6. Східний театр воєнних дій

Інакше розвивалися події на Східному театрі, де сторо­ни застосували тактику швидких маневрових дій. Росій­ська армія була змушена розпочати наступ на Східну Прусію на відчайдушне прохання про допомогу з боку своєї союзниці Франції, коли німецькі війська рвалися до Парижа. Східно-Пруська операція для російських військ виявилася невдалою через неузгодження дій 1-ї та 2-ї російських армій. Новий командувач німецькими війська­ми генерал Гіндербург, використовуючи розгалужену сис­тему залізниць, оточив ударні сили 2-ї російської армії, розгромив їх і примусив російські війська в середині верес­ня залишити Східну Прусію. Наступ російських армій під командуванням генерала Брусилова в Галичині та на Буко­вині був, напроти, вдалим. Битва в Галичині відбувалася одночасно з .битвою у Східній Прусії у вересні 1914 р. Російські війська в перші дні наступу (битва тривала з 5 серпня по 13 вересня 1914 р.) відкинули австрійські війська від Львова, а потім змусили їх покинути територію Галичини. Австрійці залишили лише сильний гарнізон в обложеному росіянами Перемишлі. Вони втратили 400 тис. чоловік, в тому числі 100 тис. полоненими; російські вій­ська — 230 тис.

7. Бойові дії на Балканах та на Кавказі

На Балканському фронті бойові дії відбувалися між Австро-Угорщиною та Сербією і Чорногорією. Спочатку тут було 3 австрійські армії — 2, 5, 6-та, але з початком воєнних дій між Росією та Австро-Угорщиною в Галичині остання змушена була терміново перекидати 2-у армію на Російський фронт. Сербія розгорнула свої збройні сили у складі чотирьох армій, на допомогу їй прийшла чорногор­ська армія. Мужні сербські та чорногорські народи, які прекрасно знали місцеві умови й поєднували боротьбу польових військ з партизанськими методами, могли трива­лий час вести війну, навіть не отримуючи допомоги союз­ників. Так і сталося. Більше року, до осені 1915 р., невеликі сили Сербії та Чорногорії самостійно захищали свої тери­торії від австро-угорських військ, незважаючи на гостру нестачу озброєння та боєприпасів.

З грудня, отримавши від союзників боєприпаси та продовольство, сербські війська перейшли в наступ і вже 15 грудня звільнили Белград. Сербію було звільнено від ворожих військ. Протягом 1914 р. австро-угорська армія

втратила на Сербському фронті 7600 офіцерів і 274 тис. солдатів.

Кавказький фронт виник після вступу у війну Туреч­чини на боці Німеччини. 2 серпня 1914 р. у глибокій таємниці було підписано німецько-турецький союзний до­говір. З кінця 1913 р. турецькою армією керували німецькі генерали на чолі з генералом Лиманом фон Сандерсом, які навчали турків за німецьким зразком. Військові дії проти Росії Туреччина розпочала раптово, без оголошення війни. 29 жовтня турецькі міноносці потопили російський кано­нерський човен "Донець", а 30 жовтня германо-турецький флот розпочав обстріл портів Севастополя, Феодосії, Но­воросійська. У відповідь на це російський уряд оголосив Туреччині війну, російська кавказька армія 2 листопада 1914 р. перетнула кордон і вирушила вглиб турецької тери­торії. Турецькі війська, в свою чергу, вторглися до Батум­ської області. Найбільш значною подією цього періоду на Кавказькому фронті була Сарикамишська операція, що відбувалася з 22 грудня 1914 р. по 7 січня 1915 р. Турки прагнули розгромити сарикамишський загін, в якому було зосереджено головні сили російської кавказької армії. Ро­сійські війська чинили гідний опір турецьким атакам, а З січня перейшли у наступ. Сарикамишська операція скін­чилася повним знищенням 3-ої турецької армії.

Таким чином, в цілому воєнні дії 1914 р. завершились на користь Антанти. Німці не досягли Парижа, австрійці зазнали поразки в Сербії та Галичині, турецькі війська — біля Сарикамиша. Японці в Китаї захопили німецькі орен­дні території. В Африці спільними зусиллями Франції та Британії було захоплено німецькі колонії Того, Камерун та Східну Африку. Отже, плани "блискавичної війни" зазнали краху. Розпочалася затяжна виснажлива боротьба, яка три­вала чотири роки.

Запитання і завдання

1. Які військово-політичні блоки було створено напр. XIX — на поч. XX ст. ?

2. Розкажіть про англо-німецьке суперництво у військовій та інших сферах.

1. Схарактеризуйте стратегічні плани противників.

3. У чому, на ваш погляд, криються причини Першої світо­вої війни ?

4. Висловіть своє ставлення до червневих 1914 р. подій у Сараєво.

5. Як австро-сербський конфлікт вплинув на подальший розвиток подій ?

7. Розкажіть про план Шліффена та його крах.

8. Чому зазнав невдачі наступ російських військ у Східній Прусії восени 1914 р. ?

9. Схарактеризуйте бойові дії на Балканському та Кав­казькому фронтах 1914 р.

10. Які події свідчили про те, що війна стала світовою?

Документи і матеріали

1. Зі спогадів німецького генерала Людендорфа про

воєнні дії в серпні 1914 р. на Східному фронті

та їхній вплив на хід війни

"Наприкінці серпня не можна було заперечувати скрутного становища австро-угорських армій, що мали проти себе пере­важаючу більшість росіян. Начальник австро-угорського гене­рального штабу генерал фон Конрад зі своєї точки зору був цілком правий, коли вимагав від нас наступу через Нарев. Проте оскільки 8-а німецька армія поступалася Ренненкампфу, це було нездійснимо. Будь-який рух у напрямі на Млаву і Пултуск будь-якого моменту міг бути зупинений наступом Ренненкампфа на лінію Алленштейн - Ельбінг. Нічого іншого не лишалося, як спочатку покінчити з російською німанською армією..

Австро-угорська армія була зовсім розгромлена і відійшла з величезними втратами за ріку Сан. Росіяни йшли за нею; російське вторгнення в Моравію, а потім у Верхню Сілезію стало можливим. Треба було допомогти австро-угорській армії, інакше їй загрожувало знищення... Підкріплення мали підійти ось-ось, і треба було додати їм якомога більшої сили. Західний же фронт зміцнити ми були неспроможні..."

Запитання до документа

1. Як німецький генерал оцінює операцію у Східній Прусії?

2. З французького офіційного повідомлення

від 12 вересня 1914 р. про поразку

німецьких військ на Марні

"З 24 серпня відбувається бій на фронті Париж — Верден.

Від самого початку правий фланг німців під командуван­ням фон Клука, що просунувся 24 серпня до мосту Провена, почав відходити, зважаючи на небезпеку бути обійденим нами; йому вдалося уникнути небезпеки, і він кинувся на наш фланг, що обходив його па півночі з боку Марни і з заходу з боку Урка.

Проте франко-англійським військам вдалося завдати во­рогові значних втрат і затримати його, скільки це було потрібно для успіху нашого наступу в інших місцях.

Тепер ворог відступає до річок Ен і Уаза, інакше кажучи, він відійшов за чотири дні на 60 — 70 кілометрів...

Таким чином, перший фазис на Марні схиляється на користь союзників, бо правий фланг і центр німців нині відступає.."

Запитання до документа

1. Чому, на вашу думку, німецькі війська зазнали поразки в битві на Марні?

Запам'ятайте дати:

• 28 червня 1914 р. — вбивство ерцгерцога Франца-Фердинанда в м. Сараєво.

• 23 липня 1914 р. — ультиматум Австро-Угорщини Сербії.

• 1 серпня 1914 р. — оголошення Німеччиною війни Росії, початок Першої світової війни.

• 3 серпня 1914 р. — вступ у війну Франції.

• 4 серпня 1914 р. — вступ у війну Великої Британії.

• 5-12 вересня 1914 р. — битва на Марні.

• 5 серпня — 13 вересня 1914 р. — битва у Східній Пруссії.

Кампанії 1915-1916 рр.

1. Австро-німецький наступ на сході

Головні воєнні дії 1915 р. розгорнулися на Східному фронті.

На Західному фронті боротьба на виснаження продов­жувалася. Генерал Жоффр, переконаний у тому, що інтен­сивні артилерійські обстріли, підтримані масованими фрон­тальними атаками, зрештою принесуть перемогу, раз по раз посилав свої війська в наступ. Проте ці безглузді атаки суттєво не змінювали лінію фронту, а лише призводили до зростаючих людських втрат.

22 квітня 1915 р. під бельгійським містом Іпр німецьке командування вперше використало проти англійців отруй­ні гази (хлор). Газова атака тривала 5 хвилин, але отруєння дістали 15 тис. солдатів і офіцерів, з яких 5 тис. загинуло.

У січні — березні російська армія, завдавши поразки австро-угорським військам у Карпатах, здобула важливе місто-фортецю — Перемишль. Проте після цього становище зміни­лося: 2 травня німці прорвали позиції росіян у районі Горлиці.

Співвідношення сил на дільниці Горлиці на травень 1915 р.

Російські армії мали також невеликий запас боєприпа­сів. Вони не змогли утримати позиції. Німці прорвали фронт на 50 км. 5 місяців точилися жорстокі бої.

Керовані некомпетентними генералами, не маючи до­статньої кількості зброї, російські солдати безперервно відступали. Австро-німецькі війська просунулися вглиб ро­сійської території подекуди на 300 і більше кілометрів.

Одночасно з наступом під Горлицею німецькі війська розпочали наступ на північній дільниці фронту у напрямку Риги. В липні вони повели наступ на Варшаву, в серпні — на Ковно (Каунас), у вересні — на Вільнюс. На всіх дільницях німецькі війська мали значну перевагу в людях, техніці та боєприпасах.

Російська армія була змушена залишити Галичину, Буковину, частину Волині, Польщу, Литву й Курляндію.

Наприкінці вересня наступ німецьких військ вдалося зупи­нити.

На Східному фронті — від Ризької затоки на півночі й до Дністра на півдні — теж розпочалася позиційна війна. Хоча Росія за цей час втратила 3 млн. чоловік, з них 300 тис. убитими, а також 15 відсотків своєї території, 10 відсотків залізниць, ЗО відсотків промислових потужностей, Німеч­чині не вдалося змусити її капітулювати.

Проте царський режим зазнав такої поразки, від якої вже ніколи не зміг оговтатися.

2. Невдача союзників у Дарданеллах

Водночас союзники прагнули вивести з війни Туреч­чину — захопити протоки і відкрити морські шляхи до Росії. Оскільки Туреччина 2 листопада 1914 р. приєдналася до центральноєвропейських держав, вона автоматично за­крила протоки, і Росія виявилася відрізаною від своїх союзників. Все це утруднювало постачання вкрай необхід­них Росії матеріалів та озброєння. Для досягнення цієї мети чотирнадцять англійських і чотири французьких дре­дноутів у супроводі великої кількості кораблів підтримки увійшли 18 березня 1915 р. в протоки, обстрілюючи з гармат великого калібру берегові укріплення. Однак пер­шого ж дня нападу три союзних кораблі було потоплено, а ще два зазнали великих ушкоджень. Цих жорстоких втрат експедиційні сили зазнали переважно від морських мін. Британський адмірал, який командував експедиційними силами, з огляду на такі величезні втрати вирішив припи­нити наступ і відвів судна.

Цим було завдано непоправного удару спробам союз­ників радикально змінити хід війни. Тепер вже відомо, що Туреччина, яка зазнала нищівних поразок від російської армії і поступилася значною частиною своєї території, на той час витратила майже все своє озброєння, а також надію протриматися хоч би один день. Представник ні­мецького командування при турецькому штабі передав у Берлін, що якби англійці на ранок наступного дня розпо­чали новий наступ, турецькі війська були спроможні про­триматись лише протягом кількох годин.

Після того як англійський флот відступив, союзники зробили спробу захопити протоки із суші. 25 квітня союзні війська висадилися в районі Галіполі, але змушені були відступити, оскільки турки, діставши допомогу від Німеч­чини, займали домінуючі висоти над узбережжям. Тривалі

бої на цьому театрі дій закінчилися відведенням з півос­трова союзницьких військ у січні 1916 р. Цим і завершилась Дарданелльська операція. Протоки так і не було захоплено.

3. Вступ у війну Італії

Відступ російських військ 1915 р. полегшив Німеччині втягування у війну Болгарії. Незважаючи на гарячі симпатії болгарського народу до слов'янських народів, уряд Болга­рії у вересні 1915 р. уклав союзний договір з Німеччиною й Австро-Угорщиною, а 14 жовтня 1915 р. вступив у війну на їхньому боці. Це призвело до різкого погіршення стано­вища Сербії. Коли німецькі, австрійські та болгарські вій­ська перейшли в наступ на Сербію з трьох боків, її хоробрі захисники, що мужньо утримували наступ австрійських військ, змушені були розпочати відступ через Албанські гори в люті морози, зазнаючи страшенних втрат. Лише незначна їх частина вийшла на Адріатичне узбережжя й була підібрана союзними кораблями.

Зовсім інакше повела себе Італія. З початком війни (З серпня 1914 р.) вона оголосила нейтралітет, а потім майже рік торгувалася з Антантою та Німеччиною про умови вступу у війну. Велика Британія, Франція та Росія запропонували Італії значні територіальні надбання за рахунок Австрії та Туреччини. 29 квітня 1915 року Італія підписала таємний (Лондонський) договір з Великою Британією, Францією й Росією про вступ у війну на боці Антанти. Крім того, Брита­нія надала Італії велику позику, й остання 23 травня 1915 р. вступила у війну на боці Антанти. Вступ Італії у війну посилив позиції Антанти, оскільки італійський фронт відтяг­нув частину австрійських, а потім і німецьких сил. Так, на італо-австрійському кордоні Італія розгорнула чотири армії в складі 35 дивізій, а Австрія протиставила Італії тільки 20 дивізій. Невдовзі на італійський фронт було перекинуто австрійські дивізії з Сербії та Галичини. Німеччина виділила альпійський корпус (одну дивізію) та важку артилерію.

Воєнні дії на італійському фронті відбувалися протя­гом 1915-1917 рр.