Материал: Управління якістю

Необхідно відзначити те, що час підтвердив один з основних пунктів вчення Демінга, - це стосуються ролі процесу самоорганізації, внутрішньої мотивації людей, обов'язкових для довгострокового виживання організацій.

Згодом японський гуру в області якості, Тагуті Генъіті вніс свій вклад в розвиток економіка якості розробивши власну систему, що поєднує інженерні та статистичні методи, яка найбільш відома як функція втрат якості за Тагуті. В її основу лягла теорія втрат суспільства від неналежної якості. Тагуті називає свою концепцію "інжиніринг якості". Методи Тагуті відносяться до статистики і операцій планування експерименту та контролю якості. Він закликав аналізувати спільно економічний фактор (вартість) та якість. Обидва ці чинники Тагуті пов'язував загальною характеристикою під назвою "функція втрат". Також він акцентував увагу на етапах, що передують розробки продукції тому, що надавав великого значення економічним факторам зниження витрат або робастності (стійкості від англ. Robust - міцний, стійкий).

В 70-х рр. ХХ ст. Канторович Леонід Віталійович, видатний радянський економіст - математик спільно з американцем голландського походження Тояллінгом Купманс за розробили теорію оптимального використання ресурсів. Саме Канторович вперше в світі здійснив постановку задачі лінійного математичного програмування.

Необхідно також відмітити, що в подальшому питаннями оптимального використання наявних на підприємстві ресурсів, ефективних систем організації виробництва займалися багато відомі фахівці в області якості.

Так один з гуру в області якості Масаакі Імаі у своїх роботах по концепції "Гемба Кайдзен" розглядає найбільш важливі аспекти діяльності підприємства, що пов'язані зі створенням доданої вартості й відносинами зі споживачами.

А також у публікаціях відомих гуру в області якості економіка і якість нерозривно пов'язані між собою в таких, як: "Збірник з контролю якості" Джозефа Джуран (1951 р.), де він провів свою знамениту аналогію між якістю і "золотою жилою"; "Менеджер з якості та ціна якості" (1957 р.) Дж. Мас сера; "Як використовувати витрати на якість" (1960 р.) Гарольда Фрімана.

Разом з тим, Філіпп Кросбі в книзі "Якість безкоштовна" (1979 р.) розглядав проблеми пов’язані з визначенням вартості якості відповідно процесів, об’єктів, окрім цього, як управляти якістю, щоб вона стала джерелом прибутку. В роботі "Принципи лідерства" в розділі 7 "Лідер та якість" приводить свій колосальний досвід, компетентність і доводить те, що якість - окупає себе та є самим надійним джерелом стабільного прибутку із всіх, що має підприємство.

А Джон Рейган та Джек Кампанелла (1999 р.) у своїй праці переведеній на російську мову як, "Економіка якості. Основні принципи та їх застосування" запропонували практичні рекомендації по розробці, реалізації та використання систем управління витратами щодо забезпечення якості.

В цей період часу фахівцями були запропоновані види класифікації витрат на якість, а також розроблені більшість методів їх обліку та аналізу якості, які в наш час постійно удосконалюються та доповнюються сучасними дослідниками та фахівцями.

Розглянемо етапи розвитку економіка якості (рис.1).

Рис.1. Розвиток економіки якості

На І етапі (1950-60 рр.) в період розвитку внутрішніх систем управління якістю з'явилася традиційна класифікація витрат на якість. Цей метод, орієнтований на кінцевий результат (продукцію), отримав назву PAF-модель (prevention - попередження, appraisal - оцінювання, failure - дефект).

А саме це класифікація витрат на забезпечення якості А. Фейгенбаума, тобто витрати поділяються на три групи:

група 1 - на попередження виникнення браку (превентивні витрати) - на розробку і планування програм, спрямованих на поліпшення якості, на досягнення оптимального рівня контролю та попередження ситуацій, що призводять до виникнення браку (невідповідностей);

група 2 - на оцінку якості продукції - вартість оцінки досягнення необхідної якості робіт, що виконуються на будь-якій стадії, яка визначає шлях послідовного проходження продукції від його розробки до використання або утилізації. Тобто витрати на проведення технічного контролю і досліджень на всіх етапах виробництва продукції тощо з метою встановлення відповідності показників якості виготовленої продукції тощо вимогам;

Японські фахівці протягом 2 етапу (1970-80 рр.), розвили класифікацію А. Фейгенбаум, і запропонували в основу класифікації витрат на якість покласти принцип корисності витрат, розділивши їх на дві групи:

витрати на проведення робіт із забезпечення якості;

збитки, спричинені незадовільною діяльністю в області якості.

А також запровадили цільове планування витрат - Target Costing. Тобто, якщо в традиційному підході до розробки нового продукту інженерні та технологічні роботи абсолютно не пов'язувались між собою, то в Target Costing розробка продукції і розрахунок собівартості тощо є неподільні складові інтегрованого процесу формування споживчих властивостей майбутньої продукції.

В подальшому ця модель витрат була представлена в британському стандарті BS 6143: 1992 "Керівництво по економіці якості. Частина 1. Модель витрат на процес" - 3 етап (90-і рр. ХХ ст.). Зазначений метод може застосовуватися до будь-якого процесу або продукції тощо.

У 1998 р., на базі цього методу, технічний комітет 176 ІСО випустив технічний звіт ISO/ТО 10014 "Керівні вказівки по управлінню економікою якості" - 4 етап (кінець 90-х ХХ ст. по теперішній час). А у 2009 р. було випущено вітчизняний аналог відповідно останніх змін ISO/ТО 10014 ДСТУ ISO 10014: 2008 "Управління якістю. Настанови щодо реалізації фінансових та економічних переваг (ISO 10014: 2006, IDT)", чинний з 01.01.2010р.

Висновок

Підсумовуючи варто зазначити, що економіці якості притаманні всі ознаки системи знань, тобто науки. Перш за все, в неї є мета - забезпечити процес управління, що орієнтований на постійне підвищення якості та забезпечення залучення в ці дії всього персоналу, своєчасною, повною і достовірною інформацією. Ця мета і визначає, які елементи повинні увійти в систему і взаємозв'язок між ними, для того, щоб економіка якості запускала всеохоплюючий механізм безперервного вдосконалення всіх аспектів діяльності підприємства всіма її працівниками. Тому мова йде про інтегрування в рамках економіки якості всього, що здатне забезпечити ефективне управління, зокрема, методів та методологій, зав'язаних на кінцевий результат, в рамках інноваційного мислення. Це дозволить отримати нові ефекти, не властиві кожному з них окремо. Іншими словами, у встановлені економіки якості спостерігається синергетичний ефект (самоорганізації), що є важливою властивістю будь-якої системи знань.

Економіка якості є інформаційним фундаментом, опорою лідерського стилю управління підприємством, її неприродно представляти поза системою управління якістю і управління взагалі. На нашу думку подальший розвиток системи управління якістю буде безпосередньо пов'язаний з економікою якості, з їх структуруванням і злиттям в єдину, якісно нову, управлінську концепцію.

Отже, можна зробити висновок, що "економіка якості" - це напрям наукових знань, що має свою історію, дозволяє застосовувати наукові теорії економістів стосовно практики, удосконалювати виробництво та "вести господарство" таким чином, щоб отримувати продукцію, відмінну від інших, якісну і конкурентоспроможну, що важливо в умовах ринку. Безпосередньою метою економіки якості як науки є опис, пояснення і пророкування закономірностей впливу якості на процеси і явища суспільного життя.

2. Задача на визначення економічної ефективності підвищення якості

На підприємстві випускається стальний лист, що використовується для виробництва труб і турбін. Планується в наступному періоді покращити якісні характеристики продукції за рахунок використання нової якісної сировини. При цьому зменшується товщина листа та зростає його вартість. Необхідно прийняти рішення про ефективність такого впровадження, розрахував індекси затрат з урахуванням зміни рівня якості та вартості матеріалу. Вихідні дані для розрахунку подані в таблиці.

Вихідні дані для розрахунків

Розв’язок:

1) Визначимо загальну зміну рівня витрат на закупівлю стального листа та його розходу у плановому періоді:

(48+52+51+52+52) / (44+46+43+46+48) *100-100=12,3% - збільшення рівня витрат;

(3,05+2,53+2,28+2,02+1,84) / (4,42+4,84+4,02+3,91+3,35) *100-100=-42,9% - зменшення розходу стального листа.

управління якість економіка витрата

2) Розрахуємо загальний індекс витрат з урахуванням зміни рівня якості і оцінимо за допомогою відповідних індексів ступінь впливу на нього двох факторів: величини розходу сталі (І_я) та вартості сталі (І_з).

Ів= (3,05*48+2,53*52+2,28*51+2,02*52+1,84*52) / (4,42*44+4,84*46+4,02*43+3,91*46+3,35*48) *100=594,96/930,64*100=63,9%, тобто загальний рівень витрат з врахуванням підвищення рівня якості знизиться на 36,1 %;

Ія= (44*3,05+46*2,53+43*2,28+46*2,02+48*1,84) /930,64*100= 529,86/930,64*100=56,9%, тобто розход сталі знизиться на 43,1%, що виступає в даному контексті як якісна ознака даного заходу, що характеризує підвищення рівня якості кінцевих виробів;

Із=594,96/529,86*100=112,3%_, тобто затрати на купівлю сталі збільшаться на 12,3%.

Висновок. Результати розрахунків свідчать про доцільність впровадження даного заходу враховуючи те, що сукупне зниження витрат складе 36,1%.

Список використаної літератури

1.      Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. Ред.В. - Львів: Бак, 2001. - 624 с.

2.      Грещак М.Г. та ін. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навчальний посібник / К.: КНЕУ, 2001. - 228 с.

.        Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. Принципы и практика. - СП.: Питер, 2000. - 320 с.

.        Злобина Н.В. Экономика качества: Учебное пособие. - Тамбов: ТГТУ, 2009. - 77 с.

.        Тимошенко В.М. Конспект лекцій з дисципліни "Економіка якості" (для студентів 5 курсу денної та заочної форм навчання за напрямом підготовки 0501 - "Економіка і підприємництво", спеціальності 7.050107 - "Економіка підприємства") / В.М. Тимошенко; Харьк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х: ХНАМГ, 2010. - 90 с.