Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Видавнича праця та трагічна доля отця Модеста (Михайла) Пелеха (Чин святого Василія Великого) (1883 - 1955 роки)
Юрій Стецик, доктор історичних наук, доцент, професор кафедри історії України
Василь Ільницький, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України, доцент кафедри мобілізаційної, організаційно-штатної, кадрової роботи та оборонного планування
Дрогобич, Львівська область, Україна
Львів, Україна
Визначено мету дослідження, яка базується на укладенні біографічного огляду отця Модеста Пелеха та визначенні його життєвих переконань для реабілітації його діяльності з позицій сучасного історичного бачення. Для проведення дослідження використано методологію, яка базується на використанні аналітичної та синтетичної критики джерел. Для встановлення об'єктивності інформації використано критичний аналіз слідчої справи, яка представлена однобічно із суб'єктивних позицій каральних органів Комітету державної безпеки. Наукова новизна вбачається у використанні та запровадженні до широкого обігу архівних матеріалів Комітету державної безпеки (Служби безпеки України). На підставі архівних матеріалів слідчої справи укладено біографію отця Модеста Пелеха (Чин святого Василія Великого), який був репресований за свої релігійні переконання, активну видавничу діяльність та критичне ставлення і несприйняття релігійної політики радянської влади. Простежено основні етапи життєвого шляху отця Модеста Пелеха: дитячі роки, здобуття повної середньої освіти, вступ до василіанського монастиря, складення довічних чернечих обітів, здобуття духовної освіти у Кристинопільській василіанській семінарії, отримання ієрейських свячень, виконання різних обов'язків у монастирях Галицької провінції Чину святого Василія Великого (катехит, отець-духівник, настоятель, візитатор сестер василіанок, директор Жовківської друкарні отців-василіан, редактор та цензор василіанських релігійних видань). Розкрито перебіг арешту, засудження та відбуття покарання у виправно-трудовому таборі. Представлено витяги із протоколів допитів отця Модеста Пелеха (червень - листопад 1945 року), які розкривають його життєві та професійні погляди, які базувалися на національно-релігійних переконаннях. Простежено перебіг слідчого процесу та проаналізовано основні речові докази і спростування отця Модеста. Представлено судовий вирок та терміни ув'язнення. Встановлено місця відбуття покарання та смерті. Окреслено юридичні підстави для реабілітації особи отця Модеста Пелеха.
Ключові слова: отець, монастир, василіани, друкарня, директор, редактор, цензор.
Yuriy STETSYK, PhD hab. (History), Associate Professor, Professor at the Department History of Ukraine Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University (Drohobych, Lviv region, Ukraine)
Vasyl ILNYTSKYI, PhD hab. (History), Associate Professor, Head of the Department of Ukraine's History Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University (Drohobych, Lviv region, Ukraine), Associate Professor at the Department of Mobilization, Organizational, Staffing, Human Resources and Defense Planning National Academy of Land Forces named after Petro Sahaidachnyi (Lviv, Ukraine)
PUBLISHING WORK AND TRAGIC FATE FATHER'S MODEST (MICHAEL) PELEKH (OSBG) (1883 - 1955)
The purpose of the research is determined, which is based on the conclusion of a biographical review of Father Modest Pelekh and the definition of his life beliefs for the rehabilitation of his activities from the standpoint of modern historical vision. The methodology used is based on the use of analytical and synthetic critique of sources. To establish the objectivity of the information, a critical analysis of the investigative case was used, which is presented unilaterally from the subjective positions of the KGB. The scientific novelty is seen in the use and introduction into wide circulation of archival materials of the KGB (SBU). On the basis of archival materials of the investigation, a biography of Father Modest Pelekh (OSBG) was compiled, who was repressed for his religious beliefs, active publishing and critical attitude and non-perception of the religious policy of the Soviet authorities. The main stages of Father Modest Pelekh's life are traced: childhood, full secondary education, admission to the Basilian monastery, making lifelong monastic vows, obtaining theological education in the Basilian seminary in Kristinopil, receiving priestly ordinations, performing various duties in the monasteries of Galician monasteries (catechist, priest, abbot, visitor of the Basilian sisters, director of the Zhovkva printing house of the Basilian fathers, editor and censor of Basilian religious publications). The course of arrest, conviction and serving a sentence in a labor camp has been revealed. Excerpts from the transcripts of the interrogations ofFr Modest Pelekh (June - November 1945), which reveal his life and professional views, which were based on national and religious beliefs. The course of the investigative process is traced and the main material evidence and refutation of Fr. Modesta. Judgment and terms of imprisonment are presented. Places of execution and death have been established. The legal grounds for the rehabilitation of Fr. Modesta Peleha.
Key words: father, monastery, Basilians, printing house, director, editor, censor.
Вступ
Постановка проблеми. У сучасних умовах реабілітації церковних діячів Української греко-католицької церкви постає необхідність у дослідженні постраждалих від політичних репресій радянського окупаційного режиму василіанських монахів, які пожертвували своїм життям для збереження національної церкви, оскільки відмовилися підписатися про об'єднання із російським православ'ям. За свої стійкі та критичні позиції українська церковна еліта (провідники церкви), пересічні церковнослужителі та віруючі зазнали гонінь, переслідувань та ув'язнення. У цих жорстоких умовах сталінських репресій було знищено найбільш свідомих українських патріотів, які були не тільки серед простого народу, але й у середовищі василіанського чернецтва. Хоча Василіанський Чин намагався всіма способами бути поза політичними процесами, однак самостійницька позиція його діячів ішла всупереч офіційній релігійній політиці радянської влади. Це стало приводом до ліквідації василіанських монастирів на західних землях та ув'язнення чернецтва. У наш час визріла необхідність відновити історичну пам'ять про невинно замучених монахів Чину святого Василія Великого (далі - ЧСВВ) шляхом системного вивчення слідчих справ, які були укладені радянськими каральними органами влади та збереглися до наших днів і потребують запровадження до широкого наукового та громадського огляду.
Аналіз досліджень. Обрана нами постать не була предметом спеціального вивчення. Окремі дослідники, які вивчали історію Василіанського Чину (Ваврик, 1958; Назарко, 1982; Патрило, 1992; Стасів, 2018) та трагічну долю греко-католиць- кого духовенства (Прах, 2015), звертають увагу на відомих діячів Галицької провінції (Blazejowskyj, 1995; Стецик, 2018), тоді як на задньому плані залишилися настоятелі монастирів, директори і редактори василіанських видавництв. Так, обрана нами постать отця Модеста Пелеха залишається недослідженою в українській церковній історіографії, оскільки тривалий час кримінальна справа залишалася засекреченою та недоступною в архівах Комітету державної безпеки (далі - КДБ) (Служби безпеки України (далі - СБУ)) (АУСБУ ЛО. Спр. 26909). Сьогодні появилася можливість опрацювати ці матеріали та запровадити їх до широкого наукового обігу.
Мета статті - укладення біографії отця Модеста Пелеха та визначення життєвих переконань для реабілітації його діяльності з позицій сучасного історичного бачення.
Виклад основного матеріалу
Пелех Михайло (чернече ім'я Модест) Іванович народився 11 листопада 1883 р. у с. Лука Золочівського району Львівської області (Blazejowskyj, 1995: 925). З 11 років почав працювати на поденних роботах у володіннях поміщика Светарського, які знаходилися у його рідному селі Лука, що на Золочівщині, де працював упродовж 1894-1896 рр. Водночас навчався в сільській школі. У 1896 р. розпочав навчання в Золочівській гімназії, яке успішно завершив у 1900 р. Надалі продовжив навчання у вищих класах Львівської академічної гімназії (1900-1903 рр.). У липні 1903 р. вступив до Кре- хівського василіанського монастиря (АУСБУ ЛО. Спр. 26909. Арк. 22). 3 травня 1908 р. склав вічні чернечі обіти професа, відтоді і до смерті був монахом у Василіанському Чині (Стасів, 2018: 492). У 1908 р. розпочав навчання в духовній семінарії при Кристинопільському монастирі, яке завершив у 1912 р. Отримав 7 листопада 1912 р. ієрейські свячення та перейшов у ранг ієромонахів. Володів українською, польською, латинською та німецькою мовами (АУСБУ ЛО. Спр. 26909. Арк. 23).
З 1913 р. по 1926 р. працював катехитом у Бучацькій гімназії та проживав у Бучацькому василіанському монастирі. Із 1926 р. по 1928 р. був отцем-духівником монастирської спільноти у Кристинополі. Упродовж 1928-1938 рр. виконував обов'язки настоятеля Лаврівського василіанського монастиря і водночас виконував обов'язки візитатора обителей сестер василіанок на теренах Перемишльської греко-католицької єпархії. Із 1938 р. до часу арешту (31 травня 1945 р.) був настоятелем Жовківського василіанського монастиря (АУСБУ ЛО. Спр. 26909. Арк. 24).
Не належав до жодних політичних партій та організацій, оскільки займався тільки релігійною діяльністю, будучи монахом усе своє доросле життя. Належав до Української греко-католицької (Уніатської) церкви (далі - УГКЦ), будучи ієромонахом Чину святого Василія Великого. Цей Чин підпорядковувався Папі Римському, а в питаннях віри належав юрисдикції єпископів та митрополита. УГКЦ та Василіанський Чин, зокрема й о. Модест Пелех негативно ставилися до радянської влади та її безбожної комуністичної ідеології. Критикували атеїстичну політику комуністичної партії та її репресії проти духовенства. В агентурних звітах радянських спецслужб 40-х рр. XX ст. занотовано відомості про те, що ігумен Жовківського василіанського монастиря о. Модест Пелех заявляв, що митрополита та єпископів УГКЦ арештували безпідставно, радянська влада ще відповість за свої беззаконні дії (Стасів, 2018: 51). модест пелех допит
Через відокремленість від світського життя та політики, будучи аскетом, о. Модест Пелех не долучався до проведення масових антирадянських виступів серед мирянства західноукраїнських земель. Отець Модест уважав, що Уніатська церква бажала військової поразки Радянському Союзу у Другій світовій війні з метою досягнення релігійної свободи: щоб можна було б вільно виявляти своє віровизнання. Під час німецької окупації Уніатська церква не зазнала переслідувань, а навпаки, парафіяльне духовенство отримувало офіційну платню від німецької адміністрації. Проте монахи, як і о. Модест Пелех, не отримували жодної матеріальної допомоги від окупантів. Із приходом німецької влади митрополит Шептицький видав відозву до українського народу, у якій закликав людей підтримувати на місцях встановлення української національної влади. Окремі греко-католицькі священики відправляли панахиди на могилах загиблих національних патріотів. Не підтримував жодних відносин із німецькою окупаційною владою. Не мав жодних зв'язків з українськими націоналістичними організаціями і не давав жодних вказівок їм.
Під час провадження слідства, яке тривало із червня по листопад 1945 р., підтвердив, що в Жовківській василіанській друкарні видавалися відозви та маніфести української влади, яка утвердилася у Львові після приходу німецьких військ. Проте ці видання друкувалися впродовж 2-3 тижнів, оскільки німецька окупаційна адміністрація відмовилася визнавати новопроголошену українську владу. Отець Модест не вимогу слідчого не назвав імен та прізвищ українських націоналістів, які займалися видавничою справою в монастирському видавництві в Жовкві. Зокрема він повідомив, що не був із ними знайомий, а пам'ятає тільки їхній зовнішній вигляд. Він заявив, що спочатку не знав, що друкарня працювала на видання продукції українських націоналістів. Стверджував, що ніколи у своїх проповідях не порушував політичної проблематики, не подавав оцінки діяльності українських націоналістів і Степана Бандери і поготів, а також не висловлювався про радянську владу. Проповіді були спрямовані на розкриття тільки духовно-моральної проблематики (АУСБУ ЛО. Спр. 26909. Арк. 25).
Під час допиту (13 вересня 1945 р.) було представлено як речові докази для доведення обвинувачення фотографії-відкритки, які друкувалися в Жовківській друкарні в період німецької окупації на замовлення проводу українських націоналістів. На цих відкритках було відображено могили поховань українських патріотів, які були вбиті під час більшовицького терору на західноукраїнських землях упродовж 1939-1941 рр. Також було представлено звернення та маніфест ОУН і портрет Гітлера, які були надруковані в Жовківській монастирській друкарні. Отець Модест Пелех підтвердив, що насправді ці матеріали надруковані у згаданому видавництві під тиском верхівки ОУН та військової комендатури німецької окупаційної адміністрації. Також було представлено звернення митрополита Андрея Шептицького до українського народу (1941 р.), яке також, за підтвердженням о. Модеста, друкувалося в Жовківській монастирській друкарні. Це звернення розглядалося як антирадянське, оскільки було спрямоване на утвердження самостійної української національної влади, а при- хід німецьких військ розглядався як визволення від репресивної радянської влади (АУСБУ ЛО. Спр. 26909. Арк. 33).
Визнав, що писав статті на антирадянську тематику, зокрема в журналі «Місіонер» за липень - серпень 1941 р., будучи редактором цього видання, де розмістив статтю під назвою «Як ми жили у Жовкві за часів більшовиків». Переконував слідство в тому, що ця стаття була написана ним під впливом прозахідних поглядів на радянську владу та під натиском німецької військової цензури. Повідомив, що із часом він усвідомив помилковість своїх поглядів та відмовився від написання статей на антирадянську тематику (АУСБУ ЛО. Спр. 26909. Арк. 34).
У вересні 1939 р., після приєднання західноукраїнських земель до Радянського Союзу радянська влада націоналізувала василіанське видавництво в Жовкві. До 1939 р. видавництво складалося із друкарні, палітурної майстерні, експедиційного і бухгалтерського відділів. Загалом працювало до 32 робітників, із яких 8-10 монахів Жовківської обителі, а решта - місцеві жителі м. Жовква. Видавництво видавало журнал Василіанського Чину «Місіонер» релігійного змісту та приблизно 500 різних книг і брошур як наукової, так і релігійної тематики. Тираж журналу «Місіонер» щомісячно друкувався від 10 до 15 тисяч екземплярів, а книги і брошури, а також молитовники друкувалися видавництвом від 3 до 5 тисяч примірників. Щорічно видавництво продукувало 200-250 тисяч примірників різної літератури.
У 1939-1941 рр. у друкарні видавалася районна газета радянської влади «Нове життя», а також друкувалися портрети вождів комуністичної партії та радянського уряду, підручники для початкової школи й інші. Релігійна література та журнал «Місіонер» не видавалися. Монахи обителі працювали в радянській друкарні, але незначний час.