Материал: vsi

3.Зімкнутий полігон, тобто коли перша точка ходу є водночас і останньою. _, Розімкнутий полігон, хід починається з вихідної точки та напрямку, від якого будуть відкладатись кути, та завершується на іншій точці з уже відомими координатами та ще одним напрямком.

4.Система координат являє собою сукупність ліній та площин, орієнтованих певним чином у просторі, відносно яких визначають місцезнаходження точок (об’єктів, цілей).Системою географічних координат називається система, у якій розміщення точки на земній поверхні визначається кутовими величинами (широтою та довготою) відносно площини екватора та початкового меридіана.(Види :астрономічна широта, довгота, геодезична широта, довгота).

5.Дм,см,мм,ар,га,км^2.Кутові:градуси,мінути,секунди Вимірювання – це процес визначення певної величини шляхом порівняння її з іншою величиною, яку беруть за одиницю виміру, застосовуючи спеціальні прилади.Види:1) лінійні вимірювання (довжин окремих ліній або лінійних елементів чи предметів місцевості)2) кутові вимірювання (горизонтальних кутів, що утворюють лінійні об’єкти місцевості чи їх елементи).За цими даними визначають планове (на обраній поверхні) та висотне (над поверхнею) положення окремих предметів місцевості відносно сторін світу. Топографічні знімання проводять шляхом від загального до часткового. Спочатку – створення геодезичної основи, потім – проведення знімань.3. Умова проведення вимірювань. Класифікація вимірювальних приладів за точністю. Для вимірювання потрібно мати об’єкт вимірювання, прилад або пристрій, за допомогою яких можна порівняти вимірювану величину з одиницею виміру. Вимірювальні прилади, що використовуються в топографо-геодезичній практиці ділять:1) високоточні2) точні3) технічні Від цих класів залежать точність вимірювань. Розрізняють вимірювання рівноточні (вимірювання однорідних величин, виконані приладами одного класу точності) та нерівноточні.

6.схилення магн. стрілки-кут між магнітним і географічним меридіанами в обраному місці земної поверхні. Вважається додатним, якщо пн. кінець магнітної стрілки відхиляється на сх від географічного меридіану, і від'ємним — якщо на зх. Зближення меридіана-перехід від істинного азимута до дирекційного кута. Координатні лінії в проекції Гауса не є меридіанами і паралелями. Тому напрямки географічного меридіана і осі абсцис у загальному випадку між собою не збігаються.

7. Прирости координат. Обчислення лінійної нев’язки розімкнутого теодолітного ходу. Обчислення прямокутних координат точок, визначення напрямів та довжин ліній пов'язані з розв'язанням прямої та оберненої геометричних задач. Обернена геометрична задача передбачає визначення за відомими координатами початку та кінця лінії її довжину та напряму. Розв’язуючи ці задачі, необхідно уяснити поняття про Прирости координат. Ними є довжини катетів прямокутного трикутника АА'В - (дельта) X та напряму(дельта) Y. Прирости координат можна обчислити за формулами: (дельта) X= S * cos (кута) ; (дельта) Y= S * sin (кута),де S-горизонтальна проекція. Залежно від напрямку лінії, прирости координат можуть бути додатними або від’ємними. Координати наступної точки знаходять : координати точки попередньої додати прирости координат до наступної. Відстань між точками 1'-1, виражена в масштабі плану, називають лінійною (абсолютною) нев’язкою f абс. Про її допустить судять за відносною нев’язкою - відношення величини абсолютної нев’язки до периметра полігону Р. Відносна нев’язки не повинна перевищувати 1/200 периметра: f відн. = f абс/ Р <_ 1/200.. Абсолютна нев’язка: = Прирости координат-∆х=l*cosR,∆y=l*sinR. Лінійна нев’язка-f_відн.=   < f_доп. = 

8. Зйомка внутрішньої ситуації бусоллю.

Для знімання об’єктів внутрішньої ситуації криволінійного контуру (берега ставка, струмка або річки ,дорога тощо) часто застосовують спосіб перпендикулярів. При цьому способі по лінії окружної межі або іншої спеціально прокладеній ходовій лінії прокладають мірну стрічку , а в точках повороту контуру, який знімають – віхи . Рухаючись вздовж мірної стрічки за допомогою екера знаходять положення основ перпендикулярів, опущених з токи , де встановлені віхи, та вимірюють довжини цих перпендикулярів. Дані вимірювань показують на абрисі. Довжини перпендикулярів не повинні перевищувати 20 м. Ситуацію всередині полігону наносять способами , якими її знімали , керуючись даними плови вимірювань та абрисами знімання.

9.Грубі,систематичні та випадкові похибки геодезичних вимірювань.

За характером дії розрізняють: грубі, систематичні і випадкові. Грубими називають похибки, які за своєю величиною перевищують встановленого для даного виміру при заданих умовах межу відхилення від точного значення. Ці промахи виникають внаслідок неуважного ставлення до роботи. Для виявлення грубих похибок виконують повторні надлишкові виміри. Якщо вплив конкретного фактора в процесі вимірювань стає переважаючим, то часто має місце виникнення систематичних похибок. Наприклад, колімаційна похибка теодоліта при вимірюванні горизонтальних кутів, відхилення місця нуля від нуля при вимірюванні вертикальних кутів. Похибки які не залежать від результатів вимірювань, в послідовності появи яких не простежується закономірність, але взагалі підпорядковані закону ймовірності, називають випадковими.

10. Випадковими похибками називають такі, поява яких не залежить від нашої волі. Випадкові похибки при вимірах неминучі і причин при їх виникненні існує декілька та неможливо встановити їх дію. Тому завжди визначають, як впливають вони на кінцевий результат вимірів. Випадкові похибки змінюють свій знак в рівній мірі як на додатній так і на від'ємний. При відсутності систематичних похибок вони служать причиною розподілення повторних вимірів відносно істинного значення. Випадкові похибки неминучі, не підлягають ремонту і завжди присутні в результатах вимірювань. Опис випадкових похибок вплив можна тільки на основі теорії ймовірностей і математичної статистики.  На відміну від систематичних випадкові похибки не можна виключити з результатів вимірювань шляхом введення поправок. Проте їх можна істотно зменшити шляхом збільшення числа вимірювань, оскільки середнє арифметичне значення х при цьому прагне до істинного значення вимірюваної величини

11.Повірка візирною осі. Візирна вісь труби повинна бути перпендикулярна до осі обертання труби. Якщо візирна вісь перпендикулярна до осі обертання труби, то відліки по горизонтальному колу при різних положеннях вертикального кола (коло зліва і коло праворуч) і наведенні на одну і ту ж точку будуть відрізнятися рівно на 180º. Якщо різниця звітів відрізняється від 180 °, то вісь обертання труби не перпендикулярна до візирної осі (рис. 7.10). При цьому відповідні відліки Л і П відрізняються від правильних значень на однакову величину с, що отримала назву колімаційної помилки. При виконанні повірки візують на віддалену точку при двох положеннях круга і беруть відліки Л і П. Обчислюють колімаційну похибку с = (Л - П ± 180 °) ¤ 2, яка не повинна перевищувати подвійної точності теодоліта. Якщо колімаційна похибка велика, то навідні гвинтом алідади встановлюють на горизонтальному крузі вірний відлік, рівний (Л - с) або (П + с). При цьому центр сітки ниток зміститься з зображення точки. Відгвинчують ковпачок, що закриває гвинти сітки ниток, послаблюють один з вертикальних виправних гвинтів, і, діючи горизонтальними виправними гвинтами, суміщають центр сітки ниток із зображенням точки. Закріпивши ослаблені гвинти, повірку повторюють. Прив'язка до опорних геодезичних пунктів має на меті: отримати можливість вести з заданою точністю майбутні геодезичні роботи в системі координат і відміток вихідних опорних пунктів; здійснювати контроль і витримувати необхідну точність виконуваних геодезичних робіт. Для більш повного і надійного контролю теодолітний хід, будівельну сітку, червону лінію, нівелірний хід прив'язують не менше ніж до двох опорних пунктах. Прив'язка теодолітного ходу полягає у вимірюванні двох прилеглих кутів на опорних пунктах.