Материал: Види робочого часу

Крім того, в листі Держкомпідприємництва від 23/07/2004 № 5034 зазначається, що обов'язок юридичних осіб щодо приведення організаційно-правової форми підприємств у відповідність до вимог чинного законодавства передбачена Прикінцевими положеннями Закону України від 21/09/2000 № 1987-III, згідно яким протягом 5 років з моменту набуття чинності цього закону (тобто до 1 жовтня 2005 року) такі підприємства повинні були перереєструватися, при цьому плата за перереєстрацію не стягувалося.

.6 Класифікація юридичних осіб щодо участі іноземного капіталу

Залежно від обсягу іноземних інвестицій в статутному капіталі підприємства згідно ч. 2 ст. 63 ГКУ юридичні особи поділяються на: підприємства з іноземними інвестиціями (ст. 116 ГКУ); іноземні підприємства (ст. 117 ГКУ).

Підприємствами з іноземними інвестиціями вважаються такі, у статутному капіталі яких частка іноземних інвестицій складає не менше 10%. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземні інвестиції становлять 100%, вважається іноземним підприємством.

Слід враховувати, що така ознака, як наявність і розмір іноземних інвестицій в статутному капіталі, надає особливий статус підприємству, але не впливає на його організаційно-правову форму. Детальніше ці та інші питання висвітлені в темі Іноземні інвестиції.

.7 Класифікація юридичних осіб за величиною підприємства

Залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік підприємства відповідно до ч. 3 ст. 55 ГКУ поділяються на такі види: суб’єкти мікропідприємництва; суб'єкти малого підприємництва; суб'єкти середнього підприємництва; суб'єкти великого підприємництва.

Суб'єктами мікропідприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб'єктами малого підприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб'єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб'єкти господарювання належать до суб'єктів середнього підприємництва.

.8 Класифікація юридичних осіб по ступеню залежності

Необхідно відзначити, що між контролюючими і залежними підприємствами може існувати проста і вирішальна залежність. Проста залежність припускає, що контролює підприємство має право блокувати прийняття рішень залежним підприємством, проголосувавши за це кваліфікованою більшістю голосів, тобто заборона на прийняття будь-якого рішення буде легітимним, якщо за це буде віддано не менше 3/4 голосів контролюючого підприємства.

Вирішальна залежність виникає у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та / або загальних зборах, або інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема, володіння контрольним пакетом акцій.

При цьому дочірнє підприємство і корпоративне підприємство (не слід плутати з корпорацією), яким є господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується і розпоряджається холдингова компанія, завжди є залежними підприємствами.

Що стосується холдингових компаній, то за своєю суттю вони завжди є контролюючими підприємствами. Крім цього, оскільки холдинговим корпоративним пакетом акцій є пакет акцій корпоративного підприємства, який перевищує 50% або становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства, то можна говорити про те, що між холдинговою компанією та корпоративним підприємством існує вирішальна залежність. Іншими словами, холдингова компанія володіє контрольним пакетом акцій і має вирішальне більшість голосів на загальних зборах корпоративного підприємства.

Використана література

1.      Конституція України від 28/06/1996 № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями).

.        Цивільний кодекс України від 16/01/2003 №435-ІV (із змінами та доповненнями)

.        Господарський кодекс України від 16/01/2003 № 436ІV (із змінами та доповненнями

.        Кодекс законів про працю України від 10/12/1971 (із змінами та доповненнями)

.        Закон України «Про оплату праці» від 24/03/1995 № 108/95-ВР (із змінами та доповненнями)

.        Закон України від 19/09/1991 № 1576-XII «Про господарські товариства»

.        Закон України від 17/09/2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства»

.        Закон України від 10/07/2003 № 1087-IV «Про кооперацію»

.        Закон України від 14/02/1992 № 2114-XII «Про колективне сільськогосподарське підприємство»

.        Закон України від 17/07/1997 № 469/97-ВР «Про сільськогосподарську кооперацію»

.        Закон України від 22/03/2012 № 4572-VI «Про громадські об’єднання»

.        Закон України від 05/04/2001 № 2365-III «Про політичні партії в Україні»

.        Закон України від 15/03/2006 № 3528-IV «Про холдингові компанії в Україні»

.        Класифікацією інституційних секторів економіки України, затверджена наказом Держкомстату від 18/04/2005 № 96

.        Наказом Держстандарту від 28/05/2004 № 97

.        Лист Держкомпідприємництва від 14/09/2004 № 6284

.        Лист Держкомпідприємництва від 29/06/2006 № 4643

.        Лист Держкомпідприємництва від 10/01/2008 № 99

.        Лист Держкомпідприємництва від 25/03/2010 № 3684

.        Лист Держкомпідприємництва від 15/03/2011 № 2571

.        Лист Держкомпідприємництва від 28/07/2004 № 5115

.        Лист Держкомпідприємництва від 05/08/2004 № 5279

.        Лист Держкомпідприємництва від 25/11/2005 № 10380

.        Лист Держкомпідприємництва від 18/03/2009 № 2826

.        Лист Держкомпідприємництва від 13/012/2010 № 85

Додаток