріальна відповідальність, що полягає в обов'язку повністю або частково відшкодувати завдану шкоду.
Крім галузевого, існує ще один поділ юридичної відповідальності на види. Критерієм цього поділу є органи, які уповноважені накладати відповідальність.
Зокрема розрізняють:
відповідальність, яку накладають органи державної влади;
відповідальність, яку покладають на правопорушника судові й інші органи юрисдикції;
відповідальність, до якої правопорушник притягується адміністративними органами (органами державного управління).
Таким чином, всі види юридичної відповідальності вирішують одні й ті ж завдання, виконують одні й ті ж функції, мають єдину кінцеву мету, а саме: ліквідація правопорушень у суспільстві.
3. Проблеми визначення юридичної відповідальності та правопорушення
Важливою методологічною основою розуміння феномену відповідальності є філософські категорії «свобода» і «необхідність». Свобода поза межами необхідності породжує свавілля, вседозволеність, волюнтаризм. Необхідність, узята поза свободою, спричинює цілковиту нездатність суб'єкта до прийняття самостійних рішень, вчинення самостійних дій. Саме відповідальність дає змогу знайти оптимальну рівновагу між ними.
Перехід від зобов'язальної недемократичної системи правового регулювання до дозвільної демократичної у сучасній Україні гальмується низьким рівнем юридичної відповідальності і високим рівнем правової безвідповідальності суб'єктів вітчизняного права.
Поняття «юридична відповідальність» утвердилося в юридичній науці у 60-ті роки XX ст. Тоді панувала зобов'язальна система правового регулювання, коли юридичну відповідальність розглядали як важливий інструмент, що примушує дотримуватися приписів правових норм усіх громадян, посадових осіб тощо (ретроспективний аспект). У 80-90-ті роки минулого століття у зв'язку із демократичними трансформаціями вітчизняні вчені почали приділяти більше уваги дослідженню сутності юридичної відповідальності та розкриттю ЇЇ глибокого позитивного змісту. Нині більшість із них визнає існування позитивного (перспективного) аспекту форми реалізації у структурі юридичної відповідальності.
Суть юридичної відповідальності розглядають у вузькому і широкому розумінні.
прихильники вузького розуміння юридичної відповідальності (М. Шаргородський, І. Самощенко, О. Іоффе, Л. Явич, В. Копейчиков, П. Рабінович, В. Котюк, В. Молдован, А. Колодій та ін.) пов'язують юридичну відповідальність із протиправною поведінкою, правопорушенням, що передбачає застосування державного примусу, покарання. Вони вважають, що юридична відповідальність складається лише з одного аспекту - ретроспективного. Правомірні дії суб'єктів у розуміння відповідальності не входять. Ця позиція визначає ретроспективний (негативний) аспект юридичної відповідальності;
прихильники широкого розуміння юридичної відповідальності (Р. Косолапов, С. Лисенков, В. Марков, М. Матузов, П. Недбайло, Н. Слободчикова, О. Скакун, С. Гусарєв, О. Слюсаренко, А. Олійник та ін.) розглядають її не тільки як наслідок негативного явища, реакцію держави на скоєний делікт, а як явище позитивне, що передбачає свідоме, відповідальне ставлення індивідів до своїх вчинків і виключає порушення правових приписів.
На сьогодні багато вчених - фахівців із загальної теорії права й галузевих юридичних наук обстоюють ідею щодо конструювання юридичної відповідальності у широкому плані, яка виходить за межі розгляду її тільки як наслідку правопорушення. З цього приводу М. Строгович зазначив, що юридична відповідальність є насамперед відповідальним ставленням людини до своїх обов'язків, відповідальністю за правильне виконання особою покладених на неї законом обов'язків. У разі його невиконання настає відповідальність в її негативному значенні - примусі, стягненні, покаранні тощо. Позитивна відповідальність у людини виникає, на думку П. Недбайла, вже тоді, коли вона приступає до виконання своїх обов'язків, а не тільки тоді, коли вже їх не виконує або починає діяти всупереч ним.
Доки у правовій теорії та юридичній практиці поняття «юридична відповідальність» використовували переважно в ретроспективному значенні, дискусійних проблем щодо нього не виникало. Зі з'ясуванням основних ознак, сутності і соціальної природи позитивної юридичної відповідальності дискусії щодо сутності юридичної відповідальності набули особливої гостроти.
Висновки
Проблема визначення юридичної відповідальності та правопорушення займає одне з найголовніших місць у сучасній юридичній науці. Саме юридична відповідальність є найістотнішим механізмом гарантії та забезпечення прав і свобод субєктів правовідносин.
Формування правової держави викликає необхідність вивчення проблеми визначення юридичної відповідальності та правопорушення, їх ознак та принципів, оскільки саме цей інститут демонструє рівень правової культури суспільства та стан його правосвідомості.
Згідно зі ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.
У сучасній юридичній науці є достатньо невелика кількість робіт, присвячених безпосередньо інституту юридичної відповідальності, відсутнє єдине поняття як інституту юридичної відповідальності в цілому, так і правопорушення, внаслідок чого наступає відповідальність.
Вивчення питань, що повязані з інститутом юридичної відповідальності має істотне практичне та теоретичне значення.
Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що юридична відповідальність є комплексним явищем. Вона є важливим фактором у процесі реалізації прав і свобод субєктів правовідносин та здійснення органами держави покладених на них зобовязань з метою забезпечення законності.
Враховуючи системний характер юридичної відповідальності, можна дійти узагальнюючого висновку про те, що під юридичною відповідальність слід розуміти можливе настання негативних наслідків державно-примусового характеру для субєкта правопорушення у чітко встановленій процесуальній формі.
Використані джерела
1.Конституція України. - К., 1996.
2.Кримінальний кодекс України
.Зайчук О.В. Теорія держави і права: Підручник. - К.: Юрисконсульт, 2008 - 400 c.
.Стаття Миколи Терещука «Юридична відповідальність: теоретико-правовий аналіз».
.Котюк В.О. Основи держави і права. - К. - 1999.
.Тлумачний словник з теорії держави і права / Авт.упоряд. К.Г. Волинка. - К.: Магістр - XXI сторіччя, 2006. - 112 с.
.Батлер У.Е. Місце пострадянських правових систем на правовій карті світу: відкриті лекції Четвертого міжнар. наук. семінару «Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку» / У.Е. Батлер. - К.: Логос, 2009. - 20 с.
.Правова система України в умовах сучасних національних та міжнародних тенденцій розбудови державності: монографія / за заг. ред. Ю.Л. Бошицького. - К.: Кондор, 2012. - 616 с.
.Теорія держави і права. Скакун О.Ф. / Харків 2001
.Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: К. - Лібидь. -2002. - 608 с.