Материал: Вплив складових частин транспортних комплексів на навколишнє середовище в Україні

Вплив складових частин транспортних комплексів на навколишнє середовище в Україні

Реферат

Курсова робота "Вплив складових частин транспортних комплексів на навколишнє середовище в Україні" містить 31 сторінку, 3 розділи, 7 підрозділів, 1таблицю, 1 рисунок, 19 використаних джерел.

Об’єктом дослідження курсової роботи є екологічні проблеми, викликані функціонуванням складових частин транспортних комплексів (причини утворення, вплив на здоров’я людини й оточуюче середовище).

Мета роботи - проаналізувати екологічні проблеми, викликані функціонуванням складових частин транспортних комплексів, ознайомитися з можливими негативними наслідками, визначити методи їх попередження, заходи щодо оптимізації стану навколишнього середовища.

У курсовій роботі були використані матеріали наукової, науково-популярної літератури, довідкових та картографічних джерел, фондових матеріалів установ і організацій, Інтернет-ресурсів.

Ключові слова: складові частини транспортних комплексів, навколишнє середовище, автотранспорт, екологічні проблеми, негативні наслідки.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Негативний вплив автомобільного транспорту на навколишнє середовище

1.1 Екологічні проблеми автомобільного транспорту України

.2 Проблеми міського автотранспорту

Розділ 2. Інфраструктура сервісного обслуговування автомобілів як чинник забруднення довкілля

.1 Забруднення довкілля відходами від автозаправних станцій

.2 Автостоянки та гаражі як чинники забруднення екосистем

2.3 Станції технічного обслуговування автомобілів та їх вплив на навколишнє середовище

2.4 Вплив стоків автомобільних мийок на якість поверхневих вод

.5 Основні види відходів функціонування СТО та шляхи їх утилізації

Розділ 3. Вплив складових частин транспортних комплексів на здоров'я людини

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Однією з найактуальніших проблем сучасності є проблема охорони навколишнього середовища. Особливого значення ця проблема набула з появою "вірного товариша" кожної сучасної людини - автомобіля. Автомобільний транспорт є одним із видів пересувних забруднювачів природного середовища. Нині кількість автомобілів в усьому світі перевищує один мільярд автотранспортних одиниць. Швидкі темпи розвитку автотранспорту сприяли активному розвитку автомобільної інфраструктури. Перш за все, для руху автотранспорту потрібне паливо (дизельне чи бензинове). Для забезпечення потреб в паливі будуються автозаправні станції. В процесі експлуатації складові частини автомобіля зношуються. Для нормального функціонування автомобіль потребує щорічного технічного обслуговування, що проводиться на станціях технічного обслуговування. Проблему збереження автомобілів вирішують побудовою гаражів. Тому вплив складових частин транспортних комплексів не менш значний за вплив самого автомобіля, адже на станціях технічного обслуговування проводяться різного роду технічні роботи, в результаті яких утворюються відходи, викиди та скиди, що згубно впливають на різні компоненти екосистеми.

Мета - проаналізувати вплив складових частин транспортних комплексів на навколишнє середовище.

Об’єкт дослідження - навколишнє природне середовище.

Охорона навколишнього середовища від забруднень, які чинить автотранспорт, є дуже актуальною в наш час, як в Україні, так і в усьому світі. Бурхливий розвиток науки, техніки та виробництва призводить до забруднення, таким чином, загострюючи екологічні аспекти життя людини.

У курсовій роботі були використані матеріали наукової, науково-популярної літератури, довідкових джерел, фондових матеріалів установ і організацій, Інтернет-ресурсів.

Розділ 1. Негативний вплив автомобільного транспорту на навколишнє середовище

.1 Екологічні проблеми автомобільного транспорту України

Автотранспорт - це вид транспорту, який здійснює перевезення вантажів і пасажирів по безрейкових шляхах з використанням колісного рушія. Це наймасовіший вид транспорту для перевезення пасажирів на короткі та середні відстані в Україні та в усьому світі.

Автомобільний транспорт служить засобом зв'язку між місцем проживання і місцем роботи, магазинами, місцями розваги та відпочинку. Серед поселень і господарств виникає необхідність розвитку транспорту, а нові шляхи сполучення і технічне вдосконалення транспорту у свою чергу сприяють розвитку поселень і господарств. Високі швидкості, що забезпечуються автомобілем і розвинена дорожня мережа надали сучасній людині більшу мобільність. Розвиток транспорту, будівництво і підтримка транспортної інфраструктури збільшують навантаження на навколишнє середовище і людину за допомогою шуму, забруднення атмосферного повітря, руйнування ландшафтів і нещасних випадків [12].

Транспортні засоби є одними з найбільших забруднювачів атмосферного повітря. Екологічний збиток від експлуатації автотранспортних засобів обумовлений токсичними викидами, а також високим рівнем шуму і вібрацією. Щорічно автотранспортними засобами викидається в атмосферу понад 12 мільйонів тонн різних забруднюючих речовин (окису вуглецю, оксидів азоту і сірки, вуглеводнів, сажі тощо).

Автотранспорт - це основне джерело емісії в атмосферу складної суміші хімічних з'єднань, склад якої залежить не тільки від виду палива, типу двигуна та умов його експлуатації, а і від ефективності контролю за викидами. Сучасний автомобіль викидає понад 200 найменувань хімічних сполук, більшість з яких токсичні. Серед них оксиди карбону, сульфуру, нітрогену, сполуки плюмбуму, бензопірен [4].

Дослідження вчених показують, що найменше оксидів карбону викидається за швидкості руху 60 км/год. Зі зменшенням чи збільшенням швидкості руху кількість шкідливих речовин підвищується у 2-4 рази. Постійне збільшення інтенсивності руху автотранспорту призводить до прогресуючого зростання забруднення довкілля уздовж магістралей.

Концентрація токсичних речовин значною мірою залежить від технічного стану автомобіля, швидкості його руху, строку експлуатації. В Україні майже чверть автопарку перебуває в експлуатації понад 10 років.

На урбанізованих територіях, під впливом автомобільного забруднення, з високою інтенсивністю відбувається деградація природних екосистем. Близько 20% викидів автотранспорту осідає поблизу автошляхів. Унаслідок забруднення приземних шарів повітря і ґрунтів обабіч автошляхів формуються первинні аномалії токсичних і канцерогенних речовин. Зона найбільшого забруднення важкими металами являє собою смугу завширшки до 10 м. Рослинність поблизу доріг забруднюється важкими металами, як через потрапляння їх у ґрунт, так і через безпосереднє осідання аерозолів, сажі та пилу на листову поверхню рослин.

Щорічно для розширення та побудову нових транспортних споруд виділяються нові земельні ділянки. Через унікальність ґрунтів України ця проблема набирає особливої гостроти. В Україні під транспортними спорудами загального користування близько 600 тис. га. Крім того, під шляхами відомчого транспорту - понад 600 тис. га земель [9].

В Україні всі автомобільні дороги поділяться на категорії - чим вища категорія, тим більший потік автомобілів вона пропускає. В залежності від інтенсивності руху, дозволеної швидкості і роду технічних характеристик автомагістралі в Україні дороги прийнято поділяти на 5 категорій. Категорії доріг України наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Категорії доріг України [18]

Найбільше доріг I категорії в Київській області - 401 км. Після неї йдуть Житомирська - 232 км, Донецька - 230 км, Дніпропетровська - 226 км і Харківська - 166 км. Деякі області практично не мають доріг такої якості: Кіровоградська - 1 км, Сумська - 4 км, Закарпатська - 12 км і Чернівецька - 13 км.

Пропускна здатність окремих автошляхів України дорівнює або перевищує ці стандарти. Зокрема, дорога Київ - Бориспіль має пропускну здатність 40 тис. автомобілів/добу та 4-5 смуг в обидва напрямки. У процентному відношенні в Україні дорогами першої категорії є 1% всіх автошляхів, другої - 8%, третьої - 17%, четвертої - 63%та 11% п'ятої [18].

Основною проблемою автотранспорту в Україні є значний строк перебування автомобілів в експлуатації, не раціональне використання природних земельних ресурсів при проектуванні автомобільних доріг, низька якість палива.

.2 Проблеми міського автотранспорту

Великі міста, в яких проживає значна кількість населення, для своєї зручності потребує достатньої кількості автотранспорту, що став невід’ємною складовою міських екосистем. Автомобільний транспорт сприяв урбанізації та зміні інфраструктури міст, захоплюючи більші земельні площі під швидкісні дороги та просторі паркінги.

Однією з основних проблем міського громадського транспорту є сильна зношеність та недостатні темпи оновлення рухомого складу. Через зношеність рухомого складу знижується рівень технічної надійності та безпеки пасажирського транспорту, зростає потік сходів з лінії через технічні несправності. Екологічні проблеми міст тісно пов'язані з проблемами містобудування: планування міста, розміщення великих промислових підприємств та інших комплексів з урахуванням їх росту і розвитку, вибір транспортної системи.

У містах зосереджена основна кількість транспортних засобів. Переважно це особистий легковий транспорт, вантажний і транспорт громадського користування. Автотранспорт в середньому викидає 70% всіх токсичних викидів в атмосферу міст. В Україні зареєстровано понад 1 млн. вантажних автомобілів, з них близько 3 млн. легкових. Частка автотранспортного забруднення у загальному забрудненні атмосфери становить в Ужгороді - 91%, Полтаві - 88%, Львові - 79%, Києві - 75%. Останнім часом в міському повітрі підвищився вміст оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі. Але найбільшу небезпеку, крім оксидів азоту, представляють сірчані і свинцеві сполуки, вміст яких в міському повітрі значною мірою збільшився. Міста не пристосовані до такої кількості автотранспорту. Довжина пробігу без зупинок між світлофорами, в середньому, складає 400-600 м, внаслідок чого середня швидкість руху вдень в центрі міста і на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год., а це збільшує витрату палива в 3-4 рази, відповідно, збільшуються викиди. Автотранспорт є джерелом специфічних форм забруднення повітря. При контакті з дорожнім покриттям стираються шини, як наслідок - тисячі тонн гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря. Міський автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря традиційними продуктами спалювання палива, але і призводить до збільшення викидів високотоксичного свинцю в навколишнє середовище. В Україні до цього часу використовують бензин з високим вмістом свинцю (до 0,36 г/л), тоді як у країнах Європи та США цей показник істотно менше (0,013-0,15 г/л) [15].

У багатьох містах повітря забруднене на 92-95% токсичними вихлопами автомобільного транспорту. Найбільша кількість токсичних речовин виділяється за перемінних режимів роботи двигуна, зокрема, під час пуску й зупинки, а також під час роботи в холостому режимі. Тому в містах максимальна концентрація токсичних речовин спостерігається на перехрестях, біля світлофорів, під час долання узвозів. Близько 50% викидів автотранспорту в межах міста припадає на траси з малою швидкістю руху і менше 25% - на швидкісні траси. Вихлопні гази автомобіля виділяються в безпосередній близькості від пішоходів. Швидкість повітря в місті сповільнена, тому значного розрідження викидів не відбувається. За екстремальної погоди (туман, мряка, низька хмарність) в окремих районах міста може утворюватися смог. Забруднення міста викидами автомобільного транспорту - одна з причин підвищеної захворюваності населення. Особливо небезпечним є канцероген бензопірен; кількість його у викидах автомобіля настільки значна, що середньодобова концентрація на великих магістралях приблизно дорівнює 3 мкг/100 м³, а це означає, що в середньому міський житель вдихає протягом дня 0,6 мкг бензопірену [4].

Специфіка рухливих джерел забруднення (автомобілів) проявляється: у високих темпах зростання чисельності автомобілів порівняно із зростанням кількості стаціонарних джерел; їх просторової розпорошеності (автомобілі розподіляються по території і створюють загальний підвищений фон забруднення); безпосередній близькості до житлових районів (автомобілі заповнюють всі місцеві проїзди і двори житлової забудови); більш високої токсичності викидів автотранспорту в порівнянні з викидами стаціонарних джерел; складності технічної реалізації засобів захисту від забруднень на рухомих джерелах; низькому розташуванні джерела забруднення від земної поверхні, в результаті чого відпрацьовані гази автомобілів накопичуються в зоні дихання людей і слабкіше розсіюються вітром порівняно з промисловими викидами і викидами від стаціонарних джерел транспорту, які, як правило, мають димові і вентиляційні труби значної висоти. Перераховані особливості пересувних джерел призводять до того, що автотранспорт створює в містах великі зони зі стійким перевищенням санітарно-гігієнічних нормативів забруднення повітря [19].

Вплив різних видів транспорту на міське середовище проявляється неоднаково. Якщо за усередненими даними, отриманими за різними методиками, побудувати умовний рейтинговий ряд, то по зростаючим значенням негативних впливів він буде виглядати приблизно так: метро, тролейбус, трамвай, автобус. Менш різко відрізняються шумові характеристики, але і тут, якщо рівень шуму, утворюваного більшістю експлуатованих в країні автобусів, стійкий в межах 85-90 дБ, а тролейбусами на рівні 76 дБ. Однак є всі підстави говорити про необхідність захисту людини від негативних впливів середовища проживання, елементом якої, хоча і штучним, є міський транспорт. Стосовно міського пасажирського транспорту це можуть бути, наприклад, шумозахисні екрани, захисні насадження дерев тощо (пасивні заходи); зміни в конструкції дорожніх та колійних пристроїв, встановлення очисних фільтрів на автомобілях (активні заходи). Існує таке поняття як транспортна рухомість, тобто число поїздок на транспорті, що припадає за рік на одного мешканця міста. При всій важливості транспортно-дорожнього комплексу як невід'ємного елемента економіки, необхідно враховувати його вельми значний негативний вплив на природні екологічні системи. Відомо, що особливо різко ці впливи відчуваються у великих містах, зростаючи в міру збільшення щільності населення. Ця закономірність справедлива і щодо міського пасажирського транспорту, який у більшості випадків концентрується навколо так званих "пунктів тяжіння" - там, де зосереджуються, об'єднуються, розпорошуються і роз’їжджаються потоки пасажирів. При цьому важливо враховувати і різницю між екологічним слідом від дії локального нерухомого об'єкта (будинок, завод тощо), що розповсюджується переважно під впливом природних впливів (вітер, течія води, гравітація), і таким же слідом від рухомої транспортної одиниці, тобто від переміщення джерела, який мов би додає до цих впливів ефект незалежної траєкторії [8].