Управління діяльністю педагогічного колективу щодо формування
системи якості знань
Вступ
загальноосвітній учень вчитель контроль
Актуальність дослідження. На початку третього тисячоліття школа України переживає процес перетворення, розробки нових концепцій навчання. Ці процеси зумовлені переходом нашої держави від індустріального до інформаційного суспільства, в якому вирішальним чинником, що визначає розвиток суспільства в цілому, є інформація та її вища форма - знання. В умовах постійно зростаючого обсягу інформації школа покликана забезпечити учнів цілісними знаннями, що відбивають сучасний рівень науки і культури, навчити використовувати інформаційні технології для вдосконалення своєї практичної діяльності та орієнтації в інформаційному просторі. У цих умовах доцільною виявляється розробка питань формування якісних знань, що складають основу цілісного наукового світогляду, творчості суб’єктів навчання. Якість - це той нормативний рівень, якому повинна відповідати продукція галузі освіти. У цій категорії втілюється соціальне замовлення до навчально-виховної діяльності освітньої установи. У педагогічній та психологічній науках ця проблема розглядалася у багатьох ґрунтовних дослідженнях (Ю.К. Бабанський, Б.С. Гершунський, З.Г. Григор’єва, І.А. Зязюн, Р.І. Капацина, В.В. Краєвський, І.Я. Лернер, В.А. Онищук, Т.Д. Пускаєва, М.М. Скаткін, В.А. Сластьонін та інші). Вивчення проблеми здійснювалося за такими напрямами: філософський аналіз категорії «знання» (В.І. Генецинський, В.В. Орлов, В.А. Чечнєв та інші); визначення ролі діяльності і реалізація діяльнісного підходу в процесі формування якісних знань учнів (Є.П. Бруновт, В.К. Буряк, В.В. Давидов, Т.О. Дмитренко, П.Я. Гальперін, Є.М. Кабанова-Меллер, Л.В. Ричкова, В.С. Стьопін, Н.Ф. Тализіна, І.Ф. Харламов, Г.І. Щукіна та інші); визначення особливостей формування знань при використанні різних педагогічних технологій (О.С. Андрієнко, В.П. Беспалько, В. І Євдокимов, М.В. Кларін, І.Ф. Прокопенко, Н.Є. Щуркова та інші); характеристика окремих якостей знань, умов і засобів їх формування (І.Я. Бесонова, А.Н. Зв’ягін, С.К. Золотарьова, Л.Я. Зоріна, В.П. Іржавцева, А.В. Усова, Л.А. Федченко, В.В. Черніков, Н.Р. Шило та інші); розгляд основних аспектів дослідження формування цілісної системи якостей знань (Т.М. Давиденко, Т.Л. Коган, Є.А. Красновський, І.І. Кулібаба, І.Я. Лернер, М.Н. Скаткін, Т.І. Шамова та інші); застосування нових інформаційних технологій навчання для формування якісних знань учнів (Н.В. Апатова, Л.І. Білоусова, В.Г. Болтянський, Е.П. Веліхов, Б.С. Гершунський, М.С. Головань, М.І. Жалдак, Ю.І. Машбиць, І.І. Мархель, Н.Ф. Тализіна та інші).
Управління навчально-виховним процесом залежить від ступеня володіння керівником школи повною об'єктивною інформацією про зміни, що відбуваються в знаннях учнів; проведення аналізу рівня засвоєння знань учнями з окремих предметів.
Керівник школи повинен уміти здійснювати діагностику по виявленню змін у знаннях учнів; надавати методичну допомогу в усуненні недоліків реально існуючих у досвіді вчителів; створювати умови для удосконалювання діяльності педагогічного колективу.
Управління засноване на системному знанні суб'єктом, як протікає керований процес. Для цього в школах створюється система моніторингу - постійного спостереження за ходом навчального процесу з метою виявлення й оцінювання його проміжних результатів, чинників, що вплинули на них, а також прийняття і реалізація управлінських рішень з регулювання і корекції навчального процесу.
Визначення кінцевих результатів навчального процесу пов'язане з основною його метою - забезпечення можливості кожному учню для розвитку своїх здібностей і пізнавальних інтересів, використовування інноваційних підхідів у навчальному процесі, який повинен будуватися таким чином, щоб кожний учень засвоював новий досвід на основі цілеспрямованого формування творчого і критичного мислення, досвіду і інструментарію навчально-дослідницької діяльності, рольового й імітаційного моделювання.
На основі цього можна виділити провідні кінцеві результати, за якими повинний здійснюватися моніторинг. Основні з них: навченість, загальні навчальні вміння, пізнавальні інтереси, стиль навчальної діяльності, пам'ять, мова, мислення. Це самий мінімальний рівень кінцевих результатів аналізуючи які можна судити про ефективність навчального процесу.
Питання управління якістю навчання розглядається в наукових працях Г.В. Єльнікової, В.О. Симонова, Т.М. Хлєбнікової, Т. І. Шамової та інших. Розробкою моніторингу навчального процесу займалися такі науковці як Г.В. Єльнікова, В.М. Зайцев, О.М. Касьянова, В.М. Лізінський, А.М. Майоров, О.М. Макарова, Н.Ф. Тализіна, Т.М. Хлєбнікова, В.В. Григораш, О. Є. Гречаник.
Впровадження діагностики в процес управління діяльністю педагогічного колективу, щодо формування системи якості знань стає необхідним для сучасного керівника. Тому що це знання не тільки про те, як протікає навчальний процес, а і створення умов для організації постійного спостереження за навчальним процесом, реалізація управлінських рішень щодо контролю та корегування недоліків навчального процесу, що сприяє поліпшенню якості навчання і є актуальним на сучасному етапі розвитку школи.
Вивчення досвіду роботи загальноосвітніх шкіл показало, що вчителі-предметники використовують різні засоби для формування знань учнів, але вони здебільшого застосовуються ними емпірично, на основі інтуїтивних уявлень, без належного наукового обґрунтування. Серед вживаних засобів практично відсутні експертні системи, хоча у психолого-педагогічній літературі наголошується на їх дидактичній значущості. Причини багатьох прорахунків у формуванні повноцінних знань учнів криються в низькому рівні управління діяльністю вчителів. Керівники шкіл не мають у своєму розпорядженні повної об'єктивної інформаціїї про зміни, що відбуваються в знаннях учнів, що, у свою чергу, не дозволяє адекватно оцінювати діяльність учителів при атестації.
Аналіз управлінської практики дозволив виділити протиріччя: між прагненням керівників шкіл до виявлення змін у знаннях учнів і відсутністю вмінь здійснювати їхню діагностику; між прагненням до визначення реально існуючих у досвіді вчителів недоліків та непідготовленістю керівників до надання методичної допомоги в їхньому усуненні; між необхідністю розкривати причини неуспіху, намічати заходи щодо вдосконалювання діяльності педагогічного колективу й готовністю вчителів здійснювати їх.
Всі ці питання й стали причиною вибору теми нашої дипломної роботи: «Управління діяльністю педагогічного колективу, щодо формування системи якості знань»
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати основи управління діяльністю педагогічного колективу, щодо формування системи якості знань, практично розробити комплексно - цільову програму з питань удосконалення управління з проблеми в навчальному закладі.
Поставлена мета та направлення логіки дослідження зумовили визначення наступних завдань роботи:
. Розкрити сутність діяльності учителя щодо формування якостей знань учнів.
. Проаналізувати зміст управління діяльністю вчителів щодо формування системи якостей знань учнів та визначити сутність основних напрямків і заходів внутрішкільного контролю і регулювання діяльності вчителів із проблеми з використанням комп'ютера.
. Визначити якість управління діяльністю педагогічного колективу, щодо формування системи якості знань в навчальному закладі.
. Розробити комплексно-цільову програму з проблеми дослідження, здійснити її експертизу та фінансово - економічне обґрунтування.
Об’єктом дослідження є управління діяльністю педагогічного колективу.
Предмет - управління діяльністю педагогічного колективу, щодо формування системи якості знань.
У процесі написання роботи були використані такі методи дослідження:теоретичний аналіз проблеми на основі вивчення наукової літератури з філософії, педагогіки, психології, інформатики, - для узагальнення теоретичних питань щодо формування якісних знань учнів в умовах інформатизації суспільства та освіти; аналіз педагогічної практики, різні види та форми бесід, опитувань, анкетувань, спостережень - для виявлення практичного стану досліджуваної проблеми; якісний і кількісний аналіз результатів із застосуванням методів математичної статистики.
Базовим навчальним закладом для проведення дослідження було обрано Малороганську загальноосвітню школу І-ІІІ ст. Харківського району, Харківської області.
Практичне значення роботи визначається розробкою змісту управлінської діяльності, яка базується на використанні експертних систем, а також програмно-методичних засобів підтримки цієї діяльності та систематизації інструментарію оцінки стану організації моніторингу в управлінні навчально-виховним процесом у загальноосвітньому навчальному закладі.
Вірогідність та обґрунтованість отриманих результатів забезпечено відповідністю методів дослідження його меті, предмету та завданням; репрезентативністю педагогічного експерименту; результатами статистичного опрацювання даних, отриманих у ході його проведення; апробацією одержаних результатів.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження було висвітлено у статті «Управління діяльністю педагогічного колективу щодо формування системи якості знань» та оприлюднено під час Всеукраїнської науково-практичної конференції «Ресурсне забезпечення якості освіти» (Харків 2014 р.).
Структура роботи обумовлюється поставленими завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел на 7 сторінках (80 найменувань), додатків (19 сторінок), 15 таблиць і 16 рисунків. Загальний обсяг роботи 146 сторінок, із них основного тексту 120 сторінок.
Основним висновком
роботи є досягнення висунутої мети та поставлених завдань.
1. Теоретичні основи управління діяльністю педагогічного
колективу щодо формування системи якості знань
1.1 Обґрунтування системи якостей знань учнів
У дослідження проблеми формування якісних знань учнів в умовах традиційного навчання значний внесок зробили А.М. Алексюк, Т.М. Давиденко, Л.Я. Зоріна, Т.Л. Коган, Є. А. Красновський, І. І. Кулібаба, І. Я. Лернер, В.А. Онищук, М.Н. Скаткін.
Процес систематичного
наукового пізнання навколишнього світу сприяє накопиченню інформації у вигляді
різних форм знання (фактів, наукових теорій тощо). Змістовна навчальна
інформація стає результатом відбору матеріалу, що повинен засвоїти учень. Вона
включає основні наукові положення й актуальну поточну інформацію, яка в
сучасних умовах наближує зміст навчання до потреб суспільства й особистості.
Проте обсяг засвоєної змістовної навчальної інформації не є головним критерієм
при визначенні рівня досягнень учнів у навчанні і такі знання ще не можна
вважати якісними. Повноцінні знання учнів можуть сформуватися лише в результаті
усвідомлення зв’язків між елементами знань на основі оволодіння таким змістом
загальної середньої освіти, який включає досвід творчої діяльності і закладає
фундамент цілісного світосприйняття.
Сучасні уявлення про якісні знання передбачають також сформованість певних
компетенцій (соціальних, полікультурних, комунікативних, інформаційних,
саморозвитку та самоосвіти («Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у
системі загальної середньої освіти»)) і таких якостей особистості, як
ініціативність та творчість. Прагнення до саморозвитку і самоосвіти, творча
ініціатива, наполегливість притаманні тільки тим учням, у яких достатньо
розвинені пізнавальні інтереси. Соціальні, полікультурні, комунікативні
компетенції, психоемоційний досвід і ставлення до себе, оточуючого світу можна
віднести до світоглядних позицій учнів. Вимога наявності інформаційних
компетенцій учнів обумовлена зростанням ролі інформації в сучасному
суспільстві. Ці компетенції включають уміння застосовувати інформаційні
технології в практичній діяльності, відшукувати, критично осмислювати,
опрацьовувати і використовувати різноманітну інформацію. Вони виявляють себе
через зміну характеру та способів практичної діяльності учнів. З огляду на вище
зазначене можна стверджувати, що учні оволодівають якісними знаннями лише тоді,
коли вони не тільки засвоїли певний обсяг змістовної навчальної інформації, але
й у них сформована цілісна сукупність характеристик, які описують результат
засвоєння знань (система якостей знань учнів), пізнавальні інтереси та світоглядні
позиції. У психолого-педагогічній літературі поняття знання визначається
неоднозначно, в основному наводяться загальні характеристики знання як
відображення світу.
В. І. Гінецинський пропонує орієнтований на використання в дидактиці варіант систематизації ряду центральних моментів, що складають зміст категорії «знання».
. Знання - це результат, відносно завершений продукт пізнання.
. Знання - це продукт відносного і абсолютного.
. Формою і способом існування є свідомість, при цьому знання - це лише компонент свідомості.
. Знання існує як загальне предметного різноманіття, його відображення в свідомості суб'єкта, який їх пізнає.
. Знання - це спосіб відображення в свідомості суб'єкта, який пізнає сутності об'єкта, що пізнається. Сутність (понятійно-загальне) предметного різноманіття - невід'ємна від форм, що сприймаються.
. Знання зв'язане із засобами позначення. Через них воно сприймає форми свого існування як одиничного, локалізованого в просторі і часі предмета.
. Знання може вироблятися на засадах обмеженого обсягу чуттєвого досвіду.
Наведені визначення правильні, але разом з тим недостатні для визначення поняття «знання» як категорії педагогіки. Педагогіка, займаючись формуванням знань особистості, не може цікавитися тільки наслідками їх засвоєння як результатом, ігноруючи процес засвоєння, тобто саму діяльність засвоєння, яка має свої етапи, а кожен етап - свій рівень засвоєння знань.
При будь-якій організації процесу навчання учень проходить, за визначенням І. Я. Лернера, три рівні засвоєння матеріалу: розпізнавання, застосування, творче застосування [40].
На першому рівні учень усвідомлено сприймає інформацію і запам'ятовує її, на другому - засвоює способи застосування знань за зразком; на третьому - готовий творчо застосовувати засвоєну інформацію в новій, незнайомій ситуації.
Знання на першому рівні засвоєння І. Я. Лернер визначає як усвідомлено сприйняту і зафіксовану в пам'яті об'єктивну інформацію про ті чи інші об'єкти дійсності. На кінцевому етапі знання являють собою об'єктивну інформацію про об'єкт, засвоєну до рівня усвідомлення його зовнішніх і внутрішніх зв'язків, шляхів одержання інформації і готовності застосування її в подібних і незнайомих ситуаціях, тобто інформацію, засвоєну на рівні творчого її застосування.
Визначенням, що адекватно розкриває сутність розглянутого поняття, і яке може бути використане в управлінській діяльності керівника школи, є, на наш погляд, наступне: знання є результат духовної й практичної діяльності людей, вираженої в системі фактів, понять, законів, теорій. Знання про факти відбивають безпосередньо реальну дійсність. Без них неможливе усвідомлення законів, теорій, тобто відбиття дійсних зв'язків між справжніми фактами.
Поняття служать для позначення якого-небудь виду об'єктів або сукупності знань. У них розкривається сутність речей, виділяються їх загальні й істотні ознаки.
Закони відбивають істотні зв'язки обмеженої сукупності фактів. Знання їх позбавляє факти ізольованості.
Теорії охоплюють значну сукупність фактів і поєднння їхніх законів, вносять системність у знання особистості.