Вступ
правопорушення юридичний відповідальність
Правова держава у своїй діяльності прагне до того, щоб розширювати і стабілізувати коло правомірних суспільних відносин за допомогою підвищення якості правового регулювання, витіснення з життя суспільства поведінки, що не узгоджується з правом.
У такій державі демократія перебуває в органічній єдності з дисципліною і відповідальністю. У процесі розвитку демократії, розширення реальних прав і свобод громадянина, використання яких покликане сприяти розгортанню потенційних можливостей людини, його ініціативи, але не повинно завдавати шкоди інтересам суспільства і держави, правам інших громадян, зростає роль юридичної відповідальності. На всіх стадіях правового регулювання суспільних відносин вона є необхідною стимулятором правомірної поведінки, сприяє вихованню почуття морального, політичного та правового боргу перед суспільством і державою, підвищення суспільно-політичної активності кожного громадянина.
В Україні, яка будує правову державу, юридична відповідальність є також демократичним чинником здійснення соціального контролю, охорони і розвитку суспільних відносин, важливим заходом захисту інтересів особи, суспільства і держави.
Багаторічні дискусії з проблеми юридичної відповідальності призвели до кількох концептуальних її рішенням. При цьому формування даних концепцій йшло під сильним впливом тенденцій розвитку загальної теорії права. Якщо звернутися до сучасного стану теорії юридичної відповідальності, то можна виділити ряд найбільш розроблених концепцій. Поняття юридичної відповідальності складне і багатогранне, воно дозволить розкрити природу і призначення юридичної відповідальності як правового інституту, який має властиві специфічні ознаки, функції, підстави і види.
У вищевикладеному обґрунтуванні ми бачимо, як актуальна і важлива сьогодні тема юридичної відповідальності.
. Правопорушення. Поняття та ознаки
Противоправною поведінкою вважають поведінку, що характеризується порушенням норм права. Одним із видів такої поведінки і є правопорушення. Правопорушення є антиподом правомірної поведінки.
Правопорушення - це суспільно небезпечне, винне, протиправне діяння деліктоздатного суб'єкта, за яке чинне законодавство передбачає юридичну відповідальність.
Кожне правопорушення конкретне, оскільки його чинить конкретний індивідуальний або колективний суб'єкт у певний час, у певному місці.
Щоб визнати ту чи іншу дію правопорушенням, необхідно встановити, чи має вона ознаки правопорушення.
До основних ознак правопорушення належать:
суспільна небезпечність (шкідливість), тобто заподіяння шкоди суспільним відносинам, які охороняються законом (шкода може бути моральною, матеріальною чи фізичною);
правопорушенням може бути тільки діяння - дія чи бездіяльність. Думки, переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальні, особисті властивості не є правопорушеннями і не можуть стати підставами юридичної відповідальності;
протиправність діяння, тобто це діяння повинно безпосередньо порушувати конкретну норму права. Діяння, не врегульовані законодавством не вважається правопорушенням;
винність діяння, тобто умисного чи необережного ставлення особи до вчиненого діяння і його наслідків. Про винність говорять тоді, коли особа повинна була обрати варіант поведінки, але вчинила всупереч праву;
деліктоздатність суб'єкта, який вчинив правопорушення, тобто він за віком і станом психічного здоров'я усвідомлює характер своїх дій, керує ними та передбачає їх наслідки;
юридичне карне діяння, тобто за його вчинення передбачається певні вид і міра юридичної відповідальності;
причинний зв'язок між діянням і соціально небезпечними наслідками, що наступили, тобто такі наслідки зумовлені саме цим діянням, а не іншими причинами.
Відсутність хоча б однієї з названих вище ознак не дозволяє розглядати діяння, як правопорушення. Ознаки правопорушення повинні аналізуватись у сукупності, системно.
Види правопорушень. Міжнародне правопорушення
Залежно від ступеня суспільної шкідливості чи небезпеки правопорушення поділяють на злочини і проступки. Ч. 1. ст. Кримінального кодексу України дає поняття злочину.
Злочин - це передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Зі злочинами пов'язана найбільша небезпека для суспільства і особи, вони посягають на суспільний лад, власність, економічні, політичні, культурні й особисті права людини. Злочинами є тільки кримінальні правопорушення.
Проступок має зовнішню схожість зі злочином, але він має меншу ступінь суспільної небезпеки.
Проступок - це суспільно шкідливе протиправне винне діяння (дія або бездіяльність), що порушує приписи інших, крім Кримінального кодексу, норм права.
Проступки діляться на такі види:
адміністративні - це правопорушення, які посягають на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління;
дисциплінарні - це правопорушення, які посягають на трудову, державну, військову, навчальну та інші види дисципліни;
цивільні - це правопорушення, що здійснюються у сфері майнових і особистих немайнових відносин.
Поряд із національним правом держав існує і міжнародне право. Порушення його норм є міжнародними правопорушеннями (деліктами), які породжують міжнародно-правову відповідальність.
Отже, міжнародне правопорушення - це свідома і неспровокована поведінка суб'єкта міжнародних відносин, внаслідок якої сталося порушення міжнародного правопорядку.
За характером наслідків і ступенем суспільної небезпечності серед міжнародних правопорушень розрізняють: найтяжчі (злочини проти людства), серйозні та ординарні.
Злочини проти людства - це найтяжчі міжнародні правопорушення, які ставлять під загрозу загальний мир і безпеку держав і народів.
Злочини проти миру - це планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни, участь у загальному плануванні чи змові, спрямовані на здійснення будь-яких із згаданих вище дій тощо.
Воєнні злочини - це порушення законів і звичаїв ведення війни.
Злочини проти людяності - це посягання на загальновизнані права і свободи людини. Одним із найнебезпечніших злочинів проти людяності є геноцид.
Серйозні міжнародні правопорушення - це такі порушення норм міжнародного права, які хоча безпосередньо і не ставлять під загрозу загальний мир та безпеку держав і народів, але зачіпають їхні істотні інтереси.
Ординарні міжнародні правопорушення - це такі порушення міжнародно-правових норм, які зачіпають інтереси окремих держав і народів. Наприклад, порушення угоди про розподіл водних ресурсів прикордонної річки.
Склад правопорушень та їх елементи
Склад правопорушення включає чотири елементи:
об'єкт;
об'єктивну сторону;
суб'єкт;
суб'єктивну сторону.
Об'єкт правопорушення - це ті суспільні відносини, які охороняються нормами права і на які посягає дане правопорушення.
Об'єктивна сторона правопорушення - це зовнішнє вираження протиправного діяння, яке посягає на об'єкт, що охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди. Вона містить: дію чи бездіяльність, суспільно небезпечні та шкідливі наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час, спосіб, засоби, обставини та ситуацію скоєння правопорушення. Тобто об'єктивна сторона описує як здійснене правопорушення.
Суб'єкт правопорушення - це деліктоздатна фізична чи юридична особа.
Рівень деліктоздатності фізичної особи залежить від її віку, стану фізичного та психічного здоров'я, посади та інших обставин. Фізичних осіб поділяють на громадян, осіб без громадянства та іноземних громадян.
Слід зазначити, що суб'єктами ряду видів правопорушень можуть бути не тільки фізичні особи, а й державні та громадські органи, організації, але вони не можуть бути суб'єктами злочинів.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішнє психологічне ставлення суб'єкта до вчиненого протиправного діяння та його наслідків. Тобто суб'єктивна сторона описує, чому вчинене правопорушення. Ознаками суб'єктивної сторони є вина правопорушника, мотив та мета вчинення правопорушення.
Під виною слід розуміти психічне ставлення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і суспільно небезпечних наслідків у формі умислу або необережності.
Умисел поділяється на прямий і непрямий.
Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Необережність при скоєні правопорушення має місце тоді, коли особа передбачала настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх запобігання, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Мотив - це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її до вчинення правопорушення.
Мета - це уявлення особи, котра скоює правопорушення, про бажаний результат, до якого вона прагне.
Алкоголізм, наркоманія та правопорушення
Зв'язок між цими явищами і вчиненням правопорушень, очевидний - величезна кількість протиправних дій скоюється в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Алкогольна, а особливо наркотична залежність є страшними хворобами, які виліковуються з великими труднощами, а в деяких випадках стають невиліковними. Вживання алкогольних напоїв нерідко закінчується алкоголізмом, а звичка вживати наркотики чи отримувати «кайф» за допомогою психотропних речовин швидко і майже завжди перетворюється в потребу, а потім у залежність від них, подолати яку стає неможливо. Людина перестає бути нормальною особистістю. Для задоволення «звички» потрібні кошти, причому дедалі більші. Звідси поява злочинів, мотивом яких було бажання здобути гроші для цих «потреб»: адже наркотики коштують дорого, та й алкогольні напої теж недешево. Внаслідок зростання кількості небезпечних злочинів, зв'язаних зі станом алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або з «потребами», зумовленими алкоголізмом чи наркоманією, були прийняті жорсткі законодавчі рішення, спрямовані на протидію поширенню наркотиків і психотропних речовин і пропаганді вживання цього дурману. Передбачено покарання до 5 років позбавлення волі за відкрите вживання наркотиків у місцях масового перебування громадян, до 10 років позбавлення волі може отримати особа, яка схиляє інших до вживання наркотичних чи психотропних речовин. Дії, які мають метою збут подібного «товару», можуть потягти за собою покарання до 10, 12, а у певних випадках - і до 15 років позбавлення волі.
Особа, яка вчинила злочин у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, не звільняється від відповідальності за скоєне. Більш того, сп'яніння може бути визнане судом обставиною, яка обтяжує цю відповідальність.
2. Поняття юридичної відповідальності
Одним із основних засобів забезпечення правомірної поведінки та боротьби з правопорушеннями є юридична відповідальність. Юридична відповідальність установлюється компетентними органами держави і пов'язана із здійсненням державного примусу. Юридична відповідальність є наслідком правопорушення.
Юридична відповідальність - це передбачене законодавством і застосоване до винної особи примусових заходів за вчинене правопорушення.
Юридична відповідальність поділяється на:
перспективну (позитивну);
ретроспективну (негативну).
Позитивна юридична відповідальність - це сумлінне виконання своїх обов'язків громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою.
Ознаки юридичної відповідальності
Юридична відповідальність характеризується певними ознаками:
виникає тільки при наявності правопорушення;
основною підставою юридичної відповідальності є склад правопорушення;
передбачає примусове позбавлення правопорушника певних соціальних благ (особистих, майнових або духовних);
притягнення до юридичної відповідальності здійснюється спеціально уповноваженими на це особами і тільки у відповідності із процесуальними нормами;
визначена нормами права як один із видів державного примусу, у формах каральних і правовідновлюючих заходів;
завжди пов'язана з оформленням визначених правових приписів, які пов'язані з юридичною відповідальністю;
суворою регламентацією заходів державного примусу у нормах права.
Види юридичної відповідальності
Залежно від того, до якої галузі законодавства належіть правова норма, що порушена, який вид правопорушення вчинено (злочин, поступок) розрізняють і види юридичної відповідальності:
кримінальна відповідальність полягає у застосуванні заходів кримінального покарання до фізичних осіб, винних у скоєні злочину. Вона передбачається Кримінальним кодексом і застосовується тільки в судовому порядку;
адміністративна відповідальність полягає на накладені на винних фізичних та юридичних осіб адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення (тобто проступки). Застосовується судами та органами державного управління до осіб, які не підпорядковані їм по службі;
цивільна відповідальність полягає у накладені цивільно-правових стягнень на фізичну чи юридичну особу за порушення договірних зобов'язань, заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також порушення особистих майнових прав;
дисциплінарна відповідальність полягає у накладенні адміністрацією підприємств, установ, організацій дисциплінарних стягнень на працівника за вчинення дисциплінарних проступків, як правило, за порушення правил внутрішнього розпорядку.
Конституційна відповідальність - це відповідальність державного органу або посадової особи за порушення Конституції або конституційного законодавства. Наприклад, імпічмент, тобто особлива процедура виявлення недовіри президенту або міністру, висловлена парламентом, що зумовлює його відставку; розформування державного органу; визнання виборів недійсними; відкликання депутата тощо. Ця відповідальність може реалізовуватись як у процесі конституційно-правових відносин, наприклад імпічмент, розформування органу, так і через норми інших галузей права.