Материал: Управління якістю

Управління якістю

"Управління якістю"

Зміст

1. Економіка якості

1.1 Економічна сутність поняття якості

1.2 Еволюція поняття економіки якості

Висновок

Список використаної літератури

1. Економіка якості

Сьогодні якість є актуальним об'єктом дослідження, насамперед її економічні аспекти. Такий напрямок розвиток наукових знань як економіка якості, на нашу думку, потребує додаткових досліджень.

Необхідно зазначити, що питання підрахунку витрат на забезпечення якості, підвищення працездатності і надійності систем управління стали актуальними ще з початку 50-их років XX століття, коли реальні витрати на брак та інші витрати стали різко збільшуватися. Це призвело до значного підвищення собівартості продукції і загальна величина зазначених витрат ставала досягати витрат на оплату праці всього персоналу компаній. Багато фахівців підприємств в 50-70-і роки XX сторіччя стали досліджувати питаннями забезпечення якості. А з початку 80-х років XX сторіччя, стало явним те, що економіка якості може служити потужним економічним інструментом всієї системи управління якістю, так як допомагає, у взаємодії з іншими механізмами управління якістю, вирішувати такі основні питання, як: підвищення якості продукції; зниження собівартості продукції; мінімізація і оптимізація витрат на якість; підвищення конкурентоспроможності продукції; визначення схем (структур) найбільш ефективної організації виробництва; виявлення можливості переходу на наступний етап еволюції управління якістю.

Але хоча ця проблематика актуальна, до теперішнього часу в Україні та інших країнах немає єдиного і цілісного концептуального підходу до економіки якості. Не досить досліджений ряд теоретичних і методологічних проблем у цій галузі, що не відповідає реальним потребам сучасної науки і практики. Сучасні наукові розробки показують, що управління витратами на якість є лише одним з методів фінансового менеджменту в системі управління якісю, що дозволяє вирішити свої специфічні завдання. Однак для досягнення відчутних результатів в управління витратами на якість необхідно поєднувати з іншими методами фінансового управління в сфері якості.

1.1 Економічна сутність поняття якості

"Якість": у філософському сенсі - суттєва ознака, властивість, що відрізняє один предмет від іншого; у сучасному сенсі - ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги. Історично склалось так, що носіями якості по мірі розвитку форм і методів робіт в області управління якістю ставали різні об'єкти. Спочатку - якість продукції, потім процесів. Поліпшення та розуміння факторів і умов, що впливають на якість продукції, призвело до розгляду якості систем, в рамках яких здійснюються всі процеси діяльності підприємства, спрямовані на випуск продукції. В даний час термін "якість" використовується у відношенні самих різних категорій, таких як якість управляння, інформації, освіти, життя і т.п.

Термін "якість" має економічну основу. Тому що не може бути якісної продукції, якщо при її виробництві не були повною мірою застосовані сучасні економічно обґрунтовані засоби і методи до випуску конкретної продукції.

Варто зазначити, що економіка - це суспільна наука. Вона вивчає поведінку в сферах виробництва, споживання, розподілу та обміну. Тобто, економісти аналізують те, що відбувається в цих сферах, процесах і використовують їх наслідки для фізичних осіб, підприємств. Дослідники в області управління якістю пропонують спочатку ці наслідки зробити сприятливими, бажаними, тобто якісними.

У ринковій економіці проблема якості є найважливішим чинником підвищення рівня життя, економічної, соціальної й екологічної безпеки. Якість - комплексне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг і ін. Найважливішою складовою всієї системи якості є якість продукції.

У сучасній літературі і практиці існують різні трактування поняття якість. Міжнародна організація по стандартизації визначає якість (стандарт ІSO) як сукупність властивостей і характеристик продукції чи послуг, що додають їм здатність задовольняти обумовлені чи передбачувані потреби. Цей стандарт увів такі поняття, як "забезпечення якості", "керування якістю", "спіраль якості".

Німецька організація з якості дає визначення: "Якість це сукупність властивостей і ознак виробів або процесів, які обумовлюють ступінь їх придатності для використання за призначенням".

Джозеф Джуран вважає, що якість - це придатність до використання, що включає:) сприйняття споживачами проекту товару (запланована якість);) ступінь відповідності товару проекту (якість виконання);) доступність товару для придбання, його надійність і ремонтоздатність;) доступний сервіс.

Якість визначається послідовністю процесів, що створюють петлю якості, - це замкнута послідовність заходів. Визначаючих якість товарів або процесів на їх виробництво та експлуатацію.

Рис.1 "Петля якості"

Модель життєвого циклу продукції, або так звана петля якості, побудована на базі аналізу основних стадій формування і зміни показників якості. Основу моделі складає ланцюжок послідовних видів діяльності, якість яких відбивається на показниках якості продукції. Якість продукції планується і формується у виробничій сфері і піддається змінам в споживчій сфері.

Характеристики продукції можуть бути змінені за допомогою дії на складові петлі якості.

Петля якості - концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях: від визначення потреб до оцінки їх задоволення. Петля якості наочно показує послідовне віддзеркалення якості процесів на якості кінцевого результату. Узагальненою якістю результату є сукупність проектної, виробничої і експлуатаційної якості (таблиця 1).

Таблиця 1

Віддзеркалення якості процесів життєвого циклу на якості результату

Проектна якість відображає процеси планування якості продукції. Планування якості починається в процесі маркетингових досліджень. Якість маркетингових досліджень - це перший чинник, що визначає якість майбутнього товару. Планування якості продовжується в процесі проектування продукції і розробки процесів.

Виробнича якість відображає процеси формування якості продукції. Формування якості починається із закупівлі матеріалів і закінчується моментом здачі продукції споживачеві. Формування якості продукції не рівнозначне формуванню запланованих характеристик продукції, яке завершується одночасно із завершенням технологічного ланцюжка виробництва. Якість продукції визначається задоволеністю споживача, тому залежить не тільки від характеристик проведеної продукції, але і від якості упаковки, своєчасності доставки, якості збуту. Види діяльності, що формують якість продукції, - це закупівлі, виробництво продукції (надання послуг), перевірка готової продукції, упаковка і складування, збут і продаж, монтаж і здача в експлуатацію.

Експлуатаційна якість відображає процеси зміни якості продукції. На якість продукції, що знаходиться в експлуатації, впливає якість процесів експлуатації, сервісного обслуговування і проведених ремонтів. Досвід експлуатації необхідний для подальшого вдосконалення продукції.

Останнім етапом життєвого циклу продукції є утилізація або вторинна переробка. Якість таких процесів регламентована екологічними, санітарними і іншими нормами.

Цим завершується процес, модель якого прийнято називати петлею якості.

1.2 Еволюція поняття економіки якості

Основою створення наукових знань з економіки якості стали роботи відомих філософів, корифеїв, економістів, інших фахівців. Так, перші в історії людства дослідження економічних явища і процесів відбулись в Греції давньогрецькими філософами. Саме Аристотель встановив в товарі наявність двох таких сторін, як споживча і мінова вартість, виявив економічну сутність обміну, запропонував трактування ціни як грошового вираження вартості.

В 80-х рр. ХVІІІ ст. англійський учений, основоположник теоретичної економіки, Адам Сміт твором "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776 р.) змінив уявлення сучасників, а саме показав сенс поділу праці як умови підвищення її продуктивності. Він є засновником теорії трудової вартості. Його дослідження є базисом для фахівців в області якості для створення нових концепції, удосконалення систем виробництва.

В кінці ХІХ ст. значний вклад в формування теоретичної економіки внесли:

Тейлор Фрідерік Уінслоу американський інженер, творець першої прогресивної системи управління виробництвом сформував ідею поділу праці на окремі компоненти з метою поліпшення організації виробничих процесів. Тейлор запропонував замінити лінійну систему управління функціональною, а також, щоб заробітна плата працівників залежала від їх внеску у виробництво.

Джевонс Уїльям Стенлі англійський вчений-економіст, один з авторів теорії граничної корисності, істотно розширив межі застосування математичних методів в економіці. А саме він є один із засновників гілки економічних аналізу, званого маргінальним.

Вальрас Леон швейцарський економіст, що був названий сучасниками "найвеличнішим з усіх економістів", виклав загальне визначення рівноваги в новій маржиналістичній теорії цінності, розглянувши міжринковий зв'язок.

Хочеться також відмітити вагомий вклад, на початку ХХ ст., в теорію економіки таких науковців-фахівців, як:

Вільфредо Парето, італо-швейцарський економіст і соціолог, широко відомий як фахівець в галузі управління якістю ("діаграма Парето", або інакше "принцип 20/80"), напрацювання його використовуються і сьогодні для вирішення виробничих проблем і т. п;

Гаст Олексій Капітонович видатний російський теоретик і практик наукової організації праці та управління виробництвом радянського періоду, засновник центрального інституту праці (ЦІП) його колеги по ЦІП зробили певний крок в порівнянні з Тейлором і Генрі Фордом, застосувавши принципово новий підхід до оцінки робочого не тільки в якості об'єкта вивчення, але і творення суб'єкта, що згодом було поглиблено і лягло в основу принципу Загального менеджменту якості "Залучення персоналу";

Уолтер Ендрю Шухарт у 1924 році запропонував використовувати контрольні карти для оперативного управління виробничими процесами, впровадив в практику УЯ статистичні методи;

Харрінгтон (Гаррінгтон) Емерсон, американський інженер, що займався питаннями організації праці. Поряд з У. Тейлором і Г. Фордом вважається основоположником першого етапу управління якістю - відбраковування. Вперше поставив питання про ефективність виробництва в широкому масштабі, приділяючи підвищену увагу проблемам якості. Особливу популярність Х. Емерсон отримав завдяки своїй праці "Дванадцять принципів продуктивності" (1931 р.), де вивів умови успішного функціонування, універсальність яких полягала в можливості їх застосування для будь-яких організацій і процесів.

Праці приведених вище та інших фахівців і науковців знайшли свій розвиток в принципі загального управління якістю - прийняття рішень на основі фактів.

Неоціненний внесок в науку і практику управління якістю також вніс Арманд Фейгенбаум. Перш за все, він є автором концепції комплексного УЯ, яку опублікував у 1951 р. в своїй першій книзі "Контроль якості: принципи, практика і адміністрування", де ввів термін Total Quality Control.А. Фейгенбаум одним з перших з позицій системного підходу звернув увагу на взаємозв'язок якості та ефективності виробництва. У свої вже немолоді роки у двох із братом А. Фейгенбаум. написав книгу: "Сила управлінських інновацій: 24 ключа до сталого і прискореного розвитку бізнесу і його прибутковості". В ній Фейгенбаум зумів об'єднати технічні науки і знання з області управління, щоб створити науку про управління якістю. У своїх роботах в області УЯ, що є основою теорії економіки якості, А. Фейгенбаум відобразив такі концепції та розробки, як:

"Загальний контроль якості" - ефективна система інтеграції забезпечення, підтримки і поліпшення якості, що дозволяє значно підвищити економічну ефективність виробництва;

"Приховане" виробництва - ідея порівняння діяльності щодо виправлення виробничих помилок у рамках будь-якого підприємства;

"Відповідальність за якість" - забезпечення якості за рахунок діяльності кожного співробітника, тому відповідальності кожного і активне управління з боку вищого керівництва;

"Витрати на забезпечення якості" - він розділив витрати на три категорії, крім того, склав перелік статей витрат, що входять в кожну категорію.

Крім цього, видатний консультант XX в. Едвардс Демінг, один з авторів "японського економічного дива", кинув інтелектуальний і моральний виклик стереотипам традиційного управління, продовжуючи традиції раціонального, наукового підходу, закладеного до нього Фредеріком Тейлором. Революційна теорія Демінга пропонує філософію, методи та управлінські технології, необхідні для побудови стійкого, ефективного бізнесу, що забезпечує баланс інтересів усіх зацікавлених сторін: споживачів, співробітників, власників, постачальників, суспільства в цілому.

Філософія управління доктора Демінга заснована на всеосяжної концепції якості та розумінні природи мінливості (тісно пов'язаної зі статистичним управлінням процесами). Економічна мудрість Вільяма Демінга відобразилася у "14 пунктах успішного управління". Ці 14 принципів управління з'явилися в результаті застосування системи глибинних знань для оптимізації існуючого стилю управління. Так, у своїй книзі "Вихід з кризи: Нова парадигма управління людьми, системами і процесами" він пише: "Прибуток у бізнесі приходить від постійних покупців, споживачів, які хваляться вашим продуктом або послугою і які приводять до вас своїх друзів".

Демінг також стверджував, що конкуренція не вирішить виробничі проблеми, тому що вона деструктивна. І було б набагато краще, якби всі працювали як єдина система в ім'я перемоги кожного. Для цього потрібні співпраця і новий стиль управління. Демінг створив нову, ще більш загальну версію організаційної "моделі світу" - систему глибинних знань. Її складають наукові концепції та принципи, які умовно згруповані в чотири основні області: розуміння системних властивостей підприємства, вчення про оптимальні методи управління в умовах мінливості (варіабельності) процесів, об'єктів і середовища; елементи теорії пізнання; основи знань індивідуальної і групової психології. Демінг був переконаний, що кожен керівник, перш ніж бути допущеним до прийняття відповідальних управлінських рішень, повинен отримати певний мінімальний обсяг знань, що відносяться до зазначених чотирьох областей і зв'язків між ними.

Крім цього, хочеться звернути увагу на те, що перша теорема Демінга говорить: "Всім наплювати на прибуток!", а друга теорема - "Найбільше шкоди приносить той, хто працює з усіх сил". Саме він формулював принципи і підходи для підвищення економічної ефективності на основі використання залишених без уваги резервів.